💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Інжиніринг— система надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту при будівництві промислових та інших об'єктів. 1 страница

" Інкубатори" — ядро технополісу зі сприятливими умо­вами для виникнення дрібних наукомістких фірм.

Інноваційний банк спеціалізується на фінансуванні й кредитуванні інноваційних проектів.

Інноваційні цикли — періодичні ко­ливання інноваційної ефективності, пов'язані з фазами нау­ково-технічного та економічного циклів.

Інновація, нововведення — запроваджен­ня у виробництво нового продукту, впровадження нового виробничого методу або застосування нової форми органі­зації бізнесу.

Інновація, нововведення — запроваджен­ня у виробництво нового продукту, впровадження нового виробничого методу або застосування нової форми органі­зації бізнесу.

Інститут соціального партнерства — система узгодження загальнодержавних і групових інте­ресів у соціально-економічній сфері (доходи, зайнятість, умови праці тощо) шляхом переговорів, консультацій і до­сягнення домовленостей за участю держави, профспілок та союзів підприємців.

Інституціоналізм — інстиціонально-соціологічний на­прям, згідно якого економіка розглядається як система, в якій відносини між господарюючими суб'єктами склада­ються під впливом як економічних, так і політичних, соціо­логічних та соціально-психологічних факторів. Об'єктом їхнього вивчення є " інститути" — держава, корпорації, проф­спілки, а також правові, морально-етичні норми.

Інтенсивний тип економічного зростання — збільшення обсягу ВВП за раху­нок удосконалення факторів виробництва та ефективнішо­го використання їх.

Інтерес (фр., від— цікавитися, з лат.— мати важливе значення) — форма вияву потре­би; усвідомлене прагнення людини до задоволення життє­вих потреб.

Інтернаціоналізація економіки — формування, розви­токта поглиблення економічних взаємозв'язків між краї­нами завдяки відкритості національних економік.

Інтернет — глобальна комп'ютерна мережа, що забезпечує доступ до містких спеціалізованих масивів інформації та виконує функцію електронної пошти.

Інфляція — знецінення грошей, спричинене диспропор­ціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу; виявляється у стихійному зростанні цін на товари і послуги.

Інфляція попиту — функціональ­ний тип інфляції, що характеризується зростанням рівня сукупних ринкових цін внаслідок зростання грошового попиту на товари та послуги сукупного споживача (сукуп­ного покупця) і його (попиту) відповідного відриву від об­сягів сукупної пропозиції.

Інфляція пропозиції (витрат) — функціональний тип інфляції, що характеризується підви­щенням рівня сукупних цін при зниженні обсягів сукуп­ного виробництва (сукупної пропозиції) або зростанням грошових витрат на придбання ресурсів виробництва.

Інформація — за сучасних умов найважливіший фак­тор суспільного виробництва; система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою вико­ристання їх у різних сферах її життєдіяльності, насампе­ред в економічній.

Інфраструктура ринку — комплекс інститутів, що за­безпечують умови безперебійного функціонування ринку.

Іпотека — застава нерухомого майна для одержання кредиту.

Іпотечний банк — банк, що спеціалізується на наданні довгострокових кредитів під заставу нерухомого майна (землі, будівель тощо) та випуску заставних листів, забезпе­чених нерухомістю.

Іпотечний кредит — довгострокова позика під заставу нерухомого майна (землі, житла, виробничих будівель).

Історичний метод — метод пізнання, який вивчає економічні процеси у тій істо­ричній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті.

Калькуляція (від лат.— підраховування) — розрахунок витрат на виробництво та реалізацію одиниці товару.

Капітал — економічний ресурс, що визначаєть­ся як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, що в процесі свого руху приносять дохід.

Капіталізація — спрямування частини прибутку на розширення виробництва.

Капіталістична власність характеризується зосере­дженням прав власності підприємця на засоби та результати праці і відсутністю власності на найманого робітника, який має особисту свободу.

Капіталомісткість – показник, близький до показника фондомісткості. Визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції.

