В.О.Сухомлинський про важливість використання казок у вихованні дітей

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Саме В.О.Сухомлинський відродив у педагогіці цікавість до використання казок під час навчання і виховання дітей.

„Я считаю, - говорил он, - что в начальной школе игнорируется сказка… Надо возвратится к сказке! Сказка – это детское творчество. Без сказки нельзя представить себе детство”.

«Сказка для маленьких детей – не просто рассказ о фантастических событиях; это целый мир, в котором ребенок живет, борется, противопоставляет злу свою добрую волю. Ребенку хочется не только слушать сказку, но и самому рассказывать ее…»

В.О.Сухомлинський на практиці довів, що кожного учня можна навчити творчості, навчити складати казки. Його по праву вважають людиною, яка створила методику навчання дітей створювати казки. Основні ідеї цієї методики такі:

· зацікавлене ставлення вчителя до творчості дітей, віра в можливості кожного учня створити свою власну казку;

· діти повинні побачити казку навколо себе, а для цього потрібно дати поштовх дитячій фантазії, забезпечити багатство сприйняття навколишнього світу (учитель створює в класі відповідне оточення за допомогою іграшок, музики, ілюстрацій тощо);

· зразок створення казки у присутності дітей повинен показати вчитель, саме його творчість повинна запалити вогник дитячої творчості, фантазії;

· казкова творчість у школі повинна бути не епізодичною, а являти собою цілу систему, яка включає в себе навчання створювати казки, читати і розповідати їх, нагородження за найкращу казку;

· у навчанні створювати казки повинна бути певна система: від слухання казки до її переказування, інсценізації і самостійного створення;

· казкова творчість повинна бути пов’язана з іншими видами дитячої творчості: малюванням, музикою, інсценуванням, ліпленням тощо.

3. Методи і форми роботи з казкою (Л.Б.Фесюкова „Воспитание сказкой”)

Оскільки казки, як і інші художні твори, не в повній мірі використовуються для розвитку дітей, пропонуємо наступну схему, яка допоможе ліквідувати цю прогалину.

Сім розділів, що закладені у дану схему, вибрані умовно і не обов’язкові на повноту їх використання. Їх може бути більше, а може бути і менше. При цьому, безперечно і те, що кожний запропонований текст казки за своїм змістом висуває на перший план лише одну чи дві проблеми, а інші при цьому залишаються на другорядному. Таким чином, ця схема лише модель, зразок, на якому відпрацьовується механізм самостійної творчої роботи вчителя з казкою, з метою гармонійного розвитку дітей.

Одна з головних задач дорослих – познайомити дитину зі змістом казки, в кращому випадку проаналізувати її, інсценувати... Це так званий традиційний напрямок роботи з казкою. Пропонуємо підійти до використання казкового матеріалу нетрадиційно.

Нетрадиційно – це означає навчити дітей оригінально, незвично, по-своєму не тільки сприймати зміст, але і творчо перетворювати хід казки, придумувати різні кінцівки, вводити непередбачені ситуації, змішувати кілька сюжетів у один.

У казці „Кот в сапогах” ми пропонуємо розглянути приказку „чужими руками хорошо жар загребать”. Перш за все тому, що кіт не може служити прикладом для наслідування. А чи можна наслідувати того, хто поводить себе некрасиво, хто заради досягнення мети легко обманює ні в чому не повинних героїв казки?

Казка „Принцесса на горошине” – „Изнеженность – достоинство принцесс...” Чи не краще провести бесіду з дітьми в такому напрямі, щоб навчити їх оцінювати своїх улюблених героїв з етичної позиції.

У казці „Рукавичка” моральний урок ми пропонуємо розкривати за допомогою такого прислів’я „В тесноте, да не в обиде”. Дійсно „не в обиде, но в ущерб кому-то”. Ось тут і починаються протиріччя. Що ж за протиріччя у цій казці, яких не помічають діти і, як правило, повз яких проходять дорослі. Уся увага дорослих і дітей спрямована на рукавичку та її гостей. Усі забули про діда, який залишився без рукавички. А як важливо розглянути різні боки цього випадку. Для когось добре, що так вийшло, а для когось і ні. А можливо, не так усе й погано для діда (баба зв’яже йому нові рукавички). Звичайно, з таким коментарями можна і не погодитися, а зробити свої.

