Р о з д і л VII

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 23. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв
на знаки для товарів і послуг визначаються законодавством.

Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв
на знаки для товарів і послуг, зараховуються до Державного бюджету
України.

Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх
сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки
уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи
правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх
спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.
(Частина четверта статті 23 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002)

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове
призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються
виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної
системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на
виконання завдань, визначених цим Законом, іншими
нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

(Стаття 23 в редакції Закону N 2188-III (2188-14) від
21.12.2000)

Стаття 24. Реєстрація знака в іноземних державах

1. Будь-яка особа має право зареєструвати знак в іноземних
державах.

2. У разі реєстрації знака в іноземних державах згідно з
Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків (995_134)
та/або Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію
знаків заявка на міжнародну реєстрацію та відповідні їй заява про
територіальне розширення і заява про продовження міжнародної
реєстрації подаються через Установу за умови сплати національного
збору за подання кожної з них.

(Пункт 2 статті 24 в редакції Закону N 850-IV (850-15) від
22.05.2003)

3. Витрати, пов'язані з реєстрацією знака в іноземних
державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.

Стаття 25. Охорона прав на добре відомий знак

1. Охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з
статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової
власності (995_123) та цим Законом на підставі визнання знака
добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути
визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні.

{ Пункт 1 статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 254-VI (254-17) від 10.04.2008 }

2. При визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні,
можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними:

ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі
суспільства;

тривалість, обсяг та географічний район будь-якого
використання знака;

тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування
знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на
ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак
застосовується;

тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або
заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є
визнаним;

свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема
територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними
органами;

цінність, що асоціюється зі знаком.

3. Порядок визнання Апеляційною палатою знака добре відомим в
Україні встановлюється центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної
власності. За подання заяви про визнання знака добре відомим
сплачується збір.

Рішення Апеляційної палати щодо визнання знака добре відомим
в Україні може бути оскаржено у судовому порядку.

{ Пункт 3 статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

4. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду
знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона
така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні.
При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не
споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні,
якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів
і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре
відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди
таким використанням.

(Закон доповнено статтею 25 згідно із Законом N 850-IV (850-15)
від 22.05.2003)

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 15 грудня 1993 року
N 3689-XII