Завдання

КУРСОВА РОБОТА

студента 331 взвода

ДОЛІНИ

Дмитра Валерійовича

ВІЙСЬКОВА АКАДЕМІЯ (м. ОДЕСА)

Факультет підготовки офіцерів запасу

Кафедра загальновійськової підготовки

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

працівник ЗСУ А.П.КУДРЯВЦЕВ

“ ___ ” ______________ 2014р.

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу

студенту ДОЛІНІ Дмитру Валерійовичу

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1. Тема №75: «Підготовка та методика проведення тактико-стройового заняття вдень з теми 1 «Відділення у наступальному бою під час захоплення об'єкту». Заняття 5 «Дії відділення при десантуванні поблизу об’єкту» закріплена на засіданні кафедри, протокол № __ від «___» вересня 2015 р.

2. Цільова настанова: на основі вивчення бойових статутів, вимог настанов, тактики дій і бойового досвіду військ, дослідити теорію питань з методики підготовки та проведення тактико-стройового заняття з відділенням, роботу командира відділення з організації та проведення ТСЗ.

3. Основні питання та документи, що підлягають розробці під час виконання завдання:

1. ТСЗ як одна з форм навчання особового складу та бойового злагодження підрозділів з тактичної

2. Методика роботи керівника щодо підготовки до тактико-стройового заняття.

3. Методика проведення тактико-стройового заняття з теми “Відділення у наступальному бою під час захоплення об'єкту”. Заняття 1а “Дії відділення при десантуванні поблизу об’єкту”.

4. Початкові данні (обстановка):

Склад і характер дій противника визначити своїм рішенням.

Парашутно-десантне відділення згідно навчальної організації. Сили і засоби посилення визначити своїм рішенням.

Зміст заняття – згідно Програми бойової підготовки парашутно-десантних підрозділів.

5. До захисту подати (вказати обсяг курсової роботи і перелік основних документів, що подаються до захисту):

1. Розробити план проведення тактико-стройового заняття.

2. Пояснювальну записку об’ємом 35-40 аркушів.

6. Вимоги до оформлення курсової роботи: текстуальна частина повинна бути написана на аркушах формату А-4 (210мм х 297мм) тільки на непарній сторінці. Поля: зліва – 30 мм; справа – 10 мм; зверху та знизу – 20 мм.

7. Основна література, що рекомендується: 1. Боевой устав воздушно-десантных войск, ч. ІІІ (взвод, отделение). М., ВИ, 1984; 2. Тактика подразделений воздушно-десантных войск. М, ВИ, 1985, 3. Тактична підготовка аеромобільного (аеромобільно-десантного, парашутно-десантного) відділення та взводу. Видавн. ОІСВ, 2003. 4. Тактическая подготовка парашютно-десантного отделения и взвода. М, ВИ, 1988.

8. Термін виконання курсової роботи:

представлення закінченої роботи керівнику - до 10.03.2015 року

9. Дата видачі завдання: 16. 10. 2014 року

Керівник курсової роботи: викладач працівник ЗСУ С.А.Гродський

Завдання одержав: студент І.І.Петренко

23. 10. 2014 року

ЗАТВЕРДЖУЮ

Керівник курсової роботи

працівник ЗСУ С.А.Гродський

«» грудня 2014 р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

виконання курсової роботи студента 332 взводу ІVкурсу ФПОЗ

Петренко Івана Івановича

студент _________ І.І.Петренко

«19» листопада 2014 р.

ЗМІСТ:

ВСТУП

Висока технічна оснащеність сучасних Збройних Сил дозволяє їм наносити могутні вогневі удари, з перших же годин війни вести активні і рішучі дії. Їхня висока динамічність і напруженість можуть продовжуватися без пауз тривалий час. У таких умовах важко, а найчастіше і неможливо організувати доучування і перепідготовку особового складу. Тому необхідно ще в мирний час навчити солдат грамотно воювати, а командирів — керувати підлеглими в різних видах бою.

Тактична підготовка є основою польової виучки частин і підрозділів повітрянодесантних військ. У процесі навчання особовий склад здобуває різні знання, уміння і навички. Але тільки тактична підготовка поєднує ці знання, уміння і навички в єдиний комплекс дій, дозволяє створити правильне представлення про характер сучасного бою в тилу противника, як ніякий інший предмет наближає умови до реальної бойової обстановки. Тому, тема курсової роботи актуальна і вимагає пошуку нових й удосконалення існуючих методичних прийомів, технічних засобів навчання, матеріального забезпечення занять, що дозволяють повчально відображати всю складність реальної обстановки на полі бою, її динамічність і швидкоплинність.

Створювана в процесі навчання складна динамічна обстановка дозволяє успішно виховувати у особового складу наступальний дух і високі морально-бойові якості. При організації і проведенні занять не можна забувати і про психологічне загартування воїнів-десантників, яких варто готувати до тривалих психологічних перевантажень, домагатися від них здатності зберігати самовладання і витримку, стійкість і мужність у самій складній обстановці, долати почуття страху в бою, приходити на допомогу товаришу, уміти використовувати всі духовні сили для виконання бойової задачі, прагнути будь-що знищити ворога.

Тактична підготовка повинна забезпечувати постійну готовність підрозділів до десантування і ведення активних бойових дій у тилу противника в будь-який час року і доби.

Глава І

ВЕДЕННЯ НАСТУПАЛЬНОГО БОЮ ПРИ ДЕСАНТУВАННІ ПОБЛИЗУ ВІД ОБ’ЄКТУ ЗАХОПЛЕННЯ (ЗНИЩЕННЯ)

І.1 Загальні положення щодо наступального бою при десантуванні поблизу від об’єкта

Наступ застосовується при захопленні об'єктів і полягає в ураженні противника вогнем усіх видів зброї й рішучій атаці парашутно-десантних підрозділів з метою знищення (виведення із строю) захопленого об'єкта або його використання в інтересах своїх військ.

