💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Інжиніринг— система надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту при будівництві промислових та інших об'єктів. 3 страница

Податки — обов'язковий внесок до бюджету відповід­ного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Податки непрямі — податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу.

Податкова база — це грошова сума, з якої вилучається податок.

Податкова квота характеризує рівень оподаткування і визначається як частка податку в доході платника.

Податкова система — сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудо­ви, а також інститутів та організацій, що забезпе­чують вилучення їх, здійснюють контроль за дотри­манням податкового законодавства.

Податкова ставка (норма оподаткування) — законодав­чо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податкове законодавство має виконувати не тільки фіскальну, а й регулюючу та стимулюючу функції.

Податкові пільги — звільнення від податків або зменшення податкових ставок.

Поділ праці — процес, за якого різні види обробки продуктів відокрем­люються один від одного і тим самим створюються все нові ви­робництва і галузі

Позика — передавання одним суб'єктом (позикодавцем) у користування іншому суб'єкту (одержувачу позики) грошей або певного майна на певний строк під відсотки

Позитивна економічна теорія – частина економічної теорії, щоставить за мету всебічне пізнання економічних процесів та явищ, розкриває їхні взає­мозв'язки та взаємозалежність, які зумовлюються реаль­ною дійсністю. (яка вона є?)

Позитивні екстерналії — ситуації, за яких виробницт­во або споживання будь-якого блага забезпечує некомпен-совані вигоди третім особам.

Позичковий капітал — капі­тал, що надається підприємцям на визначений строк за визначену плату у формі позичкового відсотка.

Політика " дешевих грошей" — зниження облікової став­ки, що стимулює попит на гроші (кредитні ресурси) і по­жвавлення господарської активності.

Політика " дорогих грошей" — підвищення облікової ставки, що спричиняє зниження попиту на гроші (кредитні ресурси), отримання економічної діяльності.

Політика експансії — це заходи держави, спрямовані на розширення сукупного попиту, які використовуються тоді, коли економіка перебуває у фазі спаду.

Політика прискореної амортизації — нормативне вста­новлене скорочення строків служби основного капіталу, спи­сання його вартості на ранніх стадіях експлуатації.

Політика стримування — це заходи держави, спря­мовані на обмеження сукупного попиту.

Помірна інфляція – інфляція 3—5 % на рік.

Попит — представлена на ринку потреба в життєвих засобах, що визна­чається кількістю тих чи інших товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку

" Поріг чутливості" — мінімально необхідний (нижній) рівень різниці між тарифними ставками робітників суміж­них розрядів або посадовими окладами службовців суміж­них посад. Величина " порога чутливості" повинна бути не меншою 10—12 %.

Портфельні інвестиції — капіталовкладення без права управлінського контролю за об'єктами інвестування.

Постійний капітал — частина авансового промисло­вого капіталу, яка вкладається у засоби виробництва і переноситься конкретною працею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості.

Постійні витрати — поточні витрати підприєм­ства, що є незмінними протягом визначеного періоду і в основному не залежать від обсягів його виробничої та збу­тової діяльності.

Поточний платіжний баланс (баланс поточних опе­рацій) — торговельний баланс (експорт-імпорт товарів) і баланс послуг та некомерційних платежів.

Потреби — об'єктивна необхідність будь-чого задля підтримання життєдфяльності і розвитку людини, колек­тиву, нації, суспільства; внутрішній збудник активності.

Почасова заробітна плата — форма заробітної плати, в якій врахову­ється час роботи (година, робочий день, тиждень, місяць)

Право власності — сукупність узаконених державою прав і норм економічних взаємовідносин фізичних та юри­дичних осіб, які складаються між ними з приводу володін­ня, користування та розпорядження об'єктами власності.

Праксеологія — наука, що вивчає загальні умови і мето­ди ефективної та раціональної діяльності людини.

Праця — доцільна свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних благ з метою задово­лення потреб.

Предмети праці — об'єкти, на які спрямована праця людини; матеріальна основа майбутнього продукту.

Прейскурантні ціни — ціни на промислову, сільськогосподарську про­дукцію, які фіксуються в спеціальних довідниках-прейскурантах. Як правило, вони калькулюються виробниками, виходячи з виробни­чих витрат, очікуваного прибутку і умов реалізації товару на ринку. Вони встановлюються на певний період

Преференції — пільговий митний режим, встановлений для товарів окремої країни чи групи країн.

