💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Організація змісту освіти. Її принципи та підходи (лінійний, концентричний).

Для передачі соціального досвіду від одного покоління до іншого необхідно створити інформаційно-технологічну систему, здатну:

· відібрати з наявного соціального досвіду головне, кількісно й якісно здатне до засвоєння;

· створити низку документів, здадтних донести його до реальних користувачів (керівників шкіл, учителів, учнів);

· технологічно забезпечити реалізацію навчального процесу.

Добір змісту навчання здійснюється відповідно до цілей педагогічного процесу, наукових досягнень у різних галузях знань, зважаючи на соціальні й особистісні потреби та реальні можливості педагогічних систем. В основі побудови змісту навчання лежать загальні принципи педагогічного процесу, конкретизовані в обраному напрямку. Це принципи:

· гуманизації, що забезпечує пріоритет загальнолюдських цінностей, збереження здоров'я людини та вільний розвиток особистості;

· науковості, що проявляється у відповідності пропонованих для вивчення в школі знань останнім досягненням наукового, соціального та культурного прогресу;

· історизму, що означає відтворення вшкільних курсах історії розвитку тієї чи іншої галузі знань, висвітлення діяльності видатних учених, використання історично-цінного досвіду в сучасних умовах;

· системності, що вимагає розгляду знань, які вивчаються, та умінь, які формуються, у певній системі, а також побудову окремих навчальних курсів і всього змісту навчання як систем, що входять одна в одну й у загальну систему людської культури;

· послідовності, який полягає в плануванні змісту навчання, що проходить шлях від простого до складного, дн кожне нове знання спирається на попереднє, випливає з нього й стає основою для наступного;

· зв'язку з життям, як способу верифікації (перевірки) дієвості знань, що вивчаються, та універсального засобу підкріплення шкільної освіти реальною практикою;

· відповідності змісту навчання можливостям учителя, віковим особливостям і рівню підготовленості школярів і, в той же час, забезпечення роботи на високому рівні складності;

· доступності, обумовленої структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у навчальних книгах, порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів тощо.

Для якісного засвоєння змісту навчання він повинен бути структурованим. В процесі вибору структури його організації враховуються цілі навчання, вимоги до рівнів навченості, характер матеріалу, що вивчається, особливості пізнавальної діяльності учнів, яким адресовано певний зміст навчання.

Історично склалося кілька підходів до структурування змісту навчання. Основні з них – лінійний, концентричний, спіралевидний і змішаний.

При лінійній структурі окремі частини навчального матеріалу утворюють безперервну послідовність тісно пов'язаних між собою ланок, що відпрацьовуються за час шкільного навчання тільки один раз. Така структура виправдовує себе при вивченні літератури, історії, музики тощо.

Концентрична структура передбачає кількаразове повернення матеріалу, що вивчається, при поступовому його розширенні, збагаченні новими даними, зв'язками та залежностями. На перших ступенях навчання даються елементарні уявлення, що поступово поглиблюються та розширюються в процесі теоретичних і практичних надбань, а також зростання пізнавальних можливостей дитини. Ця структура широко використовується при вивченні фізики, хімії, біології.

Спіралевидна структура характеризується тим, що учні, не втрачаючи з поля зору вихідну проблему, поступово розширюють і поглиблюють коло пов'язаних із нею знань. У спіралевидній структурі немає перерв, характерних для концентричної, немає в ній і одноразовості, властивої лінійній структурі. Найбільш ефективною спіралевидна структура виявляється при організації змісту суспільних, педагогічних і психологічних дисциплін та мов.

Укладачі навчальних книг сьогодні все частіше застосовують змішану структуру, яка являє собою комбінацію трьох попередніх. Вона дозволяє маневрувати при організації змісту навчання, викладаючи окремі його частини різними способами.

Основними документами, що відбивають зміст освіти, є навчальні плани, програми та навчальна література. відібрати з наявного соціального досвіду основне, кількісно і якісно придатне до засвоєння;

· створити ряд документів, здатних донести його до реальних користувачів (керівників шкіл, учителів, учнів);

· технологічно забезпечити реалізацію навчального процесу.

3. Навчальні плани сучасної школи. Їх складові частини та різновиди.

Навчальні плани відносяться до нормативних документів, що визначають режим и зміст роботи сучасної школи. А саме:

· тривалість навчального року, чвертей (семестрів) і канікул;

· повний перелік предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі;

· розподіл предметів за ступенями школи та за роками навчання;

· кількість навчальних годин з кожного предмету на весь час навчання і на вивчення в кожнім класі;

· кількість годин на тиждень, відведених для вивчення кожного предмету;

· загальне тижневе навантаження учнів;

· структура та тривалість практикумів, табірних зборів тощо.

Змістовно навчальні плани в Україні містять у собі державний і шкільний компоненти.

Державний компонент націлений на забезпечення соціально необхідного обсягу й рівня освіти в країні. Він відпрацьовується й методично забезпечується структурами Міністурства освіти і науки України. До складу державного компонента входять обов'язкові для вивчення:

· літературно-мовні предмети (рідна, державна й іноземні мови та літератури);

· математика й основи інформатики;

· суспільні дисципліни (історія, географія з елементами економіки, правознавстіо);

· природничі предмети (фізика, хімія, біологія з елементами екології);

· предмети естетичного циклу (музика, образотворче мистецтво);

· трудове навчання та фізична культура.

Шкільний компонет відібрати з наявного соціального досвіду основне, кількісно і якісно придатне до засвоєння;

· створити ряд документів, здатних донести його до реальних користувачів (керівників шкіл, учителів, учнів);

·технологічно забезпечити реалізацію навчального процесу.

Добір змісту навчання здійснюється відповідно до цілей педагогічного процесу, наукових досягнень у різних галузях знань, зважаючи на соціальні й особистісні потреби та реальні можливості педагогічних систем. В основі побудови змісту навчання лежать з агальні принципи педагогічного процесу, конкретизовані в обраному напрямку. Це принципи:

· гуманізації, що забезпечує пріоритет загальнолюдських цінностей, збереження здоров'я людини та вільний розвиток особистості;

· науковості, щопроявляється у відповідності пропонованих для вивчення в школі знань останнім досягненням наукового, соціального та культурного прогресу;

· історизму, що означає відтворення в шкільних курсах історії розвитку тієї чи іншої галузі знань, висвітлення діяльності видатних учених, використання історично-цінного досвіду в сучасних умовах;

· системності, що вимагає розгляду знань, які вивчаються, та умінь, які формуються, у певній системі, а також побудову окремих навчальних курсів і всього змісту навчання як систем, що входять одна в одну й у загальну систему людської культури;

· послідовності, який полягає в плануванні змісту навчання, що проходить шлях від простого до складного, де кожне нове знання спирається на попереднє, випливає з нього й стає основою для наступного.

· зв'язку з життям, як способу верифікації (перевірки) дієвості знань, що вивчаються, та універсального засобу підкріплення шкільної освіти реальною практикою;

· відповідності змісту навчання можливостям учителя, віковим особливостям і рівню підготовленості школярів і, в той же час, забезпечення роботи на високому рівні труднощів;

· доступності, обумовленої структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у навчальних книгах, порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів тощо [40, 20-21].

Для якісного засвоєння змісту навчання він повинен бути структурованим. При виборі структури його організації враховуються цілі навчання, вимоги до рівнів навченості, характер матеріалу, що вивчається, особливості пізнавальної діяльності учнів, яким адресовано певний зміст навчання.

Історично склалося кілька підходів до структурування змісту навчання. Основні з них – лінійний, концентричний, спіралевидний і змішаний
[44, 322].

·При лінійній структурі окремі частини навчального матеріалу утворюють безперервну послідовність тісно пов'язаних між собою ланок, що відпрацьовуються за час шкільного навчання тільки один раз. Така структура виправдує себе при вивченні літератури, історії, музики тощо.

· Концентрична структура припускає кількаразове повернення матеріалу, що вивчається, при поступовому його розширенні, збагаченні новими даними, зв'язками та залежностями. На перших ступенях навчання даються елементарні уявлення, що поступово поглиблюються та розширюються в процесі теоретичних і практичних надбань а також зростання пізнавальних можливостей дитини. Ця структура широко використовується при вивченні фізики, хімії, біології.

· Спіралевидна структура характеризується тим, що учні, не втрачаючи з поля зору вихідну проблему, поступово розширюють і поглиблюють коло пов'язаних із нею знань. У спіралевидній структурі немає перерв, характерних для концентричної, немає в ній і одноразовості, властивої лінійній структурі. Найбільш ефективною спіралевидна структура виявляється при організації змісту суспільних, педагогічних і психологічних дисциплін та мов.

·Укладачі навчальних книг сьогодні все частіше застосовують змішану структуру, що являє собою комбінацію трьох попередніх. Вона дозволяє маневрувати при організації змісту навчання, викладаючи окремі його частини різними способами.

Для передачі соціального досвіду від одного покоління до іншого необхідно створити інформаційно-технологічну систему, здатну:

· відібрати з наявного соціального досвіду основне, кількісно і якісно придатне до засвоєння;

· створити ряд документів, здатних донести його до реальних користувачів (керівників шкіл, учителів, учнів);

·технологічно забезпечити реалізацію навчального процесу.

Добір змісту навчання здійснюється відповідно до цілей педагогічного процесу, наукових досягнень у різних галузях знань, зважаючи на соціальні й особистісні потреби та реальні можливості педагогічних систем. В основі побудови змісту навчання лежать з агальні принципи педагогічного процесу, конкретизовані в обраному напрямку. Це принципи:

· гуманізації, що забезпечує пріоритет загальнолюдських цінностей, збереження здоров'я людини та вільний розвиток особистості;

· науковості, щопроявляється у відповідності пропонованих для вивчення в школі знань останнім досягненням наукового, соціального та культурного прогресу;

· історизму, що означає відтворення в шкільних курсах історії розвитку тієї чи іншої галузі знань, висвітлення діяльності видатних учених, використання історично-цінного досвіду в сучасних умовах;

· системності, що вимагає розгляду знань, які вивчаються, та умінь, які формуються, у певній системі, а також побудову окремих навчальних курсів і всього змісту навчання як систем, що входять одна в одну й у загальну систему людської культури;

· послідовності, який полягає в плануванні змісту навчання, що проходить шлях від простого до складного, де кожне нове знання спирається на попереднє, випливає з нього й стає основою для наступного.

· зв'язку з життям, як способу верифікації (перевірки) дієвості знань, що вивчаються, та універсального засобу підкріплення шкільної освіти реальною практикою;

· відповідності змісту навчання можливостям учителя, віковим особливостям і рівню підготовленості школярів і, в той же час, забезпечення роботи на високому рівні труднощів;

· доступності, обумовленої структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у навчальних книгах, порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів тощо [40, 20-21].

Для якісного засвоєння змісту навчання він повинен бути структурованим. При виборі структури його організації враховуються цілі навчання, вимоги до рівнів навченості, характер матеріалу, що вивчається, особливості пізнавальної діяльності учнів, яким адресовано певний зміст навчання.

Історично склалося кілька підходів до структурування змісту навчання. Основні з них – лінійний, концентричний, спіралевидний і змішаний
[44, 322].

·При лінійній структурі окремі частини навчального матеріалу утворюють безперервну послідовність тісно пов'язаних між собою ланок, що відпрацьовуються за час шкільного навчання тільки один раз. Така структура виправдує себе при вивченні літератури, історії, музики тощо.

· Концентрична структура припускає кількаразове повернення матеріалу, що вивчається, при поступовому його розширенні, збагаченні новими даними, зв'язками та залежностями. На перших ступенях навчання даються елементарні уявлення, що поступово поглиблюються та розширюються в процесі теоретичних і практичних надбань а також зростання пізнавальних можливостей дитини. Ця структура широко використовується при вивченні фізики, хімії, біології.

· Спіралевидна структура характеризується тим, що учні, не втрачаючи з поля зору вихідну проблему, поступово розширюють і поглиблюють коло пов'язаних із нею знань. У спіралевидній структурі немає перерв, характерних для концентричної, немає в ній і одноразовості, властивої лінійній структурі. Найбільш ефективною спіралевидна структура виявляється при організації змісту суспільних, педагогічних і психологічних дисциплін та мов.

·Укладачі навчальних книг сьогодні все частіше застосовують змішану структуру, що являє собою комбінацію трьох попередніх. Вона дозволяє маневрувати при організації змісту навчання, викладаючи окремі його частини різними способами.

Основними документами, що відбивають зміст освіти, є навчальні плани, програми та навчальна література. 2. МАТЕРІАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТУ НАВЧАННЯ В ДЕРЖАВНИХ ДОКУМЕНТАХ І В НАВЧАЛЬНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Для передачі соціального досвіду від одного покоління до іншого необхідно створити інформаційно-технологічну систему, здатну:

· відібрати з наявного соціального досвіду основне, кількісно і якісно придатне до засвоєння;

· створити ряд документів, здатних донести його до реальних користувачів (керівників шкіл, учителів, учнів);

·технологічно забезпечити реалізацію навчального процесу.

Добір змісту навчання здійснюється відповідно до цілей педагогічного процесу, наукових досягнень у різних галузях знань, зважаючи на соціальні й особистісні потреби та реальні можливості педагогічних систем. В основі побудови змісту навчання лежать з агальні принципи педагогічного процесу, конкретизовані в обраному напрямку. Це принципи:

· гуманізації, що забезпечує пріоритет загальнолюдських цінностей, збереження здоров'я людини та вільний розвиток особистості;

· науковості, щопроявляється у відповідності пропонованих для вивчення в школі знань останнім досягненням наукового, соціального та культурного прогресу;

· історизму, що означає відтворення в шкільних курсах історії розвитку тієї чи іншої галузі знань, висвітлення діяльності видатних учених, використання історично-цінного досвіду в сучасних умовах;

· системності, що вимагає розгляду знань, які вивчаються, та умінь, які формуються, у певній системі, а також побудову окремих навчальних курсів і всього змісту навчання як систем, що входять одна в одну й у загальну систему людської культури;

· послідовності, який полягає в плануванні змісту навчання, що проходить шлях від простого до складного, де кожне нове знання спирається на попереднє, випливає з нього й стає основою для наступного.

· зв'язку з життям, як способу верифікації (перевірки) дієвості знань, що вивчаються, та універсального засобу підкріплення шкільної освіти реальною практикою;

· відповідності змісту навчання можливостям учителя, віковим особливостям і рівню підготовленості школярів і, в той же час, забезпечення роботи на високому рівні труднощів;

· доступності, обумовленої структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у навчальних книгах, порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів тощо [40, 20-21].

Для якісного засвоєння змісту навчання він повинен бути структурованим. При виборі структури його організації враховуються цілі навчання, вимоги до рівнів навченості, характер матеріалу, що вивчається, особливості пізнавальної діяльності учнів, яким адресовано певний зміст навчання.

Історично склалося кілька підходів до структурування змісту навчання. Основні з них – лінійний, концентричний, спіралевидний і змішаний
[44, 322].

·При лінійній структурі окремі частини навчального матеріалу утворюють безперервну послідовність тісно пов'язаних між собою ланок, що відпрацьовуються за час шкільного навчання тільки один раз. Така структура виправдує себе при вивченні літератури, історії, музики тощо.

· Концентрична структура припускає кількаразове повернення матеріалу, що вивчається, при поступовому його розширенні, збагаченні новими даними, зв'язками та залежностями. На перших ступенях навчання даються елементарні уявлення, що поступово поглиблюються та розширюються в процесі теоретичних і практичних надбань а також зростання пізнавальних можливостей дитини. Ця структура широко використовується при вивченні фізики, хімії, біології.

· Спіралевидна структура характеризується тим, що учні, не втрачаючи з поля зору вихідну проблему, поступово розширюють і поглиблюють коло пов'язаних із нею знань. У спіралевидній структурі немає перерв, характерних для концентричної, немає в ній і одноразовості, властивої лінійній структурі. Найбільш ефективною спіралевидна структура виявляється при організації змісту суспільних, педагогічних і психологічних дисциплін та мов.

·Укладачі навчальних книг сьогодні все частіше застосовують змішану структуру, що являє собою комбінацію трьох попередніх. Вона дозволяє маневрувати при організації змісту навчання, викладаючи окремі його частини різними способами.

·Основними документами, що відбивають зміст освіти, є навчальні плани, програми та навчальна література.

1. Навчальні плани відносяться до нормативних документів, що визначають режим і зміст роботи сучасної школи. А саме:

· тривалість навчального року, чвертей (семестрів) і канікул;

·повний перелік предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі;

· розподіл предметів за ступенями школи та за роками навчання;

· кількість навчальних годин з кожного предмету на весь час навчання і на вивчення в кожнім класі;

·кількість годин на тиждень, відведених для вивчення кожного предмету;

· загальне тижневе навантаження учнів;

·структуру і тривалість практикумів, табірних зборів тощо.

Змістовно навчальні плани в Україні містять у собі державний і шкільний компоненти.

Державний компонент націлений на забезпечення соціально необхідного обсягу й рівня освіти в країні. Він відпрацьовується й методично забезпечується структурами Міністерства освіти і науки України. До складу державного компонента входять обов'язкові для вивчення

· літературно-мовні предмети (рідна, державна й іноземна мови та літератури),

· математика й основи інформатики,

· суспільні дисципліни (історія, географія з елементами економіки, правознавство),

· природничі предмети (фізика, хімія, біологія з елементами екології),

·предмети естетичного циклу (музика, образотворче мистецтво),

· трудове навчання та фізична культура.

2. МАТЕРІАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТУ НАВЧАННЯ В ДЕРЖАВНИХ ДОКУМЕНТАХ І В НАВЧАЛЬНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Для передачі соціального досвіду від одного покоління до іншого необхідно створити інформаційно-технологічну систему, здатну:

· відібрати з наявного соціального досвіду основне, кількісно і якісно придатне до засвоєння;

· створити ряд документів, здатних донести його до реальних користувачів (керівників шкіл, учителів, учнів);

·технологічно забезпечити реалізацію навчального процесу.

Добір змісту навчання здійснюється відповідно до цілей педагогічного процесу, наукових досягнень у різних галузях знань, зважаючи на соціальні й особистісні потреби та реальні можливості педагогічних систем. В основі побудови змісту навчання лежать з агальні принципи педагогічного процесу, конкретизовані в обраному напрямку. Це принципи:

· гуманізації, що забезпечує пріоритет загальнолюдських цінностей, збереження здоров'я людини та вільний розвиток особистості;

· науковості, щопроявляється у відповідності пропонованих для вивчення в школі знань останнім досягненням наукового, соціального та культурного прогресу;

· історизму, що означає відтворення в шкільних курсах історії розвитку тієї чи іншої галузі знань, висвітлення діяльності видатних учених, використання історично-цінного досвіду в сучасних умовах;

· системності, що вимагає розгляду знань, які вивчаються, та умінь, які формуються, у певній системі, а також побудову окремих навчальних курсів і всього змісту навчання як систем, що входять одна в одну й у загальну систему людської культури;

· послідовності, який полягає в плануванні змісту навчання, що проходить шлях від простого до складного, де кожне нове знання спирається на попереднє, випливає з нього й стає основою для наступного.

· зв'язку з життям, як способу верифікації (перевірки) дієвості знань, що вивчаються, та універсального засобу підкріплення шкільної освіти реальною практикою;

· відповідності змісту навчання можливостям учителя, віковим особливостям і рівню підготовленості школярів і, в той же час, забезпечення роботи на високому рівні труднощів;

· доступності, обумовленої структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у навчальних книгах, порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів тощо [40, 20-21].

Для якісного засвоєння змісту навчання він повинен бути структурованим. При виборі структури його організації враховуються цілі навчання, вимоги до рівнів навченості, характер матеріалу, що вивчається, особливості пізнавальної діяльності учнів, яким адресовано певний зміст навчання.

Історично склалося кілька підходів до структурування змісту навчання. Основні з них – лінійний, концентричний, спіралевидний і змішаний
[44, 322].

·При лінійній структурі окремі частини навчального матеріалу утворюють безперервну послідовність тісно пов'язаних між собою ланок, що відпрацьовуються за час шкільного навчання тільки один раз. Така структура виправдує себе при вивченні літератури, історії, музики тощо.

· Концентрична структура припускає кількаразове повернення матеріалу, що вивчається, при поступовому його розширенні, збагаченні новими даними, зв'язками та залежностями. На перших ступенях навчання даються елементарні уявлення, що поступово поглиблюються та розширюються в процесі теоретичних і практичних надбань а також зростання пізнавальних можливостей дитини. Ця структура широко використовується при вивченні фізики, хімії, біології.

