Внутрішньодержавне право про взаємодію з міжнародним правом

З концепції доктринального дуалізму випливає, що визначення методів реалізації міжнародних зобов'язань на національному рівні є компетенцією держави. Отже засади зовнішньополітичної взаємодії в міжнародній системі для кожної держави, а також засади взаємодії національного і міжнародного права визначаються насамперед конституційним правом і правом зовнішніх зносин кожної держави.

Порівняльний аналіз конституційного права і практики його застосування підтверджує, що механізм дії національного права непридатний для регулювання міжнародних відносин так само, як міжнародне право не здатне регулювати внутрішньосуспільні відносини. Тому вираз " безпосередня дія норм міжнародного права" у правовій системі країни має умовний характер і означає, що правила, які містяться в цих нормах, підлягають безпосередньому застосуванню після надання їм відповідної юридичної чинності національним правом.

Більше того, у процесі взаємодії національного і міжнародного права " первинним є вплив внутрішньодержавного права". Але визнання такої первинності, як уже Іазначало-ся, не тлумачиться нами як примат внутрішньодержавного права над міжнародним. З погляду причинно-наслідкових взаємозв'язків, держави, беручи участь у процесі творення міжнародно-правових норм і керуючись своєю зовнішньополітичною позицією, не йдуть на створення тих норм між-на-родного права, що суперечать їх конституційному праву, основам соціального і політичного ладу.

Як прийнято вважати, в доктрині міжнародного права, національне право впливає на міжнародне подвійним чином. По-перше, це вплив змісту норм національного права на зміст норм міжнародного права. Такий вплив називають матеріальним. По-друге, це вплив норм внутрішньодержавного права, що стосуються порядку вироблення норм міжнародного права (укладання міжнародних договорів), на дійсність норм міжнародного права. Цей процес прийнято називати процесуальним впливом. Простежимо такий мате-

СПІВВІДНОШЕННЯ...__________________________________________ 221

ріальний вплив змісту норм внутрішньодержавного права на норми міжнародного права на прикладах.

1.Принципи зовнішньої політики держави, що мають за
гальнолюдське значення. Такими стали правові принципи
Великої французької революції кінця XVIII — початку XIX
ст.: принцип поваги рівноправності націй, невтручання в їх
внутрішні справи тощо.

2. Конкретні норми внутрішнього права держав, що регу
люють різні питання здійснення зовнішньополітичної діяль
ності держав, впливають на міжнародне право. Наприклад,
прийнятий Віденським конгресом 1815 р. регламент про єди
ні класи дипломатичних агентів за період багаторічної прак
тики держав не раз змінювався і доповнювався з ініціативи
держав. Така практика держав спонукала до прийняття в
1961 р. Віденської конвенції про дипломатичні зносини.

При розгляді питання взаємодії двох правових систем на векторі " внутрішньодержавне право — міжнародне право" застосовується загальне правило: чим прогресивніший суспільний лад держави, тим значніший вплив його конституційних принципів і зовнішньої політики в цілому на розвиток міжнародного права. Якщо конституції минулого, як правило, були цілком присвячені функціонуванню держави і права всередині країни (наприклад, Конституція США 1787 р.), то згодом становище змінилося. У сучасний період істотно зросла роль міжнародних відносин, їх вплив на внутрішнє життя держав. Саме тому в нових конституціях багатьох країн (наприклад, конституціях пострадянських держав і країн Центральної Європи) приділяється значна увага зовнішній політиці і міжнародному праву. Відбулася своєрідна конституалізація зовнішньої політики. Право стало дедалі грунтовніше визначати порядок реалізації зовнішньої політики, її цілі і принципи, а також ставлення до міжнародного права. Саме конституційне право відіграє провідну роль у визначенні взаємодії національного і міжнародного права.

3. Загальновизнано, що так звані юридичні максими (на
ступним законом скасовується попередній, спеціальним за
коном скасовується більш загальний, ніхто не може переда
ти іншому більше прав, ніж мав сам і т. п.), що забезпечують
внутрішню узгодженість правових систем, з'явилися спочат
ку у внутрішньому праві (римське право, право країн розви-