Билет 25

У процесі занять фізичною культурою і безпосередньо при виконанні вправ стан людини змінюється як у часі, так і в залежності від виконуваної роботи. Це обумовлено вимогами, що пред'являються навантаженням організму, відносної інертністю включення в роботу вегетативних систем, особливостями вищої нервової діяльності людини і т.д.

1) Передстартовий стан характеризується тими змінами в організмі, які відбуваються в процесі очікування майбутньої роботи. Здійснювані за механізмом умовних рефлексів, вони сприяють мобілізації організму на очікувану діяльність, завдяки чому відбувається більш швидке і ефективне входження в саму роботу.

У тваринному світі передстартовий стан виражено, принаймні в часі, досить слабо, так як фізіологічний стрес, що вимагає руху, розвивається або як реакція на поступово наступаючі в організмі зміни (голод, холод), або як раптово виникаюча життєво важлива обставина (небезпека, поява статевого партнера). У людини ж рухова активність у процесі фізичної культури носить штучний характер і планується заздалегідь. Природно, що і очікування майбутньої роботи вже готує організм до неї: змінюється активність обмінних процесів, тонус м'язів, діяльність серцево-судинної, дихальної та інших вегетативних систем, терморегуляція та ін. Причому характер відбувающихся в передстартовому стані змін багато в чому відповідає особливостям майбутньої роботи.

Наявність у людини другої сигнальної системи, вміння абстрагуватися від дійсності і передбачати майбутнє багато в чому робить людину психологічним заручником майбутнього, змушує його чекати. Саме ж очікування у різних людей протікає по-різному, що переважно зумовлено їх психолого та фізіолого-типологічними особливостями. У зв'язку з цією обставиною розрізняють кілька різновидів передстартових реакцій.

Бойова готовність - передстартовий стан, що забезпечує оптимальну мобілізацію організму до майбутньої роботи. При цьому в ЦНС пожвавлюються тимчасові зв'язки, що формують руховий динамічний стереотип, нормалізуються взаємини процесів збудження і гальмування в ній, наскільки підвищується обмін речовин і активність кислородо-транспортних систем. Чим ближче момент початку заняття, тим більше вираженими виявляються ці процеси.

Передстартова лихоманка відображає переважання в ЦНС збудливих процесів. Найчастіше вона буває у людей холеричного темпераменту і характеризується переважанням симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Вже задовго до початку рухової активності в крові у людини з'являється багато гормонів стресу, він переживає, порушується сон і т.д. В результаті передстартової лихоманки спортсмен «перегорає», вже до старту розтрачуючи свій енергетичний і психологічний потенціал, і розраховувати на високий результат йому не доводиться.

Передстартова апатія обумовлена переважанням в ЦНС гальмівних процесів і частіше зустрічається у людей із слабким типом нервової діяльності - меланхоліків. Сама людина при цьому пригноблений, переконаний, що у нього нічого не вийде, життєвий тонус знижений. Природно, що виконує він фізичні вправи з почуттям приреченості, без необхідного настрою, організм же його не готовий до високого результату, навіть якщо змаганню передувала значна тренувальна робота і об'єктивно спортсмен готовий до високих досягнень.

2) Розминка безпосередньо передує основній роботі і має основною метою домогтися оптимального стану організму до початку цієї роботи. Включає дві частини - загальну і спеціальну. Загальна розминка являє собою ряд вправ, які найчастіше однотипні незалежно від виконуваної основної роботи, і вирішує наступні завдання:

- нормалізація психосоматичного стану фізкультурника або спортсмена;

- поступова активізація обмінних процесів і вегетативних функцій організму до оптимального рівня.

Звичайно загальна розминка являє собою повільний з поступово наростаючою інтенсивністю біг і ряд загальнорозвиваючих вправ. Останні спрямовані не тільки на активізацію обміну речовин, але і підбираються таким чином, щоб привести людину в стан бойової готовності. Тому за наявності передстартової лихоманки підбираються загально-розвиваючі вправи спокійного характеру, без різкої зміни темпу і ритму, добре знайомі людині. При наявності ж передстартової апатії вправи повинні бути різкими, з швидкою зміною ситуацій і т.д. - Ті, які б активізували збудливі процеси в ЦНС.

Загальна розминка повинна закінчуватися не раніше початку потовиділення, що сигналізує про включення в роботу терморегуляції. У цьому стані в'язкість м'язів і сухожиль виявляється зниженою, а їх еластичність зростає, завдяки чому сила і швидкість м'язового скорочення збільшуються. У той же час, при підвищенні температури тіла, більш активно протікають процеси в ЦНС, збільшується просвіт периферичних судин і падає опір в них, що забезпечує поліпшення кровопостачання робочих тканин.

Спеціальна розминка вирішує наступні завдання:

- відновлення рухового динамічного стереотипу;

- підготовка рухового апарату безпосередньо до майбутньої роботи.