Уміле використання результатів ураження противника засобами старших командирів, вогнем своїх підрозділів і доданих засобів, прояв воєнної хитрості, широке застосування обходів і охоплень для атаки у фланг і тил, рішучі й зухвалі дії дозволяють знищувати противника раніше, чим він зуміє вчинити організований опір, швидко захоплювати й знищувати об'єкти, стрімко здійснювати рейд у новий район і виконувати інші завдання.

Об'єктами захоплення (знищення) парашутно-десантними підрозділами можуть бути засоби ядерного нападу (ракети, пускові установки на стартових позиціях, літаки — носії ядерної зброї на аеродромах, склади й пункти зберігання ядерних боєприпасів), пункти управління, вузли й лінії зв'язку, пости радіо-, радіотехнічної й радіолокаційної розвідки, аеродроми, залізничні й насосні станції, трубопроводи, склади матеріальних засобів і озброєння, гідротехнічні й енергетичні спорудження, переправи на водних перешкодах, гірські перевали й проходи, рубежі на шляхах руху противника.

Об'єкти можуть бути стаціонарні й рухомі, мати різні системи охорони, оборони й фортифікаційні спорудження. Вони захоплюються з метою їх знищення (виведення із строю) або утримання на певний час.

Об'єктом атаки взводу можуть бути жива сила й вогневі засоби противника, розташовані на напрямку його дій.

Підрозділи десанту залежно від обставин можуть атакувати на бойових машинах або в пішому порядку.

Атака на бойових машинах — основний спосіб дій підрозділів при захопленні об'єктів у тилу противника.

Якщо противник недостатньо подавлений, має велику кількість протитанкових засобів або умови місцевості утрудняють просування бойових машин, атака здійснюється в пішому порядку.

Атака в пішому порядку може здійснюватися з майданчика приземлення або після висування до об'єкта противника на бойових машинах. Для спішування особового складу призначається рубіж спішування, який повинен бути укритий від вогню стрілецької зброї й протитанкових засобів ближнього бою.

Парашутно-десантний взвод при захопленні об'єкта атакує на фронті до 250 м, а відділення до 50 метрів.

Бойовий порядок взводу, що наступає на бойових машинах, будується в бойову лінію з інтервалами між машинами до 100 м. Такі інтервали дозволяють вільно маневрувати вогнем кулеметів і автоматів відділень, атакувати вогневі точки противника у фланг.

Мал.1 Бойовий порядок парашутно-десантного взводу, що наступає в пішому порядку. Бойові машини діють: а - за цепом відділень; б - у цепу відділень; в — на флангах відділень

По мірі знищення вогневих, особливо протитанкових, засобів противника й залежно від умов місцевості бойові машини можуть висуватися безпосередньо в цеп взводу й діяти попереду нього. Відділення в пішому порядку наступає на фронті до 50 м. Інтервали між солдатами в цепу становлять 6-8 м, між відділеннями - до 50 м, а між взводами до 100 м.

Для зручності ведення вогню й кращого пристосування до місцевості солдати в цепу можуть трохи висуватися вперед або приймати убік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу цепу й не заважаючи діям сусідів.

Інтервали між солдатами (6-8 м) знижують втрати особового складу від вогню стрілецької зброї й артилерії противника, забезпечують найкращі умови для застосування зброї відділення й взаємодіючих з ним вогневих засобів, зберігають ударну силу цепу, дозволяють командирові відділення впевнено управляти підлеглими голосом і сигналами.

Проміжки між відділеннями, взводами необхідні для ведення вогню в них бойовими машинами або доданими вогневими засобами. Крім того, ці проміжки дають підрозділам і окремим вогневим засобам можливість повніше використовувати вигідні умови місцевості для ведення вогню, потайливого пересування, здійснення маневру вогнем і підрозділами, а також знижують ефективність вогню противника. Основною формою маневру при захопленні об'єктів є вихід на фланги й у тил противника, що обороняє об'єкт для атаки з різних напрямків по найбільш уразливих місцях.

Підрозділи, призначувані для захоплення майданчика приземлення й для прикриття головних сил десанту, знищують противника на майданчику приземлення, швидко висуваються на вигідні для ведення бою рубежі в готовності до відбиття атак противника.

Швидкий вступ підрозділів повітряного десанту в бій після приземлення є одним з найважливіших факторів, що забезпечують раптовість дій і успішне виконання бойового завдання.

Для швидкого збору особового складу, відшукання бойової техніки й приведення підрозділів у готовність до вступу в бій застосовуються: десантування особового складу разом з бойовою технікою; викид з головних літаків дублерів механіків-водіїв бойових машин і водіїв інших видів бойової техніки й автотранспорту; десантування з літаків у кілька потоків для збільшення купчастості викиду й інші прийоми.

При десантуванні вночі, а також на майданчик приземлення на закритій місцевості або вилучену від об'єкта захоплення підрозділ, як правило, збирається в районі (пункті) збору, який може призначатися поблизу границі майданчика приземлення на напрямку висування підрозділів до об'єкта захоплення.Район (пункт) збору позначається світловими сигналами й радіотехнічними засобами збору.

У районі (пункті) збору особовий склад і бойова техніка розташовуються роті — повзводно в готовності до дій по знищенню противника з будь-якого напрямку. Залежно від обстановки підрозділи можуть розташовуватися в передбойових порядках, у колонах і в бойових порядках. Командири підрозділів зобов'язані організувати спостереження, безпосередню охорону, перевірити наявність особового складу, бойової й іншої техніки, їх стан, при необхідності уточнити бойові завдання. Перебування підрозділів у районі (пункті) збору після десантування повинне бути короткочасним.

