Електронна пошта

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Електронна пошта

Електронна пошта (e-mail) - перший із сервісів Інтернет, найбільш розповсюджений і ефективний з них. Електронна пошта - типовий сервіс відкладеного читання (off-line). Ви посилаєте Ваше повідомлення, як правило у вигляді звичайного тексту, адресат одержує його на свій комп'ютер через якийсь, можливо досить тривалий проміжок часу, і читає Ваше повідомлення тоді, коли йому буде зручно. E-mail дуже схожий на звичайну паперову пошту, володіючи тими ж достоїнствами і недоліками. Звичайний лист складається з конверта, на якому написана адреса одержувача і стоять штампи поштових відділеннь шляху проходження, і вмісту - власне листа. Електронний лист також складається з заголовків, що містять службову інформацію (про автора листа, одержувача, шляху проходження по мережі і т.д.), що відіграють роль конверта, і власне вмісту листа. Ви можете вкласти в звичайний лист що-небудь, наприклад фотографію; аналогічно, Ви можете послати файл із даними електронним листом. Ви можете підписати звичайний лист - можна підписати й електронний лист. Звичайний лист може не дійти до адресата чи дійти занадто пізно - як і електронний лист. Звичайний лист дуже дешево, а електронна пошта найдешевший вид зв'язку.

Отже, електронна пошта повторює достоїнства (простота, дешевина, можливість пересилання нетекстової інформації, можливість підписати і зашифрувати лист) і недоліки (негарантований час пересилання, можливість доступу третіх осіб під час пересилання, неинтерактивность) звичайної пошти. Однак у них є й істотні відмінності. Вартість пересилання звичайної пошти дуже сильно залежить від того, куди, у як точку планети вона повинна бути доставлена, і її розміру і типу. Для електронної пошти такої залежності чи немає, чи вона досить невелика. Електронний лист можна шифрувати і підписувати набагато більш надійно і зручно, ніж паперовий - для останнього, строго говорячи, узагалі немає загальноприйнятих засобів шифрування. Швидкість доставки електронних листів набагато вище, ніж паперових, і мінімальний час їхнього проходження незрівнянно менше. E-mail універсальний - безліч мереж в усьому світі, побудованих на зовсім різних принципах і протоколах, можуть обмінюватися електронними листами з Інтернет, одержуючи тим самим доступ до інших його ресурсів. Практично всі сервіси Інтернет, що використовуються звичайно як сервіси прямого доступу (on-line), мають інтерфейс до електронної пошти, так що навіть якщо у Вас немає доступу до Інтернет у режимі on-line, Ви можете одержувати велику частину інформації, що зберігається в Інтернет, за допомогою дешевої електронної пошти. Швидкість доставки повідомлень електронної пошти сильно залежить від того, яким чином вона передається. Шлях електронного листа між двома машинами, безпосередньо підключеними до Інтернет, займає секунди, і при цьому імовірність втрати чи підміни листа мінімальна. З іншого боку, якщо Ви користаєтеся для передачі своїх електронних листів технологіями FTN (послідовної передачі файлів багатьма комп'ютерами по ланцюжку), і посилаєте лист у яку-небудь екзотичну мережу, то лист, по-перше, буде йти довго - дні і навіть тиждень, по-друге, буде мати великі шанси просто втратитися при обриві зв'язку під час передачі по ланцюжку, по-третє, його можуть легко підмінити десь у шляху проходження.

3. Які можливості використання електронної пошти?

ADSL (англ. Asymmetric Digital Subscriber Line) — технологія широкосмугового доступу, яка дозволяє зробити із повільної аналогової телефонної лінії швидкісну цифрову лінію. Простота встановлення, вільний телефон, мегабітна швидкість прийому/передачі даних і висока якість лінії – це головні переваги такого з'єднання.

Рисунок 8.1 Частотний розподіл каналу з використанням технології ADSL

Область (від 0 до 4кГц)— діапазон частот, що використовується звичайним телефоном (голос), область (від 25, 875 до 138кГц) та область (від138 до 1104кГц) області використовуються для ADSL.

Чому в ADSL і в комутованому доступі використовується одна і та ж телефонна лінія, послуги зовсім різні?

