Шуми серця

При аускультації серця можна виявити не лише зміни тонів, а й сторонні звуки, які за своїм характером значно відрізняються від тонів і тому одержали назву шумів серця, їх розподіляють на позасерцеві (екзокардіальні) та внутрішньосерцеві (ендокардіаль-ні). До перших відносять перикардіальні, плевроперикардіальні та кардіопульмональні.

Перикардіальні шуми можуть бути подібними до шумів тертя або хлюпання. Шуми тертя нагадують звуки царапання, потріску­вання, скреготання і є основним симптомом фібринозного перикар­диту. Вони виникають внаслідок тертя шершавих відкладень фі­брину на листках перикарда, локалізовані у ділянці серця і чують­ся ніби безпосередньо під вухом. Вони нагадують звуки, які мож­на вислухати, якщо прикласти до вушної раковини пусту коробку з-під сірників і проводити по зовнішній стінці її нігтем. Шуми хлюпання зумовлені нагромадженням рідкого ексудату і газів, на­гадують звуки, які виникають при коливанні пляшки з невеликою кількістю у ній води. Такі шуми характерні для ексудативного пе­рикардиту, особливо травматичного у великої рогатої худоби. Як шуми тертя, так і шуми хлюпання при перикардиті, на відміну від ендокардіальних, не збігаються з фазами серцевої діяльності (си­столою чи діастолою), але більш чітко їх чути під час систоли, й не мають пунктів найкращого вислуховування. Перикардіальні шуми необхідно відрізняти від плевроперикардіальних і плевраль­них. Плевроперикардіальні шуми зумовлені тертям плеври і пери­карда внаслідок ускладнення фібринозного плевриту перикарди­том. Плевроперикардіальні шуми, як і плевральні шуми тертя, від­різняються від перикардіальних тим, що збігаються з фазами дихання і при затримці дихання (проба апное) зникають. Пле­вральні шуми хлюпання збігаються з серцевим ритмом, оскільки виникають внаслідок скорочень серця. На відміну від шумів хлю­пання при перикардиті, плевральні шуми хлюпання краще вислу­ховуються не в ділянці серця, а по горизонтальній лінії притуплення грудної клітки, тобто по верхній межі ексудату в плевральній по­рожнині.

Кардіопульмональні шуми частіше мають дуючий характер. їх чути в період систоли серця і більш чітко при вдиху. Після закриття носових отворів у тварин (тимчасове усунення дихання) вони зникають. Це відбувається тому, що такі шуми виникають внаслідок присмоктування повітря в участок легень, стиснутий серцем під час діастоли. Під час систоли серце зменшується в об'ємі й зміщується, звільняючи від тиску частину легень, де й присмоктується повітря. Такі шуми зустрічаються у тварин рідко і можуть свідчити про зрощування легеневої плеври по краю ле­гень, який межує з серцем. Причиною таких шумів можуть бути

також аномалії розвитку легень і серця або непропорційний їх розвиток.

Ендокардіальні шуми завжди збігаються з фазою серцевої ді­яльності (систолою чи діастолою) і частіше бувають дуючого ха­рактеру. Рідше вони можуть бути дуюче-стогнучими, дуюче-сви-стячими дзижчащими. Ендокардіальні шуми умовно поділяють на функціональні (нестійкі) та органічні (стійкі). Як ті, так і інші за походженням являють собою в основному стенотичні, що ви­никають внаслідок турбулентного (вихрового) руху крові при про­ходженні через звужені отвори в серці.

Стійкі (органічні) шуми зустрічаються при морфологічних змі­нах клапанів, які зумовлюють неповне їх закриття, створюючи цим недостатність клапанів (insufficientia valvulae) або при стенозі отворів (stenosis ostii). Структурні зміни в клапанах і отворах одержали назву пороків серця (vitia cordis). Вони бувають набу­тими й уродженими.

Інтенсивність шумів при пороках серця визначається величи­ною дефекту клапанів або ступенем звуження отворів, швидкістю течії крові у місці пороку, частотою скорочень серця. Особливо значний вплив справляє швидкість течії крові.

Залежно від фази серцевої діяльності, в яку прослуховуються ендокардіальні шуми, їх поділяють на систолічні й діастолічні (рис. 28). Систолічні шуми, вислуховуються при анатомічній недо­статності дво- і тристулкового клапанів, стенозі отворів аорти та легеневої артерії. Органічні діастолічні шуми з'являються при та­ких пороках серця, як недостатність клапанів аорти і легеневої ар­терії, а також при стенозі лівого й правого атріовентрикулярних отворів. Залежно від того, в який час діастолічного періоду ці шуми виникають, вони можуть бути протодіастолічними (з'явля­ються на початку діастоли), пресистолічними (з'являються у кінці діастоли, перед систолою шлуночків) і мезодіастолічними — в се­редині діастоли.

Для стенозу атріовентрикулярних отворів типовим є пррто-діастолічний і, особливо, пресистолічний шум, оскільки в ці періоди діастоли швидкість течії крові, яка надходить з передсердь у шлу-

ночки, найбільша. Особливо вона зростає перед систолою шлуноч­ків, коли Починають скорочуватися передсердя.

Уроджені пороки серця у тварин виникають внаслідок пору­шення перегородки між передсердями, шлуночками, незарощення боталової гіротоки або овального отвору, через уроджене звужен­ня отворів у серці.

Інколи при пороках серця ендокардіальний шум супроводжу­ється своєрідним тремтінням грудної стінки (fremitus cardialis), яке виникає внаслідок вібрації уражених клапанів і стінок судин. Таке тремтіння нагадує відчуття, що виникає при погладжуванні кішки, яка муркотить, тому цей феномен французькими лікарями був названий муркотінням кішки (fremissement cataire).

У практиці ветеринарної медицини нерідко доводиться зустрі­чатися з так званими функціональними шумами, причини яких ще недостатньо з'ясовані. На відміну від органічних шумів, вони слаб­ші за силою, ніжніші, майже завжди мають дуючий характер і не­постійні. Функціональні шуми також бувають систолічні та діас-толічні. Систолічні функціональні шуми виникають при відносній недостатності правого або лівого атріовентрикулярних клапанів у зв'язку з тоногенною дилятацією правого або лівого шлуночків серця і розширенням відповідних атріовентрикулярних отворів; при гіпертензії папілярних м'язів, коли стулки атріовентрикулярних клапанів відтягуються сухожильними нитками вниз і не замикають повністю атріовентрикулярні отвори; при гіпотензії папілярних м'язів, що призводить до деякого прогинання стулок атріовентри­кулярних клапанів у період систоли шлуночків в бік передсердь та утворенню вузької щілини між стулками; при анеміях різного походження, які характеризуються значним збільшенням швид­кості течії крові внаслідок компенсаторного посилення роботи сер­ця (у даному випадку шуми вислуховуються в пункті найкращої чутливості клапанів легеневої артерії, оскільки тут швидкість те­чії крові більша, ніж в початковому відділі аорти).

Діастолічні функціональні шуми виникають при відносній недо­статності клапанів аорти внаслідок зниження тонусу й розширен­ня аортального кільця; при відносній недостатності клапанів леге­невої артерії із-за зниження тонусу та розширення м'язового кіль­ця легеневої артерії; при спазмі лівого або правого атріовентри­кулярних м'язово-фіброзних кілець.