Вправа 2. Айсберг

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Вправа 2. Айсберг

Мета: усвідомлення сутності педагогічних конфліктів.

Обладнання: аркуші паперу по кількості учасників заняття, фломастери, маркери.

Ведучий пояснює, що конфлікт можна уявити у вигляді айсберга, у якого видно тільки надводну частину, а все, що під водою – приховано… Потім просить усіх взяти папір та фломастери і зобразити, що саме для них педагогічний конфлікт, що вони бачать на поверхні та що лежить під водою.

1. Що можна сказати про те, яким бачать педагогічний конфлікт учасники?

2. Чи присутні у малюнках теоретичні знання з теми, чи вони повністю емоційно насичені власними уявленнями?

3. Чи є щось що поєднує уявлення про педагогічні конфлікт у всіх присутніх, що це?

Мета: усвідомлення причин конфліктів, сутність різних видів конфліктів, різницю у суб’єктах педагогічних конфліктів

Обладнання: аркуші паперу, олівці по кількості учасників заняття.

Ведучий просить розділити аркуш паперу на чотири частини. У першій частині учасники повинні намалювати малюнок «Конфлікт між учнем та вчителем», у другій – «Конфлікт між учителем та класом», у третій – «Конфлікт між учителем та батьками», у четвертій - «Конфлікт між учителем та колегою (педагогічним колективом)»

1. Як можна описати намальованих суб’єктів конфліктів (їх розмір, емоційних стан, атрибути та інше?

2. Які стилі поведінки у конфлікті ми бачимо на малюнках? Чи є щось типове для кожної ситуації?

Мета актуалізація знань з теми, усвідомлення власної позиції щодо визначення причин конфлікту.

Обладнання: картки з назвою команд «Учні», «Вчителі», «Батьки»;.

Ведучий пропонує групі розділитися на 3 команди: команда»Учні», «Вчителі», «Батьки» Потім кожна команда повинна на протязі 3 хвилин обговорити питання: Причини виникнення конфліктів з іншими суб’єктами. Наприклад: Команда «Вчителів» з «Учнями» та «Батьками».

Після обговорення кожна команди презентує результати роботи. Під час презентації «причини конфліктів» не підлягають обговоренню. Після презентації ведучий пропонує кожній команді передати свої записи відповідній команді. Наприклад, причини конфліктів «вчителі-батьки» команді «Батьки», а причини конфліктів «Вчителі-учні» команді «Учні». Після цього на протязі 5 хвилин кожна команда обговорює та пропонує варіанти рішення конфліктів.

Вправа 5. «Впевнений вчитель – навчання без конфліктів»

Мета: забезпечення умов емоційної та інтелектуальної гнучкості під час усвідомлення конфлікту; рефлексія складових власної особистості, позиції щодо конфліктів; формування позитивних особистісних уявлень про педагогічні конфлікти.

Обладнання: картки з назвами стихій «вода», «вогонь», «повітря», «земля»; аркуші паперу за кількістю учасників; 4 аркуші ватману та маркери.

1 етап: «Чотири стихії» Група поділяється на чотири команди, відповідно: вогонь, вода, повітря та земля. У групі необхідно обговорити чим дана стихія корисна для продуктивного рішення конфліктів.

2 етап: Мозковий штурм. Учасники групи обговорюють питання «Які риси особистості вчителя необхідні для вдалого вирішення педагогічних конфліктів». На ватмані позначаються ті особистісні риси, які дозволяють вчителю уникати чи продуктивно вирішувати конфлікті ситуації. Кожна група презентує свій малюнок.

3 етап: Самооцінка. Учасники групи складають особистісну карту якостей «безконфліктної особистості». За 10-ти бальною шкалою необхідно оцінити розвиток кожної риси.

4 етап: Аукціон. Усім учасникам пропонується продати чи купити ті риси характеру, які на їх думку необхідні їм для продуктивного рішення конфліктів. Для подальшої вдалої професійної діяльності.

1. Які риси характеру провокують конфлікті ситуації? Які риси характеру дозволяють уникати чи продуктивно вирішувати конфлікти?

2. Чи було багато особистісних рис характеру та які виставлено на аукціон?

