Слово вчителя.

1) Види помилок (повторення). (Опрацювання за таблицею.)

Види помилок

2) Вимоги до мовлення.

Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

• правильністю, тобто відповідати літературним нормам;

• змістовністю;

• послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

• багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

• точністю;

• виразністю;

• доречністю та доцільністю.

3) Читання мовчки. Критерії оцінювання.

2. Робота з підручником.

1) Опрацювання теоретичного матеріалу

2) Виконання вправ і завдань

§ ІV. Основний зміст роботи

1. Загальна характеристика написання переказу.

2. Огляд найкращих переказів.

3. Опрацювання пам’ятки «Алгоритм аналізу переказу».

Алгоритм аналізу переказу

1) Правильність побудови тексту переказу.

2) Відтворення головної думки та ідеї тексту.

3) Розкриття теми.

4) Дотримання стилю мовлення.

5) Орфографічні та пунктуаційні помилки.

4. Колективна робота над типовими помилками.

5. Опрацювання пам’ятки «Як працювати над помилками».

Як працювати над помилками

1) Уважно прочитай слово, у якому допущено помилку. Запиши його правильно (у разі потреби звернись до словника).

2) Підкресли в слові орфограми, постав наголос.

3) Усно визнач, до якої частини мови належить слово.

4) Поясни орфограму, повтори відповідне правило.

5) Добери 2–3 приклади на те саме правило, запиши їх, познач орфограму.

6) Якщо допущено пунктуаційну помилку, визнач у реченні граматичну основу, з’ясуй, яким є речення (простим чи складним), чи є в ньому однорідні члени, звертання, вставні слова.

6. Індивідуальна робота учнів над помилками.

7. Гра «Редактор».

Відредагуйте поданий текст, запишіть виправлений варіант. Які види помилок були в тексті?

Бобри є добрі будівельники. Бобри створюють невеличкі греблі.

Боброві хатки це конусоподібні будови. Хатки складені з гілок, які міцно скріплені грудками мулу.

Бобри можуть звалити досить виликі дирева. Бобер гриз стовбур з усіх боків а при невеличкому посиленні вітру дерево переламується і падає.

8. Проведення контрольного аудіювання

З БОГОМ У ДУШІ

Немовля плакало, і від жалю бабі Тетяні ставало аж млосно.

Подумки вона лаяла свою старечу безпам’ятність: як-то можна було забути поставити молоко в холодильник? Скисло… Чим годувати маля в цей пізній вечір і вночі? Немовля вже начеб і не плакало, а протяжно стогнало, як доросла хвора людина.

Баба Тетяна пішла до сусідки Віти, наперед обпікаючись соромом, що доведеться вкотре вже канючити позичку. Злобливість сусідки нажила після того, як принесла дитинку із сирітського притулку. Сподівалася розтопити обледеніле сусідчине серце — була надія, що одинока Віта всиновить дитя. Але не так склалося, як гадалося…

Віта відчинила двері. Була усміхнена й захмеліла. За заставленим пляшками кухонним столом розсівся якийсь молодик у майці з цигаркою в зубах.

— Віточко, — баба Тетяна не знала, як і почати розмову в присутності незнайомця.

— Що, Григорівно, знову по гроші? — з Вітиного обличчя враз сповзла посмішка.— Ти уявляєш (це до незнайомця), зовсім з глузду стара з’їхала. Якась дурка викинула свого байстрюка на смітник, у притулку його ледве виходили, так оце вона притягнула те пискля, щоб мене ощасливити… Гадала, що я нюні розвішу: як свого по тюрмах пустила, то чужого усиновлю… Та ні, сита я по горло! Хочу вільно дихати!

— Віточко, дай дві гривні на молоко! В магазині в борг вже не дають… Я ж поверну! Візьми ось годинник.

— Годинник мені ні до чого. А гроші не позичу принципово. Хоч ні, гроші позичу, якщо завтра віднесете й віддасте підкидька до притулку.

— Так дитинчаті ж до завтра ще дожити треба. А крім молока, йому нічого давати не можна…

— Доживе! Самі розповідали, що те байстря на смітнику кілька днів валялося.

— Без Бога ти в душі, Віто, — тамуючи клубок у горлі, сказала баба Тетяна.

— А в чиїй душі ваш Бог є? — репетувала їй услід сусідка.— Якби він був, чи дозволив би отій шльондрі викинути живу дитину в контейнер? Чи ж не зглянувся б над вами, дивлячись, як ви ото тягнете підкидька на свою копійчану пенсію? Як щодня вибираєте, що купити: пелюшки, підгузники чи молоко?

Немовля так само тихо плакало. Баба Тетяна взяла порожній кухоль, годинник — і знову з квартири. Остання надія на Мелентіївну та її козу. Статки в Мелентіївни теж благенькі, зате вона має добре серце. Баба Тетяна навколішки перед нею стане, але виблагає у борг або виміняє на годинника хоч склянку молока.

Можна не колисатися автобусом, а піти навпростець підтюпцем. Треба лише подолати пустир. Правда, ноги у сімдесят літ не такі вже й прудкі, а очі підсліпуваті: у темряві майже нічого не бачать, і зате ж буде швидше!

