Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Промислове схрещення






ВСТУП

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні в остан­ні роки, й особливо продукції тваринництва, не повною мірою за­безпечує потреби населення країни і промисловості у сировині. Це не тільки важлива державно-економічна проблема, але і соці­ально-політичне завдання, вирішення якого спрямоване на надій­не задоволення населення продуктами харчування.

Основними напрямками розвитку галузі на перспективу перед­бачається подальше удосконалення виробництва свинини на вели­ких промислових комплексах, у спеціалізованих свинарських фермах і неспеціалізованих суспільних підприємствах, підсобних господарст­вах підприємств та організацій, фермерських і особистих підсобних господарствах громадян.

Промислова технологія розрахована на пов­ну мобілізацію потенціалу тварини: вона припускає інтенсивне використання властивої свині здатності до швидкого розмноження і росту, сувору ритмічність репродукції і відгодівлі на всіх техно­логічних етапах. Промислова технологія вимагає чіткого взаємозв'яз­ку між усіма елементами виробництва — біологічним матеріалом, технічними засобами і власною працею людини. В основі промис­лових технологій лежить принцип, згідно з яким у системі тварина— машина пріоритетне положення повинна займати тварина, а техніч­ні засоби забезпечувати якомога більш повну реалізацію спадкоємних та інших якостей тварин на користь людини через її працю. Техні­ка може і повинна удосконалюватися частіше і з меншими затра­тами, ніж породи тварин. У свою чергу прогрес техніки сприяє покращанню тварин селекційним шляхом і одночасно удоско­наленню методів і техніки розведення, засобів годівлі і утримання свиней, що надходять з племінних господарств у товарні для роз­множення.

Отримання і вирощування високопродуктивного молодняка, з чого починається будь-яка технологія, поки що досить складна і найвідповідальніша ділянка у загальному ланцюзі технологічних еле­ментів виробництва свинини. Вирощувати найбільш добре розвине­них і здорових поросят, здатних забезпечувати високу енергію росту, можна не тільки за рахунок раціонального використання плідників і маткового поголів'я, але і за рахунок створення відповідних умов годівлі, догляду і утримання поросят у процесі їх розвитку.

Суттєвим резервом інтенсифікації галузі є зростання ефектив­ності селекційно-племінної роботи й передача селекційних досяг­нень племінних господарств у промислові стада комплексів свино­ферм. Збереження мережі племінних господарств і ріст чисельності маточного поголів'я в них дозволяє повністю забезпечити потре­би галузі в племінному поголів'ї і прискорити темпи якісного удоско­налення промислового стада.

Технологію можна вважати удосконаленою, якщо породі, помісному або гібридному потомству, одержаному від перевірених на комбінативну здатність порід, заводських типів і ліній, максималь­но відповідають тип і режим годівлі, розміри і конструкція облад­нання, якщо все це дозволяє найбільш економічним шляхом вироб­ляти більше високоякісної продукції за одиницю часу механізованої праці. Ця загальна мета й тісний взаємозв'язок між усіма елемен­тами виробничого процесу припускають комплексну розробку оптимальних технологій конкретно для кожного господарства фахів­цями різного профілю — зооінженерами і ветеринарними праців­никами, механізаторами, будівельниками, архітекторами, економіс­тами і організаторами виробництва і праці.

 

1. Теоретичні основи схрещення

1.1. Гетерозис у тваринництві

Гетерозис - це явище переважання потомків першого покоління над батьківськими формами за окремими господарськими ознаками, що виникає в результаті відповідних методів схрещування.

За своєю природою гетерозис протилежний інбредній депресії. Якщо споріднене парування підвищує гомозиготність популяції, що призводить до інбредної депресії, то схрещування навпаки - підвищує гетерозиготність і за певних варіантів підбору сприяє отриманню ефекту гетерозису.

Ефект гетерозису проявляється у збільшенні життєздатності, маси, розміру, швидкості росту, плодючості, стійкості до захворювань та несприятливих умов середовища. Його можна отримати за міжвидового, міжпородного, міжлінійного схрещувань та, у першу чергу, за схрещування спеціалізованих інбредних ліній у свинарстві та птахівництві.

