Програма випробувана в ДНЗ №211 м. Одеси. 4 страница

Обробка отриманих результатів.

Після того як батьки заповнять бланк відповідей, його можна розшифрувати за допомогою «ключа». В «ключі» кожна відповідь «А» чи «В» дає уявлення про кількісне вираження: змагання, співробітництво, ухилення та пристосування.

Цей тест допомагає в певній мірі виявити поведінку людини у конфліктних ситуаціях, що часто може траплятись у родинах. За допомогою цього тесту ми виявили як саме і в якій мірі це проявляється.

2.2. Методика підвищення толерантності дітей та їх батьків.

Cпостереження за дітьми та їх діагностування виявило низький рівень навичок взаємодії з навколишніми на основі конструктивності і терпимості. Вони не уміють дієво відгукуватися на проблемні ситуації, проте мають бажання допомагати, мотивом якого є природна доброзичливість та співчутливість. Конструктивні стосунки відбувалася переважно під контролем дорослих. Також виявлена велика група дітей з низьким рівнем уміння стримувати свої емоції. Тому на цьому етапі роботи необхідно вирішувати такі завдання:

1) навчати дітей стримувати негативні емоції та правилам культурного відстоювання своїх позицій (асертивності) на засадах доброзичливості та терпимості;

2) формувати здатність відгукуватися на страждання, неприємності інших та прагнення допомагати їм;

3) формувати уміння терпимо та конструктивно взаємодіяти з оточуючими у різних видах діяльності.

Щоб реалізувати перше завдання необхідно прищеплювати базові соціальні навики вихованцям: правила культурної взаємодії, уміння доброзичливо відстоювати свою позицію, думку, бажання, терпимо вислуховувати інших, навіть коли це не цікаво, тактовно, без образ критикувати чи хвалити інших.

Батькам рекомендується звертати увагу на те, щоб діти вчилися керувати своїми емоціями, що є найважливішою умовою дружніх толерантних стосунків з оточуючими. Формувати ці уміння найкраще у процесі колективної активної взаємодії: в іграх, під час праці, музичної і художньої творчості, на фізичних заняттях. Ці види діяльності найбільше викликають прояв бурхливих почуттів. У дітей виникає бажання виразити їх, поділитися з іншими, а також саме тут виникають елементи змагань, які спонукають дітей до проявів егоїзму і несправедливості, з метою досягнення кращих результатів. Бурхливі емоції, які при цьому виникають нерідко призводили до конфліктів і агресії. Коли ж емоції переповнювали малят, ми рекомендували їм короткі психологічні тренінги.

Мета програми: виховання у дітей дошкільного віку навичок толерантних взаємостосунків з оточуючими.

Програма розрахована на взаємодію всіх фігурантів освітнього процесу. Робота націлена на створення сприятливого толерантного середовища в сім’ї та у навчальному закладі, а також забезпечення умов для системного і послідовного ознайомлення дітей з основними правилами культурного і мирного співіснування у суспільстві, закріплення навиків толерантної взаємодії на практиці.

Програма випробувана в ДНЗ №211 м. Одеси.

Принципи організації виховної роботи:

1) доступність та достовірність знань про людину, суспільство та

моральні якості;

2) природовідповідності та суб’єктивності;

3) врахування індивідуальних особливостей кожної дитини;

4) опори на повагу і доброзичливе ставлення до особистості дитини,

незалежно від її національності, світогляду, фізичного та

інтелектуального розвитку;

5) доцільність та комплексність застосування різноманітних

педагогічних методів, як цілісного процесу виховання;

6) створення комфортного середовища в освітньому закладі;

7) ненав’язливого педагогічного впливу і опори на активність

дитини;

8) єдність формування у дітей уявлень про навколишнє

середовище та виховання усвідомленої соціальної поведінки;

9) діалогізація та позитивне співробітництво у взаємодії;

10) співпереживання та емрпатії.

Програмні завдання:

1. Дати знання про етичні норми терпимої і милосердної взаємодії між людьми; усвідомлення важливості рівноправного та доброзичливого ставлення між людьми для мирного співіснування.

2. Формувати здатність до пізнання себе та розмаїття навколишніх людей, їхніх емоцій, почуттів, поведінки.

3. Розвивати уміння відчувати, розрізняти як власні емоційні стани і прояви так і оточуючих людей, а також терпимо реагувати на них; адекватно реагувати на несправедливість чи насилля.

4. Вправляти в практичному оволодінні правилами терпимої і доброзичливої взаємодії, умінні стримувати негативні емоції; здатності дієво реагувати на страждання, неприємності і невдачі інших, проявляти великодушність, співчуття та готовність прийти на допомогу;

Форми роботи:

- традиційні, комплексні та інтегровані заняття;

- групові бесіди на морально-етичну тематику;

- колективна ігрова діяльність, трудова та творча діяльність;

- психолого-педагогічні тренінги з корекції негативних емоцій;

- індивідуальна ігрова та творча діяльність.

Методи роботи:

1. Методи формування свідомості дитини: роз’яснення, переконання та обговорення у формі етичних бесід, ігрові-моделювання та ігри-стратегії, вправи на самопізнання.

2. Методи емоційного розвитку та самовиховання: корекційні вправи і тренінги на самопізнання, самооцінювання, саморегуляцію, емоційно-розвивальні ігри та вправи на зняття негативних емоцій, педагогічна оцінка вчинків, схвалення і заохочення.

3. Методи організації діяльності, спілкування, формування досвіду толерантних стосунків: вправляння у толерантних взаємостосунках у колективних видах роботи (іграх та вправах, праці та творчій діяльності); приклад оточуючих; привчання, тренування; створення та розв’язання проблемних ситуацій з моральним вибором.

Зміст програми:

Передбачений програмою зміст дає можливість сформувати уявлення дитини про толерантні стосунки, людські емоційні стани та їх причини; навички позитивного, терпимого ставлення до себе та оточуючих, розвивати здатність до емоційної чутливості та сприйняття своєрідності кожної людини, уміння безконфліктно взаємодіяти з оточуючими.

Етапи роботи:

І етап. Перцептивного накопичення знань та уявлень:

1). Ознайомити дітей із різними моральними характеристиками та якостями людини, в тому числі з поняттями: терпимість, поступливість, доброзичливість, милосердя та співчуття.

2). Сформувати у дитини усвідомлення самого себе:

- фізичного „Я”;

- особисті потреби;

- можливості, уміння, навички;

- права і обов’язки (уміти їх відстоювати і зважати на права інших);

- недоліки і проблеми.

3). Сформувати уявлення про людину в цілому, як неповторну, унікальну особистість із всіма її перевагами та недоліками, схожістю та відмінністю.

4). Вчити дітей усвідомлювати і давати характеристику моральним вчинкам.

5). Дати знання про навколишній світ за темами:

- „Особистість“;

- „Я сам“;

- „Сім’я“;

- „Суспільство“;

- „Традиції“;

- „Національність“;

- „Релігія“;

- „Стать“.

6). Дати поняття про різноманітність, багатонаціональність людського суспільства. Навчити дітей розуміти, поважати та сприймати культуру і традиції свого та інших народів, що живуть як на території нашої країни, так і за її межами. Важливо пояснити дитині, що цікаво і прекрасно пізнавати інших людей.

ІІ етап. Розвиток емоційно-чуттєвого досвіду та системи ціннісних орієнтирів:

1). Прищеплювати базові соціальні навички: уміння вислухати інших, підтримувати розмову, навіть коли це не цікаво, тактовно, без образ критикувати чи хвалити інших.

2). Учити дітей виражати дружні почуття різними способами: усмішка, спокійна мова, лагідний погляд, відповідні жести та міміка. Паралельно знайомити дітей із проявом зовнішніх ознак образи, агресії, неприступності та методами уникнення негативних емоцій.

3). Учити проявляти симпатію, співчуття інтерес та уважність один до одного, доброзичливо характеризувати інших.

4). Учити дітей керувати своїм емоційним станом, що є найважливішою умовою дружніх толерантних стосунків з оточуючими.

ІІІ етап. Формування навиків толерантних стосунків:

1). Залучати дітей до побудови моделі толерантної поведінки під час вирішення проблемних ситуацій (як штучно створених так і тих, що виникають між дітьми та дорослими у ході взаємодії).

2). Вчити дітей замислюватися і приймати адекватні рішення: Що робити із забіякою, ябедою? Як реагувати на образу? Що робити, коли хтось дражниться?

3). Формувати навички доброзичливої критики вчинків, а не самої людини, вчити не критикувати вибір дитини тієї чи іншої позиції.

4). Створювати умови, за яких дошкільник самостійно приходив би до правильного вибору, що стане запорукою терпимого сприйняття дитини інших позицій і думок у майбутньому.

Для Занять використовувати [Додаток 3] [Додаток 4], [Додаток 5].

2.3. Результати дослідницько – експериментальної роботи та їх аналіз

В опитуванні прияймало участь 32 дитини та їх батьки. За основу опитування дорослих був використаний тест К. Томаса, а для опитування дітей - тест «Чи толерантна я людина?». Усі учасники тестування були розділені на 2 групи: контрольна група та експериментальна група.

Контрольна група – група людей, яка проходила тестування задля виявлення ступеню толерантності.

Експериментальна група – група людей, які пройшли «курс підвищення ступеню толерантності» за розробленою методикою.

Поділ людей на групи допоміг побачити різницю до проведення «навчання» і після.

Першим був проведений констатуючий експеримент –експеримент за допомогою якого ми бачимо результати батьків та дітей до початку проведення роботи за методикою і розуміємо з чим нам потрібно мати справу і на що акцентувати увагу під час проведення робіт по підвищенню ступеню толерантності.

Перші результати:

Тестування батьків з проблеми толерантності

Таблиця 1

Тестування дітей з проблеми толерантності

Таблиця 2

За отриманими результатами ми бачимо, що рівень толерантності у більшості опитаних середній, тобто люди можуть спокійно і толерантно себе поводити в різних ситуаціях, але не завжди і не у всьому їм це вдається, а отже ми маємо з чим працювати.

Другим експериментом став формуючий експеримент. Його метою було підвищення рівню толерантності експериментальної групи, тобто допомогти їм зрозуміти які дії будуть кращими у взаємовідносинах з іншими. Під час проведення цього експерименту проводились роботи з дітьми та батьками за наведеним у пункті 2.2. матеріалом. За допомогою нього мені вдалося донести до людей сутність толерантності, її важливість у взаємовідносинах людей, а особливо дітей та батьків. Під час проведення цього експерименту приділялося дуже багато уваги розгляненню найросповсюдженіших життєвих ситуацій, які трапляються кожній людині протягом всього її життя. Робився акцент на тому як би людина діяла будучи на тому чи іншому місці, у тій чи іншій ситуації. Для діток використовувались різні розвиваючі ігри та розповіді, а також бесіди, де їм пропонувалося представити себе у тій чи іншій ситуації.

В кінці роботи для батьків, як висновок, був наведений список правил, яких потрібно дотримуватись задля збереження добрих та чуйних стосунків з дитиною, а також для того щоб не пригнічувати її індивідуальність.

Результати ми можемо побачити по тестуванню, а саме – контрольному експерименту.

Контрольний експеримент – третій і останній експеримент. Його метою була перевірка змін після проведеної з людьми роботи. Потрібно було визначити що змінилося, як само і наскільки. Для цього було проведено повторне опитування за тими ж самими тестами. Результати дуже сильно відрізнялись від тих, що ми отримали спочатку. Таким чином ми визначили ефективність розробленої методики і підтвердили її гідність для використовування у зміненні якостей людини на краще.

Результати наведені нижче:

Результати тестування батьків з проблеми толерантності:

Таблица 3

Результати тестування дітей з проблеми толерантності:

Таблиця 4

Отже в результаті проведення тестування виявилось, що рівень толерантного виховання та взаємодії дітей та їх батьків підвищився..

Висновки до розділу 2

Проаналізувавши теоретичний матеріал ми провели експериментальну роботу. Її метою було за допомогою тестування виявити ознайомленість досліджуваних с поняттям «толерантність» і їх розуміння цього терміну; зрозуміти їх поведінку та чим вона викликана; дати можливість досліджуваним відповісти на питання на які, можливо, вони й самі до цього не знали відповіді, дати їм можливість замислитись; зрозуміти відношення у родині. Дана експериментальна робота з проблеми толерантності була розділена на 3 частини, кожна з яких мала свою певну мету, а саме виявити ознайомленість опитуваних з поняттям «толерантність» та їх розуміння цього терміну, зрозуміти їх поведінку та чим вона викликана, дати можливість досліджуваним відповісти на питання на які, можливо, вони й самі до цього не знали відповіді, дати їм можливість замислитись, зрозуміти відношення у родині. Особливо важливим у цьому експерименті стало підвищити рівень толерантності за наведеними та розробленими методами. Наступним етапом стало опитування.

Для того щоб побачити результат у нашому дослідженні ми розділили опитуваних на 2 групи: контрольна та експериментальна. Контрольна група – група людей, яка проходила тестування задля виявлення ступеню толерантності. Експериментальна група – група людей, які пройшли «курс підвищення ступеню толерантності» за розробленою методикою. Група з якою біли проведені певні лекції показали результат підвищення рівню толерантності, що є показником дії розробленої методики.

Експериментальна робота проводилась в 3 етапи: початкове тестування і ознайомлення людей з поняттям «толерантність», проведення лекцій за методикою, повторне тестування для обробки результатів дії методики. Основною метою проведення методики було виховання у дітей дошкільного віку та їх батьків навичок толерантних взаємостосунків з оточуючими, а також постановка методів формування свідомості дитини: роз’яснення, переконання та обговорення у формі етичних бесід, ігрові-моделювання та ігри-стратегії, вправи на самопізнання: корекційні вправи і тренінги на самопізнання, самооцінювання, саморегуляцію, емоційно-розвивальні ігри та вправи на зняття негативних емоцій, педагогічна оцінка вчинків, схвалення і заохочення, спілкування, формування досвіду толерантних стосунків: вправляння у толерантних взаємостосунках у колективних видах роботи (іграх та вправах, праці та творчій діяльності); приклад оточуючих; привчання, тренування; створення та розв’язання проблемних ситуацій з моральним вибором.

У ході експерименту ми побачили, що більшість людей має невисокий ступінь толерантності, а отже нам потрібно з цим попрацювати. Опитувані складались з дорослих та дітей. Як нам відомо поведінка дітей прямо залежить від того, які взаємовідносини в сім’ї, яка атмосфера вдома і звичайно скільки уваги приділяється самій дитині. Після проведення даного дослідження ми отримали певні результати від яких ми змогли відштовхуватись. Для того щоб підвищити ступінь толерантності спеціально була розроблена методика, за допомогою якої с опитуваними проводилась певна робота. Для дітей і дорослих були розроблені різні програми, у які входили тести, опитування, а також їм пропонувалось розглядати життєві ситуації. Ще одним важливим компонентом методики стало обговорення, тобто спілкування, за допомогою якого люди могли ділитися думками та досвідом. Дуже багато уваги приділялось обмисленню, адже людина рідко замислюється над тим що вона робить, чому вона це робить, чому інші люди поводять себе саме так, а не інакше. Під кожною дією людини є певний грунт, є певні причини її поведінки. І якщо зрозуміти ці причини, то можна в корні змінити погляд людини на світ в кращу сторону. Адже коли ти замислюєшся над тим що ти робиш – ти можеш це контролювати, а значить ти робиш це усвідомлено. Були виконані такі завдання:

Дати знання про етичні норми терпимої і милосердної взаємодії між людьми; усвідомлення важливості рівноправного та доброзичливого ставлення між людьми для мирного співіснування.

Формувати здатність до пізнання себе та розмаїття навколишніх людей, їхніх емоцій, почуттів, поведінки.

Розвивати уміння відчувати, розрізняти як власні емоційні стани і прояви так і оточуючих людей, а також терпимо реагувати на них; адекватно реагувати на несправедливість чи насилля.

Вправляти в практичному оволодінні правилами терпимої і доброзичливої взаємодії, умінні стримувати негативні емоції; здатності дієво реагувати на страждання, неприємності і невдачі інших, проявляти великодушність, співчуття та готовність прийти на допомогу;

Передбачений програмою зміст дає можливість сформувати уявлення дитини про толерантні стосунки, людські емоційні стани та їх причини; навички позитивного, терпимого ставлення до себе та оточуючих, розвивати здатність до емоційної чутливості та сприйняття своєрідності кожної людини, уміння безконфліктно взаємодіяти з оточуючими.

За допомогою методики нам вдалося акцентувати увагу опитуваних на їх певні якості і допомогти їм по інакшому побачити світ. Методика допомогла людям побачити свої помилки у поведінці, спілкуванні та відношенні до інших. Після проведення роботи вони стали поводитись більш лояльно та усвідомлено один до одного, а отже стали поводитись більш толерантно.

За результатами повторного тестування рівень толерантності опитуваних значно підвищився, а значить мета даної роботи була досягнена.