💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Інтернати Львівської області

Більшість інтернатів-сиротинців в Україні (а особливо у сільській місцевості) – це поєднання руїни моральної і матеріальної. Моральна ж руїна більше характерна для працівників сиротинців, які часом забирають кращі з пожертвуваних речей для себе і своїх родичів. Звичайно, так не можна говорити про всіх працівників, оскільки декотрі з них самовіддано працюють та інколи приносять дітям в інтернати харчі й одяг з власного дому.

Діти-сироти України живуть в таких умовах, в яких у розвинутих країнах навіть злочинців не тримають! Так, у сиротинці в селі Стрілки діти не знають, що таке фіранки; не мають постільної білизни, тому що без неї ліжко “краще виглядає”; сміття лежить купами в коридорах. Загальне враження: темрява, сморід і нещасні діти, що б’ються за такий делікатес, як морква, а що таке “йогурт” навіть не чули…

В школі-інтернат с. Лаврів улітку діти бігають босі, оскільки нема взуття. Одяг там часто спільний – вечером діти скидають його в одну купу, а вранці, хто швидше встав, той вибирає краще. Також їм дуже бракує нижньої білизни, теплого взуття і одягу, іграшок, спортивного обладнання, канцелярських товарів, медикаментів, книжок… Нема потреби згадувати про харчування, якого дітям теж постійно не вистарчає. Що вже говорити про солодке, яке їм дістається тільки тоді, коли до них приїжджають гості.

Звичайно, так є не всюди. У місті Дрогобичі є сиротинець “Оранта” – справді Дім, де живе велика дружна Родина. Діти щирі, відкриті; їм вистачає навіть цукерок. Як не дивно, всі вони – практикуючі християни, а одна з виховательок навчається в катехитичному інституті. Але такі сиротинці, як “Оранта”, – одне з небагатьох виключень із загальних правил.

На жаль, наша держава практично забула про школи-інтернати, залишивши їх напризволяще. Як виявилося, вижити змогли одиниці – ті, хто вчасно знайшов поважних спонсорів з закордону. Школи-інтернати, які залишилися на державному забезпеченні, перебувають у жалюгідному становищі.

Діти-сироти України потребують ВАШОЇ допомоги! Нашому студентському Благодійному Центру, який опікується двома сиротинцями, дуже складно заробити гроші або знайти жертводавців, щоб матеріально допомогти сиротам – тому просимо вас подарувати цим дітям те, що можете – теплий одяг, білизну, книжки, іграшки тощо.

На сьогодні у Львівській області є 42 шкіл-ітернатів, в яких перебуває 6185 дітей-сиріт, дітей з малозабезпечених сімей чи просто важко хворих дітей. Нижче подані їх назви, адреси, телефони й кількість дітей, яка там навчається. За кожною стрічкою в цій таблиці – десятки чи сотні скалічених дитячих долей. Побачити тільки деяких цих дітей ви можете на фотографіях тут: Лаврівська школа-інтернат чи Добромильська школа-інтернат.

“Хіба такий піст мені до вподоби, день, коли хтось умертвлює себе? – Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, – чи це назвеш ти постом та днем, Господеві вгодним? Ось піст який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло своє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава – слідом за тобою. Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скажу: – Ось я! Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь” (Іс. 58: 6-12)