Товарів.

Обмін між зовнішньоторговельними агентами здійснюється через операції купівлі-продажу насамперед. Для здійснення обміну необхідно провести відповідні взаємопов`язані дії:

- знайти покупця;

- обговорити всі умови і підписати угоду;

- виконати договір, тобто підготувати товар для поставки, зробити постачання покупцю, провести розрахунки за постачання.

Розглянемо основні етапи оформлення типової угоди міжнародних купівлі-продажу (імпорту-експорту).

Перший етап стосується встановлення ділових контактів (оферта, акцепт, запитання і т.д.).

Другий етап пов`язаний з оформленням замовлення покупця з визначенням таких стадій:

- письмова вказівка покупця на постачання товару;

- установлення графіку постачань;

- визначення стартової ціни;

- прийняття замовлення.

Третій етап потребує забезпечення доставки та розрахунків, зокрема:

- визначення контрактної ціни;

- визначення базисних умов постачання;

- узгодження умов і засобів розрахунків.

Четвертий етап стосується виконання постачальником замовлення покупця з такими подетапами:

- підготовка товару до відвантаження (упаковка, маркірування та інше);

- транспортування і доставка до пункту призначення;

- страхування вантажу;

- здійснення митних обов`язкових операцій;

- виставлення рахунку.

Виконання пунктів останнього етапу супроводжується наданням низки товаросупроводжувальних і розрахункових документів: рахунку-проформи, рахунку-специфікації, пакувального листу, різноманітних сертифікатів (якості, походження та інших), повідомлень про готовність до відвантаження, інвойсу – пакету документів щодо обґрунтуванню суми платежів і т.д.

Не будь-яка зовнішньоторговельна угода є міжнародною. Згідно Віденської конвенції ООН 1980 року: “Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів” угода не є пов`язаної зі ЗЕД, якщо вона підписана сторонами різної державної приналежності, суб`єкти яких знаходяться на території однієї країни. Одночасно міжнародна приналежність стосується договорів резидентів однієї держави, якщо їхні суб`єкти розташовані у різних країнах.

Як вказувалося раніше, за напрямками торгівлі визначають експортні, імпортні, реекспортні та реімпортні операції.

Експорт товарів (робіт, послуг) передбачає продаж і вивіз продукції за кордон для надання її у власність імпортера.

Імпорт – це купівля і ввіз товарів з іншої держави для подальшого використання на національної території.

Реекспорт – продаж і вивіз товарів, які не були переробленими на національній території та раніше імпортувалися.

Реімпорт – це ввіз товарів, які раніше були експортовані, але не піддавалися переробці за кордоном.

Реекспортні операції виникають за такими обставинами:

- різкі зміни міжнародної ситуації;

- відсутність прямих економічних чи дипломатичних відносин між країнами;

- воєнні дії, громадянські заворушення та інші катаклізми.

У вказаних випадках країна, яка має проблеми, фактично звертається до іншої країни за посередницькою послугою. Розглянемо послідовність реекспортного співробітництва:

- звертання до реекспортеру з проханням про постачання товару;

- укладання контракту реекспортера з експортером на постачання товару, який замовляє імпортер;

- постачання товару експортером на адресу реекспортера;

- оплата реекспортером постачання;

- укладання окремого контракту між реекспортером та імпортером;

- постачання товару на адресу імпортера;

- одержання оплати від імпортера.

Реімпортні операції як правило пов`язані з поверненням бракованої продукції чи продукції, яка не реалізована посередниками, частіше за все консигнаторами. Послідовність взаємодій двох контрагентів така:

- укладання контракту між експортером та імпортером на постачання продукції;

- постачання товару імпортеру;

- оплата імпортером товару, який одержаний;

Стосовно визначення експорту імпорту в українському законодавстві існує певна колізія. Згідно ст. 1 Закону Про ЗЕД” експортом є продаж товару нерезиденту як в межах власної країни, так і за митним кордоном. Але законодавчі акти щодо оподаткування ЗЕД розуміють під експортною операцією виключно вивіз за митний кордон держави за фактом надання вантажної митної декларації. У випадку відсутності вказаного документу угода не відноситься до зовнішньоторговельної, при цьому використовуються вимоги внутрішньонаціонального законодавства.

Особливості використання іноземної валюти при її надходженні за підсумками експортних дій ми розглядали у темі 4 (відкриття валютного рахунку, термінові обмеження, обов`язковий продаж 50 % виторгу та інше).

