Відмінювання множинних топонімів

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Топоніми тільки множинної форми можуть бути безсуфіксними (Клини, Кути, Лани) і суфіксальними (Дубовичі, Клинці).

Безсуфіксні топоніми відмінюються як відповідні множинні форми загальних іменників. Труднощі викликає  Р. в., що має закінчення -ів і -0, вибір яких зумовлюється  узусом (традицією): Пологи – Поліг, Глодоси – Глодос, Біловоди – Біловод, Суми – Сум, Прилуки – Прилук.   Якщо ж наголос падає на закінчення, то Р. в. має флексію -ів: Багни – Багнів, Лан – Ланів, Береги – Берегів, Богдани – Богданів, Вири – Вирів. У ненаголошеній позиції  можливі варіанти: Пологи – Поліг і Пологів, Дуліби – Дуліб і Дулібів, Берлоги – Берлог і Берлогів.

Суфіксальні топоніми закінчуються морфами -ич-і, -ц-і,   -иц-і, -ик-и, -ан-и, -ак-и, -к-и та ін. Вони мають різні системи відмінювання.

1. Топоніми на -ич-і відмінюються як іменники чоловічого роду на твердий приголосний у множині (типу столи):   Баничі – Баничів, Баничам і т. д. Р. в. має два закінчення  (-ів і -0): Бистричі – Бистричів, але Меденичі – Меденич. У літературній мові поширенішим є закінчення -ів (Раневичі – Раневичів, Золотковичі – Золотковичів, Плетеничі – Плетеничів), у розмовно-побутовому мовленні –  -0 (Батятичі – Батятич, Яструбичі – Яструбич).

2. Топоніми на -ц-і відмінюються як іменники чоловічого роду на -ець у множині (типу стілець — стільці,   стільців): Млинці — Млинців, Млинцям і т. д. За цим  зразком відмінюються топоніми Харківці, Вільхівці, Стриганці, Двірці та ін.

Р. в. має два закінчення (-ів і -0) із вставним е перед  морфом -ц-: Підгайці – Підгайців, але Топорівці – Топорівець. У літературній мові поширеніше закінчення -ів (Лучківці – Лучківців, Болехівці – Болехівців, Жовтанці – Жовтанців), у розмовно-побутовому мовленні -0 (Ярчівці – Ярчівець, Влащинці – Влащинець, Юськівці –  Юськовець та ін.).

Якщо наголос у топонімах на -ц-і падає на закінчення -і,   то і в побутовому, і в літературному мовленні Р. в. здебільшого має закінчення -ів (Верхівці – Верхівців, Хитці –  Хитців, Білівці – Білівців тощо), але є винятки: Ляхівці –  Ляхов е ць, Стріхівці – Стріховець, Чернівці – Чернівців і  Чернівець.

3. Топоніми на -иц-і незалежно від місця наголосу відмінюються як іменники жіночого роду на -иц-я у множині  (типу крамниця): Мульчиці – Мульчиць, Мульчицям і т. д.  У Р. в. вони мають -0: Новородчиці – біля Новородчиць, Полиці – Полиць, Вовчиці – Вовчиць.

4. Топоніми на -ан-и з наголошеним морфом -ан- у літературній мові відмінюються як назви типу кияни: Росошани – Росошан, Росошанам і т. д. За цим зразком відмінюються топоніми типу Таращани, Козиряни. У Р. в.  вживається -0: Лужани – Лужан, Бояни – Боян. Якщо у  топонімах морф наголошений (-ан- и), то вони мають флексію -ів: Капран и – Капранів, Полян и – Полянів, Троян и – Троянів.

5. Топоніми на -ик-и (-ник-и) відмінюються як загальні іменники на -ик у множині (типу посібники): Гребеники – Гребеників, Гребеникам. У літературній мові у  Р. в. вживається закінчення -ів: Стрільники – Стрільників. За цим зразком відмінюються топоніми типу Бурики, Пшеничники, Підгайчики. У побутовому мовленні деякі топоніми на -ик-и вживаються з -0: Попельники – біля Попельник, Пшеничники – родом з Пшеничник, Липники – біля Липник.

6. Топоніми на -ак-и, -як-и з наголошеним і ненаголошеним закінченням у літературній мові відмінюються як відповідні загальні іменники на -ак-и (типу байраки, п’ятаки): Кубряки – Кубряків, Кубрякам і т. д. У літературному  мовленні Р. в. має закінчення -ів (Третяки – біля Третяків, Новаки – з Новаків, Кайдаки – з Кайдаків), у побутовому мовленні – нульове (з Кайдак, з Кодак, з Новак).

7. Топоніми на -к-и (після приголосного) відмінюються  як іменники множини типу ручки, піски, бурячки: Обложки, Обложок, Обложкам і т. д. У Р. в. вживається два закінчення (-ів і -0): Клишки – Клишок і Клишків, Воронки – Воронків і Воронок, Подільки – Подільок і Подільків. Закінчення -ів з’являється переважно тоді, коли наголос у топонімах падає на закінчення -к- и: Хижк и –  Хижків, Ставк и – Ставків, Сніжк и – Сніжків. Якщо ж  наголос падає на основу або переходить на неї з закінчення, то вживається -0: П’ятихатки – П’ятихаток, Полошки – Полошок, Кринички – Криничок, Річки – Річок, Піски – Пісок, Ліски – Лісок, але Ліски – Лісків,   Піски – Пісків. Якщо ж топоніми на -к-и за походженням  є прізвищами чи родовими назвами, то вони у Р. в. набувають закінчення -ів: Терещенки – Терещенків, Левченки – Левченків, Кальченки – Кальченків.