Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Активізувався процес згуртування населення навколо національної ідеї. Одночасно при цьому поглиблюється розмежування на ґрунті протилежних поглядів на майбутнє України.
|
|
3. Антисемітизм не є розповсюдженим явищем. У масовій свідомості євреї опиняються витісненими за межі близьких контактів, але соціальна дистанція по відношенню до цієї групи значно менша, ніж до інших етнічних груп[1].
4. Ксенофобія – відокремлення від всіх «чужих», недовіра за відношенням майже до всіх етнічних груп, з якими відсутній досвід спільного проживання. Ця риса притаманна масовій свідомості закритого традиційно-архаїчного типу.
5. Регіоналізація – існує різне ставлення до питань державного суверенітету, різні політичні симпатії, різні зовнішньополітичні орієнтації у різних регіонах України.
3. Поняття ґендера. Ґендерні відмінності у сучасному світі
Термін «ґендер» (від англ. Gendeг – род) був введений у науковий обіг американським психоаналітиком Р. Столером у другій половині 20 ст., означає соціальну стать на відміну від поняття «біологічна стать» (в англ. – sех), яке вбирає в себе біологічні відмінності між жінками і чоловіками (анатомічні, генетичні, фізіологічні).
Ґендер – змодельована суспільством і підтримана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої і жіночої поведінки, стилю життя, ролей і відносин жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями у процесі соціалізації, яка визначається соціальним, політичним, економічним і культурними контекстами суспільного життя. У сучасному суспільствознавстві прикметник «статевий» використовується лише у тих випадках, коли ми бажаємо підкреслити біологічні відмінності між жінками і чоловіками (наприклад, статева конституція). В усіх інших випадках коректним вважається використання прикметника «ґендерний» (ґендерні ролі, ґендерна нерівність, ґендерна соціалізація тощо).
Ґендер як соціальний феномен існує на двох рівнях:
1) соціетальному; 2) індивідуальному.
— Регулярная проверка качества ссылок по более чем 100 показателям и ежедневный пересчет показателей качества проекта.
— Все известные форматы ссылок: арендные ссылки, вечные ссылки, публикации (упоминания, мнения, отзывы, статьи, пресс-релизы).
— SeoHammer покажет, где рост или падение, а также запросы, на которые нужно обратить внимание.
SeoHammer еще предоставляет технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Зарегистрироваться и Начать продвижение
На соціетальному рівні ґендер вбирає всебе такі елементи:
1. Ґендерний розподіл праці (або ґендерні ролі) – розподіл продуктивної і домашньої праці між членами суспільства на підставі їх статі. Так, жінкам здавна приписувалася роль берегині домашнього вогнища, чоловікам – роль полювальника за здобиччю. Як продовження цього розподілу у суспільстві виникла ґендерна сегрегація праці – розподіл професій на чоловічі і жіночі, при цьому жіночими професіями стали ті, що продовжують жіночі функції у сім’ї (вихователька, вчителька, медсестра, соціальний робітник та ін.).
2. Ґендерні ідеали – прийняті у даному конкретному суспільстві уявлення про те, якою повинна бути жінка і яким повинен бути чоловік. Найбільш розповсюдженими є ідеали фемінності і маскулінності.
Фемінність – модель поведінки, яка приписується суспільством представницям жіночої статі, вона асоціюється із залежністю, невпевненістю у собі, пасивністю, емоційністю, сентиментальністю тощо.
Маскулінність – модель поведінки, яка приписується суспільством представникам чоловічої статі, вона асоціюється з незалежністю, активністю, впевненістю у собі, раціональністю, емоційною витриманістю тощо.
С точки зору ґендерного підходу, зовсім необов’язково жорстко прив’язувати існування чоловіка до маскулінної поведінки та існування жінки до фемінної поведінки, тому що модель поведінки не програмується біологічно, а зумовлена цінностями тієї чи іншої культури. Вищий рівень близькості рис фемінності і маскулінності, досягнутий окремим індивідом, свідчить про андрогінність (от аndro – чоловік, gynе – жінка).Андрогінний індивід має більш широкий вибір варіантів поведінки, є більш гнучким у плані соціального пристосування.