Теоретично можна одержати досить високу продуктивність тварин, яка не поступається помісям (гібридам) і методами чистопородно­го (лінійного) розведення. Але цей шлях більш тривалий, ніж викорис­тання схрещування для отримання аналогічних результатів. В той же час, тварини, створені при чистопородному розведенні, мають більш високу племінну цінність і стійко передають свої якості потомству. Тому отримання гетерозису частіше проводиться в товарному тварин­ництві для одержання більш продуктивних особин.

До однієї з поширених класифікацій гетерозису належить класифікація Густафссона.

Репродуктивний гетерозис - характеризується підвищеною продуктивністю тварин, обумовленою більш високими відтворними якостями (плодючість, несучість, виводимість, заплідненість, молоч­ність, збереженість до відлучення від маток). При цьому також спостерігається кращий розвиток репродуктивних органів

- Соматичний гетерозис - виражається у найбільш сильному розвитку м’язової, жирової тканин у помісних тварин, тобто, прояв­ляється за відгодівельними і м’ясними якостями. Сприяє збільшенню маси внутрішніх органів, а в певних межах і маси кістяка, що неба­жано. При цій формі гетерозису відчутно проявляється підвищення конверсії кормів помісними тваринами, тобто, зменшення витрат кормів на одиницю продукції, що має важливе економічне значення.

Адаптивний гетерозис - спостерігається підвищена життєздат­ність тварин, краща адаптаційна здатність. Останнім часом цей показ­ник набуває значного поширення у зв’язку зі зміною екологічних умов утримання, вирощування і випробування племінних тварин. Якщо тварин декількох генотипів використовувати в різних екологічних умовах, то можна визначити показники загальної адаптаційної здат­ності: середня цінність відповідного генотипу в усіх умовах випро­бування і специфічна - відхилення показників продуктивності, окре­мих генотипів у більшу або меншу сторону від середньої (за всіма випробуваннями) за рахунок взаємодії “генотип х середовище”. Тобто, в окремих екологічних умовах деякі генотипи більш повно реалізують свій потенціал продуктивності.

Гетерозис - досить складне біологічне явище, яке не носить загального характеру при будь-якому схрещуванні. Для його прояву необхідна певна поєднуваність родинних генотипів, відповідна частота алелів локусів, що зумовлюють гетерозис. Це явище досить багатогра­нне і проявляється, як за окремими ознаками, так і за їх комплексом. Слід також враховувати, щодо останнього часу немає загальної теорії гетерозису, а існує лише декілька гіпотез, що пояснюють його генетич­ний механізм і біологічні особливості.

При розгляді явища гетерозису слід зважати на ряд зоотех­нічних обставин. Перш за все гетерозис проявляється у гетерогенних особин.

Поряд з цим, гетерозис може бути підсилений шляхом підбору батьків, що відрізняються високою загальною і специфічною комбіна­ційною здатністю, причому, загальна комбінаційна здатність — це рівень розвитку ознак продуктивності у помісей, залежний від ступеня розвитку продуктивності у тварин вихідних форм. Тобто, це - відхилення продуктивності всіх помісей, отриманих за участю даного компонента схрещування від середнього за всіма випробуваннями. Вважається задовільним, якщо в результаті схрещування у помісей забезпечується проміжне (адитивне) успадкування продуктивності родинних форм.

Специфічна комбінаційна здатність - явище строго індиві­дуальне, воно проявляється при певних поєднаннях порід, типів та ліній і є різними форма та рівнями гетерозису. Де - відхилення про­дуктивності кожної комбінації схрещування від середнього за всіма комбінаціями. Особливістю і ступенем прояву цієї комбінаційної здатності найчастіше і визначається висока продуктивність при повторних схрещуваннях.

На прояв гетерозису впливають в основному ті ж фактори, що і на прояв інбридингу, але дія їх різна. Якщо оптимальні умови сприяють подоланню інбредної депресії, то аналогічно вони приводять до більшої ефективності прояву гетерозису. З іншого боку, природа ознак (генетична обумовленість) по-різному виливає на прояв інбридингу і гетерозису.

Низькоуспадковалі ознаки найбільш сильно піддаються інбред­ній депресії, але за ними більше всього проявляється ефект гетерозису. За високоуспадкованими ознаками цей ефект практично не проявляється.