Використовуючи результати вогневого ураження противника, відділення повинне вести наступ із повним напруженням сил, у високому темпі, безупинно, вдень і вночі, у будь-яку погоду і в тісній взаємодії штатних, доданих, підтримуючих і сусідніх підрозділів і знищити противника, який обороняється. Це досягається вмілим застосуванням усіх наявних сил і засобів, своєчасним використанням результатів вогневого ураження противника, швидким подоланням загороджень і вмілим поєднанням дій у бойовому і передбойовому порядках із широким використанням способів пересування на полі бою і захопленням з ходу рубежів (об’єктів), широким застосуванням маневру вогнем, умілим використанням місцевості для маневру підрозділами з метою швидкого виходу у фланги і тил противнику, проведенням рішучих атак, своєчасним і постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам і забезпеченням їх під час бою.

Відділення в тилу противника може захоплювати й знищувати ракети, пускові установки, наземні елементи розвідувально-ударних комплексів, літаки й вертольоти на аеродромах, пункти управління, радіотехнічні засоби, склади, переправи, гірські проходи й виконувати інші завдання.

Озброєння відділення забезпечує ураження живої сили, вогневих засобів і бойової техніки противника (у тому числі й літаків і вертольотів, які низько летять) як при підготовці, так і в ході атаки, ведення бою в будь-яких умовах місцевості, погоди, у будь-який час року й доби.

Захоплення об'єкта відділення здійснює з метою його знищення, виведення із строю або утримання до певного строку.

Бойове завдання відділенню ставиться в районі очікування або на аеродромі, а уточнюється на місцевості після приземлення. Перед виконанням бойового завдання з особовим складом вивчаються майданчик приземлення й об'єкт захоплення по схемах, карті й аерофотознімках. Об'єктом атаки відділення можуть бути жива сила, вогневі засоби й бойова техніка противника, розташовані на напрямку його дій.

Мал.2Дії парашутно-десантного відділення при захопленні об'єкта (варіант)

З командирами сусідніх відділень і засобів посилення, якщо вони наступають у цепу відділення або на його флангах, командир відділення організує взаємодію. Для цього він повинен знати їх завдання, способи цілевказівки й мати з ними зв'язок.

І.2 Дії відділення на майданчику приземлення

Однією з умов успішного виконання бойової дачі в тилу противника є швидкий збір особового складу, озброєння, бойової техніки, приведення їх у готовність до бою й залишення майданчика приземлення в мінімально короткий термін.

Командир відділення при підготовці до бойових дій у тилу противника повинен з кожним підлеглим всебічно вивчити сигнали збору й порядок дій по них, орієнтири на майданчику приземлення й поблизу нього, напрямок виходу на рубіж переходу в атаку, у пункт збору або до об'єкта атаки щодо орієнтирів, місцевих предметів, польоту літаків, які здійснюють викид десанту, або по компасу (магнітному азимуту).

Після приземлення особовий склад лежачи звільняється від підвісної системи, приводить свою зброю в готовність до бою, орієнтується на місцевості й бігом висувається в пункт збору (на рубіж переходу в атаку або на рубіж посадки в бойові машини). Механіки-водії й навідники-оператори (розрахунки, екіпажі вогневих засобів) відшукують свої бойові машини (вогневі засоби й бойову техніку) на майданчику приземлення, відшвартовують і приводять їх до готовності до бою й на максимальній швидкості висуваються до своїх відділень (у пункт збору, на рубіж посадки в бойові машини або на рубіж переходу атаку).

Командир відділення ще в повітрі готовить радіостанцію для роботи, а після приземлення негайно входить у зв'язок по радіо з командиром взводу, орієнтується на місцевості, відшукує пункт збору або по заздалегідь установленому для збору азимуту виходить у напрямку дій відділення на рубіж посадки в бойові машини (рубіж переходу в атаку або в пункт збору).

У ході висування він здійснює збір особового складу, доповідає командирові взводу про результати десантування (як правило, у пункті збору), уточнює бойові завдання на місцевості, перевіряє готовність до ведення бою.

При уточненні завдань на місцевості командир відділення вказує своїм підлеглим нові дані про противника і його діях, спосіб висування, рубіж, час і сигнал переходу в атаку, а при спішуванні, крім того, і рубіж спішування й інші дані.

На майданчику приземлення кількість сигналів збору повинна бути мінімальною, особливо вночі. По досвіду навчань призначаються вдень - один сигнал на кожну роту (батарею), а вночі — один сигнал на батальйон (дивізіон). Місця (напрямки) збору звичайно позначаються: димами, пірофакелами, ракетами, прапорами, радіотехнічною апаратурою, подачею звукових сигналів і т.д.

При наявності противника на майданчику приземлення особовий склад після приземлення по команді своїх (або інших) командирів або самостійно негайно приводить усі вогневі засоби до бою й вогнем з місця наносить йому ураження, стрімкою атакою зведених груп (підрозділів) завершує його знищення, після чого підрозділи діють залежно від обстановки, виконують раніше поставлені завдання або переходять до виконання нових завдань.

І.3 Особливості дій відділення при захопленні й знищенні об'єкта в тилу противника залежно від віддалення від майданчика приземлення

Робота командира й характер дій відділення після приземлення будуть залежати від віддалення захоплюваного об'єкта від майданчика приземлення.

При десантуванні на об'єкт особовий склад відділення вступає в бій з повітря, вогнем і гранатами знищує живу силу й вогневі засоби противника на землі.

Командир відділення, перебуваючи в повітрі, орієнтується, впізнає об'єкт (елементи об'єкта) захоплення, визначає місця розташування живої сили й вогневих засобів противника, встановлює зв'язок з командиром взводу. Після приземлення командир відділення управляє боєм особового складу, що приземлився в безпосередній близькості від нього (незалежно від того, кому підпорядкований), шляхом постановки вогневих завдань, зосереджуючи вогонь зведеної групи по найбільш важливих цілям.

Особовий склад, як правило, діючи самостійно або зведеними групами, проявляючи сміливість і ініціативу, вогнем і стрімкою атакою знищує противника й захоплює важливі елементи об'єкта.

Механік-водій і навідник-оператор бойової машини відшукують свою машину, розшвартовують її, вогнем з місця приземлення знищують найбільш важливі цілі або займають вигідну вогневу позицію й підтримують дії будь-якої зведеної групи.