3. Чи завжди педагогічний конфлікт це погано? Що позитивного може принести конфлікт?

Мета: завершення заняття та обговорення проблеми педагогічних конфліктів; стимулювання процесу усвідомлення власної особистості, прогнозування свого розвитку.

Ведучий пропонує усім учасникам протягом 2 хвилин поміркувати над тим, що вони можуть, хочуть та зроблять у найближчі часи для власного професійного розвитку, самовдосконалення та особистісного зростання. Свої побажання потрібно сформулювати у вигляді наступної формули:

Після 2 хвилин ведучий кидає іграшку, той хто зловив – зачитує свою формулу.

Завдання 1. Напишіть міні-реферат на тему (один за вибором):

· Деякі позитивні функції конфліктів та їх класифікація

· Сприйняття конфліктної ситуації. Конфліктна ситуація та особистість

· Основні правила поведінки у конфліктних ситуаціях.

· Стратегії залагодження конфліктів. Можливість використання вчителем різних стратегій.

1. Андреев В.Н. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. – Казань, 1992.

2. Бородкин Ф.М. Внимание, конфликт! / Ф.М. Бородкин, Н.М.Коряк. – Новосибирск, 1989.

3. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии / С.М. Емельянов. – СПб., 2001.

4. Журавлев В.И. Основы педагогической конфликтологии. – М., 1995.Рахматуллина Л.В.Управление педагогическими конфликтами. - Набережные Челны, 2010.

5. Кан-Калик В.И. Учителю о педагогическом общении. – М.: Просвещение. 1992.

6. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию. – М., 1999.

7. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству. – М.: Просвещение, 1990.

8. Лобанов А.А. Основы профессионально-педагогического общения: Учебное пособие для студентов высш.пед.учеб.заведений. – М.: Изд.центр «Академия», 2002.

9. Пидкасистый П.И., Портнов М.Л. Искусство преподавания. - М.: Педагогическое общество России, 1999.

10. Питюков В.И. Основы педагогической технологии. – М., 1997.

11. Рогов Е.И. Психология общения. - М.: Владос, 2001.

12. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. – М., 1991.

13. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие – СПб.: Изд-во Михайлова В.А. – 2000. – 349 с.

Завдання 2. Ознайомтеся з наступним матеріалом з теми «Структура конфлікту».

Процес конфлікту складається з цілого ряду структурних елементів, які взаємопов'язані між собою і, в той же час, кожен з них відіграє достатню і самостійну роль. Розглянемо структурну модель конфлікту. Схема конфлікту може бути представлена в такий спосіб: Конфліктна ситуація - інцидент - Конфлікт.

Неоднорідність сприйняття навколишньої дійсності людьми і наявність у них особистісних оцінок об'єктивно призводить до створення спірних ситуацій. У разі коли хоча б одна із сторін взаємодії вважає, що виникла ситуація несе в собі погрозу для реалізації її мети, то подібна ситуація має всі передумови, щоб перейти в конфліктну. Для такого переростання необхідно, щоб сформувалися такі фактори:

♦ усвідомлення значимості ситуації для всіх, або хоча б для більшості учасників, як спірної ситуації;

♦ усвідомлення Існуючих перешкод, що створює своєю діяльністю один з учасників ситуації;

♦ наявність бажання і можливість перебороти виниклі перешкоди.

Конфліктна ситуація є основною умовою виникнення конфлікту, яка виявила і чітко позначила дисбаланс інтересів учасників спірної ситуації.

Поштовхом для переростання ситуації в конфлікт може стати зовнішній фактор або інцидент.

Інцидент - це певна подія або дія, що різко уразила Інтерес однієї зі сторін, що призвело до активної протидії.

Інцидентом можуть стати дії третьої сторони, причому як свідомі, так і не свідомі. Інцидент може відбутися І незалежно від бажання учасників, а як наслідок яких-небудь об'єктивних процесів. Психічний стан однієї зі сторін так само може стати причиною інциденту.