1.2. Основні види схрещення

Під схрещуванням розуміють парування тварин різних порід. Потомство, одержане в наслідок такого схрещування називається помісним. Такі тварини мають високу життєздатність, яка характеризується більш інтенсивним об­міном речовин, кращим засвоєнням корму, інтенсивним ростом, підвищеною резистентністю та продуктивними якостями.

Залежно від поставленої мети у практиці свинарства застосовують такі види схрещування: вбирне (перетворювальне, поглинальне), ввідне (прилиття крові), відтворне і промислове.

Вбирне (поглинальне) схрещування - метод розведення при якому свиноматок малопродуктив­ної породи (покращувальної) послідовно в ряді по­колінь схрещують з більш високопродуктивною (поліпшуючою). Таке схрещування, як правило, проводиться до III—IV поколінь (15/16-31/32) умовної кровності за поліпшуючою породою, після чого такі помісі вважаються чистопородними.

Вбирне схрещування, як один із методів роз­ведення був основним при наявності місцевих безпородних і малопродуктивних довговухих та коротковухих свиней кінця XIX - початку XX ст. Основними поліпшуючими породами того часу були англійська велика біла та беркширська. На сучасному етапі розвитку свинарства об’єктивної необхідності в докорінному поліпшенні сучасних порід немає, а тому такий метод застосовують лише при створенні ліній, родин внутрипородних типів та порід.

Ввідне (прилиття крові) схрещування за­стосовують тоді, коли у тварин продуктивної по­роди слід поліпшити деякі якості. Цього досягають вмілим вибором поліпшуючої породи і одноразо­вим використанням її плідників для схрещування із свиноматками поліпшувальної породи. Одержа­них помісних свинок потім схрещують в одному або двох поколіннях з плідниками поліпшувальної породи.

Метод ввідного схрещування використовують для поліпшення м’ясності наших вітчизняних порід. При цьому методі як поліпшуючу породу викорис­товують свиней спеціалізованих м’ясних і беконних порід.

Відтворне (заводське) схрещування використовують при створенні но­вих типів, порід і ліній на міжпородній основі. Відтворне схрещування на­зивають простим, якщо в ньому беруть участь дві породи, і складним, коли використовують три породи і більше. Схематично цей метод схрещування зводиться до такого:

ü парування тварин двох або кількох порід для одержан­ня помісей невисокої кровності;

ü спрямоване вирощування помісного молодняку, що сприяє одержанню тварин бажаного типу і продук­тивності в особливих клі­матичних і господарських умовах;

ü чіткий відбір і підбір помісних батьківських пар для наступного розведення з метою закріплення спадко­вості і підвищення племінної цінності нового геноти­пу.

Проста форма цього мето­ду практично була використана, наприклад, при виведенні укра­їнської степової білої породи, де використовували тільки дві породи. Прикладом складного відтворного схрещування може бути створення полтавської м’ясної породи, де використо­вували п’ять порід: велику білу, миргородську, ландрас, п’єтрен і уессекс-седлбекську.

Промислове схрещення

Промислове схрещування застосовують для одержання то­варного відгодівельного молод­няку. Промислове схрещування може бути простим двопород- ним (свиноматок однієї породи парують з кнурами другої), три- породним (помісних свинок па­рують з плідниками третьої по­роди) і т. д. При трипородному схрещуванні практикують також парування чи­стопородних свиноматок з помісними кнурами.

Плідники, яких використовують для схре­щування, за розвитком і продуктивними якостя­ми не повинні поступатися свиноматкам. Кращі результати одержують, якщо материнська поро­да добре пристосована до місцевих кліматичних і кормових умов. На результати промислового схрещування впливає також консолідація і різ­новидність спеціалізації порід, які використовують, вік, вгодованість кнурів і свиноматок, умови годівлі й утримання помісного поголів’я та інші фактори. При промисловому схрещуванні, особливо при поєднанні окремих порід, у помісей І покоління проявляється ефект ге­терозису, який виражається у кращій скоростиглості і вищій продуктивності порівняно з тваринами вихідних порід.

Численними науковими дослідженнями і виробничою практикою вста­новлено, що при правильній організації промислового схрещування багато­плідність свиноматок збільшується на 0, 2- 1, 1 поросяти, прирости помісного молодняку - на 3-10 % при зниженні витрат кормів на 1 кг приросту на 0, 15-0, 45 корм. од. Встановлено, що при схрещуванні свиноматок сальних і м’ясо-сальних порід з плідниками м’ясного напряму продуктивності у помі­сей на 2-5 % підвищується вихід м’яса в тушах.