Немає необхідності переконувати у важливості поставленої проблеми: усім і так зрозуміло, що доброта стала дефіцитним явищем в оточуючому світі.

Перед тим, як дати конкретні поради, згадаємо вислів видатного педагога Ш.О.Амонашвілі: „Есть другое важное личное качество, которое несет в себе и национальное, и общечеловеческое свойство. Это есть чувство доброты. Не надо дробить содержание воспитания. То бросаемся на воспитание дружбы и товарищества, то – на воспитание уважения к старшим. Личность целостна. Чувство доброты, по моему убеждению, составляет основу нравственной целостности личности. В общем чувство доброты есть корень всех благородных качеств”.

Під час роботи з казкою, слід звертати увагу на значимі у моральному плані моменти, а саме:

- формувати вміння доводити, що це так, а не інакше;

- ставити дитину на місце позитивного чи негативного героя, тим самим надаючи дитині можливість вибору власної позиції.

Наприклад: „Доведи, що Оленка краща за всіх”, „Кого тобі жаль у цій казці? ”, „Як би ти вчинив на місці...”.

Нерідко використовується гра „Добре-погано”. Розвести в різні сторони добрі й погані вчинки, явища – означає зробити ще один крок у формуванні доброти, нехай поки що на рівні уявлень.

Періодично вчитель повинен показувати учням своє ставлення до героїв, формуючи тим самим свідоме ставлення учнів до добра і зла: „Мені не дуже подобається Івасик-Телесик. Вгадайте, чому? ”

Важко переоцінити роль казок і художніх творів у вихованні правильного усного мовлення. Якщо говорити традиційно, то тексти збагачують словниковий запас, допомагають вірно побудувати діалоги, впливають на розвиток зв’язного і логічного мовлення. Але не слід забувати, що ми повинні зробити мовлення дітей емоційним, образним, красивим. Пропонуємо такі методи і види роботи:

· дібрати спільнокореневі слова (ліс – лісовий – лісник – лісовичок);

· заримувати два слова (кузнец – удалец), а потім перейти складання римованих строчок;

· скласти достатньо довге, поширене речення у грі „Від кожного – по слову” – Колобок – Колобок котиться – Колобок котиться по доріжці.

· придумати нову назву відомій казці („Рукавичка” – „Дружный домик” – „Дед, рукавичка и звери” – „Как дед потерял рукавичку”)

· ввести замість знайомого персонажу новий „Введення частки не ” (Не репа выросла на грядке, а …”, „ Не Красная Шапочка, а...”)

· знайти ласкаві, казкові, сумні, образливі слова;

· розбір слів з однаковим написанням, але різних за значенням (мука – мука). Звертаємо увагу на значення наголосу, а іноді різний контекст (собачий хвіст – собачий характер);

· пояснювати етимологію слова (його виникнення);

· використання гри „Інтерв’ю” (сприяє спілкуванню). Хто бере інтерв’ю, а хто його дає і з якого приводу – усі ці конкретні моменти диктуються сюжетами казки.

· Об’єднання двох коротких казок в одну довгу з новим сюжетом.

Це, звичайно, нелегка робота навіть для дорослих. Потрібно логічно ввести нових героїв в сюжет першої казки та придумати новий зміст. У даному випадку активну роль відіграє мовлення і уява дитини. У цій роботі, безумовно, керівниками є дорослі. Така діяльність позитивно впливає на активізацію резервних можливостей особистості. Пропонуємо такі види роботи:

- поставити старі предмети у нові варіанти (звичайний годинник може ухватити сплячого за вуха);

- перетворити себе і членів своєї родини, друзів в інші живі істоти, а іноді і неживі (мама – квітка, я – Іван-царевич, папа – хмарка тощо);

Учням традиційно задається багато запитань за текстом казки. Вони нерідко сформульовані на рівні констатації (Куди пішла Червона Шапочка? Чим закінчилася казка „Морозко”?). Але набагато корисніше ставити питання пошукового характеру (Чому? Навіщо? Яким чином?)