Із захопленням об'єкта командир відділення виводить зведену групу в пункт збору, доповідає командирові взводу про результати виконання бойового завдання й здійснює збір своїх солдатів, що завершили бій в інших зведених групах.

При десантуванні поблизу об'єкта відділення швидко приводить себе до бойової готовності, на ходу вибудовується в бойовий порядок, виходить на рубіж переходу в атаку й по сигналу командира відділення, не чекаючи підходу бойової машини, у пішому порядку атакує противника, що обороняє об'єкт, прагнучи вийти на фланг і в тил основним осередкам опору.

Командир відділення після приземлення визначає напрямок висування до об'єкта захоплення, встановлює зв'язок по радіо з командиром взводу й механіком-водієм бойової машини, особисто веде спостереження за діями противника, здійснює збір і розгортання відділення в бойовий порядок на ходу, уточнює бойові завдання особовому складу, управляє боєм по знищенню противника й оволодінню об'єктом (елементом об'єкта) або рубежем.

Механік-водій і навідник-оператор бойової машини відшукують свою машину, розшвартовують її й на максимальній швидкості висуваються в напрямку дій свого відділення, ведучи вогонь по живій силі й вогневим засобам противника, що заважають просуванню особового складу до об'єкта атаки, з ходу займають вигідну позицію в бойовому порядку відділення й підтримують атаку вогнем з місця або коротких зупинок.

Командир відділення уточнює завдання по знищенню протитанкових засобів противника й указує бойовій машині цілі, що перешкоджають просуванню відділення, доповідає командирові взводу про знову виявлені вогневі засоби противника.

Якщо противник не встигнув зайняти оборону або його опір незначний, відділення по команді командира здійснює посадку в бойову машину й, ведучи вогонь з гармати, кулеметів і автоматів через бійниці, стрімко висувається до об'єкта і захоплює його.

При десантуванні на деякому віддаленні від об'єкта й вночі командир відділення після приземлення орієнтується на місцевості, встановлює зв'язок з механіком-водієм бойової машини, визначає йому порядок виходу в пункт збору.

У пункті збору командир відділення доповідає командирові взводу про результати десантування, наявності й стані особового складу, озброєння й бойової техніки.

Після уточнення бойового завдання командиром взводу командир відділення здійснює посадку особового складу в бойову машину й по сигналу командира взводу у колоні взводу на максимальній швидкості висувається відділення на рубіж переходу в атаку. Рубіж переходу в атаку вибирається, як правило, у складках місцевості, які дозволяють укрити особовий склад від вогню противника, якнайближче до призначеного об'єкта захоплення. Атаці об'єкта звичайно передує вогневий наліт, проведений засобами старшого командира, у ході якого знищуються (подавляється) жива сила й вогневі засоби противника. До участі у вогневому ураженні залучається й бойова машина відділення.

Атака об'єкта може проводитися на бойовій машині або в пішому порядку.

При атаці в пішому порядку командир відділення повинен подати команду «Відділення, приготуватися до спішування». По цій команді особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає її з бійниць і готується до виходу з машини.

На рубежі спішування по команді командира відділення «Відділення - До машини» механік-водій зменшує швидкість руху машини або, використовуючи укриття, робить коротку зупинку. Особовий склад швидко залишає машину, розгортається в цеп і, ведучи вогонь на ходу, атакує об'єкт. При діях у пішому порядку інтервали між солдатами 6-8 м (10- 12 кроків). Бойова машина при цьому може перебувати в цепу відділення або позаду на віддаленні до 100 м.

У ході наступу командир відділення повинен спостерігати за противником і місцевістю, вибирати вигідний напрямок для руху, підтримувати безперервний зв'язок з командиром взводу, стежити за діями сусідів і по команді командира взводу й самостійно ставити завдання особовому складу на знищення й придушення противника вогнем.

Окремі вогневі точки, де противник чинить опір, відділення обходить і атакує їх у фланг і тил. Для маневру використовуються складки місцевості, проміжки й відкриті фланги противника, для маскування можуть застосовуватися дими. При неможливості атаки у фланг і тил відділення вогнем усіх засобів завдає ураження противникові й завершує його знищення рішучою атакою з фронту.

По мірі ослаблення опору противника відділення, що наступає в пішому порядку, здійснює посадку в бойову машину. Для цього по команді командира відділення бойова машина обганяє своє відділення, сповільнює рух або робить коротку зупинку. Особовий склад відділення бігом висувається до бойової машини, ставить зброю на запобіжник, у встановленому порядку здійснює посадку й виготовляється для ведення вогню з бойової машини через бійниці. Навідник-оператор бойової машини під час посадки особового складу спостерігає за противником і знищує виявлені цілі.

Діючи на бойовій машині, відділення продовжує виконувати поставлене завдання.

Противника, що контратакує, особливо його танки й броньовані машини, відділення знищує вогнем усіх засобів з вигідного рубежу. При цьому особовий склад спішується, а бойова машина займає вогневу позицію за найближчим укриттям. Після нанесення вогневого ураження противникові відділення стрімкою атакою у взаємодії з іншими підрозділами завершує його знищення.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командирові взводу й негайно переходить до переслідування. Відділення, уміло використовуючи складки місцевості, виходить на шляхи відходу противника, діями із засідок, нальотами, устроєм загороджень і іншими способами забороняє відхід противника й наносить йому вогневе ураження.

Після захоплення об'єкта командир відділення організує його знищення (виведення із строю) або утримує протягом зазначеного старшим командиром часу.

При знищенні засобів доставки зброї масового ураження приводяться в непридатність насамперед ракети, пускові установки й засоби управління. На аеродромах знищуються літаки, пункти управління, склади, приводяться в непридатність злітно-посадочні смуги.

При захопленні командних пунктів і вузлів зв'язку порушується зовнішній і внутрішній зв'язок, знищуються засоби пересування, радіотехнічні засоби.

