В предметно-практичній діяльності дітей

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

В спеціальній педагогіці і, особливо в тифлопедагогіці, проблема психолого-педагогічного діагностування залишається малорозробленою. Відсутній стандартизований психодіагностичний інструментарій для обстеження дітей з порушеннями зору.

Психологи та педагоги, які працюють з дітьми, що мають порушення зору, здебільшого використовують загальнопсихологічні методики діагностування, адаптуючи їх до зорових можливостей обстежуваних. Бесіди з вихователями показали, що діагностичний інструментарій, який використовується ними для педагогічного обстеження дошкільників з порушеннями зору, досить вузький, часто недостатній для різнобічного вивчення здібностей дитини. Велика кількість діагностичних методик для дошкільників не можуть бути повністю, чи навіть частково використаними для дітей з порушеннями зору [37].

В умовах спеціального дошкільного навчального закладу, двічі на рік (на початку і в кінці навчального року) здійснюється психолого-педагогічне обстеження дітей. Таке обстеження проводиться з метою встановлення якісних особливостей пізнавальної діяльності, особливостей окремих психічних функцій та особистісного розвитку в цілому. Подібне вивчення необхідне для вибору найбільш ефективних засобів педагогічного впливу й побудови перспективного плану навчально-виховної та корекційної роботи, з урахуванням виявлених індивідуальних особливостей розвитку, можливостей та потреб кожної дитини.

Необхідною умовою проведення діагностики є природність діагностичної ситуації, емоційний комфорт дитини, її добре самопочуття. Приміщення та обставини, в яких відбувається обстеження, повинні бути по можливості знайомими і привабливими для малюка. Вирішальна роль у створенні такого середовища належить педагогу чи психологу, який проводить обстеження. Він має добре знати психологічні особливості дітей раннього та дошкільного віку, мати досвід спілкування з ними. Перш ніж приступити до діагностичних процедур, необхідно попередньо встановити емоційний контакт з дитиною, пограти разом з нею, викликати в неї довіру, позитивні емоції.

Після обстеження, у бесіді про результати обстеження з батьками та педагогами, які з дитиною працюють, незалежно від виявлених недоліків та порушень, слід максимально підкреслити позитивні якості дитини, уникаючи негативних характеристик. У разі встановлення порушення в розвитку дитини, педагог повинен коректно сформулювати свій висновок, а потім запропонувати відповідні рекомендації щодо допомоги дитині. Обов’язковим моментом при цьому є не констатація самого факту відхилення, а пояснення причини неповної сформованості тієї чи іншої якості та характеристика позитивних змін у поведінці дитини за умови дотримання необхідних рекомендацій. При цьому важливо пояснити, які позитивні зрушення у розвитку дитини мають відбутися у ході корекційної роботи. У бесіді з батьками не слід використовувати терміни “високий” або “низький” рівень розвитку, а також негативні характеристики дитини [22, 12].

Забезпечення ефективності та найбільшої інформативності психолого-педагогічного обстеження вимагає серйозної попередньої підготовки до його проведення. До найменших деталей слід продумати побудову, доцільність застосовуваних методик, процедуру обстеження. Важливо чітко визначити, які саме відомості про дитину та її розвиток необхідно отримати. Вибору методів обстеження, підбору дидактичних матеріалів має передувати ознайомлення з особовою справою дитини, з її медичною карткою, бесіда з батьками для з’ясування її індивідуальних особливостей. Також важливо враховувати вікові особливості дитини, адже діти молодшого та старшого дошкільного віку неоднаково реагують на проведення обстеження та на завдання, які їм пропонують.