1.4. Вплив промислового схрещування на продуктивні якості свиней

Як свідчать результати наукових дослі­дів, а також вітчизняної та зарубіжної практики, міжпородне промислове схрещування на противагу чисто­породному розведенню супроводжується ділим рядом корисних змін, які насамперед характеризуються під­вищенням продуктивності маток, кращим травленням і використанням кормів, а також підвищеною енергією росту помісного молодняка.

Встановлено, що при наявності сприятливих умов ефект від схрещування в середньому може становити за багатоплідністю 4—10%, середньодобовим" приростом — 7—12 і оплатою кормів — 5—10%.

Численні наукові досліди, які були проведені за ос­танні роки, дають можливість зробити висновок, що явище гетерозису є складний біологічний процес, прояв­лення якого залежить від рівня і напрямку продуктивно­сті вихідних порід, їх поєднаності, материнського ефек­ту, умов, утримання батьків і приплоду, а також, від ба­гатьох інших факторів.

Залежно від ступеня проявлення розрізняють звичайний гетерозис (порівняно з материнсь­кою породою), гіпотетичний (порівняно з серед­нім показником обох батьківських порід) і справжній (порівняно з кращою батьківською породою).

Встановлено, що при схрещуванні маток сальних і комбінованих порід з кнурами м’ясного напрямку продуктивності у помісей в середньому на 3—8% під­вищується вихід м’яса в тушах порівняно з цим же по­казником материнської породи.

Особливо великі труднощі в одержанні стійких ре­зультатів при схрещуванні зустрічаються тоді, коли поєднують ознаки, які мають між собою від’ємну коре­ляцію, як, наприклад, багатоплідність маток і крупно- плідність поросят, високий вихід м’яса і міцна консти­туція, скороспілість і здатність до уповільненого жировідкладання при відгодівлі та ін.

Таким чином, вищенаведені результати по схрещу­ванню різних порід свиней дають підставу шукати більш надійні шляхи удосконалення методів промислового схрещування та підвищення його ефективності. Для ви­рішення цього завдання в деяких зарубіжних країнах із розвиненим свинарством, а за останні роки і в нашій країні впроваджуються різні програми гібридизації в свинарстві, які в цілому мають перевагу перед чистопо­родним розведенням і схрещуванням.

 

 

2.Розрахунок руху поголів’я свиней і виробництва свинини

(розрахункова частина)

2.1. Необхідні умови для розрахунків

Перш ніж розпочати розрахунки необхідно визначитися з умовами, за якими буде здійснюватися планування руху поголів’я і виробництва свинини. В конкретних умовах господарства ці умови залежать від досягнутого рівня показників відтворення поголів’я і виробництва свинини і можливої перспективи покращення цих показників за рахунок кваліфікованої роботи із стадом.

Тип відтворення стада Відтворення стада – це безперервний процес відновлення або збільшення чисельності поголів’я стада розмноженням і вирощуванням продуктивних тварин. Отже, воно передбачає систематичну заміну вибракуваних тварин іншими, більш продуктивними і цінними того ж призначення, а також при необхідності збільшення поголів’я свиней. Правильна організація відтворення стада має важливе значення для заміни або збільшення поголів’я і підвищення його продуктивності.

Розрізняють відтворення стада просте, або стабільне, розширене і звужене. При простому відтворенні чисельність поголів’я і співвідношення статево зрілих груп у стаді за певний період (рік) не змінюється, тобто відбувається лише заміна вибракуваних тварин без збільшення їх чисельності.

При розширеному відтворенні стада кількість тварин, які надходять у стадо, більш, ніж тих, яких вибраковують, що призводить до щорічного зростання кількості тварин, тобто відбувається поповнення стада.

До звуженого відтворення стада вдаються рідко – у випадках заміни одного виду тварин іншими або стада однієї породи стадом іншої породи, а також заміни в господарстві однієї галузі іншою.

Строки щорічного парування маток

При традиційній технології ведення свинарства свиноматок парують (осіменяють) і одержують від них опороси у певні пори року. Наприклад, парують восени (вересень і жовтень), коли матки після літнього утримання мають заводську кондицію і їх організм має запаси поживних речовин і вітамінів, що сприяє добрій відтворній функції, а приплід одержують взимку (січень і лютий). Його протягом року вирощують, відгодовують і здають на м’ясо цього ж року. Таку систему опоросів називають сезонною.

