Аналіз економічних умов. Лісові такси.

Лекція № 9.

Тема. Об’єкт лісовпорядкування.

План

Поняття про об’єкт лісовпорядкування.

Вивчення природно-історичних умов району розташування об’єкту лісовпорядкування.

Аналіз економічних умов. Лісові такси.

1. Об’єктом лісовпорядкування називається частина території державного лісового фонду, яка впорядковується одночасно і на яку складається проект організації та розвитку лісового господарства на ревізійний період (10 років).

Всі ліси України є власністю держави. Земельні ділянки надаються у постійне користування спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціальні підрозділи для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт у порядку, передбаченому Лісовим кодексом України. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом.

Лісовий фонд може надаватись також у довгострокове (від 3 до 25 років) та короткострокове (до 3 років) тимчасове користування.

Основним постійним лісокористувачем є держлісгосп, який ділиться на лісництва, технічні дільниці, обходи. Держлісгоспи кожної адміністративної області входять у лісогосподарські об’єднання. В Україні налічуються 25 обласних лісогосподарських об’єднань, включаючи Комітет по лісовому господарству АР Крим, 265 держлісгоспів, 20 державних мисливських господарств, близько 1300 лісництв. Держлісгосп є юридичною особою, тобто має свій рахунок в банку, печатку і самостійний бухгалтерський звіт.

Крім окремого держлісгоспу, об’єктом лісовпорядкування може бути група держлісгоспів, що входять до складу лісів зеленої зони міста або промислового центру, окреме лісництво (наприклад військове), лісова дослідна станція тощо.

Лісовпорядкування проводиться, як правило, за єдиною програмою і технологією. Для кожного об’єкта складається проект організації та розвитку лісового господарства. Для лісництв, які входять в об’єкт лісовпорядкування складають короткий проект із стислими даними про організацію ведення лісового господарства і повними відомостями пр лісовий фонд і обсяги запроектованих заходів.

Однак, деякі об’єкти лісовпорядкування мають свої особливості й впорядковуються спеціальними підрозділами лісовпорядного підприємства або іншими організаціями за спеціальними програмами. Наприклад, зелені насадження м. Києва впорядковувались комплексною експедицією Укрдержліспроекту, зелені насадження м. Дніпродзержинська – науковими співробітниками центрального ботанічного саду АН України, насадження державного дендрологічного парку “Тростянець” – співробітниками кафедри лісовпорядкування та геодезії НАУ.

2. Тривалість процесу вирощування деревини обумовлює потребу враховувати закономірності взаємовпливу зовнішнього середовища та лісової рослинності. Фізико-географічні умови визначають характер насадження, його ріст та розвиток, процеси лісовідновлення. Тому підчас підготовчих робіт, а також в польовий період лісовпорядкування збирає необхідні матеріали, які характеризують природно-історичні умови об’єкту лісовпорядкування.

До факторів, що визначають фізико-географічні умови, належать геологічна будова місцевості та рельєф, клімат, грунти, гідрографія та гідрологія.

Геологічна будова району розташування об’єкту лісовпорядкування розглядається з точки зору її впливу на формування рельєфу та розвиток грунтотворних процесів.

Характеризуючи рельєф підкреслюють його особливості, ступінь розчленованості, стрімкість схилів. В гірських районах виділяють рівнинні та гірські ліси.

Загальне уявлення про клімат дає лісорослинна зона, в якій знаходиться об’єкт лісовпорядкування. Коротка характеристика клімату повинна вміщати дані, що мають певне значення для ведення лісового господарства:

- температура повітря (середньорічна, середньомісячна, максимальна та мінімальна влітку і взимку);

- дата заморозків (ранніх осінніх та пізніх весняних);

- загальна і середньомісячна кількість опадів;

- відносна вологість повітря по місяцях і за рік;

- тривалість вегетаційного періоду;

- напрям переважаючих вітрів та їх швидкість;

- дата випадання снігу, його глибина, дата сходження снігового покриву;

- термін замерзання і скресання річок.

Дані про ці кліматичні фактори беруть в найближчій метеостанції, або, при великій території об’єкту лісовпорядкування, в кількох метеостанціях. Розглядаються вони з точки зору впливу на ріст та продуктивність лісових насаджень.

В районах з інтенсивним веденням лісового господарства особливу увагу приділяють вивченню грунтів, оскільки від них залежить склад і будова лісових насаджень, їх продуктивність, характер лісовідновлення, проведення лісогосподарських заходів. Особливості грунтового покриву вивчають за літературними джерелами та за власними дослідженнями. Для цього роблять серію грунтових розрізів, по яких вивчають переважаючі грунтотворні материнські породи, генетичні типи грунтів, їх механічний склад, ступінь вологості. При наявності на обстежуваній території торф’яників, визначають їх площу, глибину залягання та потужність торфового шару.

