Реакційної урядової політики

Паралельно з розвитком літературного процесу і мистецтва, по мірі

становлення української інтелігенції в її середовищі виникають різні національно-

культурні організації і рухи. Їх створення відбувалося за несприятливих

політичних обставин, вимагало особистої мужності, твердості.

Перша в українській історії національно-культурна організація виникла в

1833 р. у Львові. Це був нелегальний гурток, який організували Маркіян

Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький, які вчилися в духовній семінарії.

Їх символічно назвали “Руською трійцею” (русинами називали західних

українців). Вступаючий у гурток давав клятву утверджувати права рідної мови,

перекладати слов'янських авторів, робити все для воскресіння українського

народу до нового життя. Вищим досягненням гуртка стала публікація в 1837 р.

альманаху “Русалка Днiстровая”. У нього увійшли “Передмова” Шашкевича із

закликом до відродження української літератури в Галичині, добірка народних

пісень, перекази.

У 40-і роки центр українського культурного життя знаходився у Східній

Україні. У Києві приблизно в 1845 р. виникає нелегальне Кирило-Мефодіївське братство – не культурна, а політична національна організація, перша в історії України, і, що характерно, створюють її видатні діячі вітчизняної культури (М.Гулак, М.Костомаров, П.Куліш, В.Білозерський, Т.Шевченко). Мета товариства підкреслена назвою - слов'янська єдність, створення федерації слов'янських демократичних республік. Ідеї організації - рівність людей, необхідність знищення кріпацтва - пронизували творчість його організаторів. Розгром братства в 1847 р. важко відбився на всьому розвитку української культури, а традиція політичної боротьби була перервана аж до 90-х років XIX ст.

Як розвиток тих же настроїв в 1859 р. студентами і молодими викладачами

Київського університету створюється напівлегальна культурно-просвітницька

організація “Громада”. Свою мету вона бачила в просвіті народної маси, для чого

організовувалися безкоштовні недільні школи, видавалися дешеві книги. Була

створена Тимчасова педагогічна школа, де готували вчителів для сільських шкіл.

Всі викладачі працювали в ній безкоштовно. У київській “Громаді” брав участь

М.Драгоманов - історик, політичний діяч, П.Чубинський - етнограф, поет, автор

слів гімну “Ще не вмерла Україна”. Подібні громади виникли в багатьох містах.

Ідейний центр “громадівського” руху виявився у Петербурзі. Сюди в кінці

50-х років після заслання повернулися кирило-мефодіївці. В.Білозерський

домагається дозволу і на гроші меценатів в 1861 р. починає видавати перший

регулярний український літературний і суспільний журнал “Основа”. У ньому

співробітничають Костомаров, Куліш, Драгоманов, публікується спадщина

Шевченка. У цей час зав'язуються тісні контакти з передовою російською

громадськістю.