При потоковій технології (на промислових свинарських комплексах) свиноматок осіменяють і одержують від них опороси цілорічно – незалежно від пори року. Таку систему опоросів називають цілорічною.

Тривалість поросності

Тривалість поросності свиноматок становить від 98 до 132 діб (в середньому три місяці, три тижні і три доби). Для розрахунків тривалість поросності приймають 4 місяці.

Тривалість підсисного періоду

Тривалість підсисного періоду поросят або тривалість періоду лактації свиноматок є складовою частиною репродуктивного періоду свиноматок, від якого залежить інтенсивність їх використання (кількість опоросів на матку за рік). Репродуктивний період свиноматок змінюють скороченням або подовженням, в основному, підсисного періоду приплоду.

Кількість опоросів за рік

Кількість опоросів на свиноматок за рік залежить від терміну відлучення поросят (тривалості підсисного періоду) та умов їх вирощування (наявності спеціальних комбікормів – престартерів і стартерів та відповідних умов утримання). За відсутності таких умов на основну матку планують два опороси за рік, а на перевірювану – один, після чого їх оцінюють і кращих переводять до основного стада, а решта – бракують і ставлять на відгодівлю до сальних кондицій.

Співвідношення в стаді основних і перевіряємих тварин

Співвідношення в стаді основних і перевіряємих тварин залежить від типу відтворення (просте, розширене), мети і форм селекційно-племінної роботи.

Співвідношення основних кнурів до перевіряємих: залежно від типу складає 1: 0, 5 – 1: 1, основних маток до перевірюваних складає 1: 0, 7 – 1: 3 залежно від розміру розширення.

При простому відтворенні стада співвідношення основних кнурів до перевірюваних складає 1: 0, 4, а основних маток до перевірюваних – 1: 0, 6.

Річне навантаження маток на одного кнура

Річне навантаження маток на одного кнура залежить від способу осіменіння. При ручному паруванні річне навантаження на кнура складає 15 – 25 свиноматок, а при штучному осіменінні норма навантаження зростає у 10 разів.

Тривалість використання тварин

Тривалість використання тварин основного стада залежить від господарських умов (утримання, годівля), стану здоров’я і рівня продуктивності. Тривалість використання тварин визначає рівень щорічного їх бракування.

Щорічне бракування

Норма щорічного бракування, як зазначалося, залежить від тривалості їх використання. Наприклад, якщо тривалість використання основних кнурів становить 5 років, то норма щорічного бракування складатиме 1/5, тобто 20%, а для основних маток при тривалості використання 4 роки – відповідно 1/4 або 25%.

Вік ремонтного молодняку при переведенні в групу перевірюваних

Ремонтних кнурців і свинок переводять в перевірюване стадо після досягнення ними господарської скороспілості і використання їх для парування. Господарську скороспілість ремонтного молодняку характеризують віком і живою масою. Для кнурців вік 10-11 місяців при живій масі 130-150 кг, для свинок відповідно 9-10 місяців і 120-130 кг.

Вік молодняку при постановці на м’ясну відгодівлю

При традиційній технології виробництва свинини ставлять молодняк живою масою 35-40 кг віком 3, 5-4 місяці. Залежно від конкретних господарських умов підприємства (забезпеченості кормовими ресурсами) використовують один з трьох варіантів вітчизняних норм для вирощування і підготовці свиней, розрахований на одержання за весь період середньодобового приросту 500-550 г, 600-650 і 750 -800 г.

Тривалість м’ясної відгодівлі

Тривалість м’ясної відгодівлі залежить від живої маси молодняку при постановці на відгодівлю і при знятті з відгодівлі та середньодобового приросту.

Тривалість відгодівлі до сальних кондицій

На відгодівлю до сальних кондицій ставлять дорослих вибракуваних свиней основного і перевіряємого стада, а також бракований ремонтний молодняк старше 9-місячного віку. Такі тварини, маючи добрий апетит, здатні протягом 2, 5-3 місяців збільшити свою живу масу 50-60% при середньодобовому прирості 800-1000 г.