Зазвичай дошкільники швидко й досить легко йдуть на контакт з педагогом, якщо їх зацікавити іграшкою, казкою, ігровою ситуацією. В цілому, обстеження дошкільника повинно будуватися у формі цілісно вибудованої гри. При цьому необхідно ставити конкретні завдання, невеликі за обсягом та непереобтяжені деталями, що особливо важливо для дітей з порушеннями зору, в яких концентрація уваги незначна, швидко наступає втома. Слід також враховувати зниження пізнавальної активності таких дітей. Дидактичний матеріал має бути чітким, яскравим, контрастним, без зайвої деталізації, інструкції – чіткими і зрозумілими [41].

Загалом під час проведення обстеження основну увагу слід приділити розумінню дитиною інструкції та мети завдання, якісні особливості виконання завдання, ставленню дитини до результатів власної діяльності.

Вже на початковому етапі обстеження необхідно аналізувати поведінку дитини, її реакцію на інструкцію до завдання: деякі діти, не дослухавши завдання, часто починають його виконувати навмання, інші просять повторити інструкцію, намагаються зрозуміти завдання; окремим дітям достатньо лише усної інструкції, інші потребують підкріплення наочним показом. Таким чином, характер інструкції (усна, наочний показ, їх поєднання) може слугувати одним з критеріїв під час виявлення розумових здібностей дитини.

Спостерігаючи за виконанням завдань дитиною, якісними характеристиками її дій та реакцій, слід звернути увагу на ступінь зосередженості та працездатності дитини, на вираженість спрямованості та ступінь зацікавленості, на те, як дитина використовує допомогу дорослого, чи звертається за допомогою, коли її потребує. Необхідно враховувати ступінь та види допомоги. Отож, роль і вплив допомоги, те, як її сприймає дитина, також можуть бути діагностичними показниками.

Іншим показником може слугувати реакція дитини на результати власної діяльності, вміння контролювати власні дії, перевіряти правильність свого результату, порівнювати свою роботу зі зразком. Також важливо враховувати емоційні реакції дитини на неможливість вирішення певних завдань.

Найбільш ефективним та інформативним в педагогічному обстеженні для початкового налагодження контакту з дитиною вважається метод бесіди, з якої власне і починають обстеження. Бесіду слід проводити невимушено, природно, не обмежувати вузькими запитаннями та чітко регламентованими відповідями. Краще зорієнтуватися у ситуації: який настрій у дитини, що її зацікавило в оточуючому середовищі. Розмова має бути невимушеною, проте цілеспрямованою. Педагог не повинен ставити випадкових запитань, а дотримуватися мети обстеження та поставлених завдань. Бесіда не може бути надто довгою, це може втомити дитину. Зміст бесіди з дитиною з порушеним зором слід зорієнтувати, насамперед, на виявлення її уявлень про свою сім’ю, саму себе, навколишній світ. Так, під час бесіди варто з’ясувати, що дитина знає про свою сім’ю, близьке оточення, про себе. Наступний блок запитань спрямовано на виявлення просторових уявлень дитини: орієнтування вправо – вліво, вгорі – внизу, далеко – близько та ін. Однак для дитини з порушеннями зору вже в дошкільному віці може бути характерним вербалізм уявлень, через що з’ясування предметно-практичних уявлень під час бесіди є недостатнім і потребує уточнення під час виконання практичних завдань.

Наступний блок – уявлення про час: для молодших дошкільників розуміння понять ранок – вечір, день – ніч; для старших дошкільників – дні тижня, місяці, визначення часу за годинником.

Уявлення дітей про явища природи з’ясовуються перевіркою знань про пори року, їх характерні ознаки; про рослини саду, городу, лісу; тварин. Під час цього обстеження з’ясовується також уміння порівнювати предмети та явища, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, розуміння родових понять, навички узагальнення. Діти з порушеннями зору внаслідок збіднення сенсорного досвіду мають труднощі із формуванням уявлень. Тому досить часто їм важко вдається встановлення причинно-наслідкових зв’язків, порівняння предметів між собою [22, 13].