Ось такої пізньої пори, повертаючись із підробітків у притулку, і знайшла баба Тетяна оте викинуте грішницею янголя. Скільки, пропрацювавши вік санітаркою по лікарнях, переживала вона всіляких потрясінь, а такого не пригадує…

Два місяці медики те немовля відігрівали, підтримували апаратами життєдіяльності… А коли виходили, баба Тетяна добилася-таки, щоб віддали їй малятко.

— Стояти! — опік ззаду хрипкий голос.— Закричиш — пришию! Що несемо? Що в руках?

— То кухлик, синочку. Візьми ось годинника…

— Стули писка! — загарчала ще одна чорна тінь, приступаючи збоку.— Гроші давай!

Щось гостре вперлося у груди. Холодок жаху перейняв Тетянине тіло. Боячись своєї погибелі, вона ще більше жахалась думки про повільну мученицьку смерть полишеного вдома маляти. Скільки ще проплаче воно в самотній квартирі? Скільки проживе?

— То кухлик, синочки. По молоко йду, дитя мале вигодовую. Якась бідолаха викинула після пологів на смітник… Якщо вб’єте мене, то мале загине від голоду, бо, крім мене, нікого в нього немає…

— Хто тобі сказав, що ми тебе вб’ємо? — хрипіла чорна тінь.— Йди своєю дорогою!

— Спасибі вам…

— Ну ти даєш… Спасибі…

Задубілими ногами баба Тетяна ступила вперед.

— Мамашо, стій! Візьми ось…

Здригнувшись, немов від блискавиці, баба Тетяна спинилась і тут же відчула в долоні якийсь папірець.

…Мелентіївна довго не відчиняла, все допитуючись хто та навіщо. Увійшовши в дім, баба Тетяна, розтиснувши перед нею кулака, зронила лише одне слово: «Молока».

— Що це ти годинник у гроші загорнула? Чи такий цінний? О, та це в тебе великі гроші! — вигукнула Мелентіївна.— У мене, голубко, стільки здачі не буде!

— Нічого, — відповіла баба Тетяна.— Колись віддасте. Наливайте швидше.

— Слухай, чи ти не захворіла, бува? — жебоніла Мелентіївна.— Піт по тобі градом і тремтиш уся… Оце принесеш молочка, напоїш малого і сама гаряченького випий — з медом і маслом… Чуєш?

Баба Тетяна не чула. Вона думала про те, що повертатися додому їй автобусом, а на це піде півгодини. У вухах стояв тихенький плач янголяти…

(705 слів) (За Д. Боярчуком)

Запитання до тексту «З Богом у душі».

1. Пенсіонерці бабі Тані було:

А п’ятдесят сім років;

Б шістдесят років;

В сімдесят років;

Г сімдесят п’ять років.

2. Узявши з притулку немовля, баба Таня сподівалася:

А на допомогу родичів;

Б на державну пенсію для догляду за сиротою;

В на те, що маля буде всиновлене одинокою сусідкою;

Г на те, що легко зуміє виростити дитину.

3. До притулку немовля принесла:

А юрба підлітків, які гралися на пустирі;

Б баба Тетяна, знайшовши дитину на пустирі;

В його мати, відмовившись від дитини;

Г двірничиха, яка знайшла сироту на смітнику.

4. Дитині було:

А майже півроку;

Б близько року;

В чотири місяці;

Г трохи більше двох місяців.

5. Через пустир баба Таня вирушила, тому що:

А хотіла заощадити час, щоб швидше нагодувати дитину;

Б пізно увечері не ходив автобус;

В сподівалась, що зустріне матір немовляти;

Г хотіла ще раз пройти повз місце, де знайшла дитину.

6. Подумки баба Тетяна називала дитину:

А сиріткою;

Б янголятком;

В підкидьком;

Г рідною дитиною,

7. Фразеологізм бути без Бога в душі означає:

А бути розумово неповноцінним;

Б бути егоїстом, самозакоханою людиною;

В бути терплячим;

Г не мати милосердя, співчуття.

8. На пустирі бабу Таню перестріло:

А п’ятеро злочинців;

Б троє розбишак;

В двоє розбишак;

Г двоє сусідів.

9. Єдина людина, що прийшла на допомогу бабі Тані з голодним немовлям:

А Мелентіївна;

Б один із розбишак;

В родичка баби Тані;

Г сусідка Віта.

10. Слово милосердя означає:

А добре, співчутливе ставлення;

Б неспроможність заподіяти зло;

В сентиментальність, розчуленість, сльозливість;

Г сукупність моральних правил.

11. Головна думка тексту така:

А держава зобов’язана матеріально віддячувати виявлену громадянами доброчинність;

Б не слід брати на себе відповідальність за долю іншої людини, не маючи для цього матеріальних можливостей;

В милосердя має бути потребою душі кожної нормальної людини;

Г треба привернути до себе увагу і мати якусь користь із боку держави.

12. Даний текст має ознаки:

А ділового стилю;

Б розмовного стилю;

В публіцистичного стилю;

Г художнього стилю.

Відповідь: 1В; 2В; 3Б; 4Г; 5А; 6Б; 7Г; 8В; 9Б; 10А; 11В; 12Г.

ІV. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1) Вивчити теоретичний матеріал

2) Виконати вправи

§ VI. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

—  Сьогоднішній урок був для мене корисним…