Вибір форми господарства. Господарська секція.

Лекція № 6

Тема. Форми лісового господарства.

План

Форми лісового господарства та їх класифікація.

Вибір форми господарства. Господарська секція.

1. Система ведення господарства включає весь комплекс лісогосподарських заходів, спрямованих на оптимальне ведення лісового господарства. Організовуючи господарство, виділяють якусь певну домінуючу ознаку – походження насаджень, їх продуктивність, спосіб головної рубки тощо. Ці домінуючі ознаки визначають форму господарства.

Часто в одній системі можна виділити декілька форм господарства. Наприклад, у захисній системі залежно від походження насаджень виділяють насіннєву та порослеву форми господарства. В експлуатаційних лісах другої групи (лісокультурна система господарства) можна виділити лісосічну, поступову та інші форми господарства.

Класифікуючи форми господарства за основу беруть три основні ознаки: походження лісу, спосіб головної рубки і товарність насадження, тобто розміри і якість тих сортиментів, вирощування яких мають за мету.

Форми господарства за походженням:

· високостовбурне – господарство, яке ведеться у насадженнях насіннєвого походження;

· низькостовбурне – організовується в насадженнях вегетативного походження.

Високостовбурні насадження звичайно довговічніші ніж низькостовбурні і у віці стиглості складаються із більш крупних та високоякісних дерев.

На відміну від високостовбурних насаджень в низькостовбурних кожне дерево може давати поросль, тобто кілька разів приймати участь у утворенні наступних насаджень на даній площі.

В природі часто зустрічаються насадження змішаного походження. У цьому випадку при віднесенні до тієї чи іншої форми господарства керуються тим, які дерева переважають у даному насадженні – насіннєвого чи порослевого походження.

У хвойних насадженнях, як правило, виділяють високостовбурну форму господарства, у листяних може бути як високостовбурна, так і низькостовбурна форми.

Високостовбурна форма господарства орієнтована на вирощування крупних сортиментів, низькостовбурна – дрібних (будівельний ліс, рудстійка) та дров.

Середню форму господарства можна зустріти у різновікових, двохярусних лісових насадженнях Франції.

Форми господарства за способами рубки:

· лісосічні;

· вибіркові.

Всі лісосічні форми господарства можна розділити на три категорії, що відрізняються тривалістю періоду їх поновлення: суцільно-лісосічна, насіннєво-лісосічна та вибірково-лісосічна.

У суцільно-лісосічному господарстві насадження вирубують при головній рубці за один прийом, поновлення відбувається штучним (посів чи посадка) або природним (самосів) шляхами за період, що не перевищує одного класу віку. Суцільно-лісосічна форма господарства обумовлює утворення одновікових одноярусних насаджень.

Відрізняють вузько-лісосічну (з шириною лісосік до 100 метрів) у хвойних та твердолистяних насадженнях та середньо-лісосічну (шириною до 250 метрів) форми господарства.

Суцільно-лісосічна форма господарства характерна для рівнинних лісів України - в Поліссі та Лісостепу.

При насіннєво-лісосічній формі господарства лісосіки вирубують за декілька прийомів, що сприяє природному поновленню лісу та захисту його від шкідливих факторів середовища деревами, що зостаються після проведення чергового прийому рубки. Рубки, що проводять в насадженні кілька разів, називають поступовими.

Отже, поступова рубка розрахована на природне відновлення лісу. Такий спосіб рубки особливо сприяє росту тіневитривалих порід (ялиця, бук), яким у ранньому віці потрібен захист під наметом лісу.

Поступова рубка скорочує до мінімуму період відновлення лісу. Вона може складатись з двох, трьох та чотирьох прийомів. Найбільш поширені – трьох-прийомні рубки. Перший прийом такої рубки називають засівним, другий – освітлювальним, третій, кінцевий - очисною рубкою.

Тривалість одного прийому поступової рубки не перевищує одного класу віку. Наприклад, всі стиглі букові насадження Карпат, які ще не були в рубці, відводяться під перший прийом поступової рубки і за один клас віку (20 років) мають бути пройдені рубкою. Якщо їх 200 га, то щорічно у рубку відводиться по 10 га на протязі 20 років.

Поступова рубка більш складна у порівнянні з суцільно-лісосічною і для її виконання потрібен більш кваліфікований персонал. Неправильне її проведення завдає більше шкоди, ніж промахи при суцільно-лісосічній рубці (пошкодження підросту, грунту та залишених на корені дерев; занадто велика вибірка дерев у перші прийоми рубки і т.п.). Поступові рубки часто застосовують у водоохоронних протиерозійних гірських лісах Карпат.

Насіннєво-лісосічна форма ведення господарства є добрим способом переведення тимчасових (похідних) листяних господарств (грабові, осикові і т.п.) у корінні типи лісу.

