1 Загальні положення
1.1 Сфера застосування частини 2 Єврокоду 6
(1)Р Сфера застосування Єврокоду 6 для кам'яних конструкці, яка встановлена в 1.1.1 EN 1996-1-1: 2005, також застосо-вується в цьому EN 1996-2.
(2)Р EN 1996-2 розглядає основні правила щодо вибору матеріалів і виконання кам'яних конструкцій, відповідність проектних припущень іншим частинам Єврокоду 6. За винятком питань, наведених в 1.1(3) Р, сфера застосування частини 2 містить аспекти проектування і виконання кам'яних конструкцій, що включає:
— вибір матеріалів для кладки;
— фактори, що впливають на довговічність кладки;
— стійкість будівель до проникнення вологи;
— зберігання, виготовлення і використання матеріалів на будівельному майданчику;
— виконання кам'яних конструкцій;
— захист кам'яних конструкцій в процесі виконання.
ПРИМІТКА 1. Якщо наведено лише загальні інструкції, допустимо привести додаткові інструкції, засновані на місцевих умовах і практиці в несуперечливих додаткових документах, які можуть посилатися на національний додаток.
ПРИМІТКА 2. Сфера застосування Єврокоду 6 не включає сейсмічні, теплові і акустичні експлуатаційні властивості кам'яних конструкцій.
(3)Р EN 1996-2 не розглядає наступні питання:
— аспекти кам'яних конструкцій, розглянуті в інших частинах Єврокоду 6;
— естетичні аспекти;
— застосовану обробку;
— здоров'я і безпека людей, задіяних в проектуванні або виконанні кам'яних конструкцій;
— вплив будівель з кам'яних конструкцій, будівельних робіт і елементів конструкцій на довкілля.
1.2 Нормативні посилання
(1) P Цей стандарт містить датовані і недатовані посилання, положення з інших публікацій. Ці нормативні посилання наведено у відповідних місцях за текстом, а публікації перераховані нижче. Для датованих посилань наступні поправки або перегляди цих публікацій дійсні для цього стандарту тільки при внесенні до нього змін або перегляді. Для датованих посилань застосовують останнє видання публікації стандарту (включаючи зміни).
— EN 206-1, Бетон. Частина 1. Технічні вимоги, експлуатаційні характеристики, виробництво і відповідність вимогам
— EN 771 (всі частини), Технічні вимоги для кам'яних конструкцій
— EN 998-2, Вимоги до розчинів для кам'яних робіт. Частина 2. Розчин для кладки
— EN 845 (всі частини), Технічні вимоги до виробів для кам'яної кладки
— EN 1015-11, Методи випробувань будівельних розчинів для кладки. Частина 11. Визначення міцності при стиску і вигині затверділого будівельного розчину
— EN 1015-17, Методи випробувань будівельних розчинів для кладки. Частина 17. Визначення вмісту розчинних хлоридів в свіжих розчинах
— EN 1052, (всі частини), Методи випробування кам'яної кладки
— EN 1990, Єврокод. Основи проектування несучих конструкцій
— EN 1996-1-1, Єврокод 6. Проектування кам'яних конструкцій. Частина 1. Загальні правила для армованих і неармованих кам'яних конструкцій
— EN 13914-1, Проектування, виготовлення і нанесення шару зовнішньої і внутрішньої штукатурки. Частина 1. Зовнішній шар штукатурки
1.3 Вихідні положення
(1)Р В доповнення до вихідних положень, наведених в 1.3 EN 1990: 2002, в EN 1996-2 застосовують наступні вихідні положення:
— проектування повинне відповідати частині 2 з урауванням вимог частину 3;
— виконання повинне відповідати частині з урауванням вимог частину 2.
(2) Принципи проектування дійсні лише при відповідності принципам виконання, наведеним в частині 3.
1.4 Відмінність між принципами і правилами вживання
(1)Р Правила, наведені в 1.4 EN 1990: 2002, застосовують в EN 1996-2.
1.5 Визначення
1.5.1 Загальні положення
(1) Терміни і визначення, наведені в 1.5 EN 1990: 2002, застосовують в EN 1996-2.
(2) Терміни і визначення, що використовуються в EN 1996-1-1, застосовують в EN 1996-2.