Прибуток — Дохід власників фірми (підприєм­ства), визначений як різниця між валовим доходом (ви­ручкою від реалізації) і загальними витратами на вироб­ництво та реалізацію продукції.

Прибуток бухгалтерський — різниця між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво

Прибуток нормальний - це винагорода за підприємницьку діяльність, складова частина витрат виробництва

Приватизація (від лат.— особистий, несуспіль-ний) — процес передачі або продажу об'єктів державної власності одноосібним або асоційованим приватним влас­никам; наслідком приватизації є зміна форми власності.

Приватна власність — це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпоряджен­ня об'єктом власності та отримання доходу належить при­ватній (фізичній чи юридичній) особі.

Привілейовані акції — акції, які дають їхньому власнику переважне пра­во на одержання дивідендів

Привласнення – процес, що виникає в результаті поєднання суб’єкта і об’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю.

Принципи кредитування — цільовий і плановий характер, строковість, матеріальна забезпеченість, зворотність і платність позики

Природна монополія — галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому; галузь, у якій економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва, настільки значна, що продукт може виробляти одна фірма за нижчих середніх витрат, ніж витрати декількох фірм.

Природний рівень безробіття — рівень безробіття за умов повної зайнятості; сума рівнів фрикційного і структурного безробіття.

Природоохоронне законодавство через запровадження економічних санкцій, жорстких заборонних та карних засобів для порушників природоохоронних законів має спонукати і стимулювати дбайливе ставлення до охорони довкілля.

Прихована інфляція — це така інфляція, коли держа­ва вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

Пріоритетні напрями розвитку економіки — на кожному етапі розвитку суспільства — ті галузі господарювання, яким надається перевага в капітальних вкладеннях. На сучасному етапі особливо пріоритетними є галузі виробництва, які створюють предмети для особистого спожи­вання

Прогресивне оподаткування — середня ставка прогресивного податку зростає в міру збільшення доходу; платник податків сплачує не тільки більшу суму податку, а й більший відсоток (частку).

Прогресивний податок — податок, се­редня ставка якого зростає із збільшенням доходів.

Продукт – це готове благо для споживання

Продуктивні сили — сукупність засобів виробництва і працівників з їхніми фізичними й розумовими здібностя­ми, а також досягнення науки, технології, інформація, мето­ди організації та управління виробництвом, що забезпечу­ють створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб.

Продуктивність — обсяг виробленої про­дукції в розрахунку на одиницю ресурсів (факторів вироб­ництва) за одиницю часу.

Прожитковий мінімум — вартість набору товарів і послуг, визначеного на основі обґрунтова­них нормативів споживання й забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Пропозиція — це кількість товарів і послуг, яку продавці бажають і можуть продати

Пропорційне оподаткування — не враховує диференціації доходів при встановленні податкової ставки.

Просте відтворення –в кожному наступному циклі відбувається відновлення суспільного продукту в незмінних обсягах і такої самої якості.

Просте товарне виробництво – це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок.

Простий вексель – це вексель, підписаний однією особою на ім’я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.

Протекціонізм — політика держави, спрямована на за­хист національної економіки від іноземної конкуренції.

Профіцитний бюджет – стан бюджету, коли доходи перевищують видатки.

Процентні платежі — вид доходів власників грошового капіталу.

Процес суспільного відтворення — це постійне й безперервне відновлення результату суспільного виробництва — продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці.

Прямі інвестиції — капіталовкладення з правом управ­лінського контролю за об'єктами інвестування.

Прямі методи державного регулювання економіки — методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручаєть­ся в економічні процеси (держконтракт, держзамовлення, надання субсидій, дотацій, встановлення державних стандартів, регламентування діяльності суб'єктів економіки тощо).

Прямі податки — вилучаються безпосередньо у власників май­на, отримувачів доходу.

Рабовласницька форма власності характеризується абсолютною концентрацією прав власності рабовласника на засоби виробництва, результати праці й на працівника (раба).

Районний бюджет — бюджет, який складається, затверджується і викону­ється районними органами державної влади і самоврядування

Раціональність — спроможність мислити й діяти, керу­ючись здоровим глуздом, що в економічному плані означає досягнення щонайбільшого результату за допомогою наяв­них засобів або ж певного результату за допомогою най­меншої кількості засобів.

Реальна заробітна плата — кількість то­варів та послуг, яку можна придбати в певний момент за суму, що становить номінальну заробітну плату.

Реальний дохід – дохід з урахуванням зміни цін, або дохід у цінах базового року.