Як виняток, ми можемо розглядати конфлікти, що відбулися без видимої наявності конфліктної ситуації. Подібні конфлікти можуть бути помилковими або випадковими. Тобто, ми можемо говорити, що у разі коли конфліктна ситуація відсутня, або вона ілюзорна, вірогідність виникнення конфлікту вкрай малоймовірна. За наявності однієї конфліктної ситуації конфлікт закономірний. У разі, коли одна конфліктна ситуація породжує іншу або відбувається накладення декількох, конфлікт є неминучим.

1. Сторони конфлікту - це, насамперед, суб'єкти соціальної дії, які можуть бути представлені окремими людьми або групами, що знаходяться в стані протиборства. В окрему групу учасників конфлікту можна виділити людей, дії яких так чи інакше пов'язані з конфліктом, що відбувається, - це співчуваючі, провокатори, миротворці, консультанти, безневинні.

2. Зона розбіжності - предмет, факт, проблема. Найбільш складним для виявлення є елемент конфлікту, який в ході конфлікту може неодноразово видозмінитися, відкривати нові зони, виявляти нові проблеми.

3. Уявлення про ситуації. Кожний з учасників конфлікту має своє уявлення про конфлікт, що і породжує підставу для їх зіткнень. Реальність розуміння конфлікту приводить до реальності конфліктних наслідків.

4. Мотиви конфліктів розглядаються як внутрішні, суб'єктивні причини вступу сторін у конфлікт. Мотиви є в кожного учасника конфлікту, інша справа, що вони можуть бути різними, а часто протилежними, однак усі вони зводяться до бажання задоволення власних інтересів.

5. Дії. Дії кожної зі сторін конфлікту спрямовані на реалізацію власних інтересів, при цьому створюються умови для перешкоджання іншій стороні у реалізації своєї мети, тому оцінюються обома сторонами як негативні або некоректні.»

(Конфліктологія: Навчальний посібник В.С. Орлянський. – К., 2007. – 155с..)

«Конфлікт, його ознаки, функції, структура та динаміка.

Історія розвитку людства з найдавніших часів до наших днів засвідчує, що конфлікти завжди були і будуть. Над природою конфліктів уже замислювалися давньогрецькі філософи. Анаксандр (610-547 рр. до н. є.) твердив, що речі виникають із постійного руху " апейрону" єдиного матеріального начала, що приводить до виокремлення з нього протилежностей, а це означає, що воно конфліктне.

Античний філософ Геракліт (530-470 рр. до н. є.) вважав, що у світі все народжується через ворожнечу і розбрат, що єдиний закон, який панує в космосі, * це війна - батько і цар усього. Це перша спроба дати позитивне трактування боротьби у процесі суспільного розвитку через проблемність і конфліктність. У середні віки Фома Аквінський (1225-1274) висунув думку, що війни допустимі в житті суспільства, тобто конфлікти є об'єктивною реальністю. Гегель (1770-1831) писав, що основна причина конфліктів коріниться в соціальній поляризації - між нагромадженим багатством, з одного боку, і змушеним працювати народом - з другого. Чарльз Дарвін (1809-1902) запропонував теорію еволюції, основні ідеї якої виклав у праці " Походження видів шляхом природного відбору, або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя". Розвиток живої природи здійснюється в умовах постійної боротьби за виживання, тобто постійного конфлікту, вважав він. Вільям Самнер (1840-1910) - американський соціальний дарвініст, основним соціальним конфліктом у суспільстві вважав " конфлікт інтересів". Він, спираючись на великий історико-етнографічний матеріал, поклав початок системному вивченню норм соціальної поведінки, внутрішньогрупових і міжгрупових відносин.