(3) Додаткові терміни і визначення, використані в EN 1996-2, наведені в 1.5.2 – 1.5.5.
1.5.2 Терміни і визначення, що відносяться до проектування
1.5.2.1 технічні вимоги до проектування: документи, що встановлюють вимоги проектувальника до конструкції, включаючи креслення, графіки, протоколи випробувань, посилання на частини інших документів і письмові інструкції.
1.5.3 Терміни, що відносяться до кліматичних чинників і умов дії довкілля
1.5.3.1 макроумови: кліматичні чинники, залежні від загального клімату регіону, в якому побудована конструкція, перетворені унаслідок впливу місцевих топографічних умов і інших аспектів на місці проведення робіт.
1.5.3.2 мікроумови: Локалізовані кліматичні чинники і чинники довкілля, залежні від положення елементу кам'яної конструкції в конструкції в цілому та враховують вплив захисту або відсутність захисту конструктивного елемента або його припинення.
1.5.4 Терміни, що відносяться до елементів кам'яних конструкцій
1.5.4.1 додатковий елемент кам'яної конструкції: елемент кам'яної конструкції, що має відповідну форму для виконання певної функції, наприклад для виконання конфігурації кладки.
1.5.5 Інші терміни
1.5.5.1 застосована обробка: покриття з матеріалу, що сполучається з поверхнею кладки.
1.5.5.2 ширина порожнини (порожнечі): відстань, перпендикулярна плошині стіни, між поверхнями лицьових шарів кладки (версти) багатошарової стіни або відстань між лицьовою поверхнею зовнішнього шару кладки стіни і конструкцією підзвідної кладки.
1.5.5.3 обличкування: покриття з матеріалу(ів), закріпленого або заанкеренного до лицьової поверхні кладки і, як правило, не сполученого з нею.
1.6 Позначення
(1)Р В цьому стандарті застосовують позначення, відповідні 1.6 EN 1996-1-1: 2005.
(2)Р Інші позначення, що використовуються в EN 1996-2:
dp — мінімальна глибина розшивання;
lm — максимальна горизонтальна відстань між вертикальними деформаційними швами в зовнішніх шарах кладки багатошарових ненавантажених стін.
2 Проектні рішення
2.1 Чинники, що впливають на довговічність кладки
2.1.1 Загальні положення
(1)Р Кам'яні конструкції проектують так, щоб вони мали властивості, необхідні для її передбачуваного застосування.
2.1.2 Класифікація умов довкілля
2.1.2.1 Мікроумови, що впливають на кам'яні конструкції
(1)Р При проектуванні беруть до уваги мікроумови, дії яких будуть впливати на кам'яні конструкції.
(2) При визначенні впливу мікроумов на кам'яні конструкції, враховують наявність і міру захисту від умов середовища, застосованих захисних облицювань і елементів.
(3) Мікроумови довкілля, що впливають на завершені кам'яні конструкції, розділяють на класи довкілля за умовами експлуатації конструкцій таким чином:
МX1 — конструкції, що експлуатуються в сухих умовах;
МX2 — конструкції, при дії вогкості або вологості;
МX3 — конструкції, при дії вогкості або вологості і циклічному замороженню/відтаванню;
МX4 — конструкції, при дії повітря, насиченого сіллю або солоною водою;
МX5 — конструкції, що експлуатуються в агресивному хімічному середовищі.
ПРИМІТКА При необхідності можна виділити точніші умови в межах даних класів, використовуючи підкласи, що наведені в додатку А (наприклад, МХ2.1 або МХ2.2 і МХ3.1 або МХ3.2).
(4) Для виконання кам'яних конструкцій, відповідних до певних експлуатаційних показників і тих, що витримують дію умов довкілля, до яких вони схильні, слід враховувати клас довкілля по дії:
— кліматичних чинників;
— ступінь схильності дії вогкості або вологості;
— дія циклічного заморожування/відта- вання;
— наявності хімічних матеріалів, які можуть привести до руйнівних дій.
2.1.2.2 Кліматичні чинники (макроумови, що впливають на кам'яні конструкції)
(1)Р При визначенні вологості кладки і дії циклічного заморожування/відтавання враховують вплив макроумов на мікроумови.
(2) Макроумови враховують вплив наступних дій:
— дощів і снігу;
— поєднання вітру і дощу;
— коливання температури;
— коливання відносної вологості.