Справа в тому, що телефонний дріт, що вводиться в квартиру абонента, підключений до телефонної станції, яка настроєна на прийом сигналу частотою в 4 кГц (цього достатньо для передачі голосу). Звичайний модем просто підстроюється під можливості телефонної сітки, а потім має швидкість 56 Кбіт/сек. Але, технічні можливості «мідної пари» набагато вищі, її пропускна здатність наближується до 1 МГц, тому через неї можна передавати і отримувати дані на мегабітних швидкостях. Більш зручною для абонента є схема підключення з мікрофільтрами (сплітери), коли модем підключається до лінії напряму, а всі телефони, факси та ін. аналогові пристрої підключаються до лінії через мікрофільтри.

ADSL – практично єдина технологія, за допомогою якої можливо зробити широкополосний доступ в Інтернет масовою послугою. У поєднанні з технологією домашньої мережі вона дозволяє зробити постійний доступ в Інтернет настільки ж відомим, яким сьогодні є комутований доступ.

ADSL було розроблено для забезпечення доступного швидкодіючого зв'язку з Internet/Intranet, за допомогою існуючих телефонних ліній. Вартість послуг ADSL звичайно набагато нижча, ніж в інших систем цифрового зв'язку.

ADSL може бути найкращим рішенням для недостатньо завантажених Internet-серверів, через які 5-20 комп'ютерів офісу виходять в Internet. ADSL забезпечує передачу даних у напрямку до користувача зі швидкістю до 8, 192 Мбіт/с, а по напрямку від користувача до 768 Кбіт/с, залежно від довжини і якості лінії.

ADSL має дві основні області використання - інтерактивне відео й високошвидкісна передача даних. Інтерактивне відео містить у собі фільми, інші відеоматеріали, наприклад, фрагменти телевізійних передач, відеоігри, відеокаталоги й іншу відеоінформацію. Передача даних охоплює доступ у мережу Інтернет, передачу даних (віддалений доступ до LAN) і доступ до спеціалізованих мереж. Перевага ADSL у порівнянні з іншими системами високошвидкісної передачі даних (кабельними модемами й ін.) полягає в тому, що кількість існуючих телефонних ліній істотно перевищує кількість спеціально прокладених кабельних мереж.

Важливим пристроєм є мультиплексор цифрової абонентної лінії доступу (DSLAM, digital subscriber line access multiplexer). DSLAM сполучає споживацьку частину мережі із службами мережі (Інтернет, відео і т.д.).

Отже, DSLAM служить не тільки для ADSL. У мережевій архітектурі ADSL DSLAM технічно є вузлом доступу ADSL. Вузол доступу ADSL - хороший приклад DSLAM, але DSLAM має ширше застосування. Іншими словами, всі вузли доступу ADSL можна назвати DSLAM, але не всі DSLAM є вузлами доступу ADSL.

DSLAM має власну архітектуру, відмінну від ADSL. DSLAM може підтримувати різні технології DSL, не тільки ADSL, але і HDSL, SDSL і інші. Розташовується DSLAM завжди на мережевій стороні з'єднання. З боку мережевих служб DSLAM підключається до комутаторів ATM, маршрутизаторів TCP/IP, локальних мереж і інших служб. Це вимагає реалізації різних функцій в DSLAM і надає широке поле для конкуренції і розширення можливостей виробів.

Дебати про DSLAM і служби мережі ADSL тільки починаються. Споживацьке устаткування ADSL повинне бути відносно дешевим, тому виробники не зможуть одержати від виробництва таких пристроїв великої вигоди і постараються компенсувати її на ринку DSLAM.

Загальна архітектура мультиплексора доступу DSL не пов'язана з певною технологією DSL або з певними службами. Все залежатиме від можливостей, вбудованих виробниками в устаткування. У простому випадку DSLAM може працювати як вузол доступу ADSL і забезпечувати підтримку з'єднань ADSL тільки для доступу до Інтернету через маршрутизатор TCP/IP.

Звичайно DSLAM знаходиться в центральній станції. Інші місця для розміщення визначаються конкретними договорами. Деякі з варіантів розглядаються нижче, проте найбільш зручне розташування DSLAM в центральній станції. У ряді варіантів DSLAM може належати і обслуговуватися місцевою телефонною компанією.

