Наука як пізнавальна діяльність, система знань, культурний феномен, соціальний інститут.

Наука - це один з найдавніших та найважливіших виявів людської культури та цивілізації. Це цілісна система, яка водночас представляє розмаїтий світ людських знань. Наука робить людину сильнішою, дозволяє здобувати стійкі уявлення про природу, соціум та власне про себе.

Наука - складний феномен, що потребує свого осмислення. ХХ1 ст. - це час, коли потужні теоретичні та практичні можливості виявляються на тлі глобальних проблем. Такі проблеми часто-густо поєднують з діями людей, що базувалися на беззастережній вірі в можливості науки змінити світ «за бажанням людини».

Тому нагальною потребою є не лише рефлексія над наукою з метою усвідомлення її потужності та досягнень, а й розв’язання куди більш складної проблеми - формування нового типу наукової раціональності, на основі якого стали б можливими нові форми цивілізаційного та культурного розвитку людства, які б не призводили до деструктивних процесів. Ця мета постала перед таким напрямом сучасної філософії як філософія науки.

Філософське мислення є специфічним у тому сенсі, що здатне формувати найзагальніші уявлення про світ. Предметна сфера філософії включає як природу, соціум, людину, так і знання про них, зокрема наукові. Філософія розглядає найістотніші вияви науки як багатоаспектного феномену -як системи знань, як діяльності, як соціокультурного та цивілізаційного явища.

Отже, в певних аспектах наука є предметомсаме філософії. Дійсно, «рухаючись»в межах своєї предметної галузі, дослідник не має відповідати на питання:

-що таке наука?

-чому вона виникла?

-якою є її специфіка?

-чи існують закономірності розвиткунауки? тощо.

Ці питання є дуже важливими і потребують відповіді. Але вони знаходяться за межами предмету науки. Отже, щоб їх досліджувати і знайти обґрунтовані відповіді, треба вийти за межі науки як такої в галузь, що може сформувати цілісний образ науки, розкрити її сутнісні характеристики - в філософію, оскільки категорії сутності, причини, змісту – це предмет філософії.

Багатоаспектність науки:

Тепер розглянемо конкретніше, як же філософія вивчає науку, в яких аспектах? Окреслюючи головні з них, означимо наступні:

1. Філософія вивчає науку як вид людського пізнання світу. Це означає, що філософія розкриває специфіку наукового пізнання порівняно з буденним, ненауковим, міфологічним, естетичним тощо. Як галузь людського пізнання світу, наука має свій предмет, тобто, закони, що вона відкриває, та методи, тобто, правила, засоби дій дослідника. Наука є системою об’єктивних знань про світ.

2. Філософія розглядає науку і як людську діяльність. Відповідно, наука осмислюється філософією як специфічний вид практики – «практики наукового пізнання». Йдеться, перш за все, про практику наукового експерименту. Останніми десятиліттями наука сформувала потужну систему технологій, функціонування якої породжує спектр проблем для філософського осмислення.

3. Як будь-яка людська діяльність, наука існує в системі соціальних зв’язків і відношень. Тому філософія вивчає науку і як «соціальний інститут», тобто, відносини людей – дослідників в межах наукової спільноти; взаємини науки і держави – ставлення держави до науки, престиж професії науковця, функції науки в суспільстві, вплив науки на суспільний розвиток тощо.

4.Отже, філософія досліджує «суспільне буття науки». А воно здійснюється в системі культури і цивілізації. Тому наука постає для філософського вивчення як основа цивілізаційного розвитку, науково-технічного прогресу. Істотний вплив науки на розвиток культури та зворотній вплив культури на науку, потребує вивченнянауки як культурного феномену.

5.Культурний смисл науки розкривається, завдяки існуванню в ній світоглядних проблем. Вони завжди пов’язані з фундаментальними результатами науки. Філософія розкриває світоглядний смисл науки.

6.Вивчаючи, як здійснюється наукове пізнання, як обираються методи, якими є пізнавальні можливості методів наукового пізнання та їх межі, філософія формує таку галузь, як методологія наукового пізнання. Серед важливих методологічних аспектів науки слід виокремити дослідження структури наукового знання; можливостей та взаємодії емпіричного та теоретичного рівнів наукового дослыдження; засад таких форм знання, як факт, гіпотеза, теорія.

Соціальна потреба в науці реалізується завдяки найважливішим функціям науки.

Перша, про яку слід сказати, це – пізнавальна функція. Історичне призначення науки –отримувати об’єктивно-істинне знання. Філософія античності – перший теоретичний погляд на світ, водночас і перший науковий погляд

Наступна вкрай важлива функція науки – практична. Вона починає виявлятися за доби Відродження, приблизноз ХV ст., і особливо у Новий час – з ХVІІ ст. Ф.Бекон дуже виразно визначив, що знання – сила, і, перш за все, практична сила.

Наука має значні культурно-світоглядні та методологічні можливості. Вони виявляються в культурно-світоглядній функції науки та у важливих методологічних проблемах науки, які потребують свого вирішення.