· Спіралевидна структура характеризується тим, що учні, не втрачаючи з поля зору вихідну проблему, поступово розширюють і поглиблюють коло пов'язаних із нею знань. У спіралевидній структурі немає перерв, характерних для концентричної, немає в ній і одноразовості, властивої лінійній структурі. Найбільш ефективною спіралевидна структура виявляється при організації змісту суспільних, педагогічних і психологічних дисциплін та мов.

·Укладачі навчальних книг сьогодні все частіше застосовують змішану структуру, що являє собою комбінацію трьох попередніх. Вона дозволяє маневрувати при організації змісту навчання, викладаючи окремі його частини різними способами.

·Основними документами, що відбивають зміст освіти, є навчальні плани, програми та навчальна література.

1. Навчальні плани відносяться до нормативних документів, що визначають режим і зміст роботи сучасної школи. А саме:

· тривалість навчального року, чвертей (семестрів) і канікул;

·повний перелік предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі;

· розподіл предметів за ступенями школи та за роками навчання;

· кількість навчальних годин з кожного предмету на весь час навчання і на вивчення в кожнім класі;

·кількість годин на тиждень, відведених для вивчення кожного предмету;

· загальне тижневе навантаження учнів;

·структуру і тривалість практикумів, табірних зборів тощо.

Змістовно навчальні плани в Україні містять у собі державний і шкільний компоненти.

Державний компонент націлений на забезпечення соціально необхідного обсягу й рівня освіти в країні. Він відпрацьовується й методично забезпечується структурами Міністерства освіти і науки України. До складу державного компонента входять обов'язкові для вивчення

· літературно-мовні предмети (рідна, державна й іноземна мови та літератури),

· математика й основи інформатики,

· суспільні дисципліни (історія, географія з елементами економіки, правознавство),

· природничі предмети (фізика, хімія, біологія з елементами екології),

·предмети естетичного циклу (музика, образотворче мистецтво),

· трудове навчання та фізична культура.

навчального плану з'явився в противагу єдиному, обов'язковому, однаковому для всіх навчальному плану радянського періоду. Його метою є забезпечення індивідуалізації та диференціації навчання в сучасній школі.

Навчальний час, що відводиться на вивчення шкільного компонента, складає, в середньому, 24–26%, а в старший класах – 35-40%. Рада школи використовує цей резерв для задоволення дитячих потреб у компенсаційних і розвиваючих заняттях, у поглибленому вивченні окремих предметів, у заняттях за індивідуальним планом. У даний час спостерігається тенденція до збільшення частки шкільного компонента в загальноосвітній школі. Відбувається це за рахунок уведення інтегрованих курсів.

У шкільному компоненті реалізуються регіональні особливості й враховуються умови, в яких працює школа. До цієї частини навчального плану входять:

· профільне навчання, що передбачає збільшення кількості годин на предмети, які відповідають профілю школи, та реалізацію допрофесійної підготовки старшокласників;

· обов'язкові предмети за вибором, що дозволяють поглибити мовні знання й уміння школярів, їх математичну, естетичну, спортивну й ін. підготовку, доповнити державний компонент курсами культурологічної, економічної, екологічної спрямованості, передбачити спеціальні заняття з охорони життя та здоров'я дітей;

· необов'язкові предмети за вибором – факультативи, гуртки, студії, об'єднання тощо.

Міністерство освіти і науки України розробляє Типові (базисні) навчальні плани для різних видів шкіл. Вони складаються з інваріантної частини (державний компонент) та варіативної (шкільний компонент) і являють собою розбивку навчальних годин за роками навчання з урахуванням припустимого щотижневого навантаження учнів.

На основі базисного навчального плану та його варіантів кожна школа складає й затверджує робочий план на навчальний рік. Він може являти собою один з міністерських варіантів, може комбінувати різні варіанти початкової, основної та старшої ланок навчання або поєднувати їх окремі елементи. Обов'язковим при цьому є конкретне відпрацьовування та наповнення шкільного компонента навчального плану.

Творчі педагогічні колективи мають можливість працювати за перспективним експериментальним планом, де в якості обов'язкових фігурують п'ять навчальних дисциплін, серед них – інтегрований курс «Природознавство». Інші предмети відповідно до своїх схильностей та інтересів діти вибирають самі.