Німецький соціолог Георг Зіммель (1858-1918) вважається першим, хто запровадив у науковий вжиток термін " соціологія конфлікту". Він запропонував зайнятись аналізом " чистих форм" соціального спілкування та взаємодії. Серед таких відносин стійких форм соціальної взаємодії, як авторитет, договір, підпорядкування, співробітництво та інші, особливе місце займає конфлікт - не лише норма, а й винятково важлива форма життя. Конфлікт сприяє соціальній інтеграції, він визначає характер конкретних соціальних утворень, змінює їхні принципи й норми організації. У 60-х роках ХХ ст. Були опубліковані праці американського психолога Еріка Берна (1902-1970), який на основі синтезу ідей психоаналізу й інтеракціонізму (Г.Міда) створив теорію трансактного аналізу. Згідно з Е.Берном, структура особистості поєднує в собі три компоненти-стани: " дитина" (джерело спонтанних емоцій, прагнень і переживань), " родич" (потяг до стереотипів, заборон, повчання) і " дорослий" (раціональне і ситуативне ставлення до життя). У процесі взаємодії людей здійснюється трансакція. Якщо реалізується непересічна трансакція, спостерігаються безконфліктні стосунки. Якщо виникає пересічна трансакція, процес спілкування порушується і може виникнути конфлікт. Інший американський вчений М.Амстуті розвинув ідею " корисності " та " негативності" конфліктів. Конфлікти є корисними тому, що: □ можуть попередити більш серйозні проблеми, які роблять розрядку в колективі, дають змогу уникнути великого насильства, створюють можливість розв'язувати проблеми цивілізованим шляхом; □ стимулюють творчість та ініціативу; □ пояснюють позиції та інтереси його учасників тощо. Конфлікти шкідливі, оскільки не рідко ведуть до безпорядку нестабільності, насильства, уповільнюють та ускладнюють прийняття рішення тощо. [23; 28-29]Наприкінці XX ст. сприйняття конфліктології як науки й практики повністю сформувалось. Сучасним управлінцям і спеціалістам різного профілю необхідні знання в галузі конфліктології управління та профілактики конфліктів, тому і важливо в наш час вивчати основи конфліктології. Проблеми конфліктології, конфліктних ситуацій завжди цікавили науковців, політиків, практиків, народ. Для розуміння суті конфлікту важливо виділити його основні ознаки та сформулювати необхідні і достатні умови його виникнення. Основні ознаки конфлікту:

Функції конфліктів у суспільстві вивчалися завжди. Нині їх досліджують науковці-теоретики, практики-конфліктологи й медіатори, бо життя динамічне й різнобарвне. Л.Козер (США) у 1956 р. видав книгу «Функції соціальних конфліктів» кожен його аналіз дотепер залишається класичним взірцем опису саме функцій конфліктів. Конфліктологи дійшли висновку, що правомірно виокремлювати дві функції будь-якого типу конфліктів: позитивну (конструктивну) і негативну(деструктивну).Конфлікт - джерело розвитку. Це найпозитивніша його функція. Вона набирає форму кризи й стимулює зміни в суспільстві. Конфлікт - сигнал до змін. Осмислюючи типи критичних ситуацій, Ф.Е.Василюк підкреслює позитивну роль, " потребу" внутрішніх конфліктів для життя: " Вони сигналізують про об'єктивні суперечності життєвих стосунків і дають змогу вирішити їх або ж довести до реального зіткнення, що може закінчитися згубно для особистостей". Аналогічну сигнальну функцію конфлікти виконують і в міжособистісних стосунках. Конфлікт — можливість зближення. Інколи бувають проблемні ситуації, які можуть зближувати людей. Соціологи чиказької школи стверджували, що " конфлікт - це можливість розмовляти відверто", коли особистості, поспілкувавшись, мають порозумітися. Конфлікт - це можливість розрядки напруження, " оздоровлення" відносин. Досить активно використовується в педагогічній практиці. А.С.Макаренко рекомендує вирішувати його методом " вибуху". Вибухом він називав доведення конфлікту до останньої межі, до такого стану, коли немає можливості для будь-якої тяжби між особистістю й суспільством, коли ребром поставлене питання - бути членом суспільства чи вийти з нього.