Специфікою оподаткування при здійсненні експорту є відсутність платежів акцизного збору, нульова ставка при обкладанні ПДВ з одночасним правом постачальника-резидента за кордон на експортне відшкодування. Важливо відзначити наявність експортного мита тільки на три види товарів: насіння олійних культур, живу худобу і шкіряну сировину.

При митному оформленні в режимі експорту необхідний такий перелік документів на підставі відповідних нормативних актів:

1) вантажна митна декларація для товарів вартістю більше 100 USD, для підакцизних товарів – незалежно від вартості;

2) товаросупроводжуючі документи;

3) зовнішньоекономічний контракт;

4) довідка про відсутність чи декларування валютних цінностей, доходів чи майна резидента за кордоном;

5) ліцензія Міністерства економіки та з європейської інтеграції на товари, які підлягають ліцензуванню;

6) картка реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору;

7) дозвіл чи висновок Державної служби експортного контролю;

8) фітосанітарний сертифікат;

9) ветеринарний сертифікат;

10) сертифікат на вивіз наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

11) дозвіл служби екологічного контролю;

12) гарантійне зобов`язання, яке прийняте на облік податковою адміністрацією при оформленні давальницької сировини;

13) для українських перевізників: свідоцтво про допущення до перевезення транспортного засобу чи контейнера до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами, декларація АТС з аркушами контролю;

14) заява-розрахунок на придбання марок акцизного збору і копія контракту з позначкою ДПА про сплату акцизного збору;

15) свідоцтво на право вивозу культурних цінностей;

16) облікова картка суб`єкта ЗЕД;

17) сертифікат якості Державно хлібної інспекції при відвантаженні зерна;

18) довідка при експорті живої худоби та шкіряної речовини;

19) одноразова (індивідуальна) ліцензія на операцію;

20) індивідуальна ліцензія на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України;

21) узгодження Державної митної служби України на експорт спирту через авіаційні пункти пропуску;

22) узгодження на вивіз речовин, що руйнують озон;

23) платіжні документи про перерахування сум митних платежів ті інших податків;

24) лист-узгодження при оформленні в зоні дій іншої митниці.

Імпорт за визначенням Закону про ЗЕД враховує ввіз на територію держави товарів, які постачаються нерезидентами, і придбання резидентів за кордоном з метою власного споживання.

Товари, які перетинають кордон України, повинні відповідати технічним, фармакологічним, санітарним і фітосанітарним, ветеринарним і екологічним характеристикам згідно діючих стандартів і вимог, що потребує обов`язкової сертифікації за її національним режимом. При відсутності аналога в Україні товар повинний мати сертифікат по діючим міжнародним вимогам і стандартам.

Митне оформлення здійснюється шляхом попереднього декларування за місцям державної реєстрації українського імпортера з допомогою попередньої ВМД (ПД) і електронної копії останньої. Перелік товарів з використанням ПД затверджений наказом ДМСУ від 27.07.1998, № 436 з доповненнями і змінами.

При оформленні ПД додаються такі документи:

- зовнішньоекономічний контракт;

- платіжний чи гарантійний лист з підтвердженням однієї з мір щодо забезпечення доставки товару до митниці призначення;

- екземпляр заяви-розрахунку з поміткою податкових органів про суму

сплаченого акцизного збору підчас купівлі акцизних марок.

Другий пункт включає такі основні моменти:

- грошова застава;

- фінансова гарантія незалежного фінансового органа;

- гарантійний лист;

- охорона і супроводження товарів силами митних органів;

- перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення

вантажів 1975 року (Конвенція МДП).

Якщо не надається ПД, то використовується попереднє повідомлення ПП з електронною копією для однієї партії товару. Термін дії ПП – 3 місяці.

Специфікою є використання імпорту з офшорних зон, перелік яких встановлений розпорядженням КМУ від 14.02.2002 № 53-р з доповненнями та змінами. Насамперед важливо, що тільки 85 % від оплаченої вартості відноситься до валових витрат по факту платежу.

