Функції державних символів

Однією із беззаперечних умов входження України до світового співтовариства є наявність державної символіки. Відповідно до ст.20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України. Під державними символами України слід розуміти закріплені у законодавстві офіційні графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї, що символізують державність України. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів [див.додаток6]. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного герба України та герба Війська Запорізького [див. додаток2]. Головним елементом великого Державного Герба України є княжий знак Володимира Великого (малий Державний Герб України [див.додаток3]). Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом.[див.додаток10]

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Проблема функціонування державних символів полягає у тому, що у ст.. 20 Конституції України зазначено, що виключно законом регулюється опис державних символів та порядок їх використання, а сьогодні прийнято Постанови «про Державний Прапор України» і «про Державний Герб України» та Закон України «про Державний Гімн України». При цьому ще не прийнято Великого Державного Герба України. Функціонування Державного Прапора України регулюють такими нормативно-правовими актами: Постанова Верховної Ради України «про Державний Прапор України» затверджує державний прапор України як національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, котре складається із двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини як 2: 3.[17], [див.додаток6]

Використання Державного Гімну України регулює Закон України «Про Держаний Гімн України», де зазначено, що Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського. Згідно із Законом урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України. Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.[5], [див.додаток10]

Функціонування Державного Гербу України здійснюється за постановою Верховної Ради України «Про Державний Герб України», який затверджує тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Зображення Державного Герба України розміщено на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов’язковим дотриманням пропорцій зображення герба. [18], [див.додаток1]

Незважаючи на імперативність положень ст. 20 Конституції України, сьогодні в Україні прийнято лише Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003р., також Постанови Верховної Ради України №2137-Х || від 19 лютого 1992р., затверджено Малий Герб України, а Постановою Верховної Ради України № 2067-Х|| від 28 січня 1992р.- Державний Прапор України. Необхідно зазначити, що постанови, описуючи символіку, не регулюють питання її використання та захисту. Проте, Конституція України чітко передбачила, що питання використання, захисту й опису державних символів мають встановлюватися лише законом. Зазначені постанови не відповідають положенням Конституції України. Необхідність прийняття законів України «про Державний Прапор України», «про Державний Герб України» зумовлено потребою на законодавчому рівні встановити практичні норми реалізації державних символів України, визначити норми захисту державної символіки. Неврегульованість на законодавчому рівні правових норм призводить до неналежного їх застосування.

Ступінь дослідження теми є досить низьким, адже за роки незалежності не було ґрунтовних публікацій, присвячених правовому статусу державної символіки. Із зазначеного питання важливістю досліджень відзначається Гуго Гроцій, який у своїх працях про суверенітет акцентував увагу на державній символіці як невід’ємній ознаці суверенітету. Серед вітчизняних науковців визначними є: В. Головченко, А. Гречило, П. Стецюк, Я. Ісаєвич, В. Ткаченко.

Державні символи є втіленням державного суверенітету України, незалежності, національної ідеї, висвітлюють традиції та менталітету українського народу, духовні цінності. Державна символіка – це не тільки декоративне доповнення комунікативних заходів зовнішньополітичного характеру, а й, передусім, система знаків, яка відтворює експресивно-семантичний цілісний текст, вплетений у дискурс політики.

Кожна нація на шляху самовизначення обирає символи своєї єдності, честі, гідності, які у процесах державотворення набувають функції атрибуції суверенітету держави. У державних символах сфокусовано традиції державотворення, його історію та сьогодення. Ставлення до символів державного суверенітету віддзеркалює зрілість нації та держави, ціннісні, ідеологічні та геополітичні пріоритети суспільства, є чітким індикатором рівня національної свідомості у країні. Водночас гідне та шанобливе ставлення до державних символів є запорукою високого авторитету країни у світі.

Зважаючи на те, що в міждержавній практиці серед символів державного суверенітету найбільше навантаження має державний прапор, саме тому він є важливим атрибутом уособлення державності.

Прапор як засіб сигналізації відомий ще з античних часів. Перші давньоруські знамена – «стяги», етимологічно вказують на первісну функцію прапора – «стягувати», тобто збирати у певному місці[3]. Стародавні стяги високо шанувалися на Русі ще за часів язичництва, а після введення християнства вони освячувалися образом Ісуса Христа, що було прийнято з грецької віри. Тоді ж почали поширюватися і колірні поєднання. За висновком деяких сучасних істориків, найпопулярнішим був червоний колір, проте не всі дослідники поділяють таку думку.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг здійснила Головна Руська Рада, яка почала боротьбу за відновлення української нації. У червні 1848р. на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. Започатковану ідею швидко підхопили різні спортивно-просвітянські організації. Відтоді й починається широке використання прапора – спершу на західноукраїнських землях, а згодом і на лівобережній Україні. 22 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. [Див. додаток7]

13 листопада 1918 р. синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Його було затверджено Прикарпатській Русі, а у 1939 – в Карпатській Україні. Під цим прапором населення західної України зустрічало Червону Армію у вересні 1939р[див.додаток7].

Синьо-жовті поєднання барв остаточно сформувалися як єдино національні на початку ХХ ст. символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо або синій колір як символ миру, та жовті пшеничні лани або жовтий колір – символ достатку.

Із використанням прапора, як правили, тісно пов’язано етикет щодо державного Гімну. Гімн – це музична емблема держави, символ її незалежності. Як частина державного протоколу виконання державного гімну є обов’язковим в особливо урочистих заходах, як-от: державний та офіційний візит, офіційні прийоми з нагоди національного свята, урочисті засідання тощо.

