ІV. Військово-Морські сили Збройних Сил України

Історія відродження і будівництва Військово-Морських сил незалежної України тривала і виснажлива боротьба за флот в кінці XX-го століття нагадує жертовну боротьбу за флот часу національно-визвольних змагань на початку того ж століття. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України, розвиваючи положення прийнятої ще 16 червня 1991 року Декларації „Про державний суверенітет України”, проголосила „Акт про незалежність України”. Того ж дня Верховна Рада прийняла і постанову „Про військові формування в Україні”, якою поклала початок будівництву національних Збройних Сил України на базі військових формувань, що дислокувалися на території України. Акт про незалежність став ствердженням вікової мрії українського народу, підсумком тривалої і жертовної боротьби за волю, свободу і незалежність України його кращих синів і дочок.
Проголошення Верховною Радою Акту про незалежність України проходило в непростій політичній ситуації в СРСР.

На початку червня 1992 року було завершено в Миколаєві будівництво ракетного крейсера, який дістав назву „Україна” та корабля спеціального призначення „Славутич”, сторожових кораблів, які стояли на стапелях керченського заводу „Залив”, малих протичовнових кораблів на київському суднобудівному заводі „Ленінська кузня” та десантних кораблів на повітряній подушці в Феодосії.

Найважливішими з завдань були перші в історії Українського флоту оперативно-тактичні навчання „Море-96”, та похід загону бойових кораблів до США, вранці, 30 липня 1996 року, на перші в історії Українського флоту оперативно-тактичні навчання „Море-96” в море організовано вийшли 14 бойових кораблів і суден Військово-Морських сил України. Їх прикриття з повітря здійснювала морська авіація ВМС, в ролі сил підтримки були задіяні винищувачі ВПС та частини ППО Одеського воєнного округу. Протягом цих перших широкомасштабних навчань фрегат „Гетьман Сагайдачний”, великий десантний корабель „Костянтин Ольшанський” з десантом морської піхоти на борту, корвети „Луцьк”, „Вінниця”, „Чернігів” і „Хмельницький”, ракетний катер „Каховка”, розвідувальний корабель „Сімферополь” та судна забезпечення в різних районах Чорного моря відпрацювали взаємодію сил в ході операції по проводці конвою, виконали низку протичовнових задач, відбивали атаки повітряного десанту і вели бій за висадку десанту. Всього в навчаннях прийняло участь майже 2, 5 тисяч чоловік.
Професійне свято українських моряків народилося в морі і в основі його лежать героїчні звершення і ратні подвиги княжих морських лодій древніх часів, боротьба козацьких ескадр за право на життя і звитяжна боротьба сучасних українців за право на флот і Чорне море, воно стало символом морської слави і звитяги всіх поколінь українських моряків.
Ніколи до того часу Український прапор не майорів в океані Західної півкулі. Проносячи його тими ревучими широтами, українські моряки мали ще здати іспит на професійну майстерність і тим самим увінчати свою перемогу в складному протистоянні за Севастополь і флот.
Океанський похід загону кораблів ВМС до США певною мірою змінив ситуацію в Севастополі. Тут мало хто з військових моряків досягав узбережжя США. Тож проводжали українські кораблі одні з гордістю, інші – з заздрістю. Деякі ждали часу, коли вони почнуть тонути в океані.
1 вересня 1996 року, на зло всім ворогам і тропічним ураганам, пройшовши 6000 миль, українські кораблі прибули до військово-морської бази США Норфолк. Перший трансатлантичний похід і візит українських кораблів до США став справжнім військово-дипломатичним проривом в світ. Протягом 64 діб походу українські моряки успішно подолали 12 тисяч морських миль, здійснили ряд ділових заходів в різні іноземні порти, провели на базі експедиційних сил морської піхоти ВМС США в Кемп-Леджуні американо-українські навчання морської піхоти „Осінні союзники-2” та низку спільних корабельних навчань з американськими колегами. Це був вінець надзвичайних зусиль всіх категорій особового складу, зусиль народу, їхньою спільною перемогою в боротьбі за вільний шлях до моря, за Україну як морську державу..

Український флот став нараховувати більше 100 бойових кораблів і суден, морську авіагрупу, бригаду морської піхоти та частини спеціального призначення.
Найголовнішим завдання Військово-Морських сил стало формування родів сил Українського флоту та повернення життя до прийнятих після розподілу кораблів, суден, військових частин і установ.
Після завершення „Фарватеру миру”, фрегат „Гетьман Сагайдачний” здійснив візит до російського порту Новоросійськ.
Міжнародна співпраця стала постійною складовою планів діяльності і бойової підготовки Українського флоту. Міжнародні навчання „Сі Бриз”, „Бриз”, „Кооператив партнер”, „Чорноморське партнерство” стали проводитися щорічно. Проведення „Сі Бризу” планувалися не лише в Чорному а навіть і в Егейському та Середземному морях. Військово-Морські сили Збройних Сил України за 23 років свого розвитку пройшли шлях, вартий століття. Весь період їх існування підтверджує, що створювалися вони для забезпечення миру і злагоди в нашій країні на кращих військово-морських традиціях українського народу для захисту волі, свободи і морських інтересів рідного країни. Морська слава України і флотські досягнення знані у світі – вони мечем княжих воїв і козацькою пікою навічно вписані в древні літописи і хроніки літописців. Вони зорять у потужних ракетних і артилерійських залпах, полощуться на флотських вимпелах румбами світового океану. Поступ Українського флоту громом гримить з сивих століть і не дає нікому з нас спинитися у дні сущому. В цій поступі – дух славетних князів Аскольда і Володимира, незламного козацького духу і звитяги героїв флоту УНР, героїзм учасників штурму Сапун-гори. В нім - віра в наш народ, його твердий поступ до волі, що передається із роду в рід відколи постала земля наша, і вона не знищенна як неопалима купина.