Проаналізувати стан правового забезпечення бібліотечно-інформаційної діяльності в Україні.

Бібліотекознавство – це наукова дисципліна документно-комунікаційного циклу, яка теоретично відтворює бібліотеку як наукове поняття й об'єкт реальності у всіх її зв'язках і опосередкуваннях. Перша школа бібліотекознавства була створена Дьюї Мелвілом (Melvil Dewey) у Колумбійському університеті у 1887 році (Українська радянська енциклопедія: [у 12 т.] / [за ред. М. П. Бажана]. — 2-ге вид. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1974—1985).

Бібліотекознавство – це галузь науки, що вивчає цілі, принципи, вміст, систему і форми суспільного користування книгами (Крупськая Н. До., Про бібліотечну справу, М., 1957).

Бібліотекознавство - це комплексна соціогуманітарна наука про закономірності розвитку і функціонування бібліотек, історію та зміст документальних джерел. Бібліотечна думка почала формуватися разом з появою бібліотек як установ, призначених для збирання, зберігання і використовування рукописних, друкованих книжок та інших носіїв інформації (Библиотековедение: общий курс: ученик. – М..: Книжная палата, 1988.– 224 с.).

Глава 1. Становлення бібліотекознавства як наукової дисципліни
1.1 Визначення поняття " бібліотекознавство", його функції та складові частини
Ця наукова дисципліна вивчає цілі, принципи, зміст, систему й форми суспільного користування друкованими творами, а також теорію, історію, методологію, технологію, методику і організацію бібліотечної справи.

Мета бібліотекознавства - оптимізація соціального використання інформації у вигляді публікацій, через бібліотечну справу.
Бібліотекознавство класифікується залежно від обраних дослідником підстав розподілу й підрозділяється на загальне та особливе, в тому числі приватне.
Загальне бібліотекознавство - розділ бібліотекознавства, змістом якого є загальнотеоретичні, історичні та організаційні проблеми бібліотечної діяльності, а також вивчення об'єкта і предмета бібліотекознавства, його структури, термінології, місця в системі наук, зв'язків із суміжними й суміжними науковими дисциплінами, закономірностей бібліотечної діяльності, її принципів і концепцій, методології та методики бібліотечних досліджень, історії бібліотекознавчої думки [1; 67].
Особливу бібліотекознавство досліджує різні специфічні аспекти бібліотечної діяльності.
Приватне бібліотекознавство - комплекс розділів бібліотекознавства, зміст яких становлять вчення про різних частинах бібліотеки як системи - бібліотечному фонді, бібліотечній каталозі, контингенті користувачів бібліотеки, матеріально-технічній базі бібліотеки і т. д.
Завдання бібліотекознавства - розвиток теорії бібліотечної справи, аналіз його закономірностей як соціального явища, пов'язаного з використанням бібліотек на допомогу соціальному, економічному, культурному процесу.
Закон України — нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, — конституційною більшістю голосів).

Постанова Верховної Ради України — нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України.

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України - це документ, який видається посадовими особами, державними органами, установами, підприємствами в межах їх компетенції й має обов'язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих установ, яким адресовано розпорядження.

Кодекси України - (лат. codex — книга) — зведення правил у певній сфері, що може мати офіційно закріплений характер, проте позбавлене безпосередньої юридичної сили.

Наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов'язковий для виконання підлеглими. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті.

Рішення - це результат вибору з кількох альтернатив, який фіксується письмово чи усно й містить програму дій для досягнення поставленої цілі.

Законодавчу систему України з видавничої справи складає низка законів, кодексів та урядових постанов. Ре-дактор-видавець зобов'язаний не лише досконало засвоїти їх, а й ретельно стежити за змінами й доповненнями, які пе­ріодично приймаються на парламентському чи урядовому рівнях. Адже від цього залежатиме ефективність діяльності видавництва чи видавничого підрозділу, повнота реалізації намірів, проголошених у видавничій програмі.

Умовно українську законодавчу базу, якою регулюються відносини у сфері видавничої справи, можна поділити на дві групи: