Інтегрований урок

Одним із різновидів нетрадиційних уроків є інтегровані уроки. На думку В. І. Ковальчука, переваги інтегрованих уроків полягають у тому, що вони сприяють підвищенню мотивації навчання, формуванню пізнавального інтересу учнів, цілісної наукової картини світу й розгляду явища з декількох сторін; більшою мірою, чим звичайні уроки, сприяють розвитку мови, формуванню вміння учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки, інтенсифікації навчально-виховного процесу, знімають перенапруження, перевантаження; не тільки заглиблюють уявлення про предмет, розширюють світобачення, але й сприяють формуванню різносторонньої, гармонійно й інтелектуально розвиненої особистості [3, 89].

Структура інтегрованих уроків відрізняється чіткістю, компактністю, стислістю, логічною взаємообумовленістю навчального матеріалу на кожному етапі уроку, великою інформативною місткістю матеріалу.

У школі доцільно проводити роботу над створенням системи інтегрованих наук. Першим етапом даної роботи є узгодження навчальних програм предметів, обговорення й формулювання загальних понять, узгодження часу їх вивчення, взаємні консультації вчителів. Потім необхідно розглянути, наскільки підходить вивчення одних і тих самих процесів, явищ, законів, теорій у різних курсах навчальних дисциплін. І, нарешті, планування тематики й розробка конспектів інтегрованих уроків. Форми уроку можуть бути різні, але в кожній повинно бути досить матеріалу для практичних вправ, розвитку природних здібностей дитини. Педагогічна й методична технологія інтегрованих уроків може бути різною, проте, у будь-якому випадку, необхідно їх моделювання. Самостійний пошук нових оптимальних схем-моделей – прояв творчої активності вчителя.

Закономірності інтегрованого уроку:

· увесь урок підпорядкований авторському задуму;

· об’єднується основною думкою (стрижень уроку); складає єдине ціле, етапи уроку – це фрагменти цілого;

· етапи й компоненти уроку знаходяться в логіко-структурній залежності;

· відібраний для уроку дидактичний матеріал відповідає задуму;

· ланцюжок відомостей організований як «відоме» й «нове» та відображає не тільки структурну, але й змістовну зв’язаність;

· зв’язаність структури досягається послідовно, але не виключає паралельний зв’язок (у першому випадку, дотримується черговість дій, у другому – виконуються супутні завдання, які відповідають іншій логічно вибудовуваній думці).

Для проведення інтегрованих уроків є об’єктивні передумови:

1) один учитель веде декілька предметів;

2) за віковими особливостями пізнавального розвитку молодші школярі тяжіють до цілісного сприйняття світу;

3) у змісті навчальних програм закладені передумови для міжпредметних зв’язків (як у межах однієї освітньої галузі, так і між галузями);

4) формування ключових компетентностей грунтується на інтеграції змістового і процесуального компонентів навчальної діяльності [2, 15].

Інтегровані уроки:

1) окремі уроки на основі змісту (двох–трьох предметів);

2) окремі уроки розвитку пізнавальних здібностей за блочною інтеграцією тем у межах одного предмету);

3) система уроків, інтегрованих за окремими курсами, предметами.

Інтеграція не є новим явищем у педагогіці. Воно цінувалося і використовувалося, наприклад, ще К. Д. Ушинським при побудові курсу навчання грамоти аналітико-синтетичним методом. Інтеграція була взята за основу комплексних програм 20-х років. У 60-х роках у Павлишах В. О. Сухомлинський проводив «Уроки мислення в природі». Слід також пригадати уроки мистецтва Д. Б. Кабалевського, педагогічну теорію співпраці Ш. А. Амонашвілі, яка побудована на принципах інтеграції. Серед сучасних дослідників, які розробляють цю проблему, можна назвати Т. Г. Браже, Л. М. Масол, О. Я. Савченко. У сучасній початковій школі широко використовується досвід роботи вчителів-новаторів В. Ф. Шаталова й С Н. Лисенкової, які адаптували на практиці концепцію УДЕ, розроблену вменим П. М. Ерднієвим. У наш час створені цілі інтегровані курси для початкової школи: «Художня праця», «Мистецтво», «Навколишній світ», «Я і Україна».

Групи інтегрованих уроків:

1) поєднання предметів, зв’язаних однією темою (матеріали одного уроку доповнюються, розширюються матеріалом другого);

2) поєднання предметів, незв’язаних однією темою:

а) для проведения уроків у нестандартній формі,

б) для розвитку творчості,

в) для передбачення стомлюваності,

г) для організації пізнавальної діяльності.

Інтегровані уроки обов’язково проводяться спареними, щоб не нехтувати важливістю жодного уроку в системі навчальних предметів. Така форма роботи дає можливість заощадити час на уроках за однією темою, доповнити програмний матеріал додатковою інформацією, виконати більшу кількість завдань.

Інтеграція в повинна мати кількісний характер - «небагато про все». Це означає, що діти одержують усе нові й нові уявлення про поняття, систематично доповнюючи й розширюючи знания, які мають (рухаючись в пізнанні по спіралі).