ПРИМІТКА. Відомо, що клімат (макроумови) значно відрізняється по всій Європі, і певні аспекти клімату можуть мати вплив на вірогідність кладки дії вологості і циклічного заморожування/відтавання. Проте, при визначенні міцності кладки важливою є класифікація мікроумов, а не систематизація макроумов. Приклади дії вологості на елементи кладки в типових будівлях наведено в додатку А.
2.1.3 Агресивне хімічне середовище
(1) У прибережних зонах враховують схильність кладки до дії на неї хлоридів, що містяться в повітрі, або морської води.
(2) До можливих джерел сульфатів відносять наступне:
— природні грунти;
— грунтові води;
— сховища відходів і насипний грунт;
— будівельні матеріали;
— забруднюючі речовини, що містяться в повітрі.
(3) За наявності в довкіллі агресивних хімічних речовин, відмінних від хлоридів, що містяться в повітрі, або морської води, які можуть впливати на кладку, розглядають клас МХ5. При переміщенні солей водою, що проникають через кладку, враховують можливість збільшення концентрації і кількості наявних хімічних речовин.
2.2 Вибір матеріалів
2.2.1 Загальні положення
(1)Р Матеріали, які використовуються в роботі, повинні витримувати дії, до яких вони можуть бути схильні, включаючи дію довкілля.
(2)Р Використовують лише матеріали, вироби і системи зі встановленою відповідністю вимогам.
(3) Якщо обрані матеріали для кладки не розглянуті в частині 2, то їх використовують відповідно до місцевої практики і досвіду.
ПРИМІТКА 1. Встановлена відповідність вимогам може бути результатом відповідності Європейському стандарту, на який посилається цей стандарт або який посилається на використання в межах сфери застосування цього стандарту. Інакше, за відсутності відповідного європейського стандарту або відхилення матеріалу або виробу від вимог відповідного стандарту, встановлена відповідність може бути результатом відповідності технічному твердженню, або національному стандарту, або іншим положенням, кожне з яких посилається на використання в межах сфери застосування цього стандарту і прийнято в місці використання матеріалу або виробу.
ПРИМІТКА 2. Прийнятні технічні вимоги до елементів кладки і будівельного розчину відносно міцності можна вибрати з додатка В, таблиці В.1 і В.2.
2.2.2 Елементи кам'яних конструкцій
(1) Відповідно до наступних частин EN 771, залежно від типу матеріалів, встановлюють вимоги до елементів кам'яних конструкцій:
— EN 771-1 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з глиняних матеріалів;
— EN 771-2 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з силікатних матеріалів;
— EN 771-3 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з перлитобетонных матеріалів;
— EN 771-4 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з виробів з ніздрюватого бетону автоклавного тверднення;
— EN 771-5 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з штучних кам'яних виробів;
— EN 771-6 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з природних каменів.
(2) Для виробів, що не відповідають EN 771 (наприклад, відновлених виробів), технічні вимоги на проектування повинні встановлювати необхідні характеристики виробу і засоби їх підтвердження, що включають вимоги до відбору і періодичності випробувань.
2.2.3 Розчин кладки і бетон заповнення
2.2.3.1 Загальні положення
(1) Розчин кладки вибирають відповідно до умов схильності кладки до впливів залежно від класу довкілля і технічних вимог до елементів кладки. За відсутності методу випробування на міцність відповідно до стандарту, відповідність розчинів кладок визначають на підставі місцевого досвіду відносно властивостей певних матеріалів і складів суміші.
2.2.3.2 Вибір розчину кладки і бетону заповнення заводського виготовлення
(1) При використанні розчину кладки і бетону заповнення заводського виготовлення для класів довкілля МХ4 і МХ5 слід звернутися до виробника за консультацією про його відповідність.
ПРИМІТКА. За відсутності методу випробування на міцність відповідно до стандарту, відповідність розчинів кладок, що задовольняють вимоги EN 998-2, визначають на підставі досвіду виробника відносно передбачуваного вживання.
