Роботи із сім'єю. Наведемо ряд прикладів технологій соціальної роботи із сім'єю [23;27;34;35;36;37].

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Наведемо ряд прикладів технологій соціальної роботи із сім'єю [23; 27; 34; 35; 36; 37].

Сімейна терапія. її суть полягає в проведенні бесіди серед членів сім'ї або декількох сімей із подібними проблемами. Усвідомлення реальної сімейної проблеми має діагностико-терапевтичне значення, при якому виявлене й усвідомлене утруднення змушує членів сім'ї переглянути свою поведінку, допомагає їм перебороти бар'єр винятковості ситуації й виробити позитивне ставлення до проблеми, створює можливість позитивного її вирішення.

Відповідно сімейна терапія містить у собі знаходження компромісу в культурно-значеннєвій сфері, корекцію соціально-психологічних стереотипів, що накопичилися, (поглядів на економічний добробут, різноманітних моделей сім'ї, на виховання дітей, на емоційні побутові, фінансові та інші взаємини), навчання навичкам неконфліктного спілкування. Сімейна психопрофілактика. її суть полягає в розробці й регулярному виконанні засобів розрядки психічних напруг, що виникають у сім'ї. Тут основне навантаження лягає на подружжя, але допомога сімейного соціального працівника їй необхідна. Між ним і г одружжям (за обопільною згодою подружжя) може бути укладений договір (без офіційної реєстрації й у довільній формі) про те, у якій формі подружжя готове піти назустріч один одному, щоб ліквідувати конфлікт у сім'ї. У разі потреби соціальний працівник удається до допомоги спеціалістів (сексолога, нарколога, психолога й інших).

У практиці сімейної психопрофілактики існує ряд багатосторонніх методик, які добре себе зарекомендували. Однією з такий методик є побудова генограми сім'ї. Генограма - це схема сімейної історії, утворювана за визначеними правилами і що відображає взаємини в поколіннях прародичів, батьків і в самій сім'ї. Процес побудови генограми володіє рядом значних переваг у вирішенні завдань сімейної психопрофілактики: він достатньо захоплюючий і задовольняє одну з глибинних потреб людей у знанні своїх коренів; у ході нього члени сім'ї, що могли не спілкуватися практично довгий час, утягуються в єдину діяльність; підсумкова картина тут має значну інформативність генетичного, онтогенетичного або придбаного характеру. Прикладом ще однієї такої методики служить методика " сімейної угоди". Суть її в наступному:

- її здійснення починається із суб'єктивного виявлення претензій подружжя один до одного і зняття емоційних ярликів типу: " у нього ніколи часу на сім'ю не залишається" або " вона завжди всім незадоволена";

- далі відбувається заміна подібних беззмістовних звинувачень викладом конкретних неправильних дій;

- згодом на основі довільного договору виробляється мінімальний взаємно прийнятний список зобов'язань по зміні поводження обох сторін на середній термін - від місяця до півроку;

- по закінченню терміну подружжя разом із соціальним терапевтом проводить аналіз виконання договору і при необхідності укладає аналогічну угоду на такий період;

- згодом присутність соціального працівника стає непотрібною, тому що подружжя набуває навичок самостійного оперування цим методом.

Надання соціальної допомоги сім'ї. Ґрунтується на видах і формах соціальної допомоги, мета яких -зберігання сім'ї як соціального інституту в цілому і кожній конкретній сім'ї, що потребує підтримки. Соціальна допомога сім'ї тут може бути екстренна, термінова, тобто спрямована на виживання сім'ї (екстренна допомога, термінова допомога, негайне видшіення із сім'ї дітей, що знаходяться в небезпеці або залишилися без піклування батьків), напрямки на підтримку стабільності сім'ї, на соціальний розвиток сім'ї і її членів. Так, наприклад, надання соціальної допомоги сім'ї алкоголіка буде означати таку технологічну процедуру:

- проведення діагностики, що має на увазі виявлення основної причини зловживання спиртними напоями й супровідними обставинами (вивчення особистостей усіх членів сім'ї, а також вивчення соціальної біографії);

- аналіз виявлень причин на основі детермінації її джерела (або пияцтво є причиною конфлікту в сім'ї, або, навпаки, до пияцтва вдають, щоб піти від конфлікту);

- упорядкування програми роботи з наркозалежною особою, членами її сім'ї, соціальним оточенням (лікувальні заходи, консультації, психотерапія і психокорекція, соціально-трудова реабілітація самого шікоголіка і його сім'ї і т.ін.);

- змістом і засобами такої роботи є формування мотивації клієнта і членів його сімей до безалкогольного способу життя й побудови іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання (собистості, спроможної бути хазяїном власної долі; уведення клієнта в об'єднання або клуби-прихильників безалкогольного способу життя або створення такого об'єднання (" Анонімні алкоголіки", " Анонімні діти алкоголіків", " Анонімні наркомани" і ін.).

