Віктимологічна характеристика жінки-жертви

Кримінологічне дослідження проблеми жінки-жертви ще досі залишається не визначеним і не пріоритетним. Тому сьогодні ос-новна мета полягає у розробці концептуальних основ визначення жінки як жертви, тобто особи жіночої статі, потерпілої від злочи­ну, з урахуванням її анатомо-фізіологічних, психологічних, пси­хічних відмінностей та їх впливу на поведінку жінки в сучасному суспільстві.

Сьогодні немає жодних узагальнених даних відносно того, скіль­ки жінок стали жертвами злочинних посягань в Україні. Згідно з даними, отриманими шляхом контент-аналізу публікацій в пресі, через повідомлення у засобах масової інформації, у різноманітній науково-популярній літературі, можна припустити, що таке спів-відношення між потерпілими жінками та чоловіками становить 9: 1 (відповідно, 90% до 10%). Крім цього, більша частина випадків насильства, вчиненого жінками, може бути кваліфікована як само-

захист. За Кримінальним кодексом Італії, жінку визнають жертвою насильства лише в тому випадку, якщо вона надає фізичні докази, а травми й сліди побоїв не зникають через 40 днів. У Сполучених Штатах Америки щороку понад мільйон жінок звертаються до психіатрів та за лікарською допомогою внаслідок отримання травм та побоїв. Втім, на Заході досягнуто значно більших успіхів у ви­рішенні цієї проблеми, а в мережі Інтернет дається порівняльна статистика розвинутих країн та країн, що розвиваються. В Англії та Уельсі щотижня вбивають двох жінок, і кожна третя впродовж свого життя стає жертвою злочинного посягання. У Південній Афри­ці одна з шести жінок зазнає побиття, а половина усіх сексуальних злочинів та випадків насильства вчиняються у приватних будин­ках. На Ямайці насильство щодо жінок є головною соціальною проблемою, там кожна третя жінка потерпає від насилля.

Для розробки і проведення ефективних заходів запобігання ви­падкам перетворення жінки в жертву злочину необхідно знати фі­зіологічні та психічні особливості, які визначають її подальшу по­ведінку й обумовлюють підвищену віктимність останньої.

Психофізіологічні особливості жінки розглядали вчені з різних галузей наук, які досліджували корелятивні анатомо-фізіологічні та психологічні відмінності між чоловіком і жінкою. Це дозволило визначити, що в жінок, як правило: менші зріст, вага, розмір мус­кулатури; обсяг та життєва місткість легенів; відносно слабша і менш стійка серцево-судинна система; серце легше, стінки його тонші; пульс частіший; кров відносно легша. Отже, жінка за ана-томо-фізіологічними особливостями біологічно слабка істота, об­межена у своїх фізичних можливостях, що зумовлює її певні звич­ки, прагнення, інтереси, які позначаються на можливих варіантах вибору поведінки, способах, мотивах дій, робить її уразливішою у конфліктних ситуаціях, під час не передбачуваного нападу чи за­стосування психічного насилля тощо¹.

Специфічність жіночої поведінки зумовлює пластичність, адек­ватність стану жінки ситуації, обставинам, що складаються, роз­винення сфери підсвідомого, жіночої інтуїції. Особливості ана-томо-фізіологічного характеру, специфічних психічних процесів зумовлюють особливості почуттєвої, емоційної, вольової сфери

Див.: Меркулова В. О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук.- К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003.

життєдіяльності жінок, які за своєю природою є більш суб'єктивні та чутливі до навколишнього середовища. Останнє позначається на ставленні жінки до оточення (отже, й до зовнішніх несприятли­вих чинників), зумовлює її певну обмеженість під час вибору по­ведінки, яка характеризується наявністю значної схильності при­стосовуватися до навколишнього середовища, що пояснює той факт, що значна частина жінок стає жертвою злочину під впливом збігу негативних обставин. Фактично фізичні можливості обмежують жінок у засобах і способах захисту від нападу. Жінка за своїми фі-зичними можливостями не зможе відбити насильницькі посягання навіть одного чоловіка, у тому числі неповнолітнього. Реально оцінюючи власні сили, жінки практично завжди відчувають страх, що паралізує їх волю і свідомість і, таким чином, обмежує жінку у виборі засобів, способів захисту свого життя, здоров'я, статевої свободи, різко знижує можливість уникнути нападу або захисти­тися від нього. Статеві відмінності психофізичного характеру ста­влять жінку за будь-яких умов нападу на неї з боку чоловіка у не­рівне з ним становище. Це добре усвідомлює і сам злочинець.

Безперечно й те, що певні особи, з огляду на свої психологічні особливості, а саме на такі особистісні риси, як: довірливість, не­обачність, необережність, агресивність, ризикованість, розкутість, розбещеність тощо, через свою віктимну поведінку найчастіше стають жертвами злочинів.

Більшість жінок, які зазнали насильства, характеризуються та­кими спільними рисами:

- мають низьку самооцінку;

- схильні брати на себе відповідальність за дії кривдника;

- здебільшого пасивні, але при цьому досить сильні, здатні ви­користовувати оточення для виживання, а іноді - для уникнення чергового акту насильства;

демонструють ознаки відчутної реакції на стрес і висловлю-юті. скарги, що вказують на психофізичні розлади;

вважають, що сексуальні стосунки можуть стабілізувати від­носини в цілому;

переконані, що ніхто не може допомогти їм розв'язати проб­ному насильства тощо'.

¹ Див.: Правові та кримінологічні засади запобігання насильству в сім'ї: Навч. посіб. / За заг, ред. О. М. Джужі, І. В. Опришка, О. Г. Кулика.- К.: Нац.акад. внутр. справ України, 2005.

Соціально-рольові особливості жінок визначаються як змен­шенням рівня матеріального благоустрою та життя населення, так і проявом масового безробіття, що сприяє втягненню значної час­тини населення в незаконні види господарської діяльності; падін­ням етико-моральних критеріїв суспільства; переоцінкою мораль­них цінностей та устроїв, що стали повсякденним явищем нашого життя. На цьому фоні життя в Україні в умовах сьогодення є важ­ким, передусім, для жінок. Можливостей отримати роботу з достат­ньою платнею також небагато. Сьогодні близько 70% дівчат, які закінчують навчання в середніх і вищих навчальних закладах, не можуть знайти роботу. Крім цього, жінка значно перевантажена у сфері побутової праці у зв'язку з обслуговуванням сім'ї. Прого­лошення юридично рівних з чоловіками прав не означає, що жінки їх реалізують. А недостатнє представництво жінок у вищих орга­нах влади позбавляє їх можливості впливати на прийняття рішень щодо визначення стратегічних напрямів у розвитку українського суспільства.

Україна перебуває в складному економічному становищі, про­явами якого є безробіття, передусім, серед жінок (за державними статистичними даними, 60-70% офіційно зареєстрованих в Україні безробітних - жінки¹. Відсутність стабільного заробітку; високі ціни на продукти харчування і предмети першої необхідності; загальний спад життєвого рівня в державі тощо — все це, насамперед, познача­ється на соціально-правовому статусі жінки. Бідність примушує до пошуку будь-якої праці і засобів поліпшення свого матеріального становища, коли не враховуються можливі небажані наслідки.

Політичні конфлікти, порушення прав людини, нестабільність і нездатність влади забезпечити безпеку та недоторканність особи спричиняють розвиток побічних негативних факторів, серед яких: зневіра в майбутнє, зниження рівня народжуваності, висока смерт­ність (наприклад, у середньому за останні роки темп² падіння рівня народжуваності становить 7, 5%, і особливо знижується рівень на­роджуваності у сільських місцевостях, де практично в кожному четвертому селі діти не народжуються взагалі, а в кожному деся­тому - немає дітей віком до п'яти років), не забезпечується належ­ний рівень охорони здоров'я жінок тощо.

¹ Див.: Аналіз кримінологічної ситуації в Україні у 2004 році.- К., 2005.-61 с.

' Див.: Там само.

Все зазначене тісно переплітається з психологічними чинника­ми. Кризовий етап, у якому перебувають наші громадяни, призвів і до зменшення рівня самозахисту, погіршення психологічного ста­ну людей. За принципом «уже гірше не буде» люди погоджуються на авантюрні пропозиції, навіть не думаючи про їх наслідки.

Звідси - значна кількість жінок, які через свої соціально-рольові та психофізичні особливості зазнають шкоди від протиправних дій інших осіб, стають жертвами насильницьких, корисливих та інших злочинів. Тому сьогодні не можна ігнорувати і різнобічну інфор­мацію про особу потерпілого від злочину. Такі дані мають не мен­ше значення, ніж дані про злочинця. Роль жертв у виникненні й розвитку криміногенних ситуацій зазвичай дуже значна, тому не­обхідним є аналіз усіх віктимологічних чинників, щоб зробити правильні висновки й узагальнення. Урешті-решт, це потрібно для прийняття рішень щодо забезпечення особистої безпеки потенцій­них жертв злочинів.

Особливе віктимологічне значення має неправомірна поведінка жертви, яка часто стає джерелом конфлікту і провокацією злочину, Її форми різні: від фізичного чи психічного насильства стосовно злочинця або його близьких - до їх образи (насильство в сім'ї), проявів неповаги до громадського порядку та загальновизнаних норм моралі (проституція, торгівля жінками тощо). Випадки не­правомірної поведінки потерпілих найчастіше трапляються при вчиненні таких злочинів, як вбивство, тілесні ушкодження, зґвал­тування, грабежі, розбої тощо.

З точки зору теорії ролей, жертви злочинів можуть бути такі, що усвідомлюють чи не усвідомлюють своє становище з різних причин, а саме: стійкими (які неодноразово зазнають нападу) та випадковими (коли особа була об'єктом разового злочинного по­сягання). Роль потерпшої особи може бути також відкритою чи прихованою. Саме відкрито провокуюча роль жертви в генезисі злочину призводить до його реального вчинення.

Приховану роль жертва може «грати» задовго до вчинення зло­чину через свої віктимні особисті якості, статус, поведінку. Така особа ніби експонується, виставляє себе мішенню для злочинних посягань (поведінка повії у пошуках клієнтів). Схожим є поняття й евентуальної жертви - тієї ж потенційної жертви, але більш детер­мінованої віктимологічними ситуаціями і вибором самого напад­ника (наприклад, коли жінка перебуває в нічний час доби сама на

вулиці або користується дорогими предметами (мобільним теле­фоном, носить вироби із золота, хутра, шкіри тощо).

Які ж соціальні показники стійко «окреслюють» жертву, а отже, можуть виступати основою для певної типологізації? У цьому разі можна говорити про «статусну віктимність». Зміна статусу особи призводить до зменшення або збільшення рівня віктимності особи, До різновиду статусної віктимності належить статева та вікова вік­тимність. Жінки, малолітні, особи похилого віку та фізично слабкі люди природно стають більш уразливими від насильницьких зло­чинів, ніж фізично міцні молоді чоловіки. При вчиненні деяких видів злочинів жертвами стають виключно жінки.

Цьому сприяють такі соціально статусні й особистісно-психо-логічні риси жінок, як:

- особисті властивості жінок (воля, темперамент, інтелект то­що) - імовірно, що неврівноважені, безвольні люди частіше стають жертвами злочинів;

- специфіка поведінки - найрізноманітніші поведінкові прояви, що можуть як підштовхнути, спровокувати злочин, так і зменшити рівень вірогідності його вчинення, звести ризик для особи до міні­муму (віктимність ситуативна, значною мірою зумовлена збігом обставин, ланцюгом випадковостей тощо.);

- певне суспільне або службове становище (наприклад, касир, який має значні суми готівки, жінка-продавець тощо);

- рід занять і джерело походження коштів для існування (до групи ризику належать і валютна повія, і вокзальна проститутка, і ще велика кількість тих осіб, чиї доходи та прибутки мають від­верто сумнівний або кримінальний - протизаконний характер.

Вивчаючи особу жінки-жертви як суб'єкта того чи Іншого виду соціальної діяльності, треба мати на увазі, що між цією особою та її поведінкою існує нерозривний зв'язок. Отже, особа конкретної людини являє собою індивідуальну форму буття суспільних відно­син - це цілісна сукупність взаємопов'язаних рис, властивостей і якостей учасника і носія цих відносин. І оскільки виникненню злочинного наміру та вчиненню злочину в багатьох випадках сприяють особистісні характеристики потерпілої, її поведінка і стосунки зі злочинцем, то під час розробки та реалізації запобіж­них заходів мають бути враховані проблеми зниження ступіня вік­тимності окремих осіб, зокрема жінок, а також всі кримінологічні чинники, що обумовлюють учинення відносно них злочинів.