З боку споживача DSLAM підтримує тільки одну з декількох можливих технологій DSL і структур локальних ліній. Локальна лінія може йти безпосередньо на мережевий інтерфейсний адаптер персонального комп'ютера. Технологія HDSL з двома парами провідників здатна підтримувати різні пристрої. Проте користувачу може потрібно інтерфейс T1 або E1, що не дуже часто зустрічається у домашніх споживачів. Може застосовуватися симетрична DSL (SDSL), без особливих змін в порівнянні з ADSL.

З боку служб DSLAM може працювати з маршрутизаторами IP, комутаторами ATM або іншими пристроями для доступу до широкосмугових служб. Допустима підтримка тільки одного або декількох різних пристроїв. Звичайно маршрутизатори IP забезпечують доступ до Інтернету або корпоративних мереж інтранет, а комутатори ATM - до різних служб мереж ATM. У одному з варіантів архітектури DSLAM доступ до всіх серверів і служб виконується через комутовану мережу ATM. Звичайно з боку служб в DSLAM забезпечується інтерфейс локальної мережі 10Base T.

Важливо відзначити, що базова конфігурація DSLAM не є маршрутизатором або комутатором. Це не просто один з видів мультиплексорів, хоча DSLAM і об'єднує потоки бітів в каналах вхідного і витікаючого потоків для відправки в мережу ATM або IP. DSLAM розділяє потоки бітів виключно на основі каналів, як це роблять звичні мультиплексори. Тому зв'язок DSLAM з іншим устаткуванням (якщо є) повинен бути здатний переносити сумарний потік, що поступає від клієнтів.

Об'єднання трафіку на основі загальної суми вхідних бітових потоків називається мультиплексуванням з розділенням за часом (TDM). Проте в мережі можуть бути і інші типи мультиплексорів, одержуючі або відправляючі цифрову інформацію. Звичайно застосовується не просте мультиплексування TDM, а статичне (stat muxing), засноване на тому, що більшість генеруючих потоки бітів додатків самі є " імпульсними".

Перерви в роботі додатку можуть використовуватися для пересилки бітів від іншого додатку на основі сумісного розділення однієї смуги пропускання. Це, загалом, відповідає концепції комутації пакетів. В деякому розумінні статичне TDM застосовується не для зв'язку між лініями, а для зв'язку мереж (істотне спрощення питання, але досить корисна аналогія). Сучасні моделі DSLAM рідко застосовують базовий метод TDM і звичайно мають нагоду маркіровки пріоритетності трафіку, переформатування трафіку для ефективнішого розміщення в пакетах або осередках і можливості для зєднання вхідних і вихідних потоків. Ці властивості збільшують вартість DSLAM, але підвищують його ефективність. Приведемо наочний приклад.

1. Який частотний спектр використовується для передачі голосових даних?

2. Який частотний спектр використовується для передачі даних у мережу Інтернет?

3. Який частотний спектр використовується для прийому даних з мережі Інтернет?

4. Що таке DSLAM та де він зазвичай розташований?

Технологія ATM є найбільш перспективним рішенням задачі переносу різнорідної інформації у широкосмугастих цифрових мережах з інтеграцією служб. Це - специфічний, подібний пакетному, метод переносу інформації, що використовує принцип асинхронного тимчасового мультиплексування.

Метод ATM є орієнтованим на з'єднання: будь-якій передачі інформації передує організація віртуального з'єднання (що комутирується чи постійного) між відправником і одержувачем даних, що згодом спрощує процедури маршрутизації. Дані перед їхньою передачею по каналах зв'язку поділяються на ділянки довжиною 48 байт. До них додається заголовок (5 байт). Утворяться елементи, що передаються з використанням віртуальних каналів, тобто логічних каналів, що мають ідентифікатор, які організуються між двома пристроями для встановлення зв'язку. В одному фізичному каналі зв'язку, як правило, передаються спільно елементи, що належать множині різних віртуальних каналів. Елементи, що надходять від різних комплектів устаткування даних, поєднуються в каналі зв'язку, утворити груповий сигнал, і комутируються у вузлах мережі.