У спеціальній розминці застосовуються, вправи, специфічні для даного виду спорту (біг - для бігуна, робота з м'ячем - для баскетболіста, робота на снарядах - для гімнаста і т.д.). У такій розминці пожвавлюються тимчасові зв'язки, що формують руховий динамічний стереотип, і забезпечується оптимальний рівень автоматизації рухів. Так як при виконанні спеціальних вправ в роботу включаються безпосередньо ті відділи опорно-рухового апарату, на які припадатиме основне навантаження, то поступово їх стан все більшою мірою наближається до того, яке необхідно для найбільш ефективного виконання вправи. У спеціальній розминці тривають зусилля з нормалізації психічного стану фізкультурника, формується його настрій на виконання майбутньої роботи.

Розминку проводять до досягнення того стану, який необхідно для початку ефективного включення в основну роботу. Не допускається, щоб під час розминки у людини наступало стан втоми. Тривалість розминки визначається багатьма факторами: індивідуальними особливостями фізкультурника, погодою, передстартовим станом і т.д. Природно, що чим інтенсивніше майбутня робота, тим довший повинна бути розминка, оскільки потрібно домогтися більш високого рівня функціонування.

Після закінчення розминки до початку основної роботи, як правило, проходить деякий час. Період цього часу не повинен помітно знижувати фізіологічні функції, але зберігати високу активність терморегуляції і рухового динамічного стереотипу.

Зазвичай цим вимогам відповідає період від 5 до 8 хвилин (зрозуміло, це час суто індивідуально і, крім того, залежить від погоди, стану фізкультурника та інших факторів). Безпосередньо перед виконанням основної роботи рекомендується зробити кілька специфічних дій (коротке прискорення у спринтера, кидки в корзину у баскетболіста і т.д.).

3) Впрацювання являє собою процес посилення діяльності організму в перший період роботи, що сприяє найбільш ефективному виконанню самої роботи. У процесі впрацювання відбувається подальша оптимізація рухового динамічного стереотипу і поступове досягнення вегетативними функціями максимально можливого для даної роботи рівня активності. Особливе значення має друга обставина, так як діяльність внутрішніх органів відрізняється відносною інертністю.

Впрацювання різних функцій відбувається не одночасно. Так, руховий апарат і частота серцевих скорочень входять в роботу швидше, ніж артеріальний тиск і ударний об'єм серця; легенева вентиляція - швидше, ніж споживання кисню та ін. Природно, що чим інтенсивніше виконувана робота, тим активніше, але довше йде впрацювання, тому при вправах малої аеробного потужності (прискорена ходьба, легкий біг) воно може тривати 1 -2 хвилини, а при максимальної аеробного потужності (марафон) - 5-7 хвилин. У тих же видах діяльності, які протікають в перехідному і анаеробному режимах, впрацювання може взагалі закінчитися вже після завершення роботи.

У перший період виконання вправи робота м'язів забезпечується в основному за рахунок анаеробних механізмів з утворенням молочної кислоти. Її потрапляння в кров активізує через ЦНС і спеціальні рецептори, що знаходяться в судинній системі і безпосередньо у вегетативних органах, діяльність останніх. Отже, окислення утворилася в перший період роботи молочної кислоти - так званий кисневий борг - може відбуватися частково як в процесі самої подальшої роботи, так і після її закінчення. Причому чим потужніша вправа, тим більший утворюється кисневий борг і тим більший час потрібно після закінчення роботи для його відшкодування. Важливо, що правильно проведена розминка вкорочує період впрацювання.

«Мертва точка» і «друге дихання». Через деякий час після початку напруженої і тривалої роботи часто настає особливий стан, який називають «мертвою точкою» і яке характеризується важкими суб'єктивними відчуттями, серед них основні - задишка, утруднення в грудях, пульсація судин у мозку, бажання припинити роботу. Об'єктивно при цьому підвищується споживання кисню, підвищуються виведення СО2, частота серцевих скорочень, потовиділення. Основною причиною цього є надмірно інтенсивний початок виконання роботи і накопичення в зв'язку з цим в організмі молочної кислоти. Якщо в момент «мертвої точки» знизити інтенсивність виконання роботи, досить швидко вона проходить і настає раптове полегшення, що виявляється, насамперед, у появі нормальної («комфортного») дихання - так зване «друге дихання». В умовах же змагань, коли знижувати інтенсивність роботи не можна, для досягнення «другого дихання» потрібно докласти великі вольові зусилля. «Друге дихання» має свідчити про те, що організм достатньо мобілізований для задоволення робочих своїх запитів.

Стійкий стан. При виконанні вправ постійної аеробного потужності слідом за впрацюванням настає стійкий стан, що характеризується стабілізацією фізіологічних функцій організму на відносно постійному рівні. При вправах малої потужності є якісна відповідність між потребою організму в кисні (кисневим запитом) і її задоволенням - істинний стійкий стан. При більш високих потужностях існує деяка невідповідність між запитом і задоволенням, однак, незважаючи на поступово накопичуємий кисневий борг, протягом деякого часу фізіологічні функції продовжують залишатися незмінними - це так зване умовне, або помилкове, стійкий стан. Утворений при цьому кисневий борг тим більше, чим могутніше і триваліша робота. У вправах ж анаеробної потужності стійкий стан виділити взагалі не можна, так як протягом усього часу їх виконання швидко підвищується кисневий борг і відбуваються прогресивні зміни інших фізіологічних функцій.