2.2.3.3 Вибір розчину кладки і бетону заповнення, виготовлених на місці проведення робіт
(1) Для розчину кладки і бетону заповнення, виготовлених на місці проведення робіт, технічні вимоги на проектування повинні встановлювати необхідні експлуатаційні характеристики виробу і засоби їх підтвердження, які включають вимоги до відбору і періодичності випробувань. В доповнення, якщо проектувальник підтверджує, що нормативні технічні вимоги забезпечують необхідні характеристики, можна привести детальні технічні вимоги до вхідних до складу матеріалів, їх пропорцій і методу змішування на підставі випробувань, проведених на пробних сумішах, і на підставі офіційних загальнодоступних матеріалів для посилання, наявних в місці використання.
(2) При використанні домішок, добавок і фарбників, зокрема, враховують вказівки 3.3.1.
(3) При класах довкілля МХ1, МХ2 або МХ3 розчин кладки розділяють по міцності, використовуючи терміни, встановлені в EN 998-2:
— для кладки в неагресивному середовищі;
— для кладки в помірно агресивному середовищі;
— для кладки в агресивному середовищі.
ПРИМІТКА. 2.2.3.3(1) вимагає визначення експлуатаційних характеристик виробу для всіх випадків. Визначення міцності згідно звимогою 2.2.3.3(3) необхідно виконувати за допомогою посилання на встановлену термінологію. Проектувальник може не приводити нормативні технічні вимоги, які відповідають експлуатаційним вимогам, або це можна зробити відповідно до 3.3.1.1(2). Для розчинів універсального вживання значення міцності вибирають за даними таблиці В.2.
(4) Якщо розчин кладки або бетон заповнення, які виготовлені на місці проведення робіт, призначені для вживання в класі довкілля МХ4 або МХ5, то на підставі офіційних загальнодоступних посилальних матеріалів, наявних в місці використання, вибирають склади сумішей, що забезпечують відповідну міцність для певних умов.
(5) При визначенні складу суміші слід враховувати адгезійну міцність, якщо для елементів кладки і розчину ця характеристика є особливою технічною вимогою.
ПРИМІТКА. Виробник елементів кам'яних конструкцій може надати консультацію відносно даного параметра для типа використовуваного розчину кладки або випробувань, які можна провести згідно з відповідними частинами EN 1052.
2.2.4 Допоміжні компоненты і армування
(1)Р Допоміжні елементи і їх кріплення мають бути корозійностійкими до середовища, в якому їх застосовують.
ПРИМІТКА1. У додатку С наведено інструкції по матеріалах і системах захисту від корозії допоміжних компонентів при різних класах середовища.
ПРИМІТКА 2. Сталеву арматуру вибирають, відповідно до рекомендацій, наведених в 4.3.3 EN 1996-1-1: 2005.
2.3 Виконання кам'яних конструкцій
2.3.1 Розробка проекту
(1) Якщо розробка проекту виробництва робіт на виконання кам'яних конструкцій не розглянута EN 1996-2, це роблять відповідно до місцевої практики і досвіду.
ПРИМІТКА.Місцева практика і досвід можуть бути наведені в несуперечливій додатковій інформації, і на них наводиться посилання в національному додатку.
2.3.2 Обробка швів
(1) Розчин для розшивання швів має бути сумісним з розчином для кладки.
2.3.3 Деформації кам'яних конструкцій
(1)Р При проектуванні слід передбачити вірогідність деформацій кам'яних конструкцій і елементів з кладки, так щоб деформації не впливали на властивості кам'яних конструкцій при їх використанні.
(2) Якщо не все пересічні стіни мають однаковий характер деформацій, з'єднання між такими стінами повинне мати здатність до перерозподілу різних деформацій.
(3) Між шарами (верстами) кладки багатошарових стін або між кам'яними і іншими конструкціями, до яких прилягає кладка, мають бути встановлені, де це необхідно, зв'язки, що забезпечують розподіл деформацій в одній площині.
(4) При використанні в багатошаровій стіні з порожнечами гнучких зв'язків, які не є стійкими до вертикальних деформацій окремих (несучих та ненесучих) шарів, має бути обмежена безперервна висота між горизонтальними деформаційними швами в зовнішньому шарі багатошарових стін для уникнення руйнування гнучких зв'язків в стіні між шарами.
(5) Для мінімізації утворення тріщин, прогину або деформації, що викликані розширенням, усадкою, локальними деформаціями або повзучістю, використовують деформаційні шви або в кладку закладають арматуру.