Наступним етапом обстеження є спостереження за грою дітей. Зазвичай діти, що мають порушення зору, по-різному поводять себе у природній, в колективній та індивідуальній або спеціально організованій педагогом грі. Тому спеціально організованому спостереженню за виконанням ігрових дій, запропонованих педагогом, має передувати природне спостереження за ігровою діяльністю. Іграшки слугують дидактичним матеріалом для обстеження пізнавальної діяльності дітей. Привертаючи увагу дошкільника іграшками і зацікавлюючи його ігровим сюжетом, обстеження не викликатиме негативної реакції і дитина буде спокійнішою, сміливішою, вільнішою. Під час гри дитина вирішує логічні завдання, здійснює класифікацію, серіацію предметів, виявляє вольові якості.

Гра з пірамідкою, кубиками, мотрійками, підбір пари предметів чи їх зображень, дає можливість з’ясувати розрізнення предметів за величиною, кольором; виявити стан координованості рухів, рівень розвитку дрібної моторики, вміння рахувати, цілеспрямованість діяльності.

Гра з лялькою, іграшковим посудом, транспортом допомагає створити ігрову ситуацію та з’ясувати основні предметно-практичні та соціально-побутові уявлення дитини. Однак не слід перевантажувати дитину кількістю іграшок. Спеціально організовані ігри-обстеження доцільніше проводити не в загальній груповій кімнаті, а в кабінеті психолога чи тифлопедагога, де зайві іграшки прибираються з поля зору дитини. Інформативно важливим є спостереження за колективними іграми дітей, в яких простежується здатність до виконання інструкцій дорослих, розуміння та дотримання правил гри, виконання своєї ролі, особистісні характеристики [20].

Таким чином, гра як метод обстеження дозволяє виявити ряд особливостей психічної діяльності дітей: особливості уваги, сприймання, мислення, емоції, інтереси.

Іншим методом є обстеження розуміння дітьми сюжетних малюнків та літературних текстів, казок, що дає можливість виявити точність сприймання, рівень мисленнєвих процесів, сформованості уявлень, особливості пам’яті, інтересів, емоційних реакцій.

Для обстеження необхідно мати набір карток із зображеннями окремих предметів, різних родових категорій. Дитина має впізнати малюнок, назвати його, визначити призначення предмета. З допомогою предметних карток можна перевірити зорову пам’ять дитини.

Для слабозорих дітей характерні нерівномірність розвитку психіки на різних вікових етапах і задіювання механізмів компенсації недоліків за рахунок використання діяльності збережених аналізаторів. Психічний розвиток дитини з порушеннями зору відбувається своєрідно як за якісними характеристиками, так і за темпом. Порівняно зі зрячими, у неї спостерігається відставання і нерівномірність у розвиткові деяких психічних процесів. Однак спеціальні дослідження не виявили безпосередньої залежності стану розвитку психічних процесів від гостроти зору дошкільника. Доведено, що існує пряма залежність від того, як цілеспрямовано і своєчасно проводилася робота зі збагачення чуттєвого досвіду дитини, створення у неї системи уявлень, яка успішно проводиться у взаємодії дошкільних навчальних закладів та сімей вихованців [36].

Зорове сприйняття розглядається не лише як реакція на стимуляцію, а й як отримання інформації про події та об’єкти зовнішнього світу, тобто як складна система перцептивних та пізнавальних дій. Воно має величезне пізнавальне значення для дитини, орієнтує та регулює її поведінку, тісно пов’язується з увагою, мотивацією, інтересами, мнемічними процесами, мисленням, емоціями.

З огляду на взаємозумовленість процесів сприймання та діяльності, розвиток зорового сприйняття тісно пов’язаний з дотиком, загальною та дрібною моторикою і не може розглядатися відокремлено від них як в процесах природного та спеціально організованого (корекційно-компенсаторного) формування, так і під час діагностування рівня розвитку.

Діагностування стану розвитку зорового сприйняття доцільно здійснювати в різних видах дитячої діяльності: ігровій, трудовій, побутовій. Завдання, які використовують для обстеження стану розвитку зорового сприйняття, поділяються за наступними офтальмологічними показниками: стан оптичної уваги; візуальне впізнавання предметів; плавність та послідовності рухів очей в різних напрямках; активна фіксація погляду на предметі [6].

Послідовність подачі діагностичних завдань здійснюється за принципом поступового ускладнення. За ним же будується й корекційна робота з розвитку зорового сприйняття та залишкового зору.

Ускладнення завдань також може відбуватися за рахунок використання перекреслених, недомальованих контурних зображень, збільшення кількості реальних предметів (об’єктів) та їх зображень для запам’ятовування (від 2 – 3 до 6 – 7), застосування графічних і абстрактних зображень (у тому числі літер, цифр та їх елементів).

Пропонуємо орієнтовний план обстеження зорового сприйняття:

1. Реальні предмети. Ігрове завдання для дитини: показати й розповісти ляльці Оксанці про групову кімнату.

2. Моделі (іграшки): розповісти Оксанці, які іграшки живуть у кімнаті, як з ними можна гратися.

3. Графічні зображення: Оксанка принесла з собою малюнки (контурні зображення, силуетні, перекреслені).

1. Називання кольорового спектру: “Склади веселку”, “Назви колір”.

2. Класифікація предметів за кольором: “Заховай квіти на килимочках”.

4. Відбір предметів одного кольору, але різних відтінків за світлістю.

1. Впізнавання й називання основних геометричних форм.

2. Співвіднесення предмета з формою у найближчому просторі.

3. Класифікація за формою – розкласти предмети на килимки різної геометричної форми.

4. Виділення форми в заштрихованому малюнку.

1. Порівняння предметів за величиною, на рівні впізнавання і називання “більший – менший”.

2. Побудова предметного ряду за величиною, від найбільшого до найменшого і навпаки.

3. Класифікація предметів за величиною: “Розсели звірят у хатинки”.

Перш за все слід визначити вміння дитини цілеспрямовано розглядати, тобто візуально обстежувати об’єкт. Слід звернути увагу на те, як дитина виокремлює основні елементи, деталі об’єкта, визначає їх співвідношення, розміщення в просторі, чи помічає зміни в самому об’єкті або його розташуванні. При цьому слід враховувати, що розглядання або впізнавання предметів та їх зображень дітьми з глибокими порушеннями зору вимагає більш тривалого часу, що пов’язано з характерною для них загальмованістю процесів зорового аналізу і синтезу.

З’ясування стану сформованості зорового аналізу і синтезу, довільної зорової уваги і запам’ятовування можливе через виконання наступних завдань:

– знаходження загубленої, зайвої іграшки, малюнка;

– знаходження відмінностей на двох подібних іграшках чи сюжетних малюнках;

– знаходження нереальних елементів малюнків-нісенітниць;

– запам’ятовування послідовності 4 – 6 предметів, іграшок, малюнків, геометричних фігур, літер, цифр і відтворення їх у вихідній послідовності.

Особливу увагу під час обстеження слід звернути на узгодженість рухів рук і очей дитини, простежування поглядом дій руки, а в подальшому і рухомих об’єктів у просторі. Зорово-моторну координацію ефективніше обстежувати на прогулянках, заняттях з фізичного виховання та ритміки, під час виконання різних рухових вправ: ходьби, бігу за розмітками, катанні на велосипеді, самокаті по доріжках і обмежених майданчиках; киданні в ціль різними предметами в іграх “Кільцекиди”, “Влуч у ціль” тощо [22, 80].

Можливе також використання спеціальних завдань, пов’язаних з обведенням за трафаретом, силуетним і контурним зображенням. Наприклад:

– обвести за контуром стільки квадратиків, скільки чується звуків у слові;

– обвести на верхній смужці 7 кружечків, а на нижній смужці – на 2 трикутники більше;

– другий, четвертий і шостий квадратики у верхньому рядку зафарбувати червоним кольором, а третій, п’ятий і сьомий у нижньому – заштрихувати;

– у різних місцях аркуша обвести за зовнішнім або внутрішнім контуром трафарети іграшок, а потім з’єднати їх доріжками.

