Історичні рамки глобалізації

Ключовою проблемою у визначенні історичних меж і часових відтінків глобалізації є проблема дефінітивно-методологічного плану. Узагальнення її дає змогу виділити чотири базових концепції, що характеризують історичні кордони глобалізації:

1) Концепція глобалізації як зміни форм історичного процесу (концепція «архаїчної глобалізації»).

2) Концепція глобалізації як сучасного економічного феномену.

3) Концепція протоглобалістів.

4) Концепція глобалізації як деякої позачасової властивості, що іманентно притаманна світовому суспільству (концепція Е. Азроянца).

Перша концепція досягла найбільш широкого визнання в працях Р. Робертсона, М. Уотерса, Г. Терборна, Ф. Броделя, Л. Туроу, А. Маслоу, Г. Дилигенського, Ю. Красіна, Ю. Пахомова та інших. Вчені розглядають глобалізацію як тривалий історичний процес і виділяють декілька етапів її становлення:

– перший етап – створення імперій на основі торговельних інтересів, симбіозу держави і релігії (Рим, Візантія, Китай, Київська Русь);

– другий етап – період великих географічних відкриттів і створення економічних імперій та перших глобальних корпорацій (ХV ст.);

– третій етап – промислова революція (Європа, XVIII ст.) і формування міжнародних ринків;

– четвертий етап – епоха світових війн ХХ ст. (1914-1918 рр., 1939-1945 рр.), 1948-1989 рр. (економічна світова війна);

– п’ятий етап – інформаційна революція (починаючи з другої половини ХХ ст.).

Найбільш послідовними прибічниками другої концепції є такі вчені: західні – К. Омае, Т. Левітт, Ф. Фукуяма; російські – А. Вебер, А. Неклесса, В. Кузнєцов, В. Ядов, і вітчизняні – Д. Лук’яненко, О. Білорус, А. Гальчинський, А. Геєць та інші. Вони піддають критиці концепцію «архаїчної глобалізації», вважаючи виділення її форм у минулому явним анахронізмом (застарілим поглядом). Науковці акцентують увагу, що зростаючі обсяги міжнародних торговельних операцій, діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК) і міжнародних організацій, планетарні комунікаційні мережі та мультикультуралізм, створили новий предмет дослідження.

Третю концепцію необхідно розглядати в контексті попередньої. Найбільш видатними її ідеологами є Р. Кобден, Й. Шумпетер, Н. Ейнджел, А Уткін, Р. Кокс, І. Уоллерстайн. За цією концепцією пропонується виділяти два етапи глобалізації – протоглобальний і сучасний – етап ліберальної глобалізації. Не суперечить цьому підходу і класифікація Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Четверта концепція «глобалізації як деякої позачасової властивості, що притаманна світовому суспільству» обґрунтована у працях та доповідях російських вчених Е. Азроянца та М. Чешкова. Головним завданням концепції вважається зближення трьох попередніх, оскільки у них вбачається дві ключові розбіжності: перша – у визначенні часових параметрів глобалізації, друга – в трактовці самого поняття, яке може розумітися або як тенденція, або як наслідок (продукт) ряду тенденцій. Тобто історичний процес, котрий можна представити як розвиток соціальної системи, спрямований на досягнення межової її цілісності. Саме таку цільову функцію історичного процесу і пропонується назвати глобалізацією.