Розділ 1.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасна освітня ситуація характеризується становленням гуманістичної парадигми, яка має інші, відмінні від традиційних, підходи до організації навчального процесу, засновані на концепції особистісно-орієнтованого навчання. Його основною метою є забезпечення розвитку та саморозвитку особистості на основі виявлення її індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання та результатів її предметної діяльності.

Класно-урочна система навчання, відігравши у свій час надзвичайно прогресивну роль, поступово закостеніла, припинила розвиватися і фактично почала гальмувати подальший розвиток системи навчання. В нових умовах, коли метою освіти проголошується всебічний розвиток особистості як найвищої цінності, урок у сучасному його закостенілому вигляді став перешкодою на шляху виконання поставленої мети.

Сьогодні творчі пошуки вчителів зосереджені на реформуванні традиційного уроку, на подоланні стереотипів щодо мети, завдань, тривалості уроку, його структури, складу учнів, методів роботи вчителів та учнів, способів їх організації. Зусилля методистів спрямовані на те, щоб надати уроку гнучкості, зробити його високоефективним, максимально наблизити до потреб розвитку кожного учня.

Навчання повинно бути не лише корисним для школярів, але й цікавим. Із середини 80-х років у вітчизняній школі виявлено небезпечну тенденцію зниження інтересу школярів до занять. На загострення проблеми масова практика відреагувала так званими нестандартними уроками, головною метою яких є збудження та втримання пізнавального інтересу учнів.

Нетрадиційний урок − це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну (невстановлену) структуру та незвичайний задум й організаційну структуру. Проте погляди педагогів на нестандартні уроки розбігаються: одні бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи, а інші, навпаки, вважають такі уроки небезпечним порушенням педагогічних принципів, вимушеним відступом педагогів під натиском ледачих учнів, які не бажають і не вміють серйозно працювати.

Проблема впровадження нетрадиційних уроків у навчальний процес досить широко розглядається у педагогічній науці і практиці. Серед вчених, що її досліджують, слід назвати К. Баханова, М. Врубльовську, В. Паламарчук, О. Пометун, О. Стадника, В. Шарко та ін.

Значний внесок у розробку теоретичної сторони питання зробила, зокрема, В.Паламарчук. Вона визначила зміст поняття “нетрадиційний урок”, розробила класифікацію цієї форми його організації, структуру основних його типів, обґрунтувала творчий характер підходу до їх вибору і змісту.

Умови застосування нестандартних уроків в системі шкільної освіти розкрили, перевірили на практиці і висвітлили у своїх публікаціях Л. Буркова, М. Гадяцький, В. Корнєєв, Т. Кучеренко, Г. Селевко та ін.

Однак, ще й сьогодні нестандартні уроки повільно впроваджуються у практику роботи вчителя. Основні методичні і теоретичні положення, пов’язані з їх застосуванням, недостатньо обґрунтовані, не розроблені у повній мірі і питання їх практичного використання.

Враховуючи актуальність даної проблеми, її наукову та практичну значущість, було визначено тему нашого дослідження − “Нетрадиційні уроки при вивченні історії”.

Мета дослідження: визначити теоретичні і практичні умови використання нетрадиційних уроків у процесі навчання історії.

Завдання дослідження:

1. Вивчити та проаналізувати наукові джерела із питань виникнення нетрадиційного уроку, його суті, класифікації;

2. Розкрити теоретичні основи нетрадиційного уроку як форми організації навчання;

3. Висвітлити різні підходи до типології нестандартного уроку;

4. Розкрити особливості проведення нетрадиційних уроків з історії у середніх класах загальноосвітньої школи.

Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес у сучасній загальноосвітній школі.

Предмет дослідження: специфіка використання нетрадиційних уроків при вивченні історії.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися такі методи, як аналіз науково-педагогічної та методичної літератури, спостереження, аналіз та узагальнення педагогічного досвіду.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1.