Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів, які відрізняють їх від інших МіО. Поняття про віроїди та пріони.

Віруси – це неклітинні форми життя, які мають власний геном і здатні до розмноження у клітинах хазяїна, використовуючи їх метаболічні процеси. За хім. складом: біополімери, що складаються з нуклеїнової кислоти і білка. Відмітні властивості вірусів: 1) субмікроскопічні розміри (нанометри); 2) фільтрування через бактеріальні фільтри; 3) неклітинна будова; 4) один тип Н.К. - РНК або ДНК яка оточена білковою оболонкою (капсидом): субодиниці – капсомери – поліпептидні ланцюги навколо НК певним чином зєднуючись утв білковий капсид.; 5) ізольована Н.К може бути інформаційною, інфекційною; 6) не мають обміну речовин, вони облігатні внутрішньоклітинні генетичні паразити; 7) спосіб розмноження диз'юнктивний - роздільний; 8) здатні до кристалізації.

Класифікація вірусів:

1. Тип і характеристика н.к. (РНК-місткі або ДНК-місткі)

2. Розмір вібріону.

3. Наявність або відсутність суперкапсидної оболонки (складний чи простий)

4. Тип симетрії нуклеокапсиду (кубічний, спіральний).

5. Характеристика вірусних ферментів.

6. Антигенна характеристика вібріону.

7. Місце і характер розмноження в клітині (цитоплазма чи ядро)

8. Спосіб розмноження (дез'юктивний або роздільний)

Пріони є інфекційними білками з низькою молекулярною масою, не мають н.к., не викликають запалення й імунної відповіді, стійкі до високої t°, формальдегіду, глутаральдегіду, р-пропиолактону, до різних видів випромінювань. Білок пріона кодується генами організму-хазяїна, що містяться в кожній клітині і знаходяться в репресованому стані. Пріони мають ряд властивостей, характерних для вірусів: вони мають ультрамікроскопічні розміри і проходять через бактеріальні фільтри, не культивуються на штучних живильних, середовищах репродукуються тільки в клітках до високих титрів, мають штамові розходження й ін.

Патогенез. Інфікування пріонами відбувається в результаті надходження в організм (з їжею, через кров чи при трансплантації деяких тканин) ізоформи білкової молекули пріона. Вони попадають від хворих с/г тварин (крупний рогатий скот, вівці и др.) при вживанні недостатньо термічно обробленого м'яса, чи субпродуктів від людей при ритуальному канібалізмі, коли поїдається мозок померлих родичів (як данина поваги до загиблого члену клану) (в аборигенів Нової Гвінеї). Ізоформи пріона, потрапивши в організм дерепресують ген, що кодує синтез пріона, у результаті чого відбувається нагромадження пріонів у клітині, що веде до губковидного переродження, розростанню гліальних клітин, нагромадженню мозкового амілоіда. Ураження клітин ЦНС викликає характерні клінічні прояви, так звані підгострі губковидні енцефалопатії.

Клінічна картина. В даний час відомо більш 10 пріонних хвороб. Це хвороби людини куру, Крейтцфельда, Якоба, синдром Герстманна, Штруслера, сімейне фатальне безсоння, а також хвороби тварин - скріпи в овець, губковидна енцефалопатія у великої рогатої худоби, кішок, трансмісивна енцефалопатія норок і ін.

Віроїди належать до біологічних структур, що здатні до самовідтворення, але позбавлені білкової оболонки. Існують у вигляді кільцевих молекул РНК. Віроїди передаються рослинними паразитами — тлями, цикадами, клопами. Після проникненя в клітини віроїд репродукується, викликаючи порушення функцій. Найбільш відомим є віроїд — збудник хвороби картоплі (веретеноподібності бульб), яка має назву " готика", через особливу форму листків і самої рослини.