Капітальні вкладення — витрати на створення нових, а також на роз­ширення, реконструкцію і технічне переоснащення діючих основних фондів. Джерелами фінансування капітальних вкладень є кошти дер­жавного бюджету, прибуток і амортизаційний фонд підприємств, кре­дити банків

Картель — 1) одна з форм монополій; 2) угода щодо цін, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну па­тентами, ліцензіями підприємств (однієї чи кількох країн), що виробляють пе­реважно однорідну продукцію.

Квоти — встановлене законодавче або норматив­ними актами обмеження в міжнародній торгівлі на кількість продукту, яку можна імпортувати чи експортувати.

Квотування — встановлення державою розмірів, частки в загальному виробництві, продажу, збуті, експорті чи імпорті.

Кейнсіанство — одна з провідних теорій, яка обґрунто­вує необхідність активного втручання держави в регулю­вання ринкової економіки шляхом стимулювання сукуп­ного попиту й інвестицій через проведення певної кредит­но-бюджетної політики.

Класична політекономія – школа, яка виникла з розвитком капіталізму. Вона започатковує трудову теорію вартості, а ринок розглядає як саморегулюючу систему.

Коефіцієнт Джині показує рівномірність розподілу доходів суспільства.

Коефіцієнт еластичності — міра реагування однієї змінної на зміни іншої, виражена як відношення процент­них змін (відношення відсоткової зміни однієї величини до відсот­кової зміни іншої).

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача.

Коефіцієнт змінності — відношення числа верстато-змін, фактично відпрацьованих устаткуванням за певний період часу, до числа вста­новленого устаткування, помноженого на кількість днів розрахунково­го періоду.

Коефіцієнт конкурентоспроможності характе­ризує здатність підприємства до виживання і виражає відно­шення між ринковою вартістю Р та витратами виробницт­ва ТС = FC + VC.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів — відношення реалізова­ної продукції за певний проміжок часу до суми середнього залишку оборотних засобів за цей період

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту – це відношення відсоткової зміни попиту на товар А до відсоткової зміни попиту на товар В.

Командна економіка — економічна система, що функціонує на засадах абсолютизації принци­пу централізму, тотального одержавлення економіки, недо­оцінки товарно-грошових відносин і ринкових механізмів.

Комбіновані форми власності - об'єднання підпри­ємств різних форм власності, однак за умови збереження кожною із них своєї базової якості.

Комерціалізація (від лат.— торгівля) — роздержавлення, як правило, підприємств комунальної влас­ності, надання їм прав юридичної особи й переведення їх на режим самофінансування.

Комерційна діяльність — виробництво товарів та на­дання послуг з метою отримання доходу.

Комерційна таємниця — виникає в умовах дії економічного закону кон­куренції. Сутність її полягає у застосуванні певних виробничих, торго­вельних і фінансових операцій, спрямованих на забезпечення комер­ційної таємниці, тобто на приховування від конкурентів усього того, що дає можливість виробляти товари підвищеного попиту і одержува­ти за це високі прибутки

Комерційний вексель – це боргове зобов’язання, яке підприємці видають один одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг.

Комерційний кредит — надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал.

Компаративістика — галузь економічної науки, що зай­мається порівняльним аналізом економічних систем.

Компенсаційна діяльність держави покликана ком­пенсувати недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом проведення антимонопольних та екологічних заходів, організації системи захисту непрацездатних і малозабезпечених верств насе­лення, боротьби з безробіттям тощо.

Компенсація (від лат.— зрівноваження) — одна з форм реприватизації, повернення вартості конфіско­ваного майна грошима або спеціальними ваучерами.

Комунальні підприємства є власністю влади адміністративно-територіальних утворень.

Комунітаризм (від лат.— спільний) — нова форма соціального руху, котра відстоює право кожного інди­віда на власний стиль і спосіб життя.

Конвергенція (від лат. — наближатися) — процес наближення різних економічних систем, їхніх окре­мих складових та механізмів, основних макроекономічних показників різних країн світу.