Склади боєприпасів, вибухових речовин і інших матеріальних засобів підриваються або знищуються шляхом підпалу або псування захопленого майна.

На залізничних вузлах і станціях у першу чергу руйнуються вхідні й вихідні стрілки, пункти управління й сигналізації, мости, шляхопроводи й тунелі.

Висновки

Сучасний наступальний бій постійно ускладнюється. Для досягнення перемоги в бою виняткове значення здобувають прояв усіма командирами широкої ініціативи й творчості у виборі способів розгрому противника, уміння організувати безперервну розвідку, надійне вогневе ураження противника, чітку взаємодію всіх сил і засобів, гнучкий і сміливий маневр, ефективний захист своїх підрозділів від високоточної зброї противника, постійне підтримання високого бойового пориву особового складу, його рішучості будь-що добитися перемоги над противником.

Успіх сучасного наступу став неможливий без сильного удару на всю глибину бойової побудови противника, безперервного вогневого ураження всіх його елементів, широкого маневру військами, постійного нарощування бойових зусиль.

Завдання командирів при визначенні способів розгрому противника полягає в тому, щоб визначити такі об'єкти в його розташуванні, з оволодінням якими досягається підрив його бойової стійкості, порушується система вогню, управління й усієї оборони в цілому.

Глава ІІ

МЕТОДИКА РОБОТИ КЕРІВНИКА ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ТАКТИКО-СТРОЙОВОГО ЗАНЯТТЯ

Повчальність і ефективність тактико-стройових і тактичних занять у значній мірі залежить від якості їх підготовки. Вона являє собою комплекс заходів, проведених командиром відділення, взводу напередодні занять, і включає:

ü особисту підготовку керівника до заняття;

ü визначення (уточнення) вихідних даних;

ü вибір району (ділянки місцевості) для проведення заняття;

ü розробку плану проведення заняття;

ü підготовку до заняття тих, хто навчається, району заняття та засобів матеріально-технічного забезпечення.

У кожному конкретному випадку обсяг і зміст проведених заходів буде визначатися досвідом керівника і його методичною майстерністю.

ІІ.1 Особиста підготовка керівника до проведення тактико-стройового заняття

Підготовка керівника до проведення занять здійснюється на показових, інструкторсько-методичних заняттях, зборах і інструктажах. Основним методом підготовки є самостійна робота. Починати самостійну роботу необхідно з вивчення керівних документів. Ознайомлення з цими документами допоможе керівнику заняття визначити глави і статті бойового статуту, настанов і посібників, які необхідно додатково вивчити або повторити.

Готуючись до занять, командир підрозділу оцінює рівень підготовки особового складу, підрозділу в цілому, і виходячи з цього, визначає навчальні цілі.

Вихідними даними для тактико-стройового заняття є тема, зміст навчальних питань, навчальні цілі, місце проведення і склад тих, які навчаються, час (вдень, вночі), тривалість, кількість озброєння, військової техніки та імітаційних засобів. Усі ці дані керівник заняття бере з Плану і Програми бойової підготовки, розкладу занять і вказівок безпосереднього командира. Крім того, ці дані можуть уточнюватися під час проведення показових, інструкторсько-методичних занять, інструктажів, при підбиванні командиром підрозділу підсумків бойової підготовки за минулий тиждень та постановці завдань на наступний.

Роботу над вихідними даними доцільно почати із з'ясування теми заняття. Це пов'язано з тим, що кожна тема тактичної підготовки, як правило, включає кілька тактико-стройових занять. Тому з'ясування загальної теми необхідно керівнику для того, щоб зрозуміти, на фоні якої тактичної обстановки буде проходити заняття.

У Програмі бойової підготовки, а також і в розкладі занять розкривається зміст кожного тактико-стройового заняття у вигляді навчальних питань. Це полегшує роботу керівника заняття. У залежності від рівня підготовки тих, які навчаються, і виділених засобів матеріально-технічного забезпечення він може уточнити тривалість відпрацювання навчальних питань і на цій основі правильно визначити, як і де почати заняття, де і чим його закінчити, а також, виходячи з теми заняття, вірно визначити навчальні цілі.

З’ясувавши тему і зміст заняття, керівник визначає цілі. При цьому необхідно ретельно проаналізувати рівень підготовки особового складу і підрозділу в цілому. Це дозволить командиру правильно визначити навчальні цілі заняття, безпосередньо вплинути на зміст плану і на розподіл часу на відпрацювання навчальних питань. Крім того, важливе значення буде мати правильне формулювання навчальних цілей, щоб було зрозуміло, для чого проводиться дане заняття та яких результатів потрібно досягти під час його проведення. При чому цілі заняття повинні бути конкретними і спрямованими на підвищення якості підготовки підрозділу по даній темі. Необхідно пам’ятати, що навчальні цілі на тактичному занятті визначаються для кожної категорії тих, які навчаються, відділення, взводу в цілому.

Час проведення заняття (вдень, вночі) визначається на основі Програми бойової підготовки і розкладу занять.

Досягненню поставлених цілей заняття сприяє вірне визначення його тривалості і правильно зроблений розрахунок часу на відпрацювання навчальних питань. Кожна хвилина навчального часу повинна бути суворо розрахована і використана для навчання особового складу.

При вирішенні цього завдання необхідно виходити зі ступеня важливості кожного навчального питання і рівня методичної майстерності керівника. Крім того, треба враховувати обставини, що для відпрацювання найбільш важливих і складних питань необхідно виділяти значну частину навчального часу.

Загальна тривалість заняття повинна забезпечувати не тільки відпрацювання всіх навчальних питань, але і включати пересування підрозділів до місця заняття і повернення в розташування.

Під час пересування до місця занять і назад можуть відпрацьовуватися окремі питання з топографії (наприклад, рух по азимуту), повторюватися відпрацьовані раніш тактичні прийоми, нормативи, проводитися попутні фізичні тренування і т.д. При цьому завжди потрібно пам'ятати, що відведений на заняття час розрахований, головним чином, для навчання виконанню нових прийомів і способів дій.