Митне документальне оформлення в режимі імпорту має такі основні пункти:

1) ВМД для товарів вартістю до 100 USD і для усіх підакцизних товарів;

2) товаросупроводжуючі документи;

3) зовнішньоекономічний контракт;

4) довідка про відсутність чи декларування цінностей, доходів чи майна резидента за кордоном;

5) ліцензія Міністерства економіки та з європейської інтеграції для товарів, що підлягають ліцензуванню;

6) картка реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору;

7) дозвіл чи висновок Державної служби експортного контролю;

8) сертифікат відповідності;

9) карантинний сертифікат на вантаж, який підконтрольний інспекції з карантину рослин;

10) ветеринарний сертифікат;

11) дозвіл служби екологічного контролю на ввіз товарів;

12) сертифікат про походження товарів;

13) вексель (при митному оформленні давальницької сировини та іноземних інвестицій);

14) податковий вексель;

15) платіжні документи про перерахування сум митних платежів та інших податків;

16) довідка Міністерства економіки та з європейської інтеграції при оформленні вантажів міжнародної технічної допомоги;

17) узгодження на вивіз речовин, що руйнують озон, і продукції, яка містить ці речовини з ліцензуванням експорту та імпорту;

18) попереднє повідомлення ПП ВМД;

19) лист-узгодження для випадку митного оформлення в зоні дій іншої митниці;

20) разова (індивідуальна) ліцензія назад;

21) індивідуальна ліцензія на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України;

22) сертифікат на ввіз наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

23) свідоцтво про право вивозу культурних цінностей з країни вивозу;

24) заява-розрахунок на придбання марок акцизного збору.

2. Розглянемо докладніше особливості міжнародних торговельних операцій з різними групами товарів.

Промислова сировина поділяється на сировину мінерального походження таку, що отримана штучним шляхом. Частка мінеральної сировини становить близько 80 %.

За формами торгівлі сировинні товари підрозділяються на біржові та не біржові (з одного боку, зерно, цукор, кольорові метали та інше, з другого боку – природний газ, вугілля, чорні метали та інше).

Для експортера чи імпортера важливо мати довгостроковий контракт. Але традиційно як мінімум за 1 місяць до кінця календарного року щорічно контрагенти переглядають умови контракту насамперед цінові.

Окремо слід відзначити популярну схему завоювання іноземного ринку сировини, зокрема продовольчих виробів. Спочатку виробники спостерігають за торговельною діяльністю експортних та імпортних фірм, які здійснюють подальший продаж наступним споживачам. Після займання певної ніши створюється дочірня фірма з можливістю реалізації на більш комфортних умовах, насамперед з використанням трансфертних (внутрішньофірмових) цін. Материнська компанія як транснаціональний суб`єкт суттєво впливає на конкурентів, бере значну участь у формуванні цін і має мінімальні витрати при сплаті мита.

Дуже принциповим моментом є протекціонізм у політиці багатьох країн. Одночасно значний вплив мають галузеві організації експортерів сировини (класичний приклад – ОПЕК). Суттєвою є міра впливу ВТО і ЮНКТАД – Конференції ООН з торгівлі та розвитку.

Класифікацію непродовольчих товарів надано у темі 5. Тому розглянемо деякі особливості експортно-імпортних відносин у постачанні продукції машинобудування.

Схема постачання готової до експлуатації продукції виглядає так:

1) укладання контракту на постачання машин чи обладнання;

2) постачання товару;

3) монтаж обладнання;

4) навчання персоналу для роботи на імпортованій техніці;

5) гарантійне обслуговування техніки;

6) технічне обслуговування;

7) платежі по контракту;

8) повернення бракованої продукції.

Експорт продукції у розібраному вигляді корисний з метою забезпечення меншого мита на окремі складові порівняльно з обкладанням кінцевого товару. Крім того, протекціонізм у політиці країн виявляє себе при забороні постачань іноземних складних виробів, що стимулює імпорт складових. Одночасно уряди приймаючих країн підтримують національні виробництва по складанню кінцевих виробів. Ще один важливий аргумент – економія при транспортуванні вузлів, механізмів і агрегатів.

Але постачання вузлів і деталей повинне підпорядкуватися принципам логістики та комерційної доцільності, зокрема:

- складання вузлів і деталей не потребує високої кваліфікації робітників;

- забезпечення економії на транспортних витратах;

- своєчасність постачань;

- оптимізація запасів на закордонних складах.

Достатньо високі ціни є передумовою авансування і товарного кредитування імпортера. Традиційна схема співвідношення складових оплати така:

- 10 % аванс протягом 1-3 місяців з дня підписання контракту;

- 10 % імпортер сплачує готівкою;

- 80 % сплачується за рахунок кредиту терміном на 7-10 років з банківською гарантією від15 до 30 % від суми контракту.