Сімейне посередництво у розв'язанні сімейних конфліктів. Можна виділити деякі технологічні стадії цього процесу:

- визначення готовності клієнта до вирішення сімейного конфлікту або, принаймні, установлення факту готовності клієнтів випробувати можливості фахового посередництва;

- створення потрібної обстановки для спільного вирішення проблеми, для спілкування з конфліктуючими членами сім'ї;

уведення конфліктуючих сторін у фазу вироблення альтернативних рішень сімейної проблеми (прагнення до зближення альтернатив, до перебування найбільш прийнятного, компромісного варіанта дозволу конфлікту);

- спрямованість зусиль соціального працівника на зняття недовіри до себе і до даного виду соціальної допомоги сім'ї, не тільки на виявленні й вирішенні сімейних конфліктів, але і на їхню профілактику;

- делікатність, рішучість і координованість дій із правоохоронними органами з боку соціального працівника в тих випадках, коли сімейний конфлікт переростає в екстремальну ситуацію, що являє загрозу життю й здоров'ю людей.

Сімейне консультування. Найважливіший напрямок соціально-особистісного (соціально-психологічного) консультування, що охоплює такий спектр проблем, як стосунки між подружжям, між ними і їхніми батьками, дітьми і батьками. Основними проблемами сімейного консультування є проблема шкільної успішності дітей у сім'ї й проблема виховання дітей, які мають порушення в психофізіологічному розвитку. З приводу вирішення зазначених проблем у технології сімейного консультування повинні діяти ряд загальних правил:

- обов'язкове наповнення батьківської скарги -запиту конкретним змістом на основі одержання від батьків опису поведінкової ситуації, що стала основою запиту;

- використання принципів " стереоскопічності'" в погляді на ситуацію, тобто фіксації цього погляду як із суб'єктивних (пов'язаних із розумінням ситуації з боку членів сім'ї), так і з об'єктивних (аргументованих консультантом) позицій;

- спільне з батьками висування консультантом гіпотези про історію розвитку " негативної" риси в членів сім'ї і можливих шляхів її подолання.

Наведені приклади конкретних технологій соціальної роботи із сім'єю демонструють такі обставини:

- конкретні технології сімейної роботи достатньо багаточисельні й різноманітні, і багато хто з них фактично виходять за рамки власне теорії й практики соціальної роботи, вторгаючись у предмет соціології, соціальної психології, феноменології, соціальної педагогіки, загальної психології і педагогіки й інших наук;

- вибір технології сімейної роботи визначається як обставинами конкретної соціальної ситуації, включаючи характерологічні риси сім'ї як клієнта соціальної роботи, так і професійно-особистісними якостями самого соціального працівника (спеціаліста), його освіченістю, смаками й перевагами;

- згодом кожний досвідчений спеціаліст по-своєму трансформує відповідні технології, створює власну контамінацію з декількох схожих технологій;

- сутністю всіх застосовуваних технологічних засобів є робота по здійсненню й закріпленню тих змін, що призводять сім'ю до бажаної стабільності.

Найбільш повно нові підходи до практики соціальної роботи із сім'єю в Україні відбиті в ряді навчальних посібників [3; 8; 9; 11; 29; 30; 38; 39].

Вітчизняні теоретики й практики соціальної роботи, розробляють новаційні і інноваційні підходи в галузі соціальної роботи із сім'єю.

Такі кроки покликані насамперед перебороти визначене засилля відповідних закордонних парадигм, що, з одного боку, " засмічують" проблемне поле соціальної роботи із сім'єю в Україні, але мають " раціональне зерно", а з іншого, - затушовують" специфіку соціальної роботи в Україні, відволікаючи її тим самим від вирішення нагальних, першочергових завдань соціальної роботи із сім'єю в Україні. До їхнього числа може бути віднесена розробка таких основних проблем і аспектів соціальної роботи із сім'єю й у сім'ї:

- моделі деінституціалізації (тобто переміщення дітей із „масових" закладів (інституцій) в альтернативне, більш турботливе середовище, а також надання допомоги за місцем проживання) та можливі напрямки роботи із сім'ями та їх дітьми (див. Таблицю „Моделі деінституціалізації") [30, 11].