Хід заняття

Використовується ігровий момент: діти відгадують за звуконаслідуванням “ко-ко-ко” (чути за дверима), хто завітав до них у групу. Двері відчиняються – за ними курка (площинна фігурка), яку вихователь тримає у руках. Від її імені він каже дітям, що курка дуже стривожена, бо загубилися її маленькі дітки. Запитує малят, як звуть дитинчат курки, і вони відповідають, що то курчата. Відгадують загадку: “Жовтенькі клубочки ходять біля квочки”.

Курка просить допомогти їй віднайти курчаток, і діти обіцяють це зробити.

Малята шукають курчат у кімнаті й помічають стрілки-доріжки. Вихователь повідомляє, що ці доріжки чарівні, бо мають очі, які все бачать.

Діти йдуть уздовж доріжок у напрямку, який вказують стрілки (прямо, вперед), і віднаходять кошик. У ньому хтось “пищить” – ось тут і сховалися курчата.

Вихователь бере в руки кошик і веде дітей до “галявини”. Висаджує на неї курку, а діти – курчат із кошика й усі сідають на килимках довкола галявини. Закріплюються поняття: курка – велика, а курчата – маленькі; курка – одна, а курчат – багато.

Малята розглядають курчат і відповідають на запитання вихователя: Які курчата? (Гарненькі, маленькі, жовті). Якої форми в них тулуб, голова? (Кругленькі). А що в курчат більше – голова чи тулуб? (Тулуб більший, ніж голова).

Вихователь запитує дітей, чи вони сьогодні снідали. Діти відповідають. Вихователь каже, що курка з курчатами теж хочуть снідати, а для цього їх треба посадити на свої килимки. Діти виконують завдання: висаджують кожне курча на паперовий килимок такого самого кольору, який у нього бантик. Вихователь висаджує курку. Закріплюються назви кольорів.

Вихователь пояснює дітям, що курка з курчатами їстимуть зернята. Показує – в мисочці кукурудза разом із пшоном. Ці зернята треба перебрати: великі знадобляться для курки, а дрібні (маленькі) – для курчат. Закріплюються назви: кукурудза, пшоно. Діти сідають за стіл і сортують зернята у свої тарілочки. Потім кукурудзу висипають у мисочку для курки, а пшоно – у мисочки для курчат і ставлять біля кожного з них.

Дітям пропонують стати курчатами. Вони вдягають нагрудні символи – картонні овали із зображенням курчат з бантиком (у дівчаток – на голівці, у хлопчиків – на шиї); одна дівчинка – курка-мама з відповідним зображенням-символом. Проводиться гра “Курчата” (за віршем Т. Волгіної). Вихователь промовляє текст, а діти виконують те, про що в ньому йдеться.

Вийшла курка погуляти

І травички пощипати,

За нею – малята,

Жовтенькі курчата.

Курка каже: " Небезпека!

Не відходьте ви далеко,

Землю підгрібайте,

Зернятка шукайте".

З'їли зернят і жука,

Дощового черв'яка,

Випили водиці

Повненьке коритце.

Курка (вихователь від її імені) дякує малятам за доброзичливість, за уважне й турботливе ставлення до курчат.