Управління товарорухом в системі логістики.

Логістика намагає­ться мінімзувати загальну вартість руху та зберігання товарів, які ви­користовуються та виробляються фірмою. В логістиці багато еле­ментів, що мають власну вартість. Це транспортування, складування, переміщення вантажів у межах виробництва тощо. Часто при зменшенні вартості одного з еле­ментів зростає вартість іншого. Разом, цілеспрямоване використання всіх елементів логістики - тобто управління ними забезпечує з відповідними витратами рух товарно-матіральних цінностей, або ж товарорух.

Існують різні думки щодо вживання терміну «товарорух». Одні працівники маркетингу вважають, що це потік готової продукції до споживача, інші включають у нього такі види діяльності на більш ранніх етапах виробницт­ва, як придбання і переміщення сировини. Необхідність управління товарорухом є очевидно. Об’єктом управління в товаррусі є матеріальний потік.

Матеріальний потік — це чинник, який дав змогу інтегрувати всі сегменти логістичної системи в чітко функціонуючий механізм. Під матеріальним потоком з огляду на принципи логістики розуміють поєднання і зв'язки всіх процесів та операцій з добування, обробки та переробки, складування, транспортування та розподілу вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, у цехах та на виробничих ділянках.

У комерційній логістиці об'єкт управління є багатоаспектним об'єктом «матеріальні ресурси + послуги + фінанси», а саме управління спрямоване не тільки на фізичне переміщення мате­ріальних ресурсів від постачальників до споживачів, а й на до­сягнення їх раціонального використання, противитратності та максимальної комерційної вигоди.

Розрізняють зовнішні і внутрішні матеріальні потоки. Почат­ковою точкою зовнішнього матеріального потоку є склад готової продукції підприємства-виробника, а кінцевою — склад виро­бничих запасів підприємства-споживача. Початковою точкою внутрішнього матеріального потоку є склад виробничих запа­сів підприємства-виробника, а кінцевою - його склад готової продукції.

Для того щоб товарний потік міг переміщуватись оптимально, треба створити систему товароруху. При її розробці слід врахо­вувати:

1) швидкість виконання замовлення (час від його відправки до одержання);

2) можливість термінової доставки товару за спеціальним замовленням;

3) готовність прийняти товар, якщо в ньому помічено де­фект, і заміни у найкоротший термін доброякісним (а в деяких випадках прийняти товар без з'ясування причин відмови від нього);

4) забезпечення відвантаження різними партіями (кількості виробів в упаковці, що розглядається як одне транспортне міс­це) на бажання покупця;

5) вміння використовувати найбільш оптимальний вид транспорту;

6) високоефективну службу сервісу;

7) добре організовану складську мережу;

8) достатній рівень запасів як товару, так і запасних частин до товарів всієї номенклатури, в тому числі і до знятих з вироб­ництва;

9) відповідний рівень цін, за якими надаються послуги това­ровиробником покупцеві.

Жоден з чинників сам по собі не є вирішальним для того, щоб створити оптимальну систему товароруху, але всі вони тією чи іншою мірою впливають на рівень обслуговування. Тому комплексний підхід є абсолютно необхідним, тим більше, що зневага до якихось елементів системи може серйозно порушити ЇЇ функціонування і вкрай негативно вплинути на престиж фір­ми (підприємства), її позиції на ринку та конкурентоспромож­ність товару. Приймаючи рішення щодо вдосконалення якоїсь ланки системи товароруху, треба стежити за тим, щоб це не по­значилося негативно на загальному ефекті, особливо коли ланка вдосконалюється з метою мінімізувати витрати. Добре працююча система товароруху гарантує, що термін поставки товару після одержання замовлення є постійним і не­залежним від відстані транспортування, а ймовірність виконання замовлення в цей термін становить 90—96 %. Те, що замовлення має бути обов'язково виконане за більший час, не піддягає на­віть обговоренню.

Стосовно виробництва виділяють зовнішні матеріальні потоки, що цир­кулюють у сфері обігу, і внутрішні — безпосередньо на підприємстві, тобто у сфері виробництва.

Управління потоками в логістиці пов'язане з плануванням, оперативним регулюванням, обліком, контролем та аналізом.

Функція «Планування» передбачає вирішення завдань, пов'я­заних з установленням оптимального напряму руху потоку формуванням потоку як сукупності конкретних об'єктів, встано­вленням його інтенсивності, розробкою розкладу (графіка) проходження, розрахунком потреби в ресурсах для здійснення потоку, мінімізацією часу просування потоку.

Функція «Оперативне регулювання» пов'язана з реалізацією на практиці запланованого режиму руху потоку. В межах цієї фун­кції проводять дослідження кожного об'єкта потоку згідно з графіком його руху, включаючи диспетчеризацію об'єктів, виро­блення та введення в дію керуючих впливів.

Функція «Облік» передбачає вирішення Інформаційних за­вдань, тобто збирання, обробку, зберігання та видачу інформації, ведення оперативного та статистичного обліку, складанні необхідного звіту.

Функція «Контрол ь» встановлює, відповідності фактичних па­раметрів руху потоку запланованим. Для контролю використовують еталонні значення елементів потоку у вигляді норм та нормативів.

Функція «Аналіз» включає комплекс завдань, які передбачають встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досягнутими результатами і витраченими засобами.

Для успішної організації матеріального потоку необхідне системне управ­ління ним. Отже, з огляду на взаємозв'язки функцій управління матеріальним потоком підприємства та його цільову, спрямованість логістика передбачає використання організаційно-управлінських механіз­мів координації логістичних систем.

Поняття «логістична система» може бути застосоване відно­сно органів управління. Вона має свою структуру. Логістична система управління, на перевагу традиційній системі управління з відділами управління постачанням, виробництвом збутом і сервісом продукції, може бути реалізована наступним чином:

В ме­жах відділу управління матеріалами (так називається підрозділ пер­шого модифікування) поєднуються функції, пов'язані з рухом матеріалів в «економічному просторі» між постачальниками підприємства та постачанням готової продукції та розміщенням її на складах збуту.

У межах відділу розподілу (другий підрозділ модифікування) поєднуються функції переміщення в «економічному просторі» між кінцевою операцією виробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розміщених на території підприємства складів збуту, і сферою її споживання.

При цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої системи у вигляді потоку і надає управлінню чіткого й визначеного харак­теру. Метою управління потоком є досягнення ним кінцевої точки за заданих умов. Ме­тоди управління логістикою грунтуються на дії закону вартості, принципах менеджменту та маркетингу, а також пов'язуються з функціонуванням товаропровідної інфраструктури: складським господарством, комунікаціями, посередниками (мал. 8).

При цьому вкрай важливою є організація виробництва, збуту, закупівель, зберігання і транспортування як єдиного цілого. Відправною точкою такої організації є безпе­рервне обслуговування динаміки попиту, з урахуванням якої визначають параметри плану складових елементів логістичної системи.

Оперативно-виробниче планування грунтується на принципі зниженнявитрат при збільшенні розмірів партій виробів, зменшеннікількості переналагоджень у технологічному процесі.

Витрати на виробництво, постачальників, і мінімізація витрат на складування готової продукції пов'язана зі зменшенням запасів (водночас знижує­ться ступінь надійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають великі втрати, погіршуються конку­рентні позиції фірми).