ІІ.2 Рекогносцировка району проведення тактико-стройового заняття

Важливе значення для якісного відпрацювання навчальних питань має умілий вибір району заняття, оцінка його розмірів і характеру місцевості. Він, як правило, вибирається на тактичному навчальному полі поблизу пункту постійної дислокації, щоб менше витрачати часу на рух у район занять і назад. Причому необхідно керуватися наступним: тактичні заняття повинні проводитися на тактичному навчальному полі, а тактико-стройові - на будь-якій іншій ділянці місцевості. Його розміри і характер місцевості повинні забезпечувати якісне відпрацювання намічених навчальних питань. Так, наприклад, для відпрацювання питань наступального бою район заняття повинен забезпечувати можливість прихованого висування підрозділів на рубіж переходу в атаку, розгортання його в передбойовий і бойовий порядок, стрімкість атаки, оволодіння об’єктом атаки (виконання бойового завдання), здійснення маневру в глибині оборони противника і т.ін.

На стороні “противника” місцевість повинна бути обладнана в інженерному відношенні з урахуванням тактики його дій, мати необхідну кількість мішеней, макетів озброєння і військової техніки.

При проведенні занять з оборонної тематики місцевість повинна сприяти правильному вибору позицій і опорних пунктів, прихованому розташуванню підрозділів і проведенню маскувальних заходів, захисту від сучасних засобів ураження, організації системи вогню і достатньому спостереженню за діями своїх підрозділів і противника.

Для відпрацювання питань розвідки, дій на марші та у похідній охороні місцевість вибирається таким чином, щоб на маршруті руху та поблизу від нього були місцеві предмети і різні перешкоди, які потребують їх огляду і подолання (ліс, відкриті ділянки, яри, висоти, гаї, населені пункти, зруйновані і заболочені ділянки доріг, водяні перешкоди, мости і т.д.).

Район заняття повинен включати: місце, звідки передбачається почати заняття, смугу місцевості, на якій будуть проходити дії сторін при відпрацюванні питань теми, місце (район) закінчення заняття.

Рекогносцировка району заняття незалежно від того, де воно проводиться (на тактичному полі або на незнайомій ділянці місцевості), повинна проводитися в обов'язковому порядку. Не потрібно нею нехтувати, покладаючись на знання місцевості, навіть якщо заняття буде проходити на тактичному полі (деякі його об'єкти можуть бути в несправному стані). Та сама місцевість по різному може бути оцінена при відпрацюванні на ній питань маршу і зустрічного бою, оборони, розвідки і наступу.

Проводячи рекогносцировку району заняття, керівник повинен уточнити: місце, з якого необхідно почати заняття, яку тактичну обстановку створити та які питання відпрацювати при висуванні в район заняття, на якій ділянці, які питання доцільно відпрацювати і яку тактичну обстановку для цього потрібно створити, порядок використання обладнання тактичного навчального поля і які роботи потрібно провести з підготовки місцевості (тактичного поля), що для цього буде потрібно, порядок позначення дій противника, вимоги безпеки при проведенні заняття.

ІІ.3 Розробка плану проведення тактико-стройового заняття

На підставі з’ясування (уточнення) вихідних даних і проведеної рекогносцировки керівник приступає до розробки плану проведення тактико-стройового заняття. Він є робочим документом і може бути складений у робочому зошиті або на окремих аркушах. У плані повинні бути наступні питання: тема, навчальні цілі, час, місце проведення заняття, матеріальне забезпечення, настанови і посібники, хід проведення заняття.

План складається з текстуальної і графічної частин. У текстуальній частині тактико-стройового заняття викладаються навчальні питання і час на їх відпрацювання, дії командира, схема тактичних дій, дій тих, які навчаються.

Навчальні питання викладаються в порядку їх відпрацювання з вказанням часу, що відводиться на їх вивчення. У розділі “Дії командира” викладається порядок роботи керівника при відпрацюванні навчальних питань: за якими елементами і які прийоми, дії будуть відпрацьовуватися роздільно, а потім разом, із вказанням часу на відпрацювання того або іншого елементу, у тому числі і нормативів, розбір заняття. Необхідно пам'ятати, що місце закінчення відпрацювання одного елементу (навчального питання) є вихідним пунктом для відпрацювання наступного.

У графічній частині тактико-стройового заняття кольоровими олівцями для кожного питання відображаються вихідна тактична обстановка і можливий (найбільш доцільний) характер дій тих, які навчаються при його відпрацюванні, а також положення підрозділу, що навчається, і противника до початку відпрацювання навчального питання і т. ін.

Крім того, у плані намічаються питання, які будуть відпрацьовуватися при висуванні підрозділу у вихідне положення на заняття, при поверненні в пункт дислокації та при переміщенні до нового місця заняття.

План проведення тактико-стройового заняття затверджують: командир батальйону – за три-чотири дні, командир роти (взводу) – за два-три дні. При цьому затвердження плану повинно стати додатковою формою підготовки керівника заняття, тому що старший командир, вивчаючи поданий план і розмовляючи з керівником, визначає ступінь його підготовленості і, якщо необхідно, дає йому методичні поради, рекомендації з проведення та матеріально-технічного забезпечення заняття.

Після затвердження плану керівник заняття дає підлеглим командирам вказівки щодо підготовки озброєння і військової техніки, матеріально-технічного забезпечення, засобів зв'язку і т. ін., організує підготовку особового складу до заняття.

ІІ.4 Підготовка особового складу до тактико-стройового заняття

Підготовка особового складу підрозділу до тактико-стройового заняття здійснюється під керівництвом командирів відділень і взводів у часи самостійної підготовки, яка планується в розкладі занять роти.

Ця підготовка включає: вивчення та повторення окремих статей Бойового Статуту, настанов, сигналів управління, обов'язків посадових осіб у різних видах бою, умов та показників нормативів з тактичної підготовки і інших предметів навчання, які підлягають відпрацюванню і тренуванню, підготовку озброєння, військової техніки і засобів захисту.