Конвертованість валюти — ступінь ліквідності валюти відносно грошових одиниць інших країн.

Конгломерат — багатогалузеве об'єднання, яке вини­кає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чи­сельні, мало пов'язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Конкретна праця – результатом є створення різних споживних вартостей

Конкурентна політика держави — діяльність держави, спрямована на створення і розвиток конкурентного середо­вища, захист конкуренції, антимонопольне регулювання з метою зростання ефективності суспільного виробництва.

Конкурентоздатність національної економіки — виробництво товарів і послуг відповідно до вимог якості та цінових параметрів світового ринку.

Конкуренція (від лат.— змагання, супер­ництво) — економічне суперництво за найвигідніші умови виробництва і реалізації та привласнення найбільших до­ходів.

Конкуренція добросовісна – це є змагання між фірмами, яке здійснюється відкрито з дотриманням чиного законрдавство і етичних норм

Конкуренція недосконала — основна модель сучасного ринку, в якій переплітаються, олігополія та монополістична конкуренція і яка ускладнює доступ на ринок; на рівень цін може впливати окрема компанія.

Конкуренція нецінова — завоювання конкурентної пе­реваги товаровиробниками завдяки підвищенню якості та надійності своєї продукції, вдосконаленню методів збуту, наданню послуг, розширенню сфери післяпродажного об­слуговування, подовженню терміну гарантії служби виробів, наданню споживачам кредитів на придбання товарів і по­слуг та інших пільг, використанню реклами.

Конкуренція чиста (досконала) — економічне супер­ництво, за якого жоден з ринкових суб'єктів не може впливати на загальну ситуацію на ринку або цей вплив є таким незначним, що ним можна знехтувати.

Коносамент (від фр.— знати, розуміти) — роз­писка транспортного підприємства, що надається відправ­нику вантажу; засвідчує прийняття вантажу для перевезен­ня і зобов'язання видати його в пункті призначення прий­мачеві коносаменту.

Консалтинг — здійснюване на комерційних засадах управлінське консультування.

Консолідація державного боргу — перенесення платежів, строк оплати яких уже настав, на майбутнє.

Консолідований бюджет — це об'єднаний бюджет цен­трального уряду і бюджети місцевих органів влади.

Консолідований державний бюджет країни — бюджет центрального уряду та бюджети місцевих органів влади.

Консорціум (від лат.— спільнота) — тим­часова угода незалежних учасників про спільну реалізацію комерційного проекту.

Конс'юмеризм — організований рух гро­мадян і державних органів за розширення прав та вплив покупців на продавців.

Контингентування — встановлення певних норм і об­межень: контингентована емісія, контингентовані товари, податки тощо.

Контрольний пакет акцій — відсоток акцій, що дає право власникові здійснювати фактичний кон­троль за діяльністю акціонерного товариства.

Концентрація виробництва — це зосередження за­собів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах.

Концентрація капіталу — процес зростання капіталу за рахунок перетворення частини чистого доходу на капі­тал (капіталізації частини чистого доходу).

Концепція стійкого розвитку — модель розвитку цивілізації, яка передбачає необхідність забезпечення балансу між вирішенням соціально-економіч-них проблем і збереженням навколишнього середовища.

Концерн — об'єднання багатьох промислових, фінансо­вих, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансо­вому контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об'єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.

Концесія (від лат.— поступка, дозвіл, згода) — надання в експлуатацію іноземному інвесторові на певний період об'єктів державної власності.

Кон'юнктура ринку — визначене у часі та просторі певне співвідношен­ня попиту і пропозиції, що формується як сукупність товарно-грошо­вих пропорцій під впливом конкретної комбінації діючих чинників. Виз­начальними показниками ринкової кон'юнктури є ціни, за якими про­давці реалізують, а покупці купують товари чи послуги. їхні конкретні величини зазнають коливань відповідно до тенденцій у розвитку по­питу і пропозиції

Кооператив — об'єднання громадян з метою спільного виробництва та збуту продукції, закупівлі та споживання товарів і послуг, будівництва, споживання житла тощо.