Структура конфлікту. У структурі конфлікту можна виділити такі основні поняття: учасники конфлікту, умови перебігу конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конфлікту, наслідки конфліктних дій. Учасниками конфлікту можуть бути окремі індивіди, соціальні групи, організації, держави й т. д. З точки зору соціальної психології, що досліджує особистісні, міжособистісні та міжгрупові конфлікти, найтиповішими сторонами конфлікту є окремі аспекти (риси) особистості, самі особистості та соціальні групи. За такої класифікації учасників можливі конфлікти типу: риса особистості — риса особистості, особистість — особистість, особистість — група, група — група. В соціально-психологічному плані учасники, конфлікту характеризуються передусім мотивами, цілями, цінностями, установками тощо. Конфлікт суттєво залежить від зовнішнього контексту, в якому він виникає і розвивається. Важливою складовою є соціально-психологічне середовище, що представлене різними соціальними групами з їх специфічною структурою, динамікою, нормами, цінностями та ін. Вплив учасників конфлікту та умов його перебігу ніколи не здійснюється безпосередню. Опосередковуючою ланкою є образи конфліктної ситуації, які утворюються в кожного учасника конфлікту. Ці внутрішні картини ситуації включають уявлення учасників про самих себе (свої мотиви, цілі, цінності тощо), уявлення про протилежну сторону конфлікту та уявлення про ситуацію, в якій склалися і вирішуються конфліктні стосунки. Саме суб'єктивні образи, а не реальність є безпосередньою детермінантою конфліктної поведінки. Ці образи зумовлюють можливі дії, що визначають різні боки конфлікту. Оскільки ці дії взаємообумовлені, вони стають «взаємодіями» (протидіями), визначають стратегію поведінки, яка виражаєтеся не стільки словами, скільки діями. Наслідки конфліктних дій уплетені в контекст конфлікту. Вони включені в конфлікт на ідеальному рівні: учасники конфлікту мають певний образ можливих результатів і відповідно до цього вибирають свою поведінку. Але й самі реальні наслідки конфліктних дій с складовим елементом процесу конфліктної взаємодії. Усвідомлення цих результатів, корекція своїх уявлень про конфліктну ситуацію — важливий бік конфліктної взаємодії. Динаміка конфлікту. Важливою характеристикою конфлікту є його динаміка. Динаміка конфлікту як складного соціального явища знаходить своє відображення в двох поняттях: етапи конфлікту і фази конфлікту. Етапи конфлікту відображають суттєві моменти, які характеризують розвиток конфлікту від його виникнення і до вирішення. Тому значення основного змісту кожного з етапів конфлікту важливе для його прогнозування, оцінки і вибору технологій управління цим конфліктом. Основні етапи конфлікту.

Фази конфлікту безпосередньо пов'язані з його етапами і відображають динаміку конфлікту перш за все з точки зору реальних можливостей його розв'язання. Основними фазами конфлікту є:

(Конфліктологія: Підручник / Л.М.Герасіна, М.І.Папанов. - Харків, 2002.)

«Конфлікт — це стосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності протилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. п.)

Для з’ясування суті конфлікту важливо виділити його основні ознаки, сформулювати умови його виникнення.

Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів і суджень, які можна вважати необхідною умовою виникнення конфлікту.

Для конфлікту завжди характерно протиборство суб’єктів соціальної взаємодії, що виявляється через нанесення взаємного збитку (морального, матеріального, фізичного, психологічного і т. п.).

Необхідними й достатніми умовами виникнення конфлікту є наявність у суб’єктів соціальної взаємодії протилежно спрямованих мотивів і суджень, а також стан протиборства між ними

Будь-який конфлікт можна розглядати у статиці (як систему взаємозалежних структурних елементів) і в динаміці (як процес).

Основними структурними елементами конфлікту є сторони конфлікту; предмет конфлікту; образ конфліктної ситуації; мотиви конфлікту; позиції сторін-конфліктерів.

Сторонами конфлікту вважають суб’єкти соціальної взаємодії, інтереси яких порушено безпосередньо, або суб’єкти, які явно (неявно) підтримують конфліктерів.

Предмет конфлікту — об’єктивно наявна чи уявна проблема, що служить причиною протиборства між сторонами (проблема влади, взаємин, першості співробітників, їхньої сумісності). Це саме та суперечність, яка є причиною виникання конфлікту.

Відображення предмета конфлікту у свідомості суб’єктів конфліктної взаємодії визначає образ предмета конфлікту.

Мотиви конфлікту, як внутрішні спонукальні сили, підштовхують суб’єктів соціальної взаємодії до конфлікту. Мотиви виявляються у формі потреб, інтересів, цілей, переконань.

