Поняття права, його ознаки та функції

Тема 2. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА

1. Поняття права, його ознаки та функції

2. Поняття системи права та її елементи

3. Джерела (форми) права

4. Юридична відповідальність: поняття, підстави притягнення і звільнення

5. Місце права в системі соціальних норм

Поняття права, його ознаки та функції

Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми, здійснювати охорону і захист таких відносин. Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюються за допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне місце. В юридичній літературі право розглядають як загально-соціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).

Як загально-соціальне явище право характеризується певною свободою й обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними й рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій існують: права людини; права об'єднань, груп, верств; права нації, народу; права людства.

Право як волевиявлення держави - це система загальнообов'язкових, формально визначених, установлених чи санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що тісно між собою зв'язані та регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціальне неоднорідному суспільстві.

Праву як особливому виду соціальних норм притаманні певні ознаки, о сновними з них є такі:

– нормативний характер, тобто право складається з норм – правил поведінки загального характеру, що визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів;

– норми, що мають загально-обов’язковий характер, поширюються на всіх учасників правовідносин і виконуються без виключень і незалежно від ставлення до норм;

– у нормах виявляється воля держави;

– право – це система норм, тобто правові норми – це не просто сукупність, а єдина система, що діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та складається з інститутів і галузей, що регулюють однорідні суспільні відносини;

– це система формально-визначених норм, зміст яких закріплено в тексті правового документа;

– право гарантоване державою, яка охороняє та забезпечує його силою державного примусу;

– право формулює правила поведінки у вигляді прав і обов’язків.

Активна роль права у житті суспільства знаходить свій вияв через його функції, тобто напрями правового впливу на суспільні відносини.

Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціально юридичні.

До з агальносоціальних відносять функції:

1.гуманістичну - право охороняє та захищає права людства, народу, людини;

2. організаторсько-управлінську - право суб'єктів на розв'язання певних економічних і соціальних проблем;

3. інформаційну (комунікативну) - право інформує людей про волю законодавця;

4. ціністно-орієнтуючу - поведінка людей оцінюється з огляду на закони держави, вказує на безконфліктні, соціально допустимі способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;

5.ідеологічно-виховну - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки;

6. гносеологічну (пізнавальну) - право само виступає як джерело знань.

До спеціальних юридичних функцій права відносять регулятивну (статичну і динамічну) та охоронну.

Регулятивні функції – напрями правового впливу, спрямовані на забезпечення нормальної організації і функціонування суспільних відносин відповідно до умов об’єктивних законів суспільного розвитку. Розрізняють регулятивну статистичну та регулятивну динамічну функції.

Регулятивна статична функція знаходить свій вияв через вплив права на суспільні відносини шляхом закріплення в тих чи інших правових інститутах. Наприклад, в інституті права власності статистична функція виражена також в інститутах політичних прав і свобод громадян, винахідницького, авторського права та ін.

Регулятивна динамічна функція виявляється через вплив на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки). Вона знаходить відображення в інститутах адміністративного, цивільного, трудового права, які опосередковують господарські процеси в економіці.

Охоронна функція – напрям правового впливу, спрямований на охорону певної системи суспільних відносин, їх недоторканість і відповідно до цього – на витіснення відносин, неприйнятних для існуючого суспільного ладу.

Принципи права - це закріплені у праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, зазначені в ньому закономірності суспільного життя (демократизму, законності, гуманізму, рівності всіх перед законом, взаємної відповідальності держави та особи тощо). Розрізняють також загальноправові, міжгалузеві, галузеві принципи та принципи інститутів права.

Принципи права, як керівні юридичні вимоги, відображають особливості та специфіку юридичного права, мають нормативний, регулятивний характер, визначають і направляють правомірну поведінку людей. У теорії права існують різні класифікації принципів права. Наприклад, їх поділяють на загальнолюдські, типологічні, конкретно-історичні, галузеві, міжгалузеві та принципи інститутів права.

Загальнолюдські принципи права характеризують як юридичні засади, ідеали чи основи, що зумовлені певним рівнем всесвітнього розвитку цивілізації, уособлюють в собі найкращі, прогресивні здобутки правової історії людства, визнані міжнародними нормами права. Такими принципами є:

- закріплення у праві міри свободи людини та забезпечення її основних прав;

- юридичну рівність однойменних суб'єктів у всіх правовідносинах;

- верховенство закону як акта нормативного волевиявлення вищого представницького органу держави;

- взаємопов'язаність обсягу юридичних прав та обов'язків;

- регулювання поведінки людей та їх об'єднань за загальнодозволеним типом правового регулювання; " дозволено все, що прямо не заборонено законом";

- діяльність органів і посадових осіб повинна регулюватися за принципом: " дозволено тільки те, що прямо передбачено законом";

- чітке закріплення правовими нормами процедурно-процесуальних механізмів забезпечення (гарантування) прав людини і здійснення нею своїх обов'язків;

- правосуддя здійснюється тільки судами і повинно бути найефективнішою гарантією прав людини;

- юридична відповідальність людини має бути лише за її винну протиправну поведінку;

- в суспільстві повинен діяти принцип презумпції невинності особи.

Типологічні принципи визначаються як керівні засади, ідеї, що властиві всім правовим системам певного історичного типу, відображають його соціальну сутність.

Приміром, рабовласницькому типові права притаманні такі принципи; тісне переплетення норм права з родоплемінними звичаями; вплив релігії на формування права; невизнання рабів суб'єктами права; яскраво виражений класовий характер чинного права; охорона приватної власності й тяжкі покарання за замах на рабовласницьку власність; відсутність чіткого формулювання складів злочинів і широке свавілля судді.

Феодальний тип права базувався на таких принципах: право привілеїв, що мало становий характер; відкрите право застосування сили (кулачне право); партикуляризм, тобто роздрібненість права; наявність канонічного (церковного) права, що мало юридичну силу; жорстокість і широка можливість судової розправи.

Особливості сучасних перехідних типів правових систем полягають у поступовому втіленні загальнолюдських цінностей, що відображені в загальнолюдських принципах права.

Конкретно-історичні принципи права визначають як основні засади, що відображають специфіку права певної держави у реальних соціальних умовах. До них відносять, наприклад, такі: принцип демократизму; принцип законності; принцип гуманізму; принцип рівності всіх перед законом; принцип взаємної відповідальності держави та особи.

Галузеві й міжгалузеві принципи характеризуються тим, що охоплюють лише одну чи кілька галузей права певної держави. До них, зокрема, відносять принцип гласності судочинства і принцип повної матеріальної відповідальності.

Принципи інститутів права - це основні ідеї, що лежать в основі побудови певного інституту права: скажімо, принцип несприйняття подвійного громадянства чи принцип охорони й захисту всіх форм власності.