У порівнянні з комутацією пакетів, де пакети можуть мати різні розміри з різними відстанями між ними, елементи ATM мають строго фіксовану довжину, кратний байту, і випливають друг за другом без перерв. Це полегшує процедури обробки сигналу, що дозволяє підвищити швидкість передачі інформації і надає можливості широкосмугастого зв'язку. На відміну від комутації каналів з тимчасовим ущільненням елементи надаються користувачам тільки на час передачі інформації. При відсутності необхідності передачі інформації користувач не займає ресурси мережі зв'язку, що підвищує ефективність їхнього використання. Звідси відбувається назва методу: термін " асинхронний" означає, що елементи, які належать одному з'єднанню, надходять у канал зв'язку нерегулярно, і тимчасові інтервали надаються джерелу повідомлень відповідно до його реальних потреб.

Невелика довжина елемента дозволяє легко перемежовувати елементи, використовувані для різних додатків, таких як передача даних, мови і відеозображень. Висока швидкість дає можливість передавати інформацію в реальному масштабі часу. Контрольні функції, такі як розпізнавання типу повідомлення, підтвердження факту одержання повідомлення приймаючим терміналом, виявлення помилок при передачі інформації, керування повторною передачею і т.д. з метою спрощення процедур обробки елементів проміжними вузлами зв'язку передані протоколам верхніх рівнів.

Загальна композиція протоколів включає фізичний рівень, рівень ATM, рівень адаптації (AAL - ATM Adaptation Layer), що залежить від виду наданої послуги, і верхні рівні. Фізичний рівень відповідає традиційному першому рівню еталонної моделі взаємодії відкритих систем і регламентує фізичне середовище переносу інформації. Крім того він забезпечує функції ідентифікації границь елементів, виявлення і виправлення помилок у заголовках.

Рівень ATM служить для мультиплексування/ демультиплексування елементів, генерації заголовків елементів, виділення інформаційного поля і прозорий його перенос. Ніяка обробка інформаційного поля (наприклад, контроль на наявність помилок) рівнем ATM не виконується. Границя між рівнем ATM і рівнем адаптації відповідає границі між функціями, що відносяться до заголовка, і функціями, що відносяться до інформаційного поля.

Рівень AAL підтримує функції протоколів верхніх рівнів, забезпечує адаптацію з ними функцій передачі рівня ATM, а також з'єднання між ATM і не - ATM інтерфейсами. Прикладами функцій даного рівня є виявлення інформаційних блоків, що надходять з верхнього рівня, їхня сегментація на передавальному кінці і перетворення вихідного цифрового сигналу в елементи ATM. відновлення вихідної інформації з елементів ATM на прийомному кінці, напрямок інформаційних блоків до верхнього рівня, компенсація змінної величини затримки в мережі ATM для звукових сигналів, обробка частково заповнених елементів, дії при втраті елементів і т.д. Будь-яка специфічна інформація рівня адаптації (наприклад, довжина полючи даних, оцінки часу, порядковий номер), що повинна бути передана між взаємодіючими рівнями адаптації, міститься в інформаційному полі елемента ATM.

Переваги передавання даних по технології ATM:

5. Які переваги використання технології АТМ?

На відміну від класичної телефонії в мережах ІР за допомогою технології пакетної комутації дані можуть передаватись одночасно між багатьма користувачами і процесами по одній і тій же лінії. При виникненні проблем IP-мережі|сіті| можуть змінювати|зраджувати| маршрут для обходу несправних ділянок. При цьому протокол IP не вимагає виділеного каналу для сигналізації.

У мережах|сітях| пакетної комутації по каналах зв'язку будь-які дані (голос, текст, відео, комп'ютерні програми тощо) передаються у вигляді інформаційних одиниць, які не залежать від фізичного носія. Такими одиницями можуть бути пакети або кадри|чарунки, вічка, комірки|. У| будь-якому випадку|в будь-якому разі| вони передаються по мережі|сіті|, що розділяється та по окремих віртуальних каналах, незалежних від фізичного середовища|середи|. Кожен пакет ідентифікується заголовком, який може містити|утримувати| інформацію про використовуваний ним канал, його походження (тобто про джерело або відправника) і пункт призначення (про одержувача або приймача).

Процес передачі голосу по ІР-мережах складається з декількох етапів. На першому етапі здійснюється оцифрування голосу. Потім оцифровані дані аналізуються і обробляються з метою зменшення їхнього фізичного об'єму|обсягу|. Як правило, на цьому етапі відбувається|походить| придушення непотрібних пауз і фонового шуму, а також компресування.

