Громадянська війна.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Громадянська війна.

На території України декілька років протиборствували три сили: війська, тільки створеної українськими патріотами, незалежної української держави, війська російських комуністів (червоні) та війська російських великодержавників-генералів (білі). Усі ці сили спирались на допомогу помічників-союзників, які вторглися з-за кордону.

У 1918 році німецькі війська ввійшли і в Україну та окупували й Брусилів. На Брусилівщині боротьбу проти німців вів брусилівський комуністичний осередок. У серпні вони надумали вигнати німців з Брусилова. Осівецьким парубкам, які контактували з цим осередком, доставили 2 ящики гранат, а в декого з хлопців були свої мисливські дробовики. Півтора десятка осівецьких сміливців приєдналися до таких же хлопців з навколишніх сіл і рушили на Брусилів. Німці не підпустили їх до себе і на гарматний постріл. Двоє осівчан Мусій Овдієнко та Яків Артеменко були убиті в цій сутичці. Окрім них у спробі збройного повстання проти німців брали участь осівчани: Прохор і Прокіп Сущенки, Макар і Михайло Онищенки, Григорій та Федір Губерначук, Прхір Артеменко, Дмитро Лакей, Пилип Карманюк, Яків Овдієнко, Микола Омельчук, Овсій Топоренко, Самійло Кочур. Згодом їх назвали червоними партизанами і в їх честь був названий перший осівецький колгосп – «Червоний партизан».

У 1919 році комуністичне військо ввійшовши в Осівці силою загнало у загони полковника Пархоменка і половину дорослих чоловіків. Вони були задіяні в обозі та діючому червоному війську.

У 1919 році в Брусилові була встановлена російсько-більшовицька влада. У Осівцях радянську сільську раду було обрано у жовтні 1922 року. За протоколом тодішніх сільських зборів у Осівцях мешкало 1800 осіб.

Перший колгосп у Осівцях був створений у 1929 році. У Брусилівському районі секретарем райкому партії був наставлений Новіков, головою райвиконкому Качинський, а керівником служби безпеки Гендельман. У Осівцях у ті роки представниками району були наслані з Росії комуністи Кольцов, Сураєв, Гнєзділов, Положенцев. Їм допомагали зганяти осів чан у колгоспи осівецькі активісти.

У 1930 році у селі був створений ще один колгосп із назвою імені Тельмана (це прізвище німецького єврея соціаліста). А в 1935 році в селі виник третій колгосп імені Кірова.

Перед початком війни осівецькі колгоспи були вже чималими господарствами. Так до складу колгоспу «Червоний партизан» входило 164 двори і 598 людей. За цим колгоспом було закріплено 948 гектарів орної землі. Колгосп імені Тельмана включав 89 дворів і 367 чоловік із землею 625 гектарів. До складу колгоспу імені Кірова входило111 дворів, 160 осіб і 736 гектарів орної землі.

30 жовтня 1922 року до Осівецької сільської ради Кочерівської волості Радомишльського повіту Київської губернії були обрані:

22 червня 1941 року німці бомбили українські міста, а вже 9 липня вони окупували Брусилів. 10 липня німці вже «наводили лад» у Осівцях. Німці одразу ж поставили в районі свою комендатуру, очолювану німецькими офіцерами, а по селах поставили старостів із місцевих людей. Колгоспи були німцями збережені. Проте вони змінили голів колгоспу. Вони запровадили в Осівцях вирощування деяких нових культур, збирання лікарських трав. Люди були змушені працювати в тих колгоспах, щоб хоч якось прожити в ті тяжкі часи..

Окупувавши всю країну, німці почали вивозити людей. Згідно післявоєнного списку Осівецької сільради, німці вивезли із Осівець за літо 1942 року 123 особи (із них 3 полонені радянські солдати). То були зовсім юні 14-15-літні дівчата й хлопці. Декому вдавалося втекти ще в дорозі, дехто і загинув у німецькх таборах, а чимало хлопців загинула уже після того, як радянські війська ввійшли в Німеччину і забрали їх у діюче військо. Серед осів чан, що воювали на фронті, загинуло 125 чоловік.