2.3.4 Деформаційні шви
2.3.4.1 Загальні положення
(1) Для компенсації дій температурних і вологісних деформацій, повзучості і прогину, можливих дій від силових деформацій, викликаних вертикальним або бічним навантаженням, слід виконувати вертикальні і горизонтальні деформаційні шви так, щоб елементи кам'яних конструкцій не піддавалися пошкодженням.
(2) Розташування деформаційних швів повинно враховувати необхідність збереження цілісності конструкції стіни.
(3) Деформаційні шви проектують і розташовують з врахуванням наступних вимог:
— тип матеріалу елементу кладки з урахуванням характеристик деформацій елементів, викликаних вологістю;
— геометрична форма конструкції з урахуванням отворів і пропорції ділянок стін;
— міра обмеження;
— деформації кладки при тривалому і короткочасному навантаженні;
— деформації кладки при температурних і кліматичних впливах;
— вогнестійкість;
— вимоги до звуко- і теплоізоляцій;
— наявність або відсутність армування.
(4) Конструкції деформаційних швів повинні забезпечувати можливість розподілу зворотних і незворотних прогнозованих деформацій без пошкодження кам’яних конструкцій.
(5) Деформаційні шви повинні проходити через всю товщину стіни або зовнішнього шару багатошарової стіни з порожнечами або будь-які обличкувальні покриття, які є недостатньо податливими для того, щоб розподілити деформації.
(6) Площину ковзання деформаційного шва проектують так, щоб забезпечити ковзання частин конструкції по відношенню одна до одної для зменшення розтягуючих і руйнівних напружень в граничних елементах (шарах) кам'яних конструкцій.
(7) У зовнішніх стінах деформаційні шви виконують так, щоб забезпечити стікання води без пошкодження кладки або проникнення її в будівлю.
2.3.4.2 Відстань між деформаційними швами
(1) Горизонтальна відстань між вертикальними швами в зовнішньому шарі стін залежить від типу стіни, елементів кладки, будівельного розчину і специфічних будівельних деталей.
(2) Горизонтальна відстань між вертикальними зовнішніми швами в зовнішньому неармованому ненесучому шарі багатошарових стін, не повинна перевищувати lm.
ПРИМІТКА1. Значення lm, яке використовувається в країні, приводиться в національному додатку. Рекомендовані значення lm, для зовнішнього неармованого ненесучого шару багатошарових стін, наведені вище.
ПРИМІТКА 2. Максимальну горизонтальну відстань між вертикальними деформаційними швами можна збільшити для стін з армованими горизонтальними швами, кладки відповідно EN 845-3. Інструкцію можна отримати у виробників арматури.
(3) Відстань від першого вертикального шва до затисненого вертикального краю стіни (або кута будівлі) не повинна перевищувати половину значення lm.
Максимальна рекомендована горизонтальна відстань lm, між вертикальними деформаційними швами для зовнішнього неармованого ненесучого шару багатошарових зовнішніх стін,
Maximum recommended horizontal distance, lm, between vertical movement joins for unreinforced, non-loadbearing walls
| Tип кладки
Type of masonry
| lm
(m)
| | Кладка з керамічної цеглини і каменів
Clay masonry
Кладка з силікатних каменів і цеглини
Calcium silicate masonry
Перлитобетонная кладка і кладка з штучного каменя
Aggregate concrete and manufactured stone masonry
Кладка з ніздрюватого бетону автоклавного тверднення
Autoclaved aerated concrete masonry
Кладка з природного каменя
Natural stone masonry
|
|
|
(4) Слід врахувати необхідність виконання вертикальних деформаційних швів в неармованих несучих стінах,
ПРИМІТКА. Не наведені рекомендовані значення для відстаней оскільки вони залежать від місцевих традицій будівництва, типу споруди і інших будівельних деталей.
(5) Відстань між деформаційними швами повинна враховувати необхідність збереження цілісності конструкції внутрішніх несучих стін.
(6) Якщо горизонтальні деформаційні шви повинні розподіляти вертикальні деформації в неармованому облицюванні стіни або в неармованому зовнішньому шарі (верстві) багатошарової (з порожнечами) ненесучої стіни відстань між горизонтальними деформаційними швами повинна враховувати тип і розташування конструктивної системи.
|
