Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Література. 1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради Укра­їни 28 червня 1996 р




1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради Укра­їни 28 червня 1996 р. — К., 1996.

2. Бьюкенен Дж. Избранные труды. Серия: Нобелевские лауреаты по

экономике. — М.: Таурус-Альфа, 1997. — 593 с.

3. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку /

За ред. акад. HAH України В. М. Геєця. — К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003.— 1008 с.

4. Маркс К. Письмо к П. В. Анненкову в Париж. Брюссель, 28 декабря

1846 г. / Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2 изд. — Т. 27. — М: Гос. изд-во полит, лит-ры, 1960. — 907 с.

5. Ойкен В. Основы национальной экономии. — М.: Экономика,
1996. —348 с.

6. Смит А. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Пер. О.Васильєвої, М. Межевікіної, А. Малівського. — К.: Port-Royal, 2001. —594 с.

7. Смит А. Теория нравственных чувств. — М.: Таурус-Альфа, 1997. — 287 с.

8. Сучасна економічна теорія та проблеми її застосування: Конспект ле-

кцій / В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, І. Л. Леонідов та ін.\ За заг. ред. В. М. Тарасевича. — Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. — С. 34-35.




НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

9. Хайек Ф. Право, законодательство и свобода: Современное понима­
ние либеральных принципов справедливости и политики. — М.:
ИРИСЭН, 2006. — 644 с.

10. Шамхалов Ф. Государство и экономика. Власть и бизнес. — М.: Экономика, 2005. — 714 с.

11. Шумпетер И. Теория экономического развития. — М/. Прогресс, 1983. —456 с.

7.1. Теоретичні аспекти регулювання національних економічних систем

Соціально-економічні перетворення в Україні закономірно висуну­ли на передній план проблему формування національної моделі регулю­вання економіки. Загальновизнаним є те, що в сучасних умовах ринко­вий механізм вже не здатний належним чином регулювати економіку. Розвиток процесів усуспільнення виробництва і праці, ускладнення від­носин власності, посилення інтернаціоналізації економіки, зростання монополістичних тенденцій, загострення соціально-економічних і гло­бальних проблем привели до формування моделі, в якій ринкові регуля­тори поєднуються з елементами державного і громадянського впливу на економіку.

Теорія і практика становлення таких моделей у більшості розвинених країн представляє собою багатий матеріал, який характеризує як основні принципи побудови механізмів регулювання, так і використання конкрет­них форм і методів державного втручання в економіку. Тому цілком логіч­ним є те, що більшість вітчизняних економічних досліджень спрямована на вивчення світового досвіду і можливостей застосування тієї чи іншої мо­делі в національній економіці.

Однак спроби використання окремих елементів моделей, які пройшли апробацію на Заході, у практиці вітчизняних реформ не забезпечили очіку­ваних результатів. Закономірно виникає запитання: чим же зумовлене ус­пішне використання моделей регулювання економіки у більшості розвину-




Глава 7. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

тих держав і їх явна «неспрацьованість» в умовах України? Відповідь слід шукати у дефіциті поглибленого вивчення факторів, які визначають основ­ні параметри тієї чи іншої моделі національної економіки, а також у домі­нуючих уявленнях науковців про механізм взаємовідносин держави, еко­номіки і громадянського суспільства.

Дослідження процесів, які відбуваються в економічному житті суспі­льства, так як і оцінка стану та перспектив розвитку національної економі­ки, будуть мало конструктивними до тих пір, доки поза увагою дослідників залишатимуть проблеми системних функцій суспільства. Саме тому для найбільш повного розуміння механізму регулювання національної еконо­міки слід звернутися до теоретичних концепцій розвитку економічних сис­тем і визнати, що економіка, як і суспільство в цілому, є складною відкри­тою системою з нелінійною динамікою, періодичною нестійкістю розвит­ку, що й стало основою для виникнення у процесі еволюції особливих ін­ститутів координації, головним із яких є держава.

Серед концептуальних основ дослідження економічних систем виді­ляють теорії класичного напряму, марксизму, історичної школи, неокласи­цизму та інституціоналізму.

