Викладення тексту

4.4.1 Повна назва документа на титульному аркуші в основному написі і при першому згадуванні в тексті документа повинна бути однаковою.

Назви, що наводяться в тексті і на рисунках, повинні бути однаковими.

4.4.2 Текст документа повинен бути стислий, точний та логічно послідовний. Текст викладають, дотримуючись норм чинного українського правопису, використовуючи стиль ділового мовлення, придатний для службових документів. Треба користуватись усталеною лексикою, наявною в академічних словниках. Діалектизмів, засобів художньої літератури, новітніх іншомовних запозичень треба уникати.

Викладаючи обов’язкові вимоги, в тексті треба вживати слова «не можна», «необхідно», «треба», «потрібно», «треба щоб», «дозволено тільки», «можна». При викладенні інших положень треба застосовувати слова «можуть бути», «як правило» тощо. Допускається використовувати довільну форму викладання тексту, наприклад, «застосовують», «зазначають», «вироб­ляють», «виконують» тощо.

У тексті повинні застосовуватись наукові та науково-технічні терміни, позначення та визначення, встановлені відповідними стандартами, а при їх відсутності – загальноприйнятими в науковій та науково-технічній літературі.

4.4.3 У тексті заборонено вживати:

– звороти розмовної мови;

– техніцизми та професіоналізми;

– для одного поняття різні наукові та науково-технічні терміни, близь­кі за змістом, а також іншомовні слова та терміни за наявності рівнозначних слів та термінів в українській мові;

– довільні словосполучення;

– скорочення слів, крім встановлених правилами українського правопису та чинними стандартами;

– скорочення позначень одиниці фізичної величини, якщо вона використовується без цифр, за винятком одиниці фізичної величини в головках та боковиках таблиці і розшифрування літерних позначень, які входять в формули та рисунки; у разі потреби цю одиницю подають повністю словами, а не умовним позначенням.

4.4.4 У тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не дозволяється вживати:

– математичний знак мінус (-) перед від’ємним значенням величини (треба писати слово «мінус»);

– символ «Æ» як позначення діаметра (треба писати слово «діаметр»). Зазначаючи розмір або граничні відхилення діаметра на рисунках, перед його числовим значенням треба ставити знак «Æ»;

– без числових значень математичні знаки, наприклад: > (більше), < (менше), = (дорівнює), ³ (більше або дорівнює), £ (менше або дорівнює), ¹ (не дорівнює), а також № (номер), % (відсотки) та °С (градус Цельсія).

4.4.5 Коли наводять найбільше або найменше значення величини, треба вживати словосполучення «повинно бути не більше (-ий, -а), ніж (від, за)», «не менше (-ий, -а) ніж (від, за)», «не повинно (-ен, -а) перевищувати».

Коли наводять допустимі значення відхилень зазначених норм, вимог, треба вживати словосполучення «не повинен бути більший ніж (від, за)», «менший ніж (від, за)», «не повинен перевищувати».

4.4.6 У тексті треба використовувати терміни, визначення, умовні позначення, зображення та знаки, установлені в чинних стандартах. Перед позначенням параметра дають його пояснення.

Приклад

«Тимчасовий опір розриву ».

4.5 Позначення та одиниці вимірювання фізичних величин

4.5.1 Для позначення фізичних величин та їхніх одиниць виміру треба використовувати Міжнародну систему одиниць (SI) та дотримуватися вимог ДСТУ 3651.1–97 і ДСТУ 3651.2–97.

Поряд з одиницями системи SI за потреби в дужках можна зазначати одиниці раніше застосовуваних систем, які дозволено використовувати. Заборонено в одному документі використовувати різні системи позначення фізичних величин.

4.5.2 У тексті документа числове значення величини, подане з одиницею виміру величини, треба писати цифрами. Однорозрядне числове значення без одиниці виміру пишуть словами, багаторозрядне – цифрами.

Приклади

1 Випробувати п’ять труб, кожна завдовжки 5 м.

2 Відібрати 15 труб для випробовування на тиск.

4.5.3 Між числовим значенням та позначенням одиниці фізичної величини має бути проміжок. Написання позначення одиниць фізичних величин має відповідати вимогам стандартів комплексу ДСТУ 3651.0–97, ДСТУ 3561.1–97 та ДСТУ 3651.2–97.