Вивчення дитячих малюнків є одним з ефективних методів педагогічної діагностики. Аналізуючи дитячі малюнки, акцентують увагу на вмінні відтворити предмет із збереженням всіх частин, дотриманні пропорцій, адекватності використання кольорів, логічності зображеного, вмінні розкрити сюжет відповідно заданої теми. Отримані дані педагогічного вивчення малюнків є додатковим матеріалом для оцінки актуального рівня загального розвитку дитини, його структури, типології, інтерпретації інтелектуального компонента в цілому і виступають основою для прогнозування корекційного розвитку. Дитячі малюнки також виступають найбільш дієвим засобом виявлення перцептивно-моторних порушень [7].

Обстеження навичок зорового прослідковування рухомих об’єктів в просторі доцільно починати з визначення зміни положення окремих рухомих частин в іграшок, наприклад у ляльки (ручки, ніжки), у машини (кузов, дверцята), у будиночка (вікна, двері) та ін. Під час оперування з об’ємними, площинними, збірними-розбірними іграшками та предметами, що мають одну (або декілька) рухомих частин, дитина поступово засвоює зорові образи руху і пози, які в подальшому закріплюються в процесі самостійно виконаних рухів і дій за показом дорослого, по пам’яті, за зразком-схемою, за словесною інструкцією.

Оцінювання стану сформованості вміння простежувати поглядом за рухомими об’єктами може відбуватися під час спостереження за ігровою діяльністю дитини, наприклад, з настільними іграми: “Футбол”, “Більярд”, “Залізниця” та ін.

Підкреслимо, що у дітей з порушеннями зору формування навичок спостереження за декількома рухомими об’єктами – досить складний і тривалий процес, який потребує багаторазового виконання спеціально підібраних вправ. Спочатку організовується спостереження за двома об’єктами (Де мишка? А куди втік зайчик?; В який бік поїхала вантажна машина, а в який – пожежна? та ін.), поступово кількість об’єктів можна збільшувати, урізноманітнювати напрямок їх руху.

Найскладнішим для зорового сприймання дітей, що мають порушення зору, є визначення відстані до об’єкта, об’ємності, глибини простору, виділення співвідношень і переміщення різних деталей (предметів) у просторі, зміна їх розташування. Під час педагогічного обстеження важливо визначити і в подальшому сформувати у дітей навички порівняння об’єктів у просторі, вміння визначати власне місцезнаходження, моделювати різні просторові ситуації. З цією метою можуть бути використані вправи для розвитку окоміру:

– визначити, скільки кроків до вікна, до ляльки, до дерева;

– хто на дальшій відстані сидить: зайчик чи ведмедик;

– взяти собі дві іграшки такі ж, як у мене (дві матрьошки контрастного розміру, два кубики);

– показати співвідношення двох предметів за висотою, за допомогою стовпчиків (смужок) тощо;

– розділити коло, квадрат, прямокутник на 2, 3, 4 рівні частини;

Під час проведення діагностики потрібно враховувати, що поведінка дошкільника вкрай нестійка. Вона залежить від безлічі ситуативних, випадкових факторів: фізичного самопочуття малюка, його ставлення до нових обставин, до навколишніх предметів тощо. У випадку несприятливої поведінки дитини (пасивність, загальмованість) слід доповнити дані діагностики бесідою з батьками та родичами, іншими педагогами, які працюють з нею, результатами спостереження за вільною активністю у звичній ситуації, провести повторну діагностику. Лише за умови, що результати спостереження, бесіди та повторної діагностики збігаються з початковим висновком, можна зробити остаточний висновок щодо рівня психічного розвитку дитини.