Першим систематизованим теоретичним обгрунтуванням механіз­му саморегулювання економіки є концепція класичної школи, яка ба­зується на передумові про раціональну поведінку незалежно діючих економічних суб'єктів в умовах повної економічної свободи. Спочатку в «Теорії моральних почуттів» (1758 р.) А. Сміт виділяє два види інди­відуальної поведінки: альтруїзм і егоїзм, наголошуючи, що «соціальні відносини можуть існувати без любові і прихильності, засновуючись виключно на корисності і справедливості» . Відхиляючи визначальну роль моральних імпульсів у економічній діяльності, хоча й не запере­чуючи їхнього впливу на соціалізацію людських дій взагалі, вже у «Ба­гатстві народів» (1776 р.) вчений зосереджує увагу на дії виключно его­їстичних стимулів, які за допомогою «невидимої руки» можуть змусити індивідів вести себе так, щоб отримати бажаний соціальний ефект. «Переслідуючи свої власні інтереси, індивід часто більш дієво слугує



26 Смит А. Теория нравственных чувств. — М.: Таурус-Альфа, 1997. — С. 87.


НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається цього дося­гати», — стверджує А. Сміт .

Державі за таких умов відводиться роль забезпечення безпеки і пра­вопорядку, включаючи захист приватної власності. «Для того, щоб підняти країну із самого низького ступеня варварства до найвищого ступеня доб­робуту, потрібні лише мир, легкі податки і терпимість в управлінні — все інше забезпечить природний рух речей» .

Знайшовши рушійну силу розвитку економіки в самій економіці, Сміт тим самими зробив рішучий крок до розуміння економіки як самостійної і самодостатньої сфери суспільства, яка діє за своїми законами і володіє власними організуючими елементами, основним з яких є ринок. За таких умов у системі ринкової конкуренції відпадає необхідність апелювання до етики, політики і права. Механізм конкуренції виконує функцію пого­дження економічних інтересів, і саме цей механізм спонтанного розвитку є «невидимою рукою» ринкового регулювання.

Згідно із марксистськими теоріями, визначальна роль у процесі роз­витку суспільства належить продуктивним силам і виробничим відносинам, які формують його економічний базис. Сукупність політичних, правових, релігійних, морально-етичних відносин, а також установ і організацій, через посередництво яких вони реалізуються, складають надбудову. Вона може стимулювати або гальмувати розвиток, однак головною його рушійною си­лою є економічний базис, спосіб виробництва. Причому в самому способі виробництва основною рушійною силою є класи, класова боротьба, яка пе­ретворює внугрішні суперечності у реальне джерело суспільних змін.

«Що таке суспільство, якою б не була його форма? Продукт взаємодії людей. Чи вільні люди обирати ту чи іншу суспільну форму? Зовсім ні, — стверджував К. Маркс. — Візьміть певну ступінь розвитку продуктивних сил людей і ви отримаєте певну форму обміну та споживання. Візьміть пев­ну ступінь розвитку виробництва, обміну і споживання і ви отримаєте пев­ний суспільний лад, певну організацію сім'ї, станів і класів, — словом, пев-

27 Сміт А. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Пер. О. Васильєвої,
М. Межевікіної, А. Малівського. — К.: Port-Royal, 2001. — С. 333.

28 Там же. — С 332.


Глава 7. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

не громадянське суспільство. Візьміть певне громадянське суспільство і ви отримаєте певний політичний лад, який є тільки офіційним виразом грома­дянського суспільства»29.

Використовуючи принцип невтручання держави в економіку, неокла­сики досліджували виключно ринковий механізм встановлення рівноваги між виробництвом і споживанням. Але такий підхід виявився нереалістич­ним.

Разом із розвитком усуспільнення виробництва, концентрації і централізації капіталу, посиленням монополістичних тенденцій і загально­економічної нестабільності відбулися принципові зміни у механізмі функ­ціонування економіки, які відображалися у посиленні свідомого регулю­вання з боку держави. Весь посткласичний період розвитку економічної теорії характеризується відмовою від абстрактних схем ринкової рівноваги і переходом до дослідження реальної економіки, в якій ринок функціонує в умовах впливу на нього екзогенних факторів.