- А якщо людоїд не перетворився б на мишку, яким чином Кіт у чоботях став переможцем? – діти починають шукати варіанти, тобто вирішувати поставлену проблему;

- Чи завжди погано, коли у грязь поліз і радий, що забруднився? – можливо, карапуз поліз у грязь, щоб витягти цуценя чи дістати іграшку...

Наприклад, ви згадуєте разом з дітьми мультик „Том і Джері”. Потім корисно запитати, в яких казках зустрічаються мишки і кішки. Дитина починає згадувати і проводити паралелі. Інший приклад, після читання казки „Попелюшка” діти за участю вчителя називають таких же добрих, працьовитих, красивих героїв інших казок. Це може бути і Червона Шапочка, і Крошечка-Хаврошечка, і сестричка Оленка.

- перевернути слово зліва направо („Казка” – „Акзак”);

- зашифрувати слово чи фразу за допомогою прапорцевої грамоти;

- зашифрувати короткий текст за допомогою вигаданих символів.

· Відгадай, що за казка? (Вовк і семеро козенят)

Звичайно, спочатку учитель показує, як можна за допомогою геометричних фігур шифрувати назви казок.

Задачка Якщо б одне козенятко побігло за мамою, ще двоє за ним, а ще двоє пішли б без дозволу гуляти, скільки б козенят найшов вовк у будиночку?

· Формування кінестичних здібностей – здібностей сприймати час, відчувати вагу тощо.

Одна з важливих задач, які стоять сьогодні, - формування екологічної культури дітей, починаючи з раннього дитинства. Дослідження показують, що уявлення про навколишній світ достатньо поверхові, і вони не можуть служити природоохоронній діяльності. Казка самі підкаже, яке питання з нашої рубрики потрібно задати.

· Візьмемо, наприклад, сім’я яблука, і прослідкуємо його динаміку: сім’я – дерево – квітуче дерево – плоди – варення тощо. Не менш важливо показати зворотній процес. Для дорослих це ясно, а для дітей таке роз’яснення допомагає дійти до розуміння, що у природі все знаходиться у взаємозв’язку.

· Інший приклад, виявляємо, хто як пристосовується:

- довга шия жирафа допомагає йому годуватися.

· Гра „А якщо б”, яка ставить дитину у позицію дослідника

Болото – це погано: можна загрузнути, багато комарів, пахне погано, на вигляд некрасиве. Але болото – це добре: з нього здобувають торф, жабам добре в ньому живеться.

Ця рубрика є дуже корисною, бо недарма говориться: „Коли я слухаю – пізнаю, коли роблю – запам’ятовую”. Пропонуємо такі прийоми роботи:

· Об’ємна аплікація – пом’яти аплікаційний папір, трішки випрямити, з нього вирізати контур предмета, приклеїти, потім, у разі необхідності, домалювати деталі.

· Живопис пальцями – малюнок виконується за допомогою фарбування пальчиками чи кулачками.

· Малювання на мокрому папері – намочити кусочок ватки чи поролону, потім за їх допомогою воду нанести на папір. Малювати густою фарбою.

· Чарівний малюнок – спочатку малюнок наноситься контурно, за допомогою свічки, а потім зверху покривається фарбою: контури проявляються.

· Монотопія – малюнок наноситься фарбою на целофан, потім целофан перегортається на папір.

· „ Жива” краплина – велика капля фарби разом з папером нахиляється в різні боки. Отриманий малюнок за необхідністю обвести або домалювати.

· Колаж – у малюнку використовуються кілька видів перелічених робіт, а також листівки, тканина, природній матеріал.

Окрім перелічених методів роботи пропонуємо наступні

· Казка від фразеологізмів (Йшли два товариша і раптом побачити на дорозі ласий кусочок – шоколадне яйце з іграшкою усередині...)

· Казка від дивної історії („Як посварилися чашка з ложкою”, „Казка про лівий башмак”, „Казка про красивий ґудзик” тощо)

Начало сказки: «Проснулась хозяюшка ночью...» или

Звичайно, ми перелічили далеко не всі методи і форми роботи з казкою. Їх різноманітність залежить в першу чергу від фантазії самого вчителя, а також від захоплень і здібностей дітей.