Після м’язової роботи. Загальні закономірності динаміки біохімічних процесів в період відновлення після м’язової роботи найбільш повно виявляють свою дію в ході відновлення

Загальні закономірності динаміки біохімічних процесів в період відновлення після м’язової роботи найбільш повно виявляють свою дію в ході відновлення затрачених при роботі енергетичних субстратів, зокрема при відновленні внутрішньом’язових запасів фосфогенів (АТФ + КрФ) і глікогену.

Між інтенсивністю вправи, що виконується і швидкістю вичерпання внутрішньом’язових запасів фосфогенів існує лінійна залежність. Така ж залежність пов’язує показники інтенсивності вправи, що виконується з швидкістю відновлення запасів фосфогенів після роботи. Максимальні значення швидкості відновлення внутрішньом’язових запасів фосфогенів зафіксовані відразу після закінчення вправи і складають порядку 20-25 мМоль • л^-1 • хв^-1. В момент закінчення роботи запаси КрФ в м’язах можуть бути знижені на 70-90 % від початкового рівня. Темпи їх відновлення до вихідного рівня залежать від швидкості аеробного ресинтезу АТФ, і цей процес розділяється на дві фази. Перша, що швидко протікає, фаза з константою “половинного часу” розповсюджується на перші 3-4 хв відновлення і в ній ресинтезуєтся приблизно 60 % використаного за час роботи КрФ (“половинний час” - цей час, за який запаси КрФ в працюючих м’язах збільшуються на 50 % їх початкового рівня). Друга повільно протікаюча фаза відновлення внутрішньом’язових запасів КрФ має константу половинного часу більше за 3 хв. У звичайних умовах при таких кінетичних характеристиках повне відновлення запасів КрФ досягається на 5-8-й хвилинах з моменту закінчення вправи. Потрібно зазначити, що швидкість заповнення запасів фосфогенів в м’язах багато в чому залежить від умов протікання процесу відновлення. Так, наприклад, при припиненні кровопостачання при накладенні джгута), коли швидкість аеробного ресинтезу АТФ сильно знижена, рівень фосфогенів в працюючих м’язах протягом всього періоду оклюзії залишається на низькому рівні, при цьому не спостерігається вираженої фази суперкомпенсації.

Швидкість відновлення запасів фосфогенів в м’язах виявляє тісний зв’язок зі швидкістю відновлення швидкої фракції кисневого боргу. Це означає, що чим більша кількість запасів, що є КрФ буде використана при роботі, тим більше кисню необхідно доставити в працюючі м’язи в період відпочинку після роботи, щоб забезпечити відновлення запасів креатинфосфату. Велика частина АТФ, необхідної для забезпечення процесу відновлення запасів КрФ в працюючих м’язах, утвориться за рахунок аеробного окислювального розпаду вуглеводів і жирів в циклі Кребса і в дихальному ланцюгу мітохондрій. Деяка її кількість може бути отримана від анаеробного гліколізу, що ще протікає паралельно з окислювальними перетвореннями в працюючих м’язах в перші хвилини відновлення.

На відміну від процесу заповнення запасів фосфогенів в період відпочинку після роботи, відновлення внутрішньом’язових резервів глікогену, використаних під час вправи, відбувається протягом багатьох годин і навіть днів. На процеси відновлення внутрішньом’язових запасів вуглеводів помітний вплив має тип вправи, що виконується, його інтенсивність і тривалість, а також характер і об’єм вуглеводного харчування в період відпочинку після роботи. Відновлення внутрішньом’язових вуглеводних ресурсів після виконання протягом 20 хв виснажливої роботи відбувається таким чином - у фазі термінового відновлення (протягом першої години відпочинку після закінчення вправи) ступінь відновлення внутрішньом’язових вуглеводних ресурсів навіть в умовах дієти з високим змістом вуглеводів відносно невелика. Досягнення вираженої суперкомпенсації за вмістом глікогену в м’язах вимагає не менш 2-3 діб. Обмеження у вживанні вуглеводів у період відпочинку після роботи або введення режиму повного голодування в цей період негативно позначаються на темпах і абсолютних розмірах заповнення вуглеводних ресурсів. Для ресинтезу глікогену в м’язах після роботи можуть використовуватися як внутрішні субстрати, зокрема молочна кислота і глюкоза, що утворилася з речовин невуглеводної природи, так і додаткові кількості вуглеводів, які вводяться з їжею.

Виходячи з того факту, що між розмірами внутрішньом’язових резервів глікогену і часом роботи до появи перших ознак втоми існує лінійна залежність, розроблені і широко використовуються в спортивній практиці спеціальні заходи для підвищення вуглеводних резервів організму.