Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Лікування пошкоджень хребта




Надання допомоги постраждалим на догоспітальному етапі спрямоване на запобігання додаткової травми при транспортуванні хворого до лікувального закладу. Практично кожен постраждалий повинен розцінюватися як потенційний хворий з нестабільним і ускладненим пошкодженням хребта. Залежно від обставин травми на місці події постраждалого необхідно дистанціювати від потенційно небезпечних факторів, загрозливих життю (вогнище відкритого полум’я, небезпека вибуху і тощо). Підводити хворого необхідно за допомогою не менше трьох осіб. Постраждалий укладається на жорсткі нощі або щит в положенні на спині . Тіло постраждалого фіксується до щита, голова додатково з обох боків обкладається мішечками з піском та фіксується широкою матерчатою стрічкою. Неприпустимо висаджувати пацієнта та укладати його на бік. При підозрі на травму шийного відділу хребта іммобілізацію проводять жорстким головотримачем. Хворому в положенні на спині слід забезпечити утримання фізіологічних шийного і поперекового лордозів за допомогою згорнутого у вигляді валу одягу. На місці події необхідно оцінити функцію дихання і кровообігу, при необхідності провести реанімаційні заходи щодо відновлення вітальних функцій, протишокові заходи. Якщо пацієнт в свідомості, можлива первинна оцінка щодо пошкодження хребта і спинного мозку (скарги на біль, слабкість і оніміння в кінцівках, наявність деформації хребта, тонус м'язів, чутливість).

Госпітальний етап надання медичної допомоги. Завданням на етапі надання кваліфікованої або спеціалізованої допомоги постраждалим з ушкодженнями хребта є остаточна діагностика з застосуванням необхідних додаткових методів дослідження, а також розробка і здійснення відповідної тактики лікування.

Під час госпіталізації постраждалого до лікувальної установи продовжують протишокову терапію, корекцію дихання і гемодинаміки, катетеризацію сечового міхура і центральної вени. Паралельно проводиться встановлення діагнозу із застосуванням додаткових методів дослідження: спондилографія, люмбальна пункція з ліквородинамічними пробами, мієлографія, МР- і комп'ютерна томографія. Проводять консультації терапевта, невропатолога і уролога.

При ускладненій травмі хребта призначають метилпреднізолон за схемою, антибіотики широкого спектру дії, анальгетики, нейропротектори, нооотропні засоби, антикоагулянти, антиоксиданти, симптоматичне лікування.

Методи лікування ушкоджень хребта та підстави для їх вибору. Основна мета лікування – відновлення нормальних топографо-анато­мічних взаємозв’язків між хребтом і спинним мозком шляхом усунення дислокацій хребця і утримання травмованого хребетного сегменту в положенні досягнутої корекції на весь період репаративної регенерації.



Принципово методи лікування ушкоджень хребта можуть бути розподілені на консервативні та оперативні. Вибір методу лікування залежить від результатів обстеження та вірної інтерпретації отриманих даних.

Лікування пошкоджень шийного відділу хребта. Стабільні пошкодження шийного відділу хребта (ізольовані розриви передньої подовжньої зв'язки, переломи без зсуву пластинок дужок або бічних мас, переломи остистих відростків за відсутності зсуву і кутової деформації) лікують консервативно фіксаційним методом, здійснюючи імобілізацію шийного відділу хребта жорстким коміром (рис.14а). або шийно-грудним корсетом протягом 2–3 міс (рис.14б).

Підвивихи, вивихи, переломовивихи хребця(особливо ускладнені здавленням спинного мозку і його корінців) вимагають якомога швидшого вправлення шляхом одномоментного закритого ручного вправлення (метод Ріше-Гютера, заснований на принципі дії важеля), повільного витягнення шийного відділу хребта петлею Гліссона або форсованого скелетного витягнення за тім'яні горби (рис.15а). Подальше консервативне лікування передбачає зовнішню імобілізацію шийного відділу торако-краніальною пов'язкою в положенні легкої екстензії протягом 3–4 міс (рис.15б). Неускладнені компресійно-оскольчасті переломи тіл шийних хребців без ознак перелому замикаючої пластинки та пошкодження диска лікують консервативними методами з накладенням торако-краніальної гіпсової пов'язки на 2–3 міс. Потім фіксація здійснюється за допомогою коміра Шанца протягом 1–2 тиж, проводиться ЛФК, масаж м'язів.



 

а б
  Рис. 14. Імобілізація шийного відділу хребта: а – коміром, б – шийно-грудним корсетом  
 
а б  
  Рис. 15. Витягнення шийного відділу хребта петлею Гліссона (а) та іммобілізація шийного відділу торако-краніальною пов'язкою (б)  
       

Вивихи і переломовивихи шийних хребців, що не усуваються при закритому вправленні, а також вибухові переломи із зміщенням фрагментів в хребетний канал, ускладнені компресією спинного мозку і наростанням неврологічного дефіциту, вимагають термінового (у перші 4-6 год) оперативного лікування. Під час операції виконується відкрита репозиція, передня декомпресія, резекція зламаного тіла хребця із заміщенням дефекту трансплантатами з різних матеріалів.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал