Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності: від класичної до некласичної та постнекласичної науки.

Ідеали та норми пізнання, що складають стиль наукового мислення, відповідна йому наукова картина світу, а також філософські ідеї та категорії, на яких вони грунтуються, разом складають систему засад науки певного історичного періоду. Зміна навіть частини з цих засад сприймається науковцями як наукова революція.

В історії природознавства методологи виокремлюють чотири глобальні наукові революції. Перша – революція 17 ст., в процесі якої відбувалося становлення класичного природознавства. Утвердилися засади, що об’єктивність та предметність знання досягається тоді, коли з наукового знання вилучається все суб’єктне. Процес пізнання уявлявся таким чином: розум зі сторонни спостерігає за речами. Філософськими засадами знання були категорії річ, ціле, частина, причинність тощо. В основі наукової картина світу – механіка. Тому домінувала методологія редукціонізму – знання про всі сфери реальності зводилися до механічних уявлень

Друга глобальна наукова революція триває з кінця 18 ст. до середини 19 ст. Перехід до нового стану природознавства – до дисциплінарно організованої науки. В цей час механічна картина світу втрачає статус загальнонаукової. В хімії, біології, геології, географії формуються спеціальні наукові картини світу, які не редукуються до механічної картини світу. Філософськими засадами знання є категорії стан, процесс, зміни, еволюція. Отже, утверджуються ідеї розвитку. перша + друга глобальні наукові революції – це процеси, які представляють, як постає та утверджується класична наука.

Третя глобальна наукова революція – становлення некласичного типу наукової раціональності. Кін. 19 ст. до приблизно середини 20 ст. Розвиток науки цього часу визначили такі фундаментальні досягнення: в фізиці - відкриття структури атому, в хімії – розвиток квантової хімії, в біології – розвиток генетики. В цей період на противагу ідеалу єдиної (однієї) істинної теорії припускається істинність декількох теоретичних описів. Об’єкт розглядається як багаторівнева система, що саморегулюється. Всесвіт представ як складно динамічна єдність. Знання визнається таким, що історично змінюється.

В останню чверть 20 ст. починається четверта глобальна наукова революція, яка триває і зараз. Це процесс. В якому постає постнекласичний тип наукової раціональності. Характерні ознаки наукових досліджень в постнекласичній науці – міждисциплінарність та трансдисциплінарність, формування комплекних дослідницьких программ. Об’єкти дослідження постнекласичної науки – складні системи, що само організуються та само розвиваються. Відповідно процес дослідження спирається на нові методології, зокрема методологію синергетики. Особливістю є також і включення аксіологічних вимірів безпосередньо в процес наукового дослідження, «внутрішня» етика науки (персональна етики ученого) співвідноситься с загальними гуманістичними принципами та цінностями. Нинішня наукова революція пов'язана зі становленням нелінійного природознавства і загалом постнекласичної науки, розгорталась протягом трьох останніх десятиліть і досі не завершилася. Принципово новою вимогою, порівняно з некласичним типом раціональності, є необхідність зважати на ціннісні орієнтації суб'єкта

В процесі цієї революції з'явились і почали успішно реалізовуватися фізична науково-дослідницька програма унітарних калібрувальних теорій (С.Вайнберг, А.Салам та інші) та загальнонаукова дослідницька синергетична програма (Г.Хакен, І.Пригожін та багато інших). Перша з них здійснювалась в галузі фізики високих енергій і космології, де завжди чекають на появу чогось нового в далеких від буденності мікро і мега масштабах. Друга стосується нового розуміння звичного макросвіту, не має дисциплінарних кордонів, а її предметне поле виходить за межі природних процесів в область людинорозмірних систем, що самоорганізуються: екологічних, технологічних, соціальних.

Всі вищезгадані наукові революції розглядаються як глобальні, оскільки, на відміну від локальних наукових революцій, що відзначають парадигмальні зсуви в окремих наукових дисциплінах ці революції не тільки зачіпають всю науку певного часу, але й передбачають виникнення нового типу раціональності. Класичний, некласичний і постнекласичний типи наукової раціональності відрізняються системою засад наукового дослідження.

В. С. Стьопін, який увів до наукового слововживання термін “постнекласична наука”, так розрізняє типи наукової раціональності, пов'язані з кожним із вищеназваних етапів розвитку науки: “ Класичний тип раціональності центрує увагу тільки на об'єкті й виносить за дужки усе, що стосується суб'єкта та засобів діяльності. Для некласичної раціональності є характерною ідея відносності об'єкта до засобів і операцій діяльності; експлікація (прояснення.—Авт.) цих засобів і операцій виступає умовою одержання істинного знання про об'єкт. Нарешті, постнекласична раціональність враховує співвіднесеність знань про об'єкт не тільки з засобами, а й з ціннісно-цільовими структурами діяльності. Кожний тип раціональності передбачає переважне освоєння об'єктів певної системної організації: малих систем, великих систем, систем, що саморозвиваються. Він є умовою одержання істинного знання про ці об'єкти ”.

Під час дії певного типу раціональності не всі моменти, пов'язані з реалізацією притаманних йому форм мислення, усвідомлюються науковцями і навіть методологами науки відповідної епохи. Ще більшою мірою це стосується соціокультурних і філософських засад певного типу раціональності та меж його - застосовності. Самосвідомості людства або наукового співтовариства, як і самосвідомості конкретної людини, притаманні й надмірні амбіції, й ідеологічні викривлення, й “сумлінні” помилки. Лише на засадах нового рівня в розвитку паукового і філософського Мислення в нових соціальних і культурних обставинах стає можливим критичне ставлення до способу мислення попередньої епохи, пояснення деяких з його засад.

Досвід людства застерігає від надмірної пихи при проведенні подібного критичного аналізу: по-перше, нинішні критики самі підлеглі критиці, а по-друге, без попередників неможливий був би сучасний рівень розвитку науки та культури.