I. Флот древньої України

Вступ

Україна споконвічно була великою морською країною, яка відіграла велику роль військового флоту в історії боротьби українського народу за незалежність та героїчні походи і звитяжні подвиги українців на морських просторах заради волі і свободи своєї Вітчизни.
Історія Українського флоту повертається із забуття багато не відомих раніше морських сторінок історії України, подає непросту історію створення сучасних Військово-Морських сил ЗС України, свідком чого був, хронологію розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР і морських походів національного флоту.

Морський напрям у військовій діяльності українського народу завжди займав провідне місце і з ним пов’язані доленосні події в історії нашої країни. За вихід до моря боролися ще з древніх часів, і ця боротьба спонукала розвиток мореплавства і військового флоту. З тих пір флот став виступати не лише військовим а й військово-дипломатичним інструментом держави, що і визначало його роль і місце в системі оборони тих часів.
Море завжди являлося вікном у світ, економічною базою приморських держав, торговим шляхом і... шляхом агресій. Саме з моря і приморського театру протягом віків чатувала найгрізніша небезпека для України. Цей напрям і призвав до життя колиску козацького флоту – Запорожську Січ.
Так розпорядилася історія, що козацьке військо і воєнна організація Січі протягом віків складали конструкцію української влади. В цій конструкції досить часто питання флоту рівнялося питанню утримання свободи українського народу.
Українці як морська нація були здавна широко відомі у світі і шлях до моря у них є давній. Та віки колонізації позбавляли широкі верстви нашого народу доступу до власної історії а морська історія України як наука перестала існувати, так і не ставши окремою сторінкою у загальній військовій історії України.
Протягом віків військовий флот на Чорному морі зображався як створений талантом, розумом і силою виключно одного народу – російського.
Від нашого народу приховувалася інтелектуальна пам’ять про важливі події минулого та боротьба предків за вихід до моря. Що приховати було неможливо як, наприклад, видатні морські десантні операції козацького флоту у боротьбі за вихід імперії до її споконвічних приморських земель під орудою талановитих етнічних українців воєначальників.

Мусимо віднайти, знати і пам’ятати імена тих, хто виборював Україні шлях до моря, в їх іменах і подвигах, в пам’яті їх – наша сила. Флот, як військовий організм, без історичного досвіду і історичної пам’яті про звитягу предків приречений на поразку. Як справедливо писав досвідчений старий воїн, автор безсмертної „Енеїди” Іван Котляревський „Любов к Отчизні де герої, там вража сила не устоїть, там грудь сильніша од гармати ”.
І, на кінець, мусимо оприлюднити безперервний віковічний шлях України до моря та донести до суспільства його сучасне значення у житті нашого народу. Україна не є якимось винятком серед морських держав світу і її морські шляхи з кожним роком набирають все більшого значення як для національної економіки, так і для національної безпеки.
Правомірним, на наш погляд, є виділення морської історії України окремою сторінкою історії українського війська і історії держави, яка була і є великою європейською морською країною. На кожному етапі історичного минулого флот водночас був складовою і окремою частиною Українського війська. Тому цілком логічним є поява розділів морської історії, які відображають етапи державного розвитку нашого народу.

I. Флот древньої України

Із древніх часів наш народ, розселений в басейні Чорного і Азовського морів з багатою мережею придатних для судоходства розвивав судно- і мореплавство. В ті часи судноплавство було основним засобом зв’язку, найлегшою і найдоступнішою дорогою між населеними пунктами в лісових пущах, засобом торгівлі між ними і розвиток суднобудівництва спонукали у першу чергу причини економічні. Значну роль у розвитку суднобудівництва і мореплавства відігравало рибальство, яке займало значне місце в харчуванні людей. А освоєння нових причорноморських земель, їх колонізація, налагодження економічних зв’язків з сусідніми народами та необхідність забезпечення безпеки торгових шляхів викликали причини і військові. Море і широкі тихоплинні суднохідні ріки України, як найлегші і найдоступніші шляхи, таїли в собі і значну небезпеку від ворогів, яка не поступалася небезпеці степу, тому вимагали відповідного захисту.
Розвитку вітчизняного мореплавства у значній мірі сприяв і річково-морський торговий шлях Дніпром „із варяг у греки”, який істотно впливав на економічні взаємовідносини в усьому Середземноморському басейні. Торгівля наших предків створювала конкуренцію візантійській і римській торгівлі. І це приводило до війн, якими в ті часи й вирішували долю міжнародних суперечок і конфліктів. Тож Україна споконвіків розвивалася як морська держава бо іншої можливості їй історія не надавала.
Авторитетні історичні джерела беззастережно свідчать, що наші далекі предки були майстрами мореплавства: володіючи протягом тривалого часу морським побережжям від Дунаю до Дону, східні слов’яни-анти ще до виникнення Київської держави накопичили значний досвід мореплавання, а Чорне море було для них рідною стихією. Ці переможні морські походи лише підтверджують істину, що для наших предків тривалі і великі морські походи ще на початку першого тисячоліття були звичною справою та визначали роль флоту в міжнародних стосунках тих далеких часів.