Різні школи і напрями вже не могли залишити без уваги сферу свідо­мого впливу на ринкові процеси, наділяючи, однак, регулюючі структури різним ступенем втручання у спонтанний порядок. Так з'явилося велике різноманіття теорій — від ідей крайнього лібералізму про невтручання держави у ринковий механізм до концепцій створення централізовано-планових економік.

Першу спробу переосмислення поглядів на регулюючі сили ринку ми знаходимо у роботах представників історичної школи. Так, у доповіді про долю капіталізму на конгресі Союзу соціальної політики, який відбувся в Цюріху у 1928 році, видатний німецький економіст В. Зомбарт стверджу­вав: «Помилкове уявлення виникло в першу чергу тому, що із теорії кон­центрації Маркса було зроблено занадто далекоглядні неправильні виснов­ки. Ця теорія проповідує особливого виду соціальний монізм. Вона ствер­джує, що одна господарська система змінюється іншою; капіталізм зміню­ється соціалізмом, і особливо шляхом концентрації виробництва. Цьому соціальному монізму необхідно протиставити соціальний плюралізм, тобто

29 Маркс К. Письмо к П. В. Анненкову в Париж. Брюссель, 28 декабря 1846 г. / Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2 изд. — Т. 27. — М: Гос. изд-во полит, лит-ры, 1960. — С. 402.


НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

теорію, згідно з якою розвиток не йде таким шляхом, що одна господарсь­ка система витісняє іншу, а навпаки — одна система народжується поряд з іншою, приєднується до вже існуючих систем» .

Саме такий підхід є домінуючим і в інших представників історичної школи, які заперечували діалектичний характер суспільного розвитку і ви­знавали лише його еволюційну форму, акцентуючи на ролі духовності, культури, традицій у формуванні національної моделі регулювання.

Тут варто згадати «контр-теорію» продуктивних сил Ф. Ліста, який за­раховував до даної категорії такі суспільні інститути, як уряд, моральний дух нації, мистецтво, суд, і вважав що перш за все необхідно продукувати духовні знання, оскільки вони виробляють продуктивні сили, за допомогою яких можна створювати матеріальні блага. «Нація, таким чином, проходить у своєму розвитку п'ять стадій: дикунства, скотарську, землеробську, зем­леробсько-мануфактурну і землеробсько-мануфактурно-комерційну», — стверджував учений.

Своєрідним поворотом німецької економічної науки від історичної школи до нового методологічного підходу в аналізі розвитку регулюючих сил суспільства стали роботи представника фрайбургської школи В. Ойке-на, в яких було сформовано теорію господарського порядку. Остання по­винна була виявляти, аналізувати і обґрунтовувати інституціональні фор­ми, правила і механізми їх реалізації.

Вихідним пунктом даної теорії є положення про те, що не ідеологія і виробничі відносини, а принципи і правила господарювання та економіч­ного управління відрізняють одну економічну систему від іншої. В. Ойкен вводить поняття господарського порядку, розуміючи під ним «сукупність форм, у якій відбувалося і відбувається регулювання повсякденного госпо­дарського процесу in concreto — в конкретному місці і часі» . Основним висновком вченого стала теза про те, що найбільш сприятливі умови під­приємництва і господарської діяльності не з'являються спонтанно, хоча окремі елементи і зароджуються у ході вільного ринкового обміну. Для то-

30 Шамхалов Ф. Государство и экономика. Власть и бизнес. — М: Экономика, 2005. —
С. 145.

31 Ойкен В. Основы национальной экономии. — М.: Экономика, 1996. — С. 214.


Глава 7. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

го, щоб ці елементи склалися у систему, необхідним є механізм впорядку­вання, сила, яка здатна зафіксувати і підтримати виконання правил гри. Такою силою є держава та інші інститути. Отже, господарський порядок є породженням свідомої діяльності людей. А господарська поведінка зумов­лена не тільки менталітетом, традиціями, але й заданими рамковими умо­вами. Сам же господарський порядок розглядається В. Ойкеном лише як елемент суспільної системи, взаємопов'язаний з іншими — державним устроєм, правовим порядком тощо.

