Сліди засобів учинення злочину.

Засоби вчинення злочину - це матеріальні об'єкти, що так чи інакше ви­користовуються для досягнення злочинного результату: сокира, камінь, пали-Ця, відмичка, автомобіль, вибухівка, отруйна сильнодіюча речовина.

Криміналістична трасологія об'єктом дослідження вважає знаряддя злому, зброю, транспортні засоби, інструменти та предмети.

Знаряддя злому - це спеціально виготовлені, перероблені та пристосовані Для умисного застосування при вчиненні злочинів засоби (лом, «балерина», «клішня рака»). До знарядь злому не можуть належати інструменти побутового та виробничого призначення, які можуть бути використані для здійснення злому. Наприклад, сокира, стамеска - це інструменти, вони можуть виконати роль засобів учинення злочину, але не знарядь злому. Від знарядь злому не­обхідно відрізняти також предмети (камінь, палиця), які не є інструментами, тобто не пристосовані для трудової діяльності, але можуть бути використані з метою злому. За механізмом утворення засоби вчинення злочину доцільно поділити на:

- знаряддя (знаряддя злому, інструменти та прилади, предмети); -зброю (вогнепальна, холодна);

- джерела підвищеної небезпеки (транспортні засоби, механізми, облад­нання виробничого та побутового призначення);

-фізичні явища (електричний струм, випромінювання, сильнодіючі та отруйні речовини);

- сили та явища природи (вогонь, вода).

Сліди знарядь злому утворюються переважно внаслідок механічної вза­ємодії, серед якої розрізнюють такі види руху (переміщення): прямолінійний, прямолінійно-поступальний, зворотно-поступальний, обертально-поступаль­ний та обертання-котіння. Кожному виду руху відповідають певні сліди.

Під час прямолінійного руху слідоутворюючий об'єкт переміщується перпен­дикулярно слідосприймаючому і утворює слід тиснення - шляхом формуван­ня, руйнування, залишкової деформації, нашарування, перерозподілу частин речовини, зміни та перебудови внутрішньої структури об'єкта.

За умови прямолінійно-поступального руху слідоутворюючий об'єкт переміщається під дією двох сил, спрямованих по вертикалі та горизонталі, уздовж слідосприймаючої поверхні та одночасно тисне на неї. Внаслідок цьо­го утворюються сліди ковзання у вигляді системи валиків і рівчачків.

При зворотно-поступальному русі слідоутворюючий об'єкт по черзі нює напрямок горизонтального руху, а під дією вертикальної сили розрізац предмет. Утворюються сліди розпилу або сліди тертя.

У процесі обертально-поступального руху слідоутворюючий об'єкт І тається і одночасно переміщується прямолінійно.

При обертанні-котінні слідоутворюючий об'єкт обертається навколо осі, І реміщується по слідоприймаючій поверхні, утворюючи поверхневі або об'є' сліди котіння, тобто сліди колісних транспортних засобів. Гусеничний утворює сліди за схемою прямолінійного руху, а сліди полозкового виникають подібно до слідів ковзання під час прямолінійно-поступального руху.

Сліди знарядь злому та інших засобів вчинення злочинів фіксують на основі загальних правил та прийомів: фотографування, вимірювання, копіювання та моделювання, вилучення слідів разом з предметом. Для І лювання слідів на дереві частіше за все застосовують пластилін, пасту І ласт, віск. На металевих об'єктах використовують легкоплавкий сплав Вуда, який застосовується у зубопротезній практиці, пасту К, тощо. Однак найчастіше рекомендується вилучати сліди разом з предк Забарвлені сліди і сліди контакту знарядь обов'язково вилучати з пр на якому вони залишені.

Види слідів транспортних засобів поділяють за видами транспорту - са­мохідним та несамохідним. Кожний з них поділяють на колісний, гусеничний та полозковий. Колісний транспорт має сліди котіння, гусеничний - сліди тис­нення, полозковий - сліди ковзання. Сліди котіння та тиснення можуть бути об'ємними, поверхневими та забарвленими, інколи об'ємні сліди містять час­тинки речовини, яка відрізняється від матеріалу, формуючого слід. Сліди транспортних засобів містять ознаки ходової частини транспорту: а) вид хо­дової частини; б) ширину колії; в) базу транспортного засобу; г) кількість осей та коліс; д) модель шин.

Слід одного колеса, трака, полоза називається біговою доріжкою. Дві па­ралельно розташовані бігові доріжки утворюють колію. Відстань між осями транспортного засобу називається базою. Вона вимірюється між слідами пе­редніх і задніх коліс, які утворюються на місці стоянки транспорту. Ширина колії - це конструктивна ознака. Вона вимірюється між центрами доріжок, а якщо колія складається зі спарених доріжок, від лінії відліку, проведеної між біговими доріжками.

У біговій доріжці виділяють: ширину протектора, тобто ширину малюнка, який утворюється в сліді, і загальну ширину сліду, що називається шириною бігової доріжки.

Слід гальмування - це довжина бігової доріжки від початку гальмування транспорту до повної його зупинки. Слід гальмування складається із двох час­тин: у першій частині відображається початок гальмування, слід переривчас­тий, оскільки колесо повністю не заблоковане і продовжує обертатись, пізніше воно повністю припиняє обертання і ковзає по дорозі, утворюючи слід ковзан­ня, який називається слід юза.

Сліди транспортних засобів фіксують фотографуванням, вимірюванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилученням сліду разом з предметом, На місці ДТП виготовляють панорамним способом слід бігової доріжки, довжина якої дорівнює довжині кола колеса; детально фіксують особливості будови ма­люнка протектора та виготовляють зліпки цієї частини сліду. Поверхневі сліди, наприклад, пилові, переносять на копіювальні дактоплівки (обкорована1 гума, липкі плівки, фотопапір). На місці ДТП треба фіксувати: ширину бігової доріжки, ширину протектора та його малюнок, ширину колії, базу транспортного засобу, частки транспорту (вантажу), що відділилися, плями мастил, осколки фарного скла, частки фунту (сліди осипу ґрунту), мікро- та макрочастинки тощо.