При підготовці до тактичного заняття особовий склад, крім того, повинен вивчити (повторити) організацію, озброєння і тактику дій імовірного противника у залежності від виду бою.

Напередодні тактичного заняття доцільно організувати перегляд навчального кінофільму згідно з темою заняття.

Такий порядок і зміст роботи керівника на етапі підготовки до проведення занять з тактичної підготовки.

Висновки

У бою значна роль у досягненні рішучого успіху належить дрібним підрозділам. От чому в системі бойової підготовки військ велика увага приділяється їхній тактичній підготовці, яка має на меті навчити солдат умілому використанню своєї зброї в бою, рішучим діям при веденні бою на БМД (бронетранспортерах) і в пішому порядку в різних умовах обстановки, способам захисту від засобів масового ураження, а також замінити вибулого із строю свого товариша й командира; навчити підрозділи злагодженим діям при виконанні завдань у різних видах бою й умілому проведенню маневру в комбінації вогню й руху, що є вирішальною умовою досягнення успіху в бою.

Сучасний бій із застосуванням великої кількості танків, артилерії, авіації й інших засобів ураження виявляє сильний моральний вплив на особовий склад. Тому на всіх заняттях з тактичної підготовки необхідно виробляти в солдат, сержантів і офіцерів високе фізичне загартування, силу волі й рішучість, здатність долати великі зони руйнувань, затоплень, пожеж і заражених ділянок місцевості.

Глава ІІІ

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТАКТИКО-СТРОЙОВОГО ЗАНЯТТЯ З ТЕМИ “ВІДДІЛЕННЯ У НАСТУПАЛЬНОМУ БОЮ ПІД ЧАС ЗАХОПЛЕННЯ ОБ'ЄКТУ”. ЗАНЯТТЯ 1А “ДІЇ ВІДДІЛЕННЯ ПРИ ДЕСАНТУВАННІ ПОБЛИЗУ ОБ’ЄКТУ”.

Перед виходом на заняття командир підрозділу шикує його, перевіряє наявність і екіпірування особового складу, озброєння, засоби матеріально-технічного забезпечення, а також знання тими, які навчаються, вимог безпеки.

Тактико-стройове заняття може починатися безпосередньо в розташуванні частини, у вихідному районі. У першому випадку висування у вихідний район та повернення в розташування частини здійснюється на основі тактичної обстановки і використовується для закріплення (відпрацювання) раніше вивчених окремих тактичних прийомів і способів дій за темою даного заняття. Встановлюються необхідні вимоги безпеки при проведенні заняття.

Після прибуття в район заняття керівник шикує підрозділ у дві шеренги, повідомляє тему, навчальні цілі заняття, порядок його проведення і перше навчальне питання. Перевіряє знання особовим складом теоретичних положень за темою заняття.

Потім нагадує прийоми і дії, що будуть відпрацьовуватися, вводить тих, хто навчається, у тактичну обстановку, вказує підлеглим командирам місця для занять, наказує вивести підрозділи на зазначені місця і за командою керівника приступає до відпрацювання першого навчального питання та його першого елементу.

Командир відділення, прибувши з особовим складом на зазначене командиром взводу місце, повідомляє порядок відпрацювання питання за елементами, показує особисто (або залучаючи найбільш підготовлених солдатів) виконання елементу з короткими поясненнями і приступає до його відпрацювання. Місце командира повинно бути вибране з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за діями тих, хто навчається, під час відпрацювання кожного прийому.

Відпрацювання кожного елементу починається в повільному темпі, при цьому основна увага звертається на правильність його виконання, у подальшому темп поступово збільшується до часу, встановленого відповідним нормативом. Помилки, допущені тими, хто навчається, повинні виправлятися вчасно і уміло.

Виявивши загальні помилки в діях особового складу, командир відділення зупиняє дії тих, хто навчається, викликає їх до себе, вказує на допущені помилки, роз’яснює, а якщо необхідно, то і показує, як виконати ті або інші дії, і продовжує тренування доти, поки помилки не будуть усунуті.

Якщо ж помилки допускають окремі військовослужбовці, які навчаються, то зупиняти усіх не потрібно. У цьому випадку на виявлені недоліки потрібно звернути увагу тільки тих, котрі допустили помилки, і домогтися їх усунення в процесі відпрацювання наступних дій.

Тренування можна проводити, застосовуючи різні методичні прийоми: вчити кожного солдата, потоком, вчити одного, а тренувати усіх.

Закінчивши навчання військовослужбовців по одному елементу, командир відділення у такій само послідовності відпрацьовує наступні елементи.

Після відпрацювання навчального питання за елементами командир відділення приступає до тренування військовослужбовців, які навчаються у діях всього навчального питання в цілому. Для цього він змінює напрямок дій тих, хто навчається, домагаючись від солдат правильного і чіткого виконання дій у встановлений нормативом час.

Після відпрацювання навчального питання командир шикує відділення, проводить частковий розбір, потім повідомляє тих, які навчаються, про навчальне питання і порядок його відпрацювання по елементах, доводить тактичну обстановку і приступає до відпрацювання першого елементу в тій же послідовності, що і при відпрацюванні попереднього навчального питання.

Закінчивши, таким чином, відпрацювання всіх навчальних питань, командир відділення проводить розбір. Проведення розбору аналогічне проведенню розбору командира взводу. У встановлений час за командою командира взводу відділення прибуває в зазначене місце, де командири відділення доповідають командиру взводу про закінчення заняття, ступінь засвоєння кожним військовослужбовцем навчальних питань і про недоліки, що мали місце, вилучають невитрачені імітаційні засоби і надалі діють за вказівкою командира взводу.