Упродовж ХІХ-ХХ ст. національними гімнами на території України вважалися різні пісні. Особливо часто це був «Заповіт» Т. Шевченка, який постійно виконували під час урочистих подій. На галицьких землях ХІХ ст. широко використовувалася пісня «мир вам, браття всі приносим», яка у 1948р. була визнана Головною Руською Радою як гімн галицьких українців. Згодом цю саму роль виконували твори «не пора», «вічний революціонер». На Закарпатті українці широко використовували гімн «Я русин був» та «Подкарпатськії русини». Останній зокрема був офіційним гімном краю у роки його входження до складу Чехословаччини. Незалежна Карпатська Україна ухвалила своїм офіційним гімном пісню «Ще не вмерла Україна».[див. додаток 10]

Візуальним символом держави поряд із прапором є герб. Якщо прапор символізує країну і є її універсальним маркером, то герб уособлює символ суверенітету та державної влади. Не випадково користування гербовим зображенням є прерогативою органів державної влади та місцевого самоврядування. З огляду на специфіку виникнення, еволюції та функціонального призначення державних символів, відмінним є ступінь їх навантаження при використанні. Так, державний герб – це втілення специфіки геральдичних традицій, віддзеркалення всіх етапів історії становлення нації та державності. Звідси, на відміну від прапорового етикету, що має універсальний характер, гербовий етикет є більш вкоріненим у національні протокольні традиції.

Великий Державний Герб України ще не прийнято, а от малий Державний Герб України затверджено Постановою Верховної Ради України «Про Державний Герб України». Але назва нормативно-правового акта є недоцільною, тому що у даному документі висвітлено функціонування Малого Державного Герба України.

Тризуб є найдавнішим знаком, який дійшов до наших днів і широко використовується й сьогодні. Археологічні знахідки тризуба датуються першим століттям нашої ери. Знак у формі тризуба зображено на срібних монетах князя Володимира, його синів Святослава і Ярослава Мудрого[див.додаток5]. Він є у гербі Анни Ярославівни – королеви Франції. Проте однієї думки щодо значення тризуба вчені не мають. Імовірно він був знаком князівської влади Рюриковичів. Деякі вчені припускають, що вони були печатками дипломатичних і зовнішньоторговельних представників Київської Русі у відносинах з Візантією та іншими державами. Цікавий факт, що у синів Ярослава Мудрого знак влади зображено у вигляді двозуба, але зберігається первісна основа.

Існує понад сорок версій походження тризуба, але із вищевикладеного можна беззаперечно констатувати, що тризуб – це символ державної влади. А версії походження тризуба можна розподілити на три групи: предметна, графічна, філософська.

Предметна група – бачення у зображенні конкретних рис живих і неживих предметів. Графічні гіпотези щодо походження тризуба визначають, що знак тризуба – це мого рама, у якій зашифровано ім’я чи вираз. Філософські гіпотези пропонують такі варіанти походження тризуба: цей знак – символ влади над трьома світами – небесним, земним і підземним. Абстрактна ідея трійці, одним із зображень якої став тризуб.

У грудні 1917 р. Українська Центральна Рада прийняла тризуб як герб УНР.[див.додаток4] З 22 січня 1919 р. згідно із актом про злуку, тризуб увійшов до крайового герба Західної області УНР. Він був головним елементом герба гетьманської держави Павла Скоропадського та Директорії. У травні 1920 р. Всеукраїнською Національною Радою тризуб уперше конституційно затверджено як Державний Герб. З 1939 р. він стає елементом Державного Герба Карпатської Русі, яка проголосила самостійність після існування Чехословацької республіки.[див.додаток3]

У практиці міжнародних відносин розроблені загальні правила використання та функціонування державної символіки, які закріплені у статуті ООН (1945 р.), у Заключній нараді з безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.)

Отже, з огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що державні символи виконують такі функції: політичну – зовнішній прояв ознак держави, її незалежності та суверенності; дипломатичну – представляє державу у зовнішніх відносинах через державну символіку; соціальну – консолідація та розвиток української нації; психологічну – виявлення патріотизму; сприяння розвитку правової свідомості та правової культури.

Надзвичайно необхідним є прийняття Закону України «Про Державний Прапор України», який регулював би такі питання: загальний порядок використання Державного Прапора – підняття Державного Прапора на церемоніях державного значення і святах; порядок підняття Прапора з іншими прапорами; порядок підняття прапора на будівлях органів державної влади; умови, за яких державний Прапор не може бути встановлено.

Необхідно прийняття закону про Державний Герб України, який регулював би положення про розміщення герба разом з Прапором; порядок використання державного Герба на бланках нормативно-правових актів; порядок використання герба на грошових знаках, нагородах, дипломах; умови, за яких Державний Герб використовувати заборонено.

Можна також внести такі доповнення до Закону України «Про Державний Гімн України»: визначати порядок заслуховування гімну; порядок трансляції Державного Гімну України на теле- та радіокомунікаціях; порядок використання Державного Гімну України при вступі на осаду Президента; порядок використання Гімну України на офіційних державних заходах, церемоніях, урочистостях.

Отож, у ст. 8 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй. Отже, постанови Верховної Ради України «Про Державний Прапор України» та «Про Державний Герб України» не відповідають Конституції України. Є нагальна необхідність прийняття законів «Про Державний Прапор України", які б певною мірою регулювали відповідні питання.