Реальний капітал обслуговує насамперед рух промис­лового капіталу, відіграє визначальну роль у створенні до­ходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

Ревальвація — підвищення курсу національної грошової одиниці по відно­шенню до курсів інших країн

Регресивне оподаткування ґрунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу.

Регулююча діяльність держави передбачає регламентацію економічних і соціальних відносин з метою реалі­зації певних цілей.

Реекспорт — придбання в іншій країні товарів не для власного використання, а для перепродажу третій країні.

Резерви — частина залучених банком цінно­стей (депозитів), яка не надається в позику.

Резидент (від лат.— той, хто залишається на місці) — економічний суб'єкт з постійним місцем перебу­вання в певній країні.

Реімпорт — придбання реекспортного товару країною-споживачем.

Рекламація ( від лат.— запе­речення) — оформлений відповідним чином документ, у якому визначається претензія однієї зі сторін договору з приводу неналежного виконання іншою стороною взятих на себе зобов'язань.

Рекрутмент — послуги з підбору та оцінки ділових яко­стей керівних кадрів.

Ремаркетинг — практика продажу речей, що були в користуванні.

Рента – передача частини доходу, створеного землекористувачем, власнику землі.

Рентабельність продукції — показник ефективності виробництва. Його визначають зіставленням прибутку з витратами і ресурсами на вироб­ництво продукції

Репатріація (від лат.— повернення на бать­ківщину) — повернення в країну походження громадян, що раніше виїхали з неї.

Репатріація капіталу — повернення капіталу в країну, з якої він раніше був вивезений.

Реприватизація — поновлення в правах власності осіб, незакон­но позбавлених майна в результаті конфіскаційної націо­налізації.

Реституція (від лат.— відновлення) — одна з форм реприватизації, повернення власності попереднім власникам у натуральному вигляді.

Рестрикція (від лат.— обмеження) — 1) обме­ження обсягів рефінансування комерційних банків цент­ральним банком; 2) обмеження обсягів виробництва, про­дажу та експорту товарів з метою штучного підвищення цін й отримання надприбутків; 3) скорочення сукупного попиту внаслідок зменшення обсягів державних витрат.

Реструктуризація боргу — зміна строків виплати про­центів за позики та (або) погашення суми боргу чи частко­ве його списання при погіршенні платоспроможності або у випадку загрози банкрутства боржника.

Рефінансування державного боргу — використання коштів від продажу державою нових облігацій для виплат за борговими зобов'язаннями, строк погашення яких уже настав.

Рецесія (спад) — зниження рівня ділової активності країни, що характеризуються, як правило, змен­шенням реального ВВП протягом принаймні шести місяців.

Ригідна економіка (від лат.— твердий, заціпле­ний) — заклякла, заскорузла, негнучка економіка, для якої характерні відсталість технологічної структури цивільного сектора, надзвичайно затратна структура соціальних гарантій, надвисокі затрати на виробництво товарів та послуг, вплив ендогенних (внутрішніх) чинників на рівень прибутковості та збитковості значно слабший, ніж вплив екзогенних (інфля­ція, обмінний курс, бартеризація) обмінних процесів.

Ризик — невизначеність, що може вплинути на діяльність суб'єкта господарювання або на здійснення пев­ної економічної операції.

Ризиковість ситуація на ринку, спричинена невизначеністю, за якої переважну більшість подій та способів поведінки господарюючих суб’єктів неможливо з достатньою достовірністю передбачити і спрогнозувати.

Ринкова інфраструктура – це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.до даних орг., підприємств(біржі, банки, ділерські і брокерські контори, служби зайнятості, а також інфром-комерційні, оптові, збутові орг., пункти прокату, лізингові фірми)

Ринкова пропозиція визначається як сума індивідуальних пропозицій.

Ринкова рівновага – ситуація, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити.

Ринкова система — сукупність ринків та зв'язків між ними; ціновий механізм розподілу обме­жених економічних ресурсів, узгодження інтересів та коор­динування рішень економічних суб'єктів.

Ринковий механізм — спосіб (форма) організації і функ­ціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взає­модії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення, конку­ренції.

Рин­ковий попит — це сума індивідуальних попитів, які пред'являються кожним споживачем при різних цінах.

Ринок — будь-яка інституція або механізм, що забезпечує зв'язок покупців і продавців певного товару або послуги.

Ринок – система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Ринок праці — сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товару робоча сила; система економічних механізмів, суспільних норм та інсти­тутів, які регулюють рух робочої сили та її використання.