Перш ніж розпочати розрахунки необхідно визначитися з умовами виконання індивідуального завдання. Ці умови наведено в таблиці 1.

Таблиця-1 Умови виконання розрахунків

№ п/п Показник Значення Показника
     
1. Загальні показники  
1.1 Тип відтворення стада Просте
1.2 Строки щорічного парування маток: основних   перевірюваних 60% у вересні 40% у жовтні 100% у грудні
1.3 Система опоросів Сезонна
1.4 Тривалість поросності, міс.  
1.5 Тривалість підсисного періоду, міс.  
1.6 Кількість опоросів за рік: на основну матку на перевірювану матку  
    Продовження таблиці 1
1.7 Співвідношення в стаді: основних до перевірюваних маток основних до перевірюваних кнурів   1: 0, 6 1: 0, 4
1.8 Річне навантаження маток на одного кнура  
1.9 Тривалість використання, років: основних кнурів основних маток  
1.10   Щорічне бракування, %: основних кнурів основних маток перевірюваних кнурів і маток     усіх після комплектування основного стада
1.11 Вік ремонтного молодняку при переведенні в групу перевірюваних:      
кнурців свинок  
1.12 Вік молодняку при постановці на м'ясну відгодівлю, міс.  
  1.13   Тривалість м'ясної відгодівлі, міс.  
1.14 Тривалість відгодівлі до сальних кондицій (бракованого поголів'я), міс.  
1.15 Середньодобовий приріст, г: поросят на підсосі поросят на дорощуванні молодняку на м'ясній відгодівлі молодняку на сальній відгодівлі  
  Показники для індивідуального завдання  
2.1 Поголів'я основних свиноматок (на 1.01 планового року)  
2.2 Багатоплідність маток, гол.: основних перевірюваних  
2.3   Коефіціент збереженості поросят у віковій групі: - новонароджених до 1міс.віку -від 1- до 2-міс.віку       0, 9 0, 95
2, 4 Коефіціент збереженості поросят після відлучення у віковій групі: - від 2 до 4-міс.віку - від 4до 8-міс.віку       0, 97 0, 98

Нижче наведено методику розрахунку руху поголів’я свиней і виробництва свинини за варіантом шифру 53. Плановий рік – 2012

2.2. Розрахунок руху основного і перевірюваного стада Розрахунок поголів’я свиней різних виробничих груп станом на 1.01 (на початок планового року).

Розрахунок розпочинають із занесення в табл. (колонка 5 рядок „Основні матки – наявність на початок місяця”) поголів’я основних маток [із таблиці 1 (п.2.2)].

Поголів’я перевірюваних маток визначають з урахуванням співвідношення основних до перевірюваних маток:

155 х 0, 6 = 93 голови

Поголів’я основних (дорослих) кнурів визначають враховуючи річне навантаження на кнура основних і перевірюваних маток:

(155+93)/15 = 17 голів

Поголів’я перевірюваних кнурів визначають враховуючи співвідношення основних до перевірюваних кнурів:

17 х 0, 4 = 6 голови

Планування парувань і опоросів

При плануванні парувань і опоросів потрібно враховувати те, що одна частина основних маток була спарована в вересні (40%), а інша (60%) у жовтні минулого року.

Відповідно до цього основні матки пороситимуться у січні і лютому, а перевірювані – у квітні після відлучення від них поросят зимового опоросу. Ці матки пороситимуться через 4 місяці відповідно у липні і серпні. Через 2 місяці підсисного періоду свиноматок бонітують, бракують низькопродуктивних, поповнюють із групи перевірюваних і парують другий раз відповідно у вересні і жовтні для одержання від них опоросів на початок наступного року.

Рух дорослих (основних) кнурів

За умови простого відтворення поголів’я основних кнурів до листопада є величина постійна, а в листопаді після другого парування основних маток (вересень-жовтень) кнурів бонітують і за результатами оцінки частину їх (20%) бракують і поповнюють із групи перевірюваних.

Рух перевірюваних кнурів

Поголів’я перевірюваних кнурів до листопада є величина постійна, а в листопаді після бракування основних кнурів частину перевірюваних (за кількістю вибракуваних основних) кнурів переводять в основні, а решта бракують і ставлять на відгодівлю. Поповнюють групу перевірюваних кнурів із групи ремонтних кнурців у грудні.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.