Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Укл. А.М.Богуш - Одеса: Маяк, 1999.- С. 58-69.

закони природи, соціальні та моральні норми співжиття тощо. За цією функцією твори художньої літератури можна поділити на декілька груп:

а) ті, що несуть у собі зовсім нову для дитини інформацію, з
якою вона ще не стикалася в житті;

б) твори, в яких обігрується знайома інформація в нових
варіантах, несподіваних для дитини ситуаціях, уточнюються
певні форми і правила життя й поведінки;

в) твори, в яких подаються поглиблені знання з певної галузі
(природа, мова, краєзнавство, математика, астрономія, мораль,
історія, народознавство тощо). Добираючи твір, вихователь має
чітко визначити пізнавальні завдання, які містить змістова сторона твору (збагачення, уточнення, розширення знань дітей чи ознайомлення.., закріплення.., вправляння...).

2. Виховна функція художньої літератури. Тут доречно
пригадати крилаті слова російського критика В. Бєлінського,
який писав, що дитячі книжки пишуться для виховання, а виховання - велика справа, оскільки воно вирішує долю людини.
І це справді так, адже кожна книжка, яку читає дорослий дитині,
виховує її розумово, морально, естетично. Від того, як прочитає
твір вихователь, на чому і як він розставить акценти, на що зверне
увагу дитини, залежить і її ставлення до змісту прочитаного, що
саме зумовить у неї позитивні емоції, співчуття, а що - негативне
ставлення і засудження. Через ставлення дитини до героїв і подій
художнього твору в неї формуються певні уявлення про довкілля,
закони людського життя, моральні та естетичні почуття, правила й етичні норми поведінки. Чим глибше дитина занурюється у зміст твору, сприймає й розуміє його (в єдності думки і почуття), тим більший виховний вплив він здійснить на неї. Якщо ми хочемо, щоб літературний твір позитивно вплинув на дитину, потрібно відшукати засоби управління процесом сприймання художнього твору відповідно до вікового періоду дитини, які б підсилили емоційний відгук на книгу, створити умови, що сприяли б перенесенню знань і почуттів дітей, які вони одержали під впливом книги, в їх активну, практичну діяльність.

За словами О.Запорожця, художній твір сприяє не лише засвоєнню нових знань і вмінь, не лише формує окремі психічні процеси, а й змінює загальне ставлення до дійсності, стимулює виникнення нових, більш високих мотивів діяльності.

3. Національно-духовна функція. За словами О.Запорожця, художній твір сприяє не лише засвоєнню нових знань і вмінь, не лише формує окремі психічні процеси, а й змінює загальне ставлення до дійсності, стимулює виникнення нових більш

високих методів діяльності. Дитяча книга виникає на стиках мистецтва, педагогіки і психології. У художніх образах відображено національний характер героїв, їхню національну психологію, свідомість, національний менталітет. Через описи пейзажів, природи дитина пізнає свій рідний край, свою Вітчизну, а художнє розкриття взаємовідносин українців, родинних і дружніх стосунків формує у дитини високу духовність, притаманну українському народові. У дошкільному віці відбувається процес соціалізації дитини завдяки інституту соціальних ролей, серед яких особливе місце посідає національна роль, що формується вже на перших етапах соціалізації особистості. Книги, написані зразковою, образною живою рідною мовою, сприяють формуванню національного менталітету, високої духовності дитини. Особливо цінним у цьому відношенні є український фольклор, який акумулює в собі не тільки квінтесенцію національного досвіду, а й витончену влучність та точність рідної мови. Прислів'я, приказки, приповідки, казки відбивають ментальність нації, той духовно-моральний кодекс, ті думки, до яких дійшов народ упродовж своєї багатовікової практики. Тому виховувати і навчати дитину потрібно насамперед на творах українських письменників, національному фольклорі.

4. Історична функція. Художня література — це мистецтво слова, це той національний скарб, який єднає в єдиний організм а сучасністю минулі покоління, історію народу. Історію творить народ, а письменники зберігають її для своїх нащадків. Про давніх героїв українського народу: Олексу Довбуша, Кирила Кожум'яку, Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Голоту, про історію рідного краю, традиції, звичаї, обереги, свята свого народу діти дошкільного віку дізнаються через перекази, оповідання, казки.

5. Культуроносна функція. Художня література так само, як і рідна мова, є носієм національної культури. Твори художньої літератури (проза, поезія, драматургія) виконують функцію пропаганди національної культури, транспортування, переливання її національних цінностей у скарбницю світової літератури, культури. Усьому світові відомі українські письменники Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, Олесь Гончар, П.Тичина та ін., а разом з ними і наша українська духовність. Культура, зафіксована в літературних джерелах, стає органічною частиною світової культури. Культуроносна функція літератури реалізується й на особистісному рівні. Чим більше людина читає художніх творів українських письменників, тим

краще пізнає свій народ, його традиції, тим багатшою стає її мова, тим висококультурнішою стає й сама людина як носій національної культури. Ось чому так важливо з раннього віку прилучати дітей до кращих літературних зразків українського фольклору, поезії, прози, драматичних творів, знайомити їх з творами як українських класиків, так і сучасних поетів і письменників.

6. Естетична функція. Мистецтво слова справляє величезний вплив на емоційну сферу дитини, на її почуття. Дитина сприймає художній твір на слух. Відтак, неабиякі вимоги ставляться до мистецтва виразного читання дорослого. У процесі читання (розповідання) читець розкриває своє емоційне ставлення до фактів, подій, героїв твору й тим впливає на дітей, переконує їх, що саме так і повинно було все відбуватися, пробуджує в них співчуття, співпереживання. Художній образ допомагає дитині прожити разом з героєм частину його життя, «ввійти в його життя», перейнятися його почуттями.

Поетичні твори своєю образною мовою викликають у дітей почуття прекрасного, естетичну насолоду, бажання запам'ятати вірші, читати їх близьким і знайомим людям, водночас поповнюють словник дітей яскравими образними виразами, епітетами, метафорами.

7. Розважальна функція. Ціла низка художніх творів, які
виконують функцію розважання дітей, належить до гумористичного жанру. Це твори Г.Бойка («Бруднуля», «Вереда», «Веремій», «Незагублюся» та ін.), В.Ладижця («Ой болить у мене зуб» та ін.), Д. Білоуса («Упертий Гриць», «Лікарня в зоопарку», «Пташині голоси», «Веселий кут»; «Турботливі друзі» і т. п.), перевертні М.Вінграновського, О.Сенатович, А.М'ястківського, В.Нестайка та ін. Діти люблять твори цього жанру, вони викликають у них сміх, радість, веселощі. Для розваги дітей використовують також театральні вистави та ігри за змістом художніх творів.

Художня література має різні художньо-літературні жанри: вірші, поеми, оповідання, повісті, балади, байки, романи і т. ін.

Найбільш доступними для дітей є твори усної народної творчості, оповідання, вірші, байки, повісті. Українська усна на­родна творчість - найбільш широко вживане джерело виховання, навчання і розважання дітей.

Художня література та усна народна творчість - це такі види мистецтва, які супроводжують людину з перших років її життя. На цій першій сходинці, в дошкільному віці, коли закладається

фундамент особистості, формується психіка, уявлення дитини про навколишнє, інтенсивно розвивається мовлення, важко переоцінити значення літератури і фольклору, його малих жанрів. Вони є найважливішими джерелами розвитку дитячого мовлення, могутнім чинником виховання й освіти. Усвідомлення високого призначення творів мистецтва слова для виховання підростаючого покоління є традиційним для вчених, педагогів, письменників усіх часів.