Рівень безробіття — процентне відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення.

Рівень економічної активності населення — частка чисельності еко­номічно активного населення в загальній чисельності населення

Рівень життя — рівень добробуту насе­лення, споживання товарів та послуг; сукупність показників, що характеризують міру задоволення життєвих потреб на­селення.

Рівень життя — рівень добробуту насе­лення, споживання товарів та послуг; сукупність показників, що характеризують міру задоволення життєвих потреб на­селення.

Рідкість — недостатність ресурсів у порівнянні з існуючою в них потребою.

Рієлтер — посередник на ринку нерухомості.

Робоча сила — сукупність фізичних та інтелектуаль­них здібностей людини, які вона використовує в процесі праці; здатність людини до праці.

Розвинений ринок – це система товарно- грошових відносин між суб’єктами господарської діяльності, покупцями і продавцями, яка передбачає економічну самостійність, рівноправність та конкуренцію товаровиробників

Розвинута форма товарного виробництва – це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії.

Роздержавлення — процес обмеження державного втру­чання в економіку, переведення державних підприємств на комерційні засади господарювання, створення умов для зро­стання кількості господарюючих суб'єктів.

Роздрібна ціна — ціна, за якою реалізується продукція споживчого при­значення

Розкладні податки — спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями, і, нарешті, між окремими платниками.

Розрахунковий баланс – включає всі вимоги і зобов’язання країни до сектору за кордон, у тому числі непогашені.

Розширене відтво­рення – виробництво відновлюється у зростаю­чих масштабах.

Рушійна сила – рух, джерело якого є об’єктивна суперечність, що виникла і існує в екон. Процесах

Рушійні сили економічного розвитку – взаємодія потреб та інтересів економічних суб’єктів.

Самозайнятість — діяльність з метою отримання дохо­ду, що здійснюється поза наймом.

Самострахування — дієвий спосіб самозахисту від не­сприятливих подій.

Санація (від лат.— оздоровлення, лікування) — система заходів, спрямованих на попередження банкрутства.

Світова торгівля — форма міжнародних економічних відносин, що ґрунтується на глибокому міжнародному поділі праці, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умова­ми.

Світова ціна — експортна ціна світових постачальників товару та імпортна ціна у країнах ввозу цього товару. Секвестр (від лат.— відділяю) — пропорційне скорочення запланованих витрат за всіма статтями (крім захищених) державного бюджету в процесі його виконання.

Світове господарство – внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Світовий банк — міжнародний інвестиційний інститут, створений одночасно із МВФ, мета якого— спри­яння економічному та соціальному розвитку країн світу.

Світовий ринок — розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на міжнародному поділі праці.

Сек’юризація – зростання ролі цінних паперів у залученні та розміщенні засобів комерційними банками, кінцевими кредиторами та позичальниками, як інструменту регулювання руху позичкового капіталу.

Секвестр (від лат.— відділяю) — пропорційне скорочення запланованих витрат за всіма статтями (крім захищених) державного бюджету в процесі його виконання.

Середні витрати (АТС) середня величина витрат на виробництво одиниці продукції: АТС =TC/Q

Середні змінні витрати — змінні витрати, поділені на обсяг випуску про­дукції

Середні постійні витрати — постійні витрати, поділені на обсяг випуску продукції

Середній дохід – валовий дохід, поділений на кількість реалізованих товарів і послуг.

Середня податкова ставка — відношення обсягу податків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню.

Сертифікат (депозитний) — фінансовий документ, випу­щений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобов'язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк. Це цінний папір на пред'явника.

Симетричність інформації – ситуація на ринку, коли всі суб’єкти мають доступ до достовірної інформації.

Синдикат (від грец.— захисник) — одна з форм монополій; об'єднання самостійних підприємств з метою регулювання ринку певного товару, підтримання високого рівня цін і одержання надприбутку.

Синтез – метод пізнання, при якому відбувається об'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

Система бальних оцінок — система визначення рівня посадових окладів на основі кількісної (бальної) оцінки найсуттєвіших характеристик працівника та роботи, яку він виконує.

Система банків в Україні — має дворівневу побудову: на першому рів­ні — Національний банк України, на другому — комерційні банки. Про­відне місце в банківській системі належить Національному банку Ук­раїни. Цей банк покликаний провадити єдину політику в галузі грошово­го обігу, зміцнення національної грошової одиниці — гривні

Система національних рахунків — система взаємопов'я­заних показників та класифікацій, що використовуються для опису та аналізу функціонування національної еконо­міки. Побудована у вигляді рахунків та балансових таб­лиць.

