ІІІ. Виконання вправ на матеріалі повторення.

*Робота біля дошки. Записати речення, підкреслити в кожному граматичні основи. Вказати речення прості й складні.

І. Не заплямує ніхто світло духовного серця. (Т.Майданович.) Я тільки там жадаю жити, де виросла моя душа. (Д.Павличко.) Тоненьким дивним променем величніє душа. (О.Омельченко.) І рано чесного труда душа торкнулась молода. (М.Рильський.) Життя навчає, труд єднає. (Нар.творч.) Лиш трутень звик солодкі жерти соти, бджола ж для меду й серце віддала. (А.Малишко.)

ІІ. Тече Дніпро безмежно, безкінечно. О, скільки в море витекло Дніпра! (П.Перебийніс.) Дніпро починається з краплі, якою зоря нап’ється. Добро посинається з людського доброго серця. Так і зоря починається з неба тихо і голубино. А я починаюся з тебе, доле моя, Україно! (М.Сингаївський.) Коли в людини є народ, тоді вона уже людина. (Л.Костенко.) Ми себе самі помножим, ми народимся стокрот, ми собі самі поможем, якщо справді ми – народ! (Д.Павличко.)

*Пояснювальний диктант. У кожному з речень самостійно підкреслити граматичні основи. Вказати речення прості й складні.

І. Замислились поля, стулило вії сонце. (В.Сосюра.) Щодня про тебе вітер чутки мені несе. (Олександр Олесь.) Нас кликав хліб не добре, чесне діло до братнього, трудящого коша. Ми в нім шануємо не тільки тіло, у нім народна світиться душа. (Б.Олійник.) Я не можу уявити, як це коні топчуть жито. (В.Сосюра.)

ІІ. Дніпро зітхає, хвилі шле до ніг, Тарас у бронзі думи снить пророчі. (А.Малишко.) Як радив Шевченко, учімося, стараймося думать, читать. (Д.Білоус.) Уже достигли полуниці, росу вечірню трави п’ють, і в ароматі медуниці хрущі шевченківські гудуть. (В.Сосюра.) Хрущі цілуються з квітками. І сонце сяє понад нами. (О.Омельченко.) Якщо важко вам стане в путі, ви дороги батьків пригадайте. (Д.Луценко.) Садівники плекали тут сади, творили хліб насущний хлібороби. (М.Сингаївський.) Буде в пісні жить моя душа. (П.Воронько.)

Прочитати. Вказати речення поширені й непоширені. Як ви їх розрізнили? Яким є кожне речення за метою висловлювання?

І. Заходить сонце. Кане тишина. (О.Ольжич.) Темніють гори. А вершина ще відблиск сонячний несе. (П.Перебийніс.) Цвітуть бузки. Садок біліє і тихо ронить пелюстки. (М.Рильський.) Верби зітхають. Вишні тремтять, мов дівчата. (Б.Олійник.)

ІІ.Лунала пісня. Плакала діброва. Колосся шелестіло на лані. Об кручу хвиля хлюпала дніпрова. (Д.Павличко.) Ми йдемо. Шумлять гаї. Ллються пахощі розкішні. (Олександр Олесь.) Шумлять автомобілі. Люд кипить. (М.Рильський.) Душа бунтує. Серце не здається. (П.Перебийніс.) Як лист, душа моя тремтить, тепла жадає. (В.Павловський.)