ВИСНОВОК

Проведене дослідження дозволяє виділити такі напрями в модернізації класно-урочної системи початкової школи:

- зміна характеру взаємодії учасників навчального процесу, що передбачає виконання вчителем функцій фасилітатора;

- впровадження інтерактивних методів навчання, в основу яких покладено спілкування як двосторонній процес, у якому учень-учитель або учень-учень обмінюються думками, інформацією, що надає учням можливість для формування основних пізнавальних умінь, навичок і зразків поведінки в суспільстві;

- впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання, цілі яких полягають у визначенні життєвого досвіду кожного учня, рівня інтелекту, пізнавальних здібностей, у формуванні позитивное мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потреби в самопізнанні, самореалізації і самовдосконаленні;

- спрямованості освітнього процесу на формування й розвиток ключових і предметних компетентностей особистості;

- впровадження в навчальний процес інформаційно-комунікаційних технологій;

Провідний фахівець у галузі початкової освіти О. Я. Савченко серед умов, що впливають на якість уроку, виділяє такі:

1. Пріоритетність мотиваційного забезпечення навчального процесу на уроці. Важливо, щоб мотивація навчання здійснювалася впродовж всього уроку.

2. Різноманітність джерел інформації та засобів навчання щодо підготовки й проведення уроку. Учителю необхідно зважувати доцільність доповнення існуючих навчальних матеріалів новими, щоб не перенавантажувати дітей зайвою інформацією.

3. Технологічність навчання як інструмент суб’єктності й полісуб’єктності сучасного уроку. Це зумовлено вимогами компетентністно орієнтованої освіти, що зобов’язує вчителя досягти в системі уроків запланованих вимог до навчальних досягнень кожного учня.

4. Збагачення діяльнісного компоненту уроку різними видами активної навчальної взаємодії.

5. Використання інтегрованих уроків є достатньо продуктивним явищем, що сприяє розвитку в учнів цілісного й, у той же час, різностороннього сприйняття та засвоєння тих понять, явищ, об’єктів, які в реальному світі взаємозв’язані.

6. Акцентування уваги в контрольно-оцінюючій складовій уроку на особистій відповідальності учня за якість своєї роботи. Учителю не слід самому все контролювати, перевіряти й оцінювати. Частину повноважень щодо контролю необхідно передати дітям. Поступово, в міру навченості, вони опановують прийомами самоконтролю, самоперевірки, самооцінки результатів своєї діяльності на різному наочному змісті, орієнтуючись на визначені підказки (зразок, схему, алгоритм тощо). Якщо ці уміння з’єднуються з потребою самоконтролю, це прямий стимул до оволодіння різними видами рефлексії, без якої суб’єктності навчання не буде.

7. Позитивне психодидактичне, гігієнічне середовище уроку [2, 12].

Урок здавна був об’єктом класифікації, але донині ця складна проблема не вирішена й у педагогіці єдина типологія уроків відсутня. Так, наприклад, І. М. Казанцев виділяє типи уроків за провідними видами занять: уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-екскурсії, уроки самостійної роботи учнів у класі, уроки лабораторних та інших практичних занять [3, 94].

Література

1. Амонашвили Ш. О. Здравствуйте, дети / Ш. Амонашвілі. – М., 1986.

2. Бондар В. Дидактика / В.Бондар. – Київ: Либідь, 2005. – 264 с.

3. Велика дидактика. Закони добре організованої школи / Я. Коменський // Коваленко Є. І. Історія зарубіжної педагогіки: хрестоматія.– К.: Центр учбової літ-ри, 2006. – С. 155–185.

4. Дидактика современной школы: пособие для учителей / Под ред.

B. О. Онищука. – К.: Радянська школа, 1987. – 351 с.

5. Дидактика средней школы. Некоторые вопросы современной дидактики / Под ред. М.Н.Скаткина. – М.: Просвещение, 1982. – 319с.

6. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г.Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

7. Закон України „Про загальну середню освіту” // Історія української школи і педагогіки: хрестоматія [упоряд. О.О.Любар]. – К.: Знання, 2003. –

C. 666 –688.

8. Кузьмінський А. І. Технологія і техніка шкільного уроку: навчальний посібник / А.І.Кузьмінський, С.В.Омельяненко. – К.: Знання, 2010. – 335с.

9. Левківський М. Історія педагогіки: підручник / М.В.Левківський. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.

10.Скаткин М. Совершенствование процесса обучения / М.Скаткин. – М. „Педагогика”, 1971.

11.Педагогіка: навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов. – Вінниця: „Книга–Вега”, 2003. – 416с.

12.Ушинський К. Д. Твори: У 6 т. – Т.6 – К., 1955.

13.Фіцула М. Педагогіка: навчальний посібник / М.Фіцула. – Тернопіль, 2008. – 232с.

14.Чайка В. Основи дидактики: навчальний посібник / В.М.Чайка. – К.: Академвидав, 2011. – 240 с.

ДОДАТКИ

Педагогічний тренінг