Приклади

120 грн; 4 млрд грн; 25 к.; 5 шт.; 10 кг; 5 млн кг; 6 г; 5 т; 4 тис. км; 8 м²; 25 м³.

4.5.4 У межах одного тексту одиниця фізичної величини того самого показника має бути здебільшого однакова.

Якщо в тексті наведено низку числових значень фізичної величини, які виражено однією одиницею виміру, позначення цієї одиниці виміру пишуть тільки за останнім числовим значенням. В одному ряду чисел здебільшого наводять однакову кількість десяткових знаків для всіх значень, що утворюють ряд.

Приклад

1, 0; 1, 5; 2, 0; 2, 5 мм.

4.5.5 Якщо в позначенні величини використано індекс, який є скороченням слів «номінальний» (ном.), «мінімальний» (мін.), «максимальний» (макс.) тощо, в індексі крапку не ставлять: , , тощо.

4.6 Числові значення

4.6.1 Діапазон чисел у тексті позначають, використовуючи прийменники «від» і «до». Якщо в тексті наводять діапазон числових значень фізичної величини, позначення одиниці виміру треба наводити після обох меж діапазону.

Приклади

від 1 мм до 5 мм;

від 0° С до 17 °С;

від 10 кг до 120 кг.

4.6.2 Якщо в тексті зазначають діапазон порядкових номерів, можна використовувати знак «тире».

Приклад

7 – 12, рисунки 1 – 14.

4.6.3 Не можна відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (подавати їх на різних рядках або сторінках).

4.6.4 Якщо треба зазначити два або три виміри, їх подають так:

80 мм ´ 25 мм ´ 50 мм, а не 80 ´ 25 ´ 50 мм.

4.6.5 Дробові числа треба подавати як десяткові дроби, за винятком розмірів у дюймах, які треба записувати: , .

Якщо неможливо подати числове значення як десятковий дріб, то дозволено записувати його як звичайний дріб в один рядок, через похилу риску.

Приклад

;

4.6.6 Числові значення величин за потреби треба встановлювати з допуском, який забезпечує потрібні властивості продукції. Округлення числових значень величин до першого, другого та інших десяткових знаків для різних типорозмірів, марок і подібної продукції однієї назви має бути однакове. Наприклад, якщо градація товщини сталевої гарячевальцьованої стрічки 0, 25 мм, то весь ряд товщин стрічки треба подавати числами з такою самою кількістю десяткових знаків.

4.6.7 Основне значення показника з допуском треба записувати таким чином: %; мм.

4.6.8 Подаючи значення площинного кута, треба надавати перевагу десятковій формі запису числа: 17, 25°.

4.6.9 Усяку групу з трьох цифр числового значення величини, починаючи з молодшого розряду для цілого числа або праворуч та ліворуч від десяткової коми дробового числа, рекомендовано відокремлювати проміжком від попередніх чи подальших цифр, за винятком чисел, що означають рік.

Приклад

23 456; 1 573; 5 234, 568 35; але 1998 рік.

4.6.10 Множення чисел чи числових величин треба позначати знаком «×». Знаки «´», «*» чи будь-який інший знак використовувати не рекомендовано

Приклад

1, 8 × 10 (а не 1, 8 ´ 10 чи 1, 8 * 10).

4.7 Примітки

4.7.1 Примітки подають у документі, якщо є потреба в коментарях або поясненнях щодо змісту тексту, таблиць або рисунків. У них не повинно бути вимог.

4.7.2 Примітки треба подавати безпосередньо за текстом, фрагментом рисунка або в кінці таблиці, яких вони стосуються.

4.7.3 Якщо подають одну примітку, їй повинно передувати слово «Примітка», яке треба писати з абзацу, з великої літери і після нього ставити крапку. Далі в тому самому рядку через проміжок з великої літери пишуть текст самої примітки.

Приклад

Примітка. Розміри, що в дужках, вживати не рекомендується.

4.7.4 Якщо у структурному елементі дві і більше приміток, їх подають після тексту, якого вони стосуються, оформлюють згідно з 4.7.3 і нумерують арабськими цифрами.

Приклад

Примітка 1.__________________________________________

__________________________________________________________________

Примітка 2. __________________________________________

4.7.5 Примітки до таблиць розташовують у кінці таблиці над лінією, що позначає кінець таблиці, і відокремлюють від її основної частини.