Сімейного способу життя

Насамперед соціальна робота із сім'єю є одним із двох магістральних напрямків, що сприяють стабілізації сімейного способу життя (друге стосується підвищення рівня соціальної суб'єктивності самої сім'ї).

Як відзначає Т.Шеляга, „Перш, ніж чим відбутися як homo sapiens, людина сформувався як homo familis. Протягом історії становлення людства як сукупності " людей розумних", як сполучення різного рівня соціальних співтовариств, не було жодної моделі розвитку, що створювалася б не на основі сім'ї. Більш того, саме закріплення сапієнтності, мабуть, пов'язано із зародженням і становленням сімейного способу життя" [42, 41-42].

Загальна поширеність сімейної форми організації життя призвела до переносу закономірностей сімейних стосунків на інші форми соціальних спільностей. Виникають образи " державної сім'ї" (суворий, але справедливий батько - правитель і діти-піддані, які потребують опіки), демократичного, цивільного товариства, культурологічні уявлення про суспільний устрій і т.ін. Стереотип взаємостосунків дітей і батьків, старших і молодших затверджується в будь-якій спільності, поєднаній особистими зв'язками.

У зв'язку з тим, що сім'я всебічно охоплює всі інші форми життєдіяльності, сімейний спосіб життя означає дослідження всіх форм життя товариства в цілому через призму сім'ї в сполученні й переплетенні тих взаємозв'язків, що стосуються сім'ї.

Подібні дослідження показують, що сполучення зовнішніх стосовно сім'ї соціально-економічних труднощів у нашій країні й загальносвітових, власне сімейних проблем, пов'язаних насамперед з так званою " кризою сучасної сім'ї", ставлять сім'ю в настільки складні умови, що власних її захисних сил виявляється недостатньо [13].

У зв'язку з цим загальновизнаною системою допомоги сім'ї є організація соціальної роботи в межах усієї держави й суспільства, здійснювана на фаховій основі, спеціально підготовленими людьми (соціальними працівниками), що належать до особливих структур (служб соціальної роботи).

Зміст соціальної роботи тут обумовлений тим, що сім'я, будучи всеосяжним соціальним інститутом, відбиває в собі практично всі соціальні проблеми:

малозабезпеченість, дискримінацію від злиднів малозабезпеченості до насильства й дискримінації.

Можна виділити три класи завдань, розв'язуваних соціальною роботою в сім'ї: сприяння виживанню сім'ї, допомога в підтримці її функціонування, а також сприяння розвитку (самоздійсненню) сім'ї. Обсяг кожного виду діяльності, розв'язуваних завдань залежить від стану й типу суспільства, його соціокультурних характеристик.