Іноді в лісових насадженнях об’єкту лісовпорядкування проводиться спеціальне грунтово-типологічне обстеження, в результаті якого складають грунтові карти і встановлюють типи умов місцезростання. Кожен тип умов місцезростання (ТУМ) – це сукупність ділянок з однаковим лісорослинним ефектом, тобто комплексом кліматичних та грунтово-гідрологічних факторів.

Базуючись на лісотипологічних дослідженнях, вивченню складу і продуктивності насаджень, лісівничих можливостей різних ТУМ та керуючись економічною метою вирощування лісу в конкретних умовах, лісовпорядкування встановлює господарські типи насаджень – типи лісу.. Для кожного ТУМ їх може бути декілька. Господарські типи насаджень стають перспективною метою лісовирощування.

Встановленим типам лісу відповідають однорідні лісові ділянки, які потребують при однакових економічних умовах проведення однакових лісогосподарських заходів. Однорідність ділянок визначається:

· складом деревних порід;

· ярусністю рослинності;

· комплексом лісорослинних умов (кліматичних, гідрологічних, екологічних);

· складом лісової фауни;

· взаємовідносинами між рослинами та середовищем;

· лісовідновними процесами і характером зміни порід.

3. Економіка району розташування об’єкту лісовпорядкування тісно пов’язана з лісогосподарською діяльністю. У пояснюючій записці дається загальна характеристика народного господарства, окремо аналізуються промисловість і сільське господарство. Визначаються основні галузі промисловості, характер продукції, яка випускається підприємствами та їх потреби у деревині та інших продуктах лісу. Вказується основний напрямок сільськогосподарського виробництва (зернове, м’ясо-молочне і т.д.), приводяться дані про продуктивність угідь. Вивчаються потреби сільського господарства у деревині та іншій лісовій продукції. Аналізуючи сільське господарство, мають на увазі, що сільськогосподарські підприємства – не тільки ринок збуту лісової продукції, а й постачальник робочої сили для виконання лісогосподарських робіт.

Лісовпорядники аналізують населеність території, щільність населення на 1 км², приводять дані про лісистість території та розміщення лісів по площі району розташування об’єкту лісовпорядкування.

Вивчаються шляхи транспорту, їх напрямки та значення, напрям основних вантажопотоків. Вказується наявність доріг з твердим покриттям та їх стан, наявність грунтових доріг, можливість їх використання у різні пори року та після дощів. Обчислюється загальна протяжність доріг на 1 тис. га лісу (задовільною є 12-14 км).

Узагальнюючи потреби в деревині та інших продуктах лісу різних галузей народного господарства, всіх споживачів ділять на чотири основних категорії:

· місцеве населення;

· місцеві державні та громадські заклади;

· лісопромислові підприємства;

· нелісопромислові підприємства.

В умовах ринкової економіки величезне значення має самоокупність лісового господарства. Прибутки лісогосподарських підприємств складаються з грошей, які надходять за реалізацію деревини, що відпускається на корені і від реалізації готової продукції. Ціна зрубаного дерева визначається за економічною калькуляцією, а на корені – за лісовими таксами. Лісові такси – це відпускна ціна 1 м3 деревини залежно від її якості та лісотаксового поясу. Ліси України поділені на два лісотаксові пояси. До першого віднесені ліси всіх областей, за винятком Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та ліси гірської зони Львівської області. Деревина у першому поясі коштує дорожче, ніж у другому. В межах кожного поясу лісові такси встановлюють для кожного кварталу залежно від відстані вивозу деревини від його центра до найближчого нижнього складу лісозаготівельника або пункту відвантаження залізницею. За відстанню вивезення деревини такси ділять на п’ять розрядів:

1. 0 – 10 км;

2. 10, 1 –25 км;

3. 25, 1 – 40 км;

4. 40, 1 – 60 км;

5. 60, 1 і більше.

Чим більша відстань вивозу, тим дешевша деревина. Це урівнює споживачів у транспортних витратах. При лісовпорядкуванні квартали лісових масивів розподіляють за розрядами такс. Визначаючи до якого розряду такс віднести той чи інший квартал, циркулем проводять кола відповідного радіусу з центром у пункті вивозу (наприклад, залізнична станція)), враховуючи при цьому кривизну доріг (k). Для рівнинних лісів k приймають рівним 1, 10; при горбистому рельєфі або на заболоченій до 30% території k=1, 25; для гірських лісів k=1, 50. Цей розподіл затверджується у облвиконкомі. Ціни на деревину вказують залежно від її розмірів: крупна, середня, дрібна і дрова.

Лісовий дохід може бути отриманий не тільки за рахунок реалізації деревини. Джерелом прибутку може служити й сінокосіння, випасання худоби, бджільництво, заготівля живиці, березового соку, збір ягід, грибів, лікарської та технічної сировини, використання лісів для відпочинку. З метою найповнішого використання побічних продуктів лісу лісовпорядкування повинно передбачити їх широкий розвиток без шкоди для лісових насаджень.

Основна задача лісовпорядкування полягає в тому, щоб привести у відповідність проект розвитку лісового господарства даного підприємства з конкретними економічними умовами району його розташування.