Сімейна трудова влас­ність – якщо в господарстві використовується праця членів сім'ї.

Сімейний дохід — сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв'язків та спільності побу­ту невеликої групи людей, життєдіяльність яких спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних потреб окремих індивідів, самої сім'ї і суспільства в цілому.

Собівартість продукції — сукупність витрат, виражена в грошовій формі, що йде на виробництво і збут продукції. У собівартості втілені такі вит­рати: вартість спожитих у процесі виробництва предметів праці (сиро­вини, напівфабрикатів, палива, електроенергії), перенесена вартість засобів праці, витрати на оплату праці, видатки з реалізації продукції. Собівартість продукції — це частина вартості продукту праці

Собівартість — сумарні, виражені в гро­шовій формі витрати підприємства на виробництво і реа­лізацію продукції.

Соціалізація економіки — одна з визначальних тен­денцій соціально-економічного розвитку, що виявляється через процеси соціальної переорієнтації економіки, гума­нізації та гуманітаризації праці, пом'якшення соціальної диференціації, переміщення акцентів з інтересів держави на інтереси індивіда.

Соціалізм — доктрина організації егалітар­ного суспільства, в якому відсутня класова експлуатація і панують суспільні інтереси; суспільний устрій або система, засновані на принципах, які відповідають зазначеним цілям.

Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї кінцевої мети – служити споживачу, задовольнять особисті потреби людей.

Соціальна захищеність — тип і рівень обов'язків су­спільства відносно людини й будь-якої соціальної групи; ступінь реальності їхніх прав і свобод.

Соціальна інфраструктура — система галузей народ­ного господарства, діяльність яких спрямована на задово­лення соціально-культурних та духовних потреб людини.

Соціальна політика — діяльність держави, спрямована на створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства.

Соціальна справедливість — соціально-психологічне сприйняття принципів і форм організації суспільства, як таких, що відповідають інтересам людей і соціальних груп.

Соціальна сфера — підсистема національної економі­ки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, пов'я­зані із забезпеченням життєдіяльності суспільства й лю­дини, задоволенням їхніх потреб та реалізацією інтересів.

Соціальний мінімум (бюджет мінімального достатку) — вартість товарів і послуг, які суспільство визнає необхідни­ми для збереження прийнятного рівня життя.

Соціально-економічні відносини — це відно­сини власності, які визначають спосіб поєднання працівника з засобами виробниц­тва.

Спекулянти — учасники ринку, які здійснюють купів­лю (продаж) з тим, щоб у майбутньому відповідно продати (купити) той самий товар, одержавши прибуток, якщо зміняться ціни або курс валют.

Спекуляція — різновид економічної діяльності, що ґрунтується на використанні різниці цін у часі й пе­редбачає купівлю будь-якого товару з метою його пе­репродажу в подальшому за вищою ціною.

Спеціалізація — відокремлення і створення підприємств і галузей для випуску однорідної продукції. Одна з форм суспільного поділу праці як між різними галузями і сферами суспільного виробництва, так і всере­дині галузі, підприємства на всіх стадіях виробничого процесу. Сприяє прискоренню науково-технічного прогресу, зростанню продуктивності праці, рентабельності виробництва Споживання — використання благ з метою задоволення виробничих та особистих потреб.

СПЗ – " спеціальні права запозичення" – створена у 1969 р. МВФ колективна валютна одиниця з метою перетворення її в головний резервний актив МВС, альтернативний золоту і долару.

Споживання — використання благ з метою задоволення виробничих та особистих потреб.

Споживча вартість – здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.

Споживчий кошик — вартість основних матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для нормальних умов існу­вання людини певної країни в конкретний історичний пе­ріод часу.

Споживчий кредит — надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування .

Споживчі блага — товари і послуги, які безпосередньо задовольняють потреби людини.

Спот-курс – ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, встановлена на момент укладення товарної угоди за умови оплати на наступний робочий день після укладення угоди.

Стагфляція — інфляція, що супроводжуєть­ся стагнацією виробництва й зростанням безробіття.

Стандартна зайнятість — робота за стандартним навантаженням у виробничому при­міщенні одного роботодавця.

Статистична дискримінація — оцінка індивіда на основі статистичних даних, отриманих для кваліфікаційної групи, до якої цей індивід може бути віднесений.