Кооперативна власність — це об'єднана власність членів окремого кооперативу, створена на добровільних за­садах для здійснення спільної діяльності.

Кооперація виробництва — особлива форма тривалих, раціональних виробничих зв'язків між спеціалізованими самостійними підприємства­ми.

Кореляція, від лат.— відно­шення) — систематичний та зумовлений зв'язок між дво­ма рядами даних (двома видами явищ).

Корисність — задоволення, яке приносить спо­живання блага.

Корпоративна (акціонерна) власність — це капітал, утворений завдяки випуску і продажу акцій.

Корпоратизація — у перехідній економіці акціонуван-ня великих підприємств і виведення їх зі сфери прямого державного управління.

Корпоратизм — інституціоналізація інтересів соціаль­них груп у боротьбі за пріоритети економічного та соціаль­ного характеру.

Корпорація — правова форма фірми, в якій відповідальність власників за борги фірми обмежена су­мою, яку вони заплатили при купівлі акцій фірми. Діє як самостійна одиниця (юридична особа) незалежно від інди­відуальних власників фірми.

Котирувальна ціна – це типова ціна, яка встановлюється біржею з урахіванням кон’юктури ринку

Котирування – визначення офіційними державними органами (центральним банком) ціни іноземної валюти.

Котирування (біржове) — реєстра­ція встановленого курсу цінного папера на фондовій біржі.

Кошик споживача — вартість стандартного набору то­варів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні на певний час.

Кредит — надання позичальникові коштів у грошовій або іншій формах здебільшого під заставу на вста­новлений строк під визначений відсоток.

Кредит " стенд-бай" — надається країнам-членам МВФ для визначених МВФ цілей на підставі угод " стенд-бай" терміном до 12 місяців, а в окремих випадках до 30 років.

Кредитна картка – це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

Кредитна система — це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структу­ра) та сукупність кредитно-фінансових установ, які ство­рюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціональна структура).

Кредитні гроші — знаки вартості, які виникають на основі кредитної угоди й виражають відносини між креди­тором і боржником.

Кредитно-грошова політика — діяльність держави, спря­мована на забезпечення економіки повноцінною і стабіль­ною національною валютою та регулювання грошового обі­гу відповідно до потреб економіки.

Кредитно-грошове регулювання — діяльність держа­ви, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошо­вого обігу відповідно до потреб економіки.

Крива Лоренца — графічне зображення фактичного стану в розподілі доходів між окремими части­нами населення.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється, виходячи з їхнього курсу відносно третьої.

Кругооборот промислового капіталу — безперервний рух капіталу по трьох стадіях із послідовною зміною форм та поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, розмірі.

Кругооборот фондів •— безперервний рух капіталу, коли послідовно здійснюються три стадії: перетворення грошового капіталу на продук­тивний, продуктивного на товарний і товарного на грошовий. В першій і третій стадіях капітал функціонує у сфері обігу, в другій •— у сфері виробництва. Проходячи через три стадії свого руху, капітал послідовно набуває і скидає три форми: грошового капіталу, продуктивного капіта­лу, товарного капіталу

Курс " спот" — див спот-курс

Курс " форвард" — див форвард-курс.

Курс акції — ринкова ціна акції.

Курс валюти – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Курс облігацій — ціна, за якою продаються і купуються облігації держав­них позик.

Курс покупця — курс, за яким іноземна валюта ку­пується банком-резидентом за національну валюту.

Курс продавця — курс, за яким іноземна валюта про­дається банком-резидентом за національну валюту.

Курсова ціна — ціна, за якою на фондових біржах здійснюються опе­рації з цінними паперами або валютою.

Куртаж — оплата послуг біржових посеред­ників.