3. Ґендерні біологічні сценарії поведінки – нормативні зразки сексуального бажання і сексуальної поведінки, що диктуються суспільством залежно від біологічної статі. В українському суспільстві як норми розглядаються гетеросексуальні контакти.
4. Ґендерний соціальний контроль – формальне чи неформальне прийняття і заохочення поведінки, що відповідає статі, і соціальна ізоляція, презирство та медичне лікування індивіда, який демонструє поведінку, що не відповідає статі.
5. Ґендерна ідеологія – система ідей, що виправдовує існування у суспільстві ґендерної нерівності. В українському суспільстві розповсюджена ідеологія патріархату, з точки зору якої центром суспільного життя виступає чоловік, він виконує функції керування, жінки виконують функції підтримки.
— Разгрузит мастера, специалиста или компанию;
— Позволит гибко управлять расписанием и загрузкой;
— Разошлет оповещения о новых услугах или акциях;
— Позволит принять оплату на карту/кошелек/счет;
— Позволит записываться на групповые и персональные посещения;
— Поможет получить от клиента отзывы о визите к вам;
— Включает в себя сервис чаевых.
Для новых пользователей первый месяц бесплатно. Зарегистрироваться в сервисе
На індивідуальному рівні ґендер надбудовується над біологічною статтю індивіда і вбирає в себе такі елементи:
1. Ґендерна ідентичність – усвідомлення особистістю своєї приналежності до конкретної статі і прийняття відповідних моделей поведінки.
2. Ґендерна особистість – інтерналізовані (тобто включені до внутрішньої структури особистості) моделі поведінки, почуттів і емоцій, які сприяють укріпленню сімейних структур та інститутів материнства і батьківства.
3. Ґендерний шлюбний і репродуктивний статус – виконання чи відмова від виконання шлюбних, родинних і репродуктивних ролей.
4. Ґендерна презентація – демонстрація себе як індивіда, що належить до конкретної статі, за допомогою одягу, косметики, прикрас та інших символів.
Суспільство очікує гармонійності і узгодженості між біологічною статтю і чотирма компонентами ґендера, тобто очікується, що індивід з чоловічими геніталіями відчуває себе чоловіком, одягається у чоловічий одяг, поводиться згідно з ідеалами маскулінності, виконує ролі чоловіка і батька. Але життя багатогранне. Трапляються ситуації, коли ґендерна ідентичність не відповідає біологічній статі людини, або коли чоловік демонструє фемінні моделі поведінки, а жінка – маскулінні. Ґендерний підхід стоїть на позиціях толерантного ставлення до всіх можливих комбінацій ґендерних компонентів.
Ґендерні ролі, що склалися у суспільстві, накладають серйозні обмеження на поведінку жінок і чоловіків.
Обмеження, що накладає чоловіча ґендерна роль:
– Норма успішності – норма, згідно з якою соціальна цінність чоловіка визначається обсягами його доходів і успішністю кар’єри. З цією нормою пов’язані такі обмеження: 1) більшість чоловіків не відповідають їй на 100 %, у результаті чого відчувають комплекс неповноцінності; 2) більшість чоловіків стикаються з проблемами самоактуалізації, тому що вони змушені вибирати рід діяльності, виходячи не з своїх нахилів і здібностей, а на прибуток, який може принести цей рід діяльності; 3) як наслідок того, що чоловіки багато часу витрачають на заробіток грошей, потерпає виконання ними батьківської функції.
– Норма антижіночості – норма, згідно з якою чоловік мусить уникати жіночих занять і моделей поведінки. Намагання відповідати даній нормі призводить до фемифобії – страху вважатися жіночими.
– Норма твердості (емоційної, інтелектуальної і фізичної) – норма, згідно з якою чоловік повинен бути фізично сильним, компетентним, спроможним вирішувати емоційні проблеми без сторонньої допомоги. Намагання відповідати даній нормі призводить до: 1) проявів агресії з метою демонстрації власної мужності; 2) високого рівня чоловічої злочинності порівняно з жіночою; 3) високого рівня захворюваності на серцево-судинні хвороби як результат постійного приховування емоцій; 4) меншої тривалості життя чоловіків тощо.
Обмеження, що накладає жіноча ґендерна роль, проявляються у таких сферах:
1. Сфера сімейного життя:
1) більші витрати часу на ведення домашнього господарства у сімейних жінок (за даними вітчизняних і закордонних досліджень, різниця між середніми показниками витрат часу на домашню роботу для чоловіків і жінок в Україні – 10 год., у Німеччині, Швейцарії, Чеській Республіці гендерна диференціація була ще більшою – розбіжності досягали 12–13 годин, а у Греції – 16, 7 години);
2) насильство у сім’ї (побиття з боку чоловіка або партнера довелося перенести кожній п’ятій жінці).
2. Сфера зайнятості:
1) жінки демонструють меншу активність у сфері підприємницької діяльності (2 % власників великого бізнесу в Україні – жінки, серед власників середнього і малого бізнесу – 20–22 % жінки);
2) жінки частіше стають першими кандидатами на звільнення в результаті розповсюдження стереотипу про те, що, коли роботи на всіх не вистачає, в першу чергу, нею треба забезпечити чоловіків;
3) жінки концентруються в так званих «жіночих професіях», які мають нижчий рівень оплати;
4) заробітна плата жінок складає 76 % від заробітної плати чоловіків;
5) загальна структура зайнятості жінок має форму піраміди: чим вище соціальний статус посади, тим менше на цих посадах жінок, на вищих посадах у компаніях і підприємствах в Україні – 9 % жінок;
6) зниження соціального статусу працюючих жінок.
3. Суспільно-політичне життя. Недостатньою є участь жінок в управлінні державою:
1) серед депутатів парламенту жінки складають 11, 8 % (у світі в цілому – 22 %, у Андоррі – 50 %, Кубі – 48, 9 %, Швеції – 43, 6 %)[2];
2) у Кабінеті міністрів України – 2 жінки (2015 р.);
3) у 20 столітті у всьому світі можна нарахувати близько 30 жінок-президентів і глав урядів;
4) серед керівників обласних рад і облдержадміністрацій в Україні – 3 жінки (2015 р.);
5) у Харківській обласній раді – 8, 3 % жінок, у Харківській міській раді – 11, 8 % (2015 р.).
У суспільних науках існує декілька теорій, які намагаються пояснити причини виникнення диференціації ґендерних ролей:
1. Функціональна теорія. Т. Парсонс вважає, що така диференціація має позитивну функцію, оскільки сприяє нормальному функціонуванню сім’ї, де роль батька – інструментальна (підтримка зв’язків сім’ї із зовнішнім світом, матеріальне забезпечення сім’ї), а роль матері – експресивна (регулювання відносин у межах сім’ї, турбота і емоційна підтримка). Роль дружини у цій теорії виводиться із біологічної здібності народжувати дітей.
2. Конфліктна теорія. Р. Коллінз вважає, що ґендерна нерівність зумовлена конфліктом між панівною групою (чоловіками) і залежною групою (жінками). Виникнення цієї нерівності він пов’язує з тим фактом, що чоловіки були крупніші і чинили сексуальний тиск на жінок. У наш час, на його думку, ступінь залежності жінки визначається двома чинниками: 1) матеріальною залежністю; 2) цінністю жінки як власності, що підлягає обміну.
3. Неомарксистська теорія вбачає джерела ґендерної нерівності у структурі капіталізму, який виключає свободу вільного вибору і використовує жінок, їх підкорене становище для забезпечення гнучкості ринку в умовах капіталізму. З цією метою жінкам на ринку праці відводиться вторинний сектор низько оплачуваних посад, які у разі потреби завжди можна скоротити під гаслом необхідності повернення жінки до домашнього вогнища.
4. Неопсихоаналітична теорія. Н. Ходоров вважає, що ґендерні відмінності формуються в результаті насадження ґендерних ідеалів і формування ґендерної ідентичності з дитинства.
Таким чином, етнічна приналежність індивідів та приналежність до біологічної статі у сучасному суспільстві виступають не менш важливими чинниками соціальної нерівності, ніж класова приналежність, вони впливають на поведінку індивідів у сучасному суспільстві, їх соціальний статус та обумовлюють різні соціальні шанси і можливості.
Завдання для самостійної роботи
|
|