Дослідження гортані та трахеї

Зовнішнє дослідження гортані і трахеї проводять методом огля­ду, пальпації, аускультації; внутрішнє — неозброєним оком або за допомогою лярингоскопії. Оглядаючи гортань та трахею, при де­яких захворюваннях можна помітити зміну положення голови й шиї, у випадку запалення — припухлості і набряки тканини в ді­лянці гортані та трахеї, зміни форми трахеї, її викривлення, де­формацію, переломи та розриви кілець. У дрібних тварин (собаки, коти, птахи) внутрішній огляд гортані здійснюють безпосередньо через ротову порожнину. Для цього у птахів розкривають дзьоб, ззовні трохи піднімають гортань. У собак і котів відкривають рот, корінь язика притискують шпателем або язик виводять назовні у бік, а пальцями іншої руки піднімають гортань.

Внутрішній огляд гортані у великої рогатої худоби здійснюють за допомогою шпателя-освітлювача В. І. Габрійолавічюса, а у ко­ней лише з використанням ларингоскопів. При огляді гортані звер­тають увагу на колір і стан слизової оболонки, м'якого піднебіння, надгортанника, голосових щілин та зв'язок, наявність виразок, на­шарувань, фібринозних і дифтеричних плівок.

Пальпацію проводять методом слабкого тиску вказівним і вели­ким пальцями кілець трахеї, починаючи з перших і поступово пе­реходять донизу. Краще використовувати бімануальну пальпацію. За допомогою пальпації гортані та трахеї визначають чутливість, температуру, болючість, цілісність, зміни форми, шуми, що сприй­маються на дотик. Цінні відомості можна одержати під час здав­лювання перших кілець трахеї. У здорових тварин при цьому ви­никає 1—2 кашльових поштовхи, а у хворих (при ларингіті, тра­хеїті) — приступ кашльових поштовхів.

У коней пальпацією уточнюють діагноз півпаралічу гортані («свистячої ядухи»), для чого по черзі притискують лівий і правий черпакуваті хрящі. Натискання на уражений хрящ не викликає реакцій у хворої тварини, а на здоровий — призводить до різкого занепокоєння тварини внаслідок наростання асфіксії.

Аускультацією у ділянці гортані виявляють стенотичний шум, який нагадує букву «X» при вдиханні і видиханні повітря, його на­зивають шумом гортанного стенозу або ларингеальним диханням, на трахеї — трахеальним, а на грудній клітці — бронхіальним. Ви­слуховують усі перераховані дихальні шуми під час обох дихальних фаз — при вдиху й при видиху. Утворення ларингеального дихання пов'язане з поштовхоподібним рухом повітря у дихальних шляхах, який виникає внаслідок звуження або розширення в окремих міс­цях дихальної трубки. За широкою глоткою йде голосова щілина, утворена голосовими зв'язками, а за нею — знову широка порож-лина гортані. Завихрення повітря у цьому місці, нерівномірний рух його створюють своєрідний стенотичний шум.

До патологічних змін ларинго-трахеального дихання відносять його посилення при запаленні слизової оболонки і стенозі дихаль­ної трубки. В останньому випадку домішуються додаткові шуми, які створюють враження свисту, хрипіння або шипіння, і об'єдну­ються загальною назвою стридор. їх виявляють при набряку гор­тані, крупозному запаленні її, наявності пухлин у просвіті гортані, свистячій ядусі. У деяких випадках стридор настільки сильний, що його можна почути навіть на відстані від тварини. Крім нього, аускультацією гортані і трахеї можна виявити сухі й вологі хри­пи. Останні нагадують лопання пухирців повітря, їх знаходять при гострому ларинготрахеїті, набряканні гортані та легень, легеневій кровотечі. Сухі хрипи нагадують писк, тріск. Вони виникають у випадках, коли слизова оболонка гортані і трахеї вкривається в'яз­ким ексудатом.

Досліджуючи гортань, звертають увагу на голос тварин. Серед його змін спостерігають хрипкий гавкіт (при сказі, ларингіті), без­перервне мукання при німфоманії у корів, втрату голосу — афонію (aphonia, від грецьк.— а — заперечення, phone — голос, звук) при сказі, паралічі та пухлинах гортані.