Командир взводу в ході тактико-стройового заняття, проведеного командирами відділень, по черзі особисто навчає найбільш складним навчальним питанням кожне відділення, і одночасно контролює проведення заняття командирами інших відділень. При необхідності він надає їм допомогу в усуненні допущених помилок при відпрацюванні того або іншого елементу, а також керує мішеневою обстановкою.

Якщо командир взводу проводить тактико-стройове заняття особисто в складі взводу, то порядок його проведення такий самий. Командир взводу знаходиться в такому місці, звідки забезпечується спостереження за діями усіх відділень під час відпрацювання кожного прийому, елементу і навчального питання в комплексному виконанні.

Знайшовши помилки в діях відділень, командир взводу встановленим сигналом зупиняє взвод, викликає до себе всіх тих, які навчаються, або тільки командирів відділень, вказує їм на допущені помилки, роз'яснює, а якщо необхідно, то і показує, залучаючи для цього одне з відділень, як треба правильно діяти, і продовжує тренування, доки помилки не будуть усунуті, а прийом буде виконаний чітко і злагоджено.

Якщо помилки допускають окремі військовослужбовці, зупиняти весь взвод не потрібно. У цьому випадку краще на виявлений недолік звернути увагу командира відділення і запропонувати усунути його в процесі відпрацювання наступних дій шляхом подачі додаткових команд (сигналів), не зупиняючи заняття.

Закінчивши відпрацювання всіх навчальних питань, командир взводу шикує взвод, перевіряє наявність особового складу, озброєння і військової техніки, вилучає невитрачені боєприпаси, засоби імітації і проводить розбір, що є заключною частиною тактико-стройового заняття.

При розборі командир нагадує тему, мету заняття і повідомляє як вони досягнуті, аналізує дії особового складу при відпрацюванні кожного навчального питання, підкріплюючи свої висновки вимогами статутів, настанов і наказів старших командирів, визначає найбільш якісні дії військовослужбовців, відділень і взводу в цілому, а також недоліки в діях тих, які навчаються.

По закінченні розбору командир взводу підбиває підсумки виконання поставлених завдань і визначає результати дій тих, які навчаються, дає вказівки щодо усунення виявлених недоліків. Розбір повинен бути об'єктивним та принциповим.

Висновки

Навчання підрозділів проводиться з метою забезпечення їх постійної готовності до ведення бойових дій у будь-яких умовах обстановки, відповідно до бойового призначення.

Підготовка підрозділів проводиться в ході їх послідовного злагодження (бойового злагодження) в умовах, максимально наближених до бойових.

Злагодження – це навчання військовослужбовців спільним діям у складі підрозділів з наступною підготовкою в складі військової частини для виконання бойових (спеціальних) завдань за призначенням.

Кожен командир (начальник) зобов'язаний безпосередньо керувати бойовою підготовкою підлеглих, постійно удосконалювати професійні знання, методичну майстерність і педагогічну культуру підлеглих командирів, особисто проводити заняття із залученням до навчання 100% особового складу, впроваджувати в бойове навчання використання усього нового, передового, що сприяє підвищенню ефективності навчання і виховання підлеглих.

Тактико-стройові заняття є першим і необхідним ступенем бойового злагодження підрозділів. Якість його підготовки і проведення цілком залежать від особистої підготовки, методичної майстерності командира – керівника заняття і його матеріально-технічного забезпечення.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

При організації і проведенні занять з тактичної підготовки слід неухильно дотримуватися такихпринципів:

ü вчити війська тому, що необхідно на війні;

ü кожен командир навчає своїх підлеглих;

ü наочність і максимальне наближення навчання до обстановки реального бою;

ü систематичність і послідовність навчання;

ü науковість навчання;

ü колективний і індивідуальний підхід до навчання;

ü свідомість, активність і самостійність тих, хто навчається;

ü єдність навчання і військового виховання.

Високий рівень бойової підготовки досягається:

Ø знанням командирами реального стану виучки підрозділів, своєчасною і конкретною постановкою завдань, якісним і цілеспрямованим плануванням заходів бойової підготовки;

Ø суворим виконанням розкладів занять, виключенням зривів і переносів занять, відриву особового складу від бойового навчання;

Ø своєчасною підготовкою і всебічним забезпеченням занять, правильним вибором форм і методів навчання, використанням рекомендацій військової педагогіки і психології;

Ø ефективним використанням навчальної матеріально-технічної бази, її розвитком, удосконаленням і підтриманням в справному стані;

Ø постійним пошуком нових форм і методів навчання військовослужбовців, удосконаленням методичної майстерності керівників занять, узагальненням і поширенням передового досвіду навчання військовослужбовців.

Студент ____________ І.І.Петренко

ЛІТЕРАТУРА

1. Боевой устав ВДВ часть ІІІ (взвод, отделение), М., Воениздат, 1984 г.

2. Тактическая підготовка парашютно-десантного отделения и взвода, М., Воениздат, 1988 г.

3. Методика тактической підготовки стрелкового отделения и взвода воздушно-десантных войск, М., Воениздат, 1963 г.

4. Збірник нормативів з бойової підготовки аеромобільних підрозділів Сухопутних військ ЗСУ.- К.: Видавництво “ Варта”, 2001 р. –128 с.

5. Овтен Л. А. “Как проводить тактико – строевые занятия” -М.: Воениздат, 1962 г. –45с.

6. Тактическая подготовка парашютно-десантного отделения и взвода. М. Воениздат, 1988 г.

7. Методика тактической подготовки отделения и взвода.-М.: Воениздат, 1970 г. –192 с.

8. Програма бойової підготовки аеромобільних підрозділів. –К.: Видавництво “Варта”, 1994 р. –94 с.

9. Розробка і захист кваліфікаційних робіт. Одеса.: ОКВ., 2001 р.

10. Рекомендації механізованим підрозділам щодо дій на полі бою в сучасних умовах. К. -: Головне управління бойової підготовки СВ, 2002 р. – 48с.

11. Меримский В.А. «Тактическая подготовка мотострелкових и танковых подразделений» -М.: Воениздат, 1987 г. –321 с.