Листопадове повстання

Вирішальними кроками на шляху захід­них українців до відтворення державності стали події листопада 1918р.:

Ø 1 листопада -з ініціативи Військово­го комітету у Львові відбувся виступ солда­тів - українців, активно підтриманий на­селенням міста

Ø 2 листопада- австрійський намісник передав владу УНРаді. У своєму зверненні до населення вона проголосила про створен­ня національної держави на українських землях Австро-Угорщини, заявила про свої наміри провести земельну реформу, створи­ти національну армію, запровадити робітни­че законодавство, соціальне забезпечення.

Ø 9 листопада - сформовано західно­український уряд, який очолив Кость Левицький, а згодом - Сидір Голубович.

Ø ІЗ листопада - УНРада прийняла Закон, яким затвердила державну само­стійність Західноукраїнської Народної Ре­спубліки (ЗУНР) зі столицею у Львові (включаючи Східну Галичину, Закарпаття, Буковину). У Законі зазначалося, що вла­да в державі належить народу.

Важливе історичне завдання було роз­в'язане. В Західній Україні розпочалися державотворчі процеси.

ПОЛІТИКА ЗУНР

Уряд ЗУНР не був схильний до ради­кальної зміни соціально-економічного жит­тя, а прагнув до демократичних реформ при збереженні соціального спокою.

Ø За короткий час була сформована ефек­тивна система управління. Відбулися до­вибори до Української Національної Ради - представницького і законодавчого органу. Більшість її депутатів стояла на національно-ліберальних позиціях і представля­ла Українську національно-демократичну партію. Формувалася місцева адміністра­ція, правоохоронні органи.

Ø Президентом республіки було обра­но Є. Петрушевича.

Ø Проголошувалася ліквідація великого землеволодіння. Але здійснення земельної ре­форми затягувалося: розподіл землі між се­лянами передбачався після закінчення війни.

Ø Створювалася система народної осві­ти: шкільництво отримало державний статус, дозволялося існування приватних шкіл, національним меншинам надавалося право " на школу рідною мовою".

Ø Утверджувалася державність укра­їнської мови.

Ø Для захисту республіки була утво­рена боєздатна Українська Галицька Армія (УГА), яка досягла 100 тис. чоловік.

Ø Значні зусилля були спрямовані на об’єднання з УНР. Після переговорів з Дирек­торією 22 січня 1919р. в Києві проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР (зараз 22 січня відзначається як День соборності України).

Але Акт Злуки ре­алізовано не було - як через складне воєнне та міжна­родне становище обох республік, так і через значні супе­речності між уряда-ми ЗУНР та УНР щодо внутрішньої та зовнішньої політики. І коли Дирек­торія взяла курс на союз із Польщею, з якого ЗУНР була у стані війни, Є.Петрушевич 4 грудня 1919р. денонсував Акт Злуки.

У липні 1919 р. польські війська окупу­вали Східну Галичину. Уряд ЗУНР пере­їхав до Кам'янець-Подільського, а в листо­паді - емігрував до Відня. УГА перебрала­ся на територію, яку контролювала Дирек­торія і об'єдналася з армією УНР.

Наполеглива діяльність уряду ЗУНР в еміграції по вирішенню західноукраїнсько­го питання не знайшла міжнародної під­тримки. 15 березня 1923 р. конференція послів Антанти прийняла остаточне рішен­ня про приналежність Східної Галичини Польщі, припинивши, таким чином, юри­дичне існування ЗУНР.

ПОЧАТОК ПОЛЬСЬКОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ

ЗУНР відразу стала об'єктом агресії з боку Польщі.

Поляки прагнули включити західноукраїнські землі до відновленої польської держави. Ситуація ускладнюва­лася тим, що Польщу підтримували і краї­ни Антанти. США, Англія і Франція у після­воєнному переустрої Європи зробили став­ку саме на Польщу, прагнули створити з неї " санітарний кордон для боротьби проти більшовизму".

Головним завданням ЗУНР став захист власної території від іноземної агресії. 22 листопада уряд ЗУНР під тиском польських військ змушений був покинути Львів, евакуювавшись спочатку до Тернополя, а потім - до Станіслава.