Позиції сторін-конфліктерів — це те, про що заявляють вони один одному в ході конфлікту чи в переговорному процесі.

Приклад. Розподіл будь-якого ресурсу (пільг). Якщо розроблено такі правила цього розподілу, із якими згодні всі учасники, то не виникне ані проблеми, ані самого конфлікту. Якщо ж правил немає, чи з ними не згоден хоча б один із учасників, то виникає проблема, як саме розподіляти. Якщо цю проблему не вирішено, розгортається конфлікт, предметом якого є відсутність правил взаємовідносин під час розподілу.

(Конфліктологія: Навч. посіб. Автор: Ємельяненко Л. М.,

Петюх В. М., Торгова Л. В., Гриненко А. М. Издательство: КНЕУ: 2003.)

Завдання: Оберіть 3 дитячі казки та визначте існування конфлікту, сутність конфлікту та опишіть такий конфлікт за наступною схемою:

1. Інцидент зіткнення – Перша сутичка конфліктуючих сторін, з якої почався конфлікт.

2. Інтереси сторін – вони відображають життєву спрямованість людей (кожній позиції відведено центральне місце у процесі аналізу суті конфлікту)

3. Суб’єкт конфлікту – різноспрямовані сили, що намагаються реалізувати своїх інтереси в умовах суперечності (від індивіда, соціальних, політичних, економічних груп і злочинних угруповань до організації, держав, міжнаціональних об’єднань)

4. Об’єкт конфлікту – це те, через що виникає конфлікт між суб’єктами, на що претендує кожен з учасників (матеріальне або ідеальне)

5. Конфліктна ситуація -= вона є основою конфлікту, що передує йому, і може існувати, не проявляючись. Конфліктна ситуація переростає в конфлікт, коли відбувається пряме відкрите зіткнення опонентів, які претендують на один і той самий об’єкт. Розв’язання конфлікту можливе тільки за умов вичерпання конфліктної ситуації навколо об’єкта конфлікту.

6. Мотивація конфлікту – це система мотивів (внутрішніх спонукань), що призводять до виникнення міжособистісних, внутрішньо особистісних, між групових та інших типів конфліктів.

Завдання 3. Прочитайте нижче наведені педагогічні ситуації. Проаналізуйте те яким чином була вирішена ситуація, можливі варіанти вирішення конфлікту, оберіть найбільш продуктивний стиль рішення, складіть карту можливостей.

3 – середня ймовірність (бажаність невизначена);

Під час виконання завдання спирайтеся на наведений приклад.

Приклад: Ситуація «Планування можливостей»

Уявіть, що до вас звернувся за порадою учень старшого класу. Його хвилювало. Те що після довгої дружб з однокласником вони стали віддалятися один від одного. Ось як учень описав ситуацію: Я не знаю, що робити? Я відчуваю, що Сергій стає замкнутий, не виявляє особливої уваги до нашої дружби. Але в минулому ми були дуже добрими друзями. Я б не хотів втрачати його дружбу.»

Б. Намагатися відновити дружні відносини іншим способом.

На уроці математики вчителька кілька разів робила зауваження учню, який нічого не робив. На зауваження учительки він не реагував, продовжуючи заважати іншим. Учителька припинила урок. Клас зашумів, а винуватець продовжував сидіти на своєму місці. Учителька сіла за стіл і стала писати в журналі. Учні займалися своїми справами. Так пройшло двадцять хвилин. Продзвенів дзвінок, учителька підвелась і сказала, що весь клас залишається після уроків. Усі зашуміли.

Викладач спеціальної технології почав заняття з перевірки виконання письмового домашнього завдання. В учня О. не було домашнього завдання й зошита з предмета. Викладач, не виявивши причини невиконання завдання, почав вичитувати учня, заявивши, що він ледар. У відповідь О. у різкій формі відповів, що взагалі не збирається заводити зошит із цього предмета. Тоді викладач веліла О. вийти з кабінету, на що учень відповів: «І не подумаю». «Раз так, я сама піду», - сказала вчителька й пішла.

У збудженому стані викладач прийшла до директора училища, усе розповіла та заявила, що поки учень не вийде з кабінету, вона не буде проводити заняття.