Вибірково-лісосічну форму господарства застосовують у густозаселених районах, зокрема в лісах зелених зон, при наявності мережі доріг та просік, яка дозволяє швидко вивезти заготовлену деревину без шкоди для підросту. Метою рубки є збереження природного насіннєвого поновлення та сприяння розвитку підросту за допомогою бокового освітлення. Рубка проводиться нерегулярно в часі, не з однаковою кількістю прийомів, нерівномірно розміщена по території.

Лісівничою основою цієї форми господарства є групово-вибіркові та котловинні рубки.

Ведення господарства дуже складне. Період рубки – 30-40 років. В результаті виникають різновікові насадження із ступінчастим наметом.

Вибіркові форми господарства діляться на

· екстенсивно-вибіркову;

· інтенсивно-вибіркову.

Екстенсивно-вибіркова форма господарства грунтується на підневільно-вибірковій рубці. При такій рубці на протязі тривалого часу вирубують крупні здорові ділові дерева панівних порід, що досягли певного діаметру. Дерева меншого діаметру залишають на корені. Господарство є крупно-товарним, воно не може бути організованим у насадженнях низьких бонітетів. Тонкомір через певний час (40-80 років) досягає збутових розмірів за діаметром і рубка повторюється. Період між рубками називають оборотом господарства.

Маса деревини, що вирубується в господарстві залежить від мінімального збутового діаметру: чим він менший, тим більше деревини вирубують. В цілому вирубують 10-30% наявного запасу деревостану.

Дана форма господарства може застосовуватись там, де відсутній попит на дрібну деревину, важко заготовляти та транспортувати деревину (гірські райони Карпат).

Позитивною стороною цієї форми господарства є збереження захисних властивостей лісу, негативною – погіршення санітарного стану та зниження загальної біологічної стійкості насаджень після рубки.

Інтенсивно-вибіркова форма господарства ведеться на основі добровільно-вибіркової рубки. Цю рубку проводять в насадженнях будь-якого віку, дерева вирубують незважаючи на їх розмір. Рубці підлягають фаутні, криві, пошкоджені дерева, ті, що заважають росту дерев головної породи Повторюється рубка не рідше одного разу на 10 років, за своєю суттю це одночасно і рубка догляду за насадженням, і головна рубка.

При такій формі ведення господарства постійно зберігається достатня зімкнутість насаджень. Розмір користування обмежується величиною поточного приросту насаджень. В кінцевому результаті ліс при такій рубці стає різновіковим.

З лісівничої точки зору ця форма господарства є найскладнішою. Її організовують при умові повного збуту деревини. Може застосовуватись у лісопаркових господарствах, де на перший план ставлять інтереси естетики, формування ландшафтів, а не заготівля деревини.

Форми господарства за товарністю:

· крупно-товарні;

· дрібно-товарні.

Під товарністю насадження розуміють розміри сортиментів (крупні чи дрібні) можна в ньому отримати та їх якість. Залежно від цього й виділяють крупно-товарні та дрібно-товарні господарства.

Крупними сортиментами називають такі, що мають у верхньому торці без кори діаметр 25 см і більше, середніми – 13-24 см, дрібними –3-12 см.

Крупно-товарні господарства організовують з метою вирощування деревини до часу, коли з неї можна отримати крупні сортименти, при цьому частково отримують тонкомір та дрова. Такі господарства організовують у здорових насадженнях I-III класів бонітету. Вони характеризуються високим віком головної рубки – 100-120 років для насаджень хвойних порід, 110-130 років для дуба високостовбурного, 80-90 років для інших листяних порід. Вік головної рубки при цій формі господарства призначається, як правило, за віком технічної стиглості головних порід.

Для дрібно-товарних господарств придатні насадження всіх бонітетів, але їх раціонально організовувати у насадженнях низьких (IV-V) бонітетів. Дрібнотоварні господарства часто організовують в лісах, що належать колективним селянським спілкам, де попитом користується середні та дрібна ділова деревини і дрова. У цих господарствах вік головної рубки понижений, як правило, його встановлюють за віком кількісної стиглості насаджень.

2. Вибір та встановлення форми господарства є важливим завданням лісовпорядкування. При виборі форми господарства враховують економічні умови об’єкту лісовпорядкування, його природно-історичні умови, досвід господарської діяльності. Встановлена форма господарства має відповідати, в першу чергу, інтересам вирощування головної породи, а, по можливості, і другорядних.

В лісах першої групи, організовуючи господарські секції, до уваги беруть, перш за все, інтереси лісовирощування та збереження захисних функцій лісу, в лісах другої групи – інтереси лісовирощування з врахуванням вимог лісоексплуатації.

Конкретна форма господарства для кожної господарської одиниці завжди є складною. Як правило, вона являє собою сукупність декількох форм.

Виділяючи певну господарську секцію у її назві вказують форми господарства, за якими вона організована. Наприклад: соснова, високої продуктивності, дрібно-лісосічна крупно-товарна господарська секція; дубова, високостовбурна, високої продуктивності, дрібно-лісосічна, крупно-товарна господарська секція.