На наступному етапі одержана|отримана| послідовність даних розбивається на пакети і до неї додається|добавляється| протокольна інформація — адреса одержувача, порядковий номер пакету на випадок, якщо вони будуть доставлені не послідовно, і додаткові дані для корекції помилок. При цьому відбувається|походить| тимчасове накопичення необхідної кількості інформації для створення пакету до його безпосередньої відправки в мережу|сіть|. Одним з важливих|поважних| чинників|факторів| ефективного використання пропускної спроможності IP-каналу, є|з'являється, являється| вибір оптимального алгоритму кодування та декодування мовної інформації — кодека. Всі існуючі|наявні| сьогодні типи мовних кодеків за принципом дії можна об‘єднати в три групи:

2) Кодеки з|із| вокодерним перетворенням мовного сигналу, які виникли в системах мобільного зв'язку для зниження вимог до пропускної спроможності радіотракту. Ця група кодеків використовує гармонійний синтез сигналу на підставі інформації про його вокальні складові — фонеми. В більшості випадків, такі кодеки реалізовані як аналогові пристрої|устрої|.

Багато методів кодування беруть свій початок від методу кодування з|із| лінійним прогнозом|передбаченням| LPC (Linear Predicative Coding). В якості вхідного сигналу в LPC використовується послідовність цифрових значень амплітуди, але|та| алгоритм кодування застосовується не до окремих цифрових значень, а до певних їх блоків. Для кожного такого блоку значень обчислюються|обчисляються, вичисляють| його характерні|вдача| параметри: частота, амплітуда і ряд|лава, низка| інших. Саме ці значення і передаються по мережі|сіті|. При такому підході до кодування мови|промови|, по-перше: зростають вимоги до обчислювальних потужностей спеціалізованих процесорів, які використовуються для обробки сигналу, а по-друге: збільшується затримка при передачі, оскільки кодування застосовується не до окремих значень, а до їх набору, який перед початком перетворення слід накопичити|скупчити, нагромадити| в спеціальному буфері.

Більшість кодеків обробляють мовну інформацію блоками, так званими кадрами (frames), і їм необхідно проводити|виробляти, справляти| попередній аналіз наступних|слідуючих| відліків, безпосередньо за відліками в блоці, який вони в даний момент кодують. Тому для хорошої якості передачі мови вагомим критерієм є розмір кадру, що передається.

Розмір кадру важливий|поважний|, оскільки|тому що| мінімальна теоретично досяжна затримка передачі інформації (алгоритмічна затримка) визначається сумою цього параметра і довжини буфера попереднього аналізу. Насправді процесори цифрової обробки сигналів, які виконують алгоритм кодування, мають кінцеву|скінченну| продуктивність, де реальна затримка сигналу більша за теоретичну.

Тому зазвичай використовується пересилка декількох кадрів в пакеті, при чому їх кількість обмежена максимально допустимою затримкою. В більшості випадків в одному пакеті передається до 60 мс| мовної інформації. Чим менша тривалість кадру, тим більше кадрів можливо помістити в один пакет, тобто затримка визначається не стільки довжиною кадру, а практично прийнятним|допустимим| об'ємом|обсягом| корисного навантаження в пакеті. Крім того, кодеки з|із| більшою довжиною кадру ефективніші, оскільки|тому що| чим довше спостерігається явище (мовний сигнал), тим краще він може бути змодельований.

Після передачі інформації, сформованої в пакеті, відбувається процес її прийому та декодування.|видобування||із| |отримЦе також відбувається|походить| у декілька етапів. Коли голосові пакети приходять на термінал одержувача, то спочатку перевіряється їх порядкова послідовність. Оскільки IP-мережі|сіті| не гарантують час доставки, то пакети із|із| старшими порядковими номерами можуть прийти раніше, більш того|більше того|, інтервал часу отримання|здобуття| також може коливатися|вагатися|.

Рисунок 8.2. З`єднання в мережі з комутацією пакетів

1. Які переваги використання ір- телефонії над традиційної ір-

2. З яких етапів складаєтья процес передачі голосу по мережах з

3. Що таке кодеки і як вони класифікуються по принципу дії?

4. Як відбувається процес формування даних у аудіо сигнал?

[1] Використовується тільки при запуску системи і ніколи не є коректною адресою призначення.

[4] Поле “xxx” представляє поле номера станції в адресі, який призначається локальним мережевим адміністратором (з урахуванням угод про спеціальні адреси).