Лібералізація — запровадження свободи торгівлі юри­дичних та фізичних осіб і підпорядкування діяльності то­варовиробника умовам ринку (внутрішньоекономічна) та розширення доступу в країну іноземних інвестицій, роздер­жавлення зовнішньоекономічних зв'язків, усунення протек­ціоністських обмежень на експорт, забезпечення конверто-ваності національної валюти (зовнішньоекономічна).

Лізинг — форма довгострокової оренди, де орендодавачем є лізингова компанія. Орендатор бере на себе відпові­дальність за збереження орендованого майна, сплату оренд­них платежів, податків та страхових платежів. Строк орен­ди майна визначається від 40 до 90 % тривалості звичайно­го терміну експлуатації об'єктів, що здаються в оренду.

Лізинговий кредит — відносини між юридичними осо­бами, що виникають з приводу оренди майна і супроводжу­ються укладанням лізингової угоди, в якій лізинговою ком­панією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнан­ня і надає його в оренду.

Лізингові операції, учасниками яких є три суб'єкти: лізингова компанія, функції якої виконує банк; орендар, що замовляє банку (лізинговій компанії) устаткування, яке він хоче взяти в оренду; підприємство, яке виробляє це устат­кування.

Ліквідність — швидкість і простота, з якою благо може бути перетворене на гроші (готівку) без втрати своєї цінності.

Лістинг — допущення цінних паперів до обігу й коти­рування на фондовій біржі на підставі їхньої економічної експертизи.

Ліцензія — дозвіл держави або місцевих органів влади на ведення пев­ної економічної діяльності.

Ліцензування — видача державними органами дозволу на право займатися певним видом діяльності.

Лобізм — система впливу на державні орга­ни з метою створення сприятливих умов для функціону­вання конкретної фірми, галузі та ін.

Логічний метод — метод пізнання, який до­сліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьо­му від історичних випадковостей, не властивих цьому процесові.

Локаут — закриття підприємства з метою при­мусового нав'язування рішення працівникам.

Ломбардний кредит — короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати.

Лот — одиниця торгових угод на біржах

Людина економічна — створена кла­сичною теорією абстрактна модель людини, згідно з якою мотивом прийняття людиною економічних рішень є її влас­на вигода.

Людський капітал — здатність людини забезпечувати своєю діяльністю дохід внаслідок викорис­тання інтелектуальних здібностей набутої кваліфікації і практичного досвіду тощо.

Маастрихтська угода — договір про створення конфедеративного об'єднання — Європейського Союзу, підписаний 7 лютого 1992 р. 12 європейськими дер­жавами. Чинний з 1 листопада 1993 р.

Магазин — підприємство роздрібної торгівлі.

Магазин-демзал — роздрібне торговельне підприємство, яке торгує за каталогами.

" Майже гроші" — фінансові активи, най­важливіші з яких — нечекові заощаджувальні рахунки, строкові депозити, короткострокові державні цінні папери й ощадні облігації, що не є засобом обміну, але можуть швид­ко перетворитися на гроші.

Маклер — посередник, що пропонує за плату інформацію, поради та зв'язки, якими він володіє на ринку.

Макроекономіка — розділ економіч­ної теорії, що вивчає функціонування національного госпо­дарства в цілому.

Макроекономічна ефективність означає: зростання продуктивності праці в суспільному виробництві на основі його технічного і технологічного онов­лення, вдосконалення організації та управління; збалансований, пропорційний розвиток економіки; повне й оперативне задоволення соціально-економіч­них потреб суспільства.

Макроекономічні агрегати — узагальнені статистичні характеристики діяльності макроекономічних суб'єктів.

Маржа (від фр. — край, межа) — 1) банківський прибуток — різниця між сумою отриманих за кредити і сплачених на депозити процентів; 2) встановлений мінімаль­ний відсоток вартості акції, яку сплачує її покупець у ви­гляді першого внеску.

Маржиналізм — система економічних концепцій, яка використовує граничні величини для дослідження госпо­дарських процесів на рівні мікроекономіки.

Маркетинг — різновид діяльності фірм, пов'язаний із продажем та збутом продукції, що включає: розробку то­вару, дослідження ринку, налагодження комунікацій, орга­нізацію розподілу, встановлення цін, розгортання сервісно­го обслуговування тощо.

Марксизм – теорія, яка заперечує приват­ну власність і ринок, стверджує переваги суспільної власності.

Маса прибутку — це абсолютний розмір прибутку в грошовому вираженні.

Масштаб цін – певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка законодавчо встановлюється державою як грошова одиниця країни та використовується для виміру товарних цін.

Матеріаловіддача характеризує ефективність використаних предметів праці, тобто показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів. (варт продук/варт матеріалів)

Матеріаломісткість є зворотним показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції (варт матеріалів/варт продукц)

Мегаекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому.

Межа бідності — нормативне встановле­ний рівень грошових доходів фізичної особи (сім'ї) за пев­ний період, який забезпечує рівень життя в межах прожит­кового мінімуму.

Межа малозабезпеченості — величина середньодушо-вого сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів та послуг на мінімаль­ному рівні, встановленому законодавством.

Мезоекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає окремі галузі й підсистеми національної економіки.

Меркантилізм — перша економічна школа, яка вважа­ла джерелом багатства торгівлю, а саме багатство ототож­нювала із золотом; розробляла рекомендації щодо розвит­ку міжнародної торгівлі.

Мертва точка — обсяг виробництва, при досягненні якого виробництво стає прибутковим.

Мерчендайзинг — система форм та методів активізації торгівлі: різні варіанти розміщення магазинів; реклама на місці продажу; освітлення; інтер'єр; фірмовий стиль; навчання продавців умінню консультувати покупців з питань якості та використання товарів; розумінню пси­хології покупця та активного впливу на його бажання придбати товар саме у цьому закладі торгівлі тощо.

Метод економічної теорії — сукупність прийомів, спо­собів і принципів пізнання економічних явищ і процесів та законів розвитку економічних систем.

Методи державного регулювання економіки — це су­купність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Методи нецінової конкуренції — методи, які засновані на підвищенні якості продукції шляхом зміцнення технологічної дисципліни, викори­станні реклами, здійсненні деяких умов, що пов'язані з продажем то­варів, — надання консультацій, здійснення гарантійного ремонту тощо.

Методи цінової конкуренції — методи, побудовані на використанні рин­кової ціни. Це, по суті, боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, науко­вої організації праці, підвищенню продуктивності живої праці та інших способів, які дають можливість знизити ціни. Це приваблює, залучає покупців, сприяє швидкій реалізації товару, прискорює оборот капіта­лу

Митна політика — політика встановлення державою податків на товари, майно, цінності, які перевозяться через кордон країни (митних тарифів), з метою захисту національ­них інтересів і наповнення державного бюджету країни.

Митний союз — група держав, терито­рія яких визнана єдиним митним простором.

Мито — податок на імпортований товар або послугу.

Міграція населення — переміщення насе­лення між регіонами та країнами.

Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях на­родного господарства.

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) — про­цес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.

Міжнародна конкуренція — це конкуренція вироб­ників на світовому ринку, яка поєднує внутрішньога­лузеву і міжгалузеву конкуренцію. На світовому рин­ку домінують компанії найрозвинутіших країн.

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Міжнародна організація праці, МОП — спеціалізований заклад ООН заснований у 1946 р. з метою розвитку співробітництва у вирішенні проблем зайнятості, поліпшенням умов праці, розширення соціального забезпечення та встановлення загальних стан­дартів рівня життя.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку, МБРР — спеціалізований кредитний заклад ООН, заснова­ний у 1944 р. згідно з рішеннями Бреттон-Вудської конфе­ренції з метою сприяння та допомоги в реконструкції та розвитку економік країн-членів МБРР шляхом надання кредитів та гарантій. Функціонує з 1945 р. Його членами можуть бути лише країни, що вступили до МВФ.