Препарати. Природні наркотичні анальгетики (опіати)- морфін ( Морфіну гідрохлорид), Кодеїн, Кодеїну фосфат, Омнопон.

Природні наркотичні анальгетики (опіати) - морфін (Морфіну гідрохлорид), Кодеїн, Кодеїну фосфат, Омнопон.

Напівсинтетичні препарати: етилморфіну гідрохлорид (Діонін), Гідрокодон.

Синтетичні препарати: тримеперидин (Промедол), фентаніл (Дюрогезик), трамадол (Трамал), пентазоцин (Фортрал), дименоксадол (Естоцин), бупренорфін (Норфін), буторфанол (Стадол), піритрамід (Діпідолор), дименоксадолу гідрохлорид (Естоцин), тилідин (Валорон).

Наркотичні анальгетики — це лікарські препарати, які при резорбтивній дії вибірково пригнічують больову чутливість і спри­чинюють ейфорію, звикання та психічну і фізичну залежність (наркоманію).

Механізм болетамувальної дії наркотичних анальгетиків пояснюється тим, що вони пригнічують процеси міжнейронної передачі больових імпульсів в центральній частині аферентних шляхів, проведення больових імпульсів у таламусі, сповільнюють проведення больових імпульсів у ретикулярній формації головного мозку, а від неї – до кори головного мозку, порушення суб’єктивно-емоціонального сприйняття, оцінки болю та реакції на неї. Наркотичні анальгетики змінюють психічну оцінку відчуття болю, знімаючи страх відчуття болю. На відміну від загальних анестетиків, препарати даної групи викликають аналгетичний ефект без порушення свідомості, без м’язового

розслаблення і без порушення збудливості рецепторного апарату. Вони порушують динамічну рівновагу між окремими ділянками кори і тому викликають стан ейфорії.

Властивість викликати ейфорію при систематичному введенні в організм рано чи пізно призводить до формування психічної, а потім і фізичної залежності, тобто наркоманії. До наркотичних анальгетиків швидко виникає толерантність. Це змушує наркоманів вводити їх у зростаючих дозах, що в свою чергу зумовлює розвиток психічного порушення. Кінцевим етапом будь-якої наркоманії є деградація особи, важкі трофічні і функціональні зміни в усьому організмі, (малюнок по Стрельчуку), кахексія. Морфін і його замінники гальмують больове подразнення на шляхах його ірадіації на ЦНС, тобто на проміжних невронах спинного мозку, ретикулярної формації стовбура мозку, в таламусі і в півкулях головного мозку, де містяться основні больові центри. Добре проникають через усі гістогематичні бар’єри, виділяються з молоком, слизовою оболонкою шлунка.

Фармакодинаміка морфіну залежить від біологічного виду і функціонального стану організму. Відомі особливості впливу морфіну на тварин різних видів. Так, людина, мавпа, собака, кріль, щур після введення препарату заспокоюються і засинають; кіт, корова, вівця, коза, кінь, свиня, а також деякі великі хижаки (лев, ведмідь, тигр), навпаки, різко збуджуються.Морфіну властивий складний симптомокомплекс ефектів, а саме: анальгезія, пригнічення дихання, ослаблення перистальтики травного каналу (обстипація), кардіоваскулярні порушення (при підвищенні дози).
Після прийому морфіну підвищується настрій, з’являється відчуття комфорту, спокою, відсутності неприємних ефектів -болю, негативних емоцій, втоми (ейфорія). Зникає негативне емоційне забарвлення больового сигналу

Показання для застосування наркотичних анальгетиків

1. Травматичні болю і шок;

2. Післяопераційні болі;

3. Болі при інфаркті міокарда;

4. Болі спастичного генезу (зі спазмолітиками);

5. Знеболювання пологів;

6. Болі при онкологічних захворюваннях;

7. Премедикація;

8. Нейролептанальгезія

Побічні ефекти при застосуванні наркотичних анальгетиків та заходи щодо їх усунення:

• пригнічення дихання, а також пригнічення центру дихання у плода (у пупкову вену — налоксон);

• нудота, блювання (протиблювотні — метоклопрамід);

• підвищення тонусу гладеньких м'язів (вводити з атропіном);

• гіперемія і свербіж шкіри (антигістамінні);

• брадикардія;

• закреп (проносне — листя сени);

• толерантність;

• психічна і фізична залежність.

При гострому отруєнні наркотичними анальгетиками при­гнічується функція ЦНС, що характеризується непритомністю, сповільненням дихання аж до його зупинки, зниженням арте­ріального тиску і температури тіла. Шкіра бліда і холодна, слизо­ві оболонки ціанотичні. Характерними ознаками є патологічне дихання за типом Чейна — Стокса, збереження сухожилкового рефлексу та виражений міоз.

Лікування хворих з гострими отруєннями наркотичними анальгетиками:

• промивання шлунка незалежно від шляху введення 0, 05- 0, 1 % розчином калію перманганату;

• прийом 20-30 г активованого вугілля;

• сольове промивання;

• внутрішньовенне і внутрішньом'язове введення антагоніста налоксону (наркан). Препарат діє швидко (1 хв), але нетривало (2-4 год). Для тривалої дії слід внутрішньовенно ввести налмефен (діє 10 год);

• може виникати потреба в штучному диханні;

• зігріти пацієнта.

33. Основні ефекти ненаркотичних анальгетиків. Препарати, їх синоніми. Покази до застосування. Побічні ефекти.

Ненаркотичні анальгетики — це група лікарських засобів, що здійснюють болезаспокійливу дію поряд із протизапальною та жарознижувальною.

Основні ефекти ненаркотичних анальгетиків.

Аальгезуючий (усі ННА), Жарознижуючий, Протизапальний, Седативний, Спазмолітичний, Протиалергічний, помірний бронхолітичний.