Таким чином, німецька економічна думка започаткувала підхід до ана­лізу закономірностей розвитку суспільства, згідно з яким вирішальними фа­кторами переходу суспільства у нову якість є особливий тип національних політико-правових і соціокультурних інститутів. Ці ідеї були сприйняті ін-ституціональною теорією, яка зосередилася на вивченні ролі суспільних ін­ститутів в економічному житті та на мегатенденціях розвитку людства.

Для сучасного інституціоналізму характерним є дослідження еконо­мічної поведінки суб'єктів суспільного розвитку в умовах не ресурсних, а інституціональних обмежень. Інституціональна теорія наголошує, що ін­ститути виникають на основі людських інстинктів і найбільш простих по­треб; сприяючи їх задоволенню, вони отримують самопідтримуючий хара­ктер і формують стереотипи мислення. Найбільш стійкі і соціально до­цільні інститути фіксуються у традиціях, неформальних нормах, а потім і в писаному праві. На цій основі виникають суспільні організації. Юридичні і неформальні норми створюють рамки, обмеження для діяльності людини.

У процесі еволюції суспільства відбувається заміна старих інститутів новими за рахунок відтворення соціокультурних інститутів минулого і по­ступового внесення до них певних змін. Із всього комплексу інститутів, що формують систему, змінам піддаються швидше всього ті, які відносяться до зовнішнього, поверхневого шару, тоді як глибинні, сутнісні інститути проявляють найбільшу стійкість. Держава, за думкою інституціоналістів, повинна активно впливати на інституційне середовище в економіці, оскіль­ки спонтанна селекція інститутів далеко не завжди відбирає кращі варіан­ти. Навпаки, вона може закріпити такі інститути, які суперечать інтересам суспільства.


НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Паралельно у надрах інституціоналізму розвивався й інший напрям, прибічники якого з позицій переваг техніко-технологічних факторів виділя­ють певні стадії у розвитку суспільства. Витоки такого підходу знаходяться у працях основоположника інституціональної теорії Т. Веблена, який на основі глибокого аналізу промислової системи визначив взаємодію технічних, еко­номічних, психологічних, біологічних та інших чинників, наголошуючи на визначальному впливу технічних перетворень на еволюцію суспільства.

Прикладами теорій системної трансформації є загальновідомі концепції стадій економічного зростання У. Ростоу, індустріального і постіндустріаль-ного суспільства (Д. Белл, Е. Тоффлер), техноструктури (Дж. К. Гелбрейт), інформаційного суспільства (Р. Арон, А. Туроу, Ж. Фурастьє, М. Кастельс). Ці теорії базуються на технологічному детермінізмі, не заперечуючи водно­час певний вплив на економічне зростання соціокультурних факторів.

Завдяки розвитку інституціональної теорії в сучасній свідомості утве­рдилося розуміння того, що соціальна система не може бути зведена до економічної системи, так само, як до політики, культури чи моралі. Ви­знання взаємозалежності різних сторін життєдіяльності суспільства веде до розуміння його системної природи. Виходячи з цього, слід розглядати ме­ханізм регулювання національної економіки як такий, що формується під впливом цілої системи інституціональних чинників.

Історія свідчить, що коли суспільство зустрічається з економічними труднощами, економічні проблеми не можуть вирішуватися тільки засоба­ми самої економіки, тобто виключно саморегулюванням. Більше того, ви­токи цих проблем часто знаходяться поза суто економічною сферою. Вже тільки ця обставина свідчить про необхідність впливу на діяльність суб'єктів інших підсистем суспільства. Причому подолання економічних труднощів багато в чому залежатиме від того, як добре налаштовані канали взаємодії між цими підсистемами, наскільки розвинуто розуміння того, що економіка не має чітко визначених меж, які відокремлюють її від інших сфер життєдіяльності суспільства.

Таким чином, кожне суспільство вирішує проблему не тільки систем­ної функції економіки, але й ролі в її функціонуванні інших суспільних ін­ститутів і перш за все держави.